Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №355/1739/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1175/2026 Доповідач - Ратнікова В.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 355/1739/24

10 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко Марії Миколаївни на рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Чальцевої Т.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в :

У cерпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначало, що 16.12.2015 року між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії N? CCNG-630331842.

Також, 26.03.2018 року між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії N? CCNG-501014438.

Зазначає, що відповідно до умов договору N? CCNG-501014438 кредитодавець зобов?язався надати позичальнику-кредит у сумі 200 000,00 грн., апозичальник зобов?язався повернути використану суму в строк до 26.03.2021 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26,00 %. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов?язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами. Згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором, незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов?язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені договором.

Відповідно до умов договору N? CCNG-630331842,кредитодавець зобов?язався надати позичальнику кредит у сумі 75 000,00 грн., а позичальник зобов?язався повернути використану суму в строк до 15.12.2017 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 24,00 %. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов?язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Згідно з умовами договору позичальник зобов?язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов?язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені договором.

Додатково повідомив, що відповідно до протоколу N?2/2022 від 18.08.2022 року позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Альфа-Банк", змінено найменування банку з Акціонерне товариство "Альфа-Банк" на наступне: повне найменування банку українською мовою: Акціонерне товариство "Сенс Банк" - скорочене найменування банку українською мовою: АТ «Сенс Банк».

17.05.2021 року було укладено договір № 2 відповідно до якого Акціонерне товариство "Альфа-Банк" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договорами № CCNG-501014438, № CCNG-630331842.

18.05.2021 року було укладено договір №18-05/2021 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договорами №CCNG-501014438, № CCNG-630331842

10.01.2023 року було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договорами № CCNG-501014438. № CCNG-630331842

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договорами № CCNG-501014438, № CCNG-630331842.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № CCNG-501014438 від 26.03.2018 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 8127,84 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 6744,26 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги- 1 383, 58 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № CCNG-630331842 від 16.12.2015 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 40348,41 грн, з яких: ??заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 33868,02 грн., ??заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6480,39 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 48476,25 грн, з яких: ??заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 40612,28 грн. ??Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7863,97 грн.

З урахуванням викладеного, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договорами- № CNG-501014438 від 26.03.2018 року, № CCNG-630331842 від 16.12.2015 року у розмірі 48476, 25 грн. та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 08 травня 2025 року в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, 03 червня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко Марія Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просила суд рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не сприяв повному, всебічному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи та оцінці доказів, а тому рішення Баришівського районного суду Київської області по цивільній справі №355/1739/24 від 08.05.2025 року є незаконним, не обґрунтованим, ухвалене без з`ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає що, виходячи з законодавства України та численної практики Верховного Суду, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Вказує на те, що у даній справі судом першої інстанції вірно встановлено: факт укладання кредитних договорів; факт виконання зобов`язань з боку кредитодавця; факт користування позичальником кредитними коштами; факт неналежного виконання зобов`язання відповідачем за кредитними договорами; розмір та факт наявності заборгованості за Кредитними договорами на день звернення з позовною заявою до суду.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач не отримував заяви про застосування строку позовної давності, що позбавило позивача можливості своєчасно надати відповідні заперечення та спростування, зокрема, звернути увагу на очевидну помилковість тверджень відповідача, що начебто сплив строк позовної давності за кредитними договорами. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про подання позову з пропуском строку позовної давності.

Зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина 1 ст. 259 ЦК України, передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до положень ч.2 ст. 259 ЦК України, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Згідно із ч.1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

Звертає увагу суду, що згідно п. 9 Кредитного договору № CCNG-630331842 від 16.12.2015 року, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, пені та/або штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 50 (п`ятдесят) років. Вказане застереження до кредитного договору № CCNG-630331842 від 16.12.2015 року є договором про збільшення позовної давності.

Жодних обставин про те, що відповідна норма договору є нечинна, матеріали справи не містять.

Таким чином вважає, що судом першої було залишено поза увагою умови кредитного договору про збільшення позовної давності за всіма вимогами.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг строку позовної давності переривається в разі вчинення боржником дій, які свідчать про визнання ним боргу. Після переривання строк позовної давності починається заново.

Звертає увагу суду і на те, що договір № CCNG-501014438 від 26.03.2018 року має повну назву «Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії». Тобто, у випадку з відновлювальною кредитною лінією (або револьверною), суть полягає в тому, що позичальник має право багаторазово використовувати кредитні кошти в межах встановленого ліміту і строк користування кредитом фактично продовжується в разі неповернення всієї суми боргу, включаючи нараховані проценти.

Зазначає, що умовами Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № CCNG-501014438 від 26.03.2018 року передбачено строк кредитування 12 місяців, з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по рахунку за кредитним договором № CCNG-501014438 від 26.03.2018 року, останній платіж в рахунок часткового погашення заборгованості відповідачка здійснила 25.02.2020 року. Отже, загальний (трирічний) строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № CCNG-501014438 від 26.03.2018 року потрібно починати відраховувати від 25.02.2020 року.

Також, відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, апелянт вважає, що з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено.

Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду були відсутні.

01 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Счастлівцевої Алли Леонідівни, в якому остання вважає вимоги апеляційної скарги ТОВ «Коллект Центр»безпідставними.

Зазначає, що позовна заява ТОВ "Коллект центр" подана з порушенням строків позовної давності.

Відповідно до наявних матеріалів справи Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № ССNG-630331842 укладена 16.12.2015 року строком до 15.12.2017 року. Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №NCCNG- 501014438 укладена 26.03.2018 року строком до 26.03.2021 року (даний факт встановлено судом першої інстанції), також остання оплата за кредитами була здійснена понад три роки до моменту подання первісного позову.

Зазначає, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цих Угод, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку позовної давності та не надано клопотання про його поновлення.

Зазначає, що у виписці по рахунку з кредитною карткою відповідачки АТ «Альфа-Банк» вказано, що сума нарахованих відсотків, штрафів або пені відповідає сумам, які були зараховані всього надходжень -85 650,17 грн, всього витрат - 85 650,17 грн, що свідчить про відсутність простроченої заборгованості на дату відступлення права вимоги. Водночас розрахунок заборгованості, поданий позивачем, не враховує ці обставини, складений із порушенням, без деталізації періодів сплати, нарахування відсотків та не співвідноситься з фактичними надходженнями. Неналежне обґрунтування розрахунку також є підставою для відмови в задоволенні позову.

Вказує на те, що договір факторингу №2 від 17.05.2021 року від імені АТ «Альфа-Банк» підписаний директором Департаменту стягнення беззаставних кредитів ОСОБА_2 на підставі довіреності №014024/20 від 12.11.2020 року, яка підтверджує його повноваження щодо підписання даного договору, однак, до матеріалів справи позивачем не надано копії даної довіреності, що суперечить вимогам ст. 244 ЦК України. Крім того, витяг з додатку 1-1 договору факторингу №2 від 17.05.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" підписаний представником іншої юридичної особи, а саме - генеральним директором ТОВ "Вердикт капітал". Таким чином, даний договір викликає обгрунтовані сумніви щодо його достовірності та правової чинності.

Зазначає, що відповідно до п. 5.4.5 договору факторингу №2 від 17.05.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ " Фінансова компанія "Флексіс" Фактор протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту переходу Права вимоги, готує та направляє письмові повідомлення Боржникам про відступлення Фактору Права Вимоги, підготовлені за формою згідно Додатку №4 до цього Договору. Фактор протягом 30 (тридцяти) днів надає Клієнту документи що підтверджують здійснення даного відправлення, та Гарантійний лист Клієнта з повним переліком Боржників яким здійснено відправлення письмових повідомлень.

Відповідно до п. 5.4.5 договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" та ТОВ «Вердикт Капітал»: "Фактор протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту переходу Права вимоги направляє письмові повідомлення Боржникам про відступлення Фактору Права Вимоги, підготовлені за формою згідно Додатку №4 до цього Договору. Протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати відправлення повідомлень Фактор надає Клієнту лист з повним переліком Боржників, яким здійснено відправлення письмових повідомлень." Жодних повідомлень на виконання зазначеного пункту договору від ТОВ «Вердикт Капітал» відповідачу не надходило. В матеріалах справи відсутні копії таких повідомлень та відповідні докази їх направлень на адресу відповідача.

Згідно вимог п. 5.5 договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Колект Центр»: "Первісний кредитор зобов`язаний повідомити Боржників про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту набрання чинності цим Договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або основним договором."

При цьому, жодних повідомлень на виконання зазначених пунктів договорів відповідачу не надходило. В матеріалах справи відсутні копії таких повідомлень та відповідні докази їх направлень на адресу відповідача.

05 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко Марії Миколаївни, в яких остання зазначає, що не погоджується із твердженнями відповідача та вважає, що судом першої інстанції не були дотримані норми процесуального права під час ухвалення рішення, не були досліджені усі наявні у справі докази, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову.

Посилається на те, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у виписці по рахунку за кредитною карткою відповідачки у АТ «Альфа-Банк» вказано, що сума нарахованих відсотків, штрафів або пені відповідає сумам, які були зараховані, всього надходжень -85 650,17 грн, всього витрат - 85 650,17 грн, що свідчить про відсутність простроченої заборгованості на дату відступлення права вимоги.

Однак, дане твердження відповідача не відповідає дійсності, адже з виписок та розрахунку заборгованості, долучених до позовної заяви слідує, що відповідачка здійснювала платежі на погашення заборгованості, але у зовсім іншому розмірі, дані оплати відображені у розрахунку заборгованості у повному обсязі. У виписці первісного кредитора зазначено, що відповідач отримав надходжень від банку на загальну суму - 85 650,17 грн., з них витратив 85 650,17грн

Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, відповідачем не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів існування у позивача права вимоги за даним кредитним договором не відповідають дійсності, оскільки до позовної заяви було долучено належні докази, які підтверджують набуття позивачем права вимоги за кредитними договорами.

Зазначає, що повідомлення боржника здійснювалось первісними кредиторами відповідно до умов укладених договорів відступлення прав вимоги. Отже, законом передбачені спеціальні правові наслідки неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою визнання договору факторингу недійсним та не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача за рішенням суду. Єдиним наслідком такого неповідомлення є ризик для кредитора у вигляді можливості виконання боржником свого обов`язку на користь попереднього кредитора. І це більше стосується добровільного виконання зобов`язання, а не стягнення з боржника сум в примусовому порядку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання боржником зобов`язань як на користь первісних кредиторів, так і на користь позивача.

Щодо твердження відповідача про те, що витяг з додатку 1-1 договору факторингу №2 від 17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" підписаний представником іншої юридичної особи, а саме генеральним директором ТОВ "Вердикт капітал" зазначає, що дані витяги формують нові кредитори для зручності отримання інформації стосовно конкретного боржника, зважаючи на великий обсяг реєстрів боржників, тому даний витяг з договору факторингу №2 від 17.05.2021 було підписано уповноваженою особою ТОВ "Вердикт Капітал". Відтак вважає, що матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості та її розміру за наданими відповідачу кредитами/позиками.

Зазначає, що станом на теперішній час укладені з відповідачем договори, на підставі яких в останньої виникла заборгованість, є дійсними. Протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 16.12.2015 року між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії N? 630331842.

Згідно умов цієї угоди Акціонерне товариство «Альфа-Банк» зобов'язалося відкрити клієнту рахунок № НОМЕР_1 та випустити міжнародну платіжну картку DMC Goldстроком дії 2 роки з моменту її випуску та надати клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку ЕПЗ на наступних умовах (п.3):

п 3.1. Ліміт відновлювальної кредитної лінії у розмірі 75 000 грн.

п.3.2. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою складає 24% річних

п.3.3. Розмір обов?язкового мінімального платежу складає 7 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, при цьому сторони погоджуються, що розмір обов?язкового мінімального платежу не може бути меншим за 50 грн. (П?ятьдесят гривень). Дата сплати обов?язкового мінімального платежу за Кредитом - до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду і закінчується на 25 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду.

Пунктом 9 сторони погодили встановити, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо становить 50 (п?ятдесят) років. За повне або часткове прострочення сплати Обов?язкового рівного платежу Клієнт зобов?язаний сплатити на користь Банку штраф у розмірі 50 грн, за кожний прострочений Обов?язковий рівний платіж та додатково 150 грн. в разі, якщо прострочена заборгованість не буле повернена протягом 5-ти календарних днів з моменту її виникнення.

Згідно п. 10 угоди сторони погодили, що оферта на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії та Акцепт пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії складають єдиний документ - Угоду про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії. Угода про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання Банком цього Акцепту та відкриття Відновлювальної кредитної лінії та надання суми Кредиту, що вказана в цьому Акцепті пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії.

26.03.2018 року між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії N?501014438.

Згідно умов цієї угоди кредитодавець зобов?язався надати позичальнику-кредитний ліміт у сумі 200 000,00 грн. Процентна ставка 26 %. Строк кредитування 12 місяців.

Як вбачається із акцепту публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб, невід'ємною частиною якого є угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписанням цього акценту ОСОБА_1 надала згоду в порядку передбаченому договором та чинним законодавством України на: обробку персональних даних згідно з вимогами закону України «Про захист персональних даних» будь-яким чином та з метою, вказаною у договорі, розкриття інформації, яка становить банківську таємницю, будь-яким третім особам відповідно до умов договору; встановлення позовної давності у 10 років за будь -якими спорами, що випливають із договору включаючи спори щодо відшкодування збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо ( п 2.1.3 договору)

17.05.2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» (фактор) було укладено договір факторингу N?2 відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку N? 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії.

Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в додатку 1-1 до Договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.

Відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу №2 від 17 травня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» отримало право грошової вимоги до відповідача за договорами № ССNG-630331842 у розмірі 39 464, 62 грн., та № CCNG-501014438 від 26.03.2018 року у розмірі 7 909, 45 грн. ( а.с. 44-45).

18.05.2021 року було укладено договір факторингу N?18-05/2021 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами N?CCNG-501014438, N?CCNG-630331842.

Відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу № 18-05/21 від 18 травня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» отримало право грошової вимоги до відповідача - ОСОБА_1 за договорами № ССNG-630331842 у розмірі 39 464, 62 грн., та № CCNG-501014438 від 26.03.2018 у розмірі 7 909, 45 грн. ( а.с. зворот 52-54).

10.01.2023 року було укладено договір N?10-01/2023 про відступлення (купівлю -продаж) прав вимог між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» ( первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ( новий кредитор).

Згідно п.2.1. вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках N?1 та N? 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов?язки боржників або які зобов?язані виконати обов?язки боржників, за договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

Тобто, відповідно до укладеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до божників, в тому числі за договорами N?CCNG-501014438. N?CCNG-630331842.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що у судовому засіданні встановлено, що кредитні договори укладено 26.03.2018 року на строк 36 місяців, тобто до 26.03.2021року, та 16.12.2015 року на строк 24 місяці, тобто до 15.12.2017 року. Отже, строки, на які укладались кредитні договори, закінчились 26.03.2018 року та 15.12.2017 року, відповідно.

До всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цих договорів, застосовується загальний строк позивної давності, тривалістю в три роки. Таким чином, строк позовної давності за даними вимогами закінчився 26.03.2018 року та 15.12.2017 року, відповідно.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку позовної давності, представником позивача не надано, клопотання про поновлення строку позовної давності не подавалося. Пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості пред`явлені позивачем з пропуском позовної давності.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Встановлено, що 16.12.2015 року між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії N? 630331842.

26.03.2018 року між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії N?501014438.

Факт користування ОСОБА_1 наданими кредитним коштами підтверджується виписками, що наявні в матеріалах справи. Відповідачка періодично здійснювала погашення, як суми кредиту, так і відсотків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що сукупність наявних у справі доказів свідчить про укладення між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Альфа-Банк" угод: N? 630331842, N?501014438 та отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526, частини першої статті530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Заборгованість у розмірі 48 476,25 грн, що обліковується за позичальником ОСОБА_1 , підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідачкою не надано та матеріали справи не містять.

Колегія суддів, дослідивши розрахунок заборгованості та виписки по рахункам ОСОБА_1 , вважає їх чіткими та такими, що підтверджують дійсну заборгованість останньої.

ОСОБА_1 не було надано власних контррозрахунків на спростування тих, що містять в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Як встановлено судом, 17.05.2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» (фактор) було укладено договір факторингу N?2 відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку N? 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії.

Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в додатку 1-1 до договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.

Відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу №2 від 17 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» отримало право грошової вимоги до відповідача за договорами № ССNG-630331842 у розмірі 39 464, 62 грн., та № CCNG-501014438 від 26.03.2018 у розмірі 7 909, 45 грн. ( а.с. 44-45).

Згідно додатку 1-1 до договору факторингу № 18-05/21 від 18 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» отримало право грошової вимоги до відповідача - ОСОБА_1 за договорами № ССNG-630331842 у розмірі 39 464, 62 грн., та № CCNG-501014438 від 26.03.2018 у розмірі 7 909, 45 грн. ( а.с. зворот 52-54).

18.05.2021 року було укладено договір факторигу N?18-05/2021 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договорами N?CCNG-501014438, N?CCNG-630331842.

10.01.2023 було укладено договір N?10-01/2023 про відступлення (купівлю -продаж) прав вимог між Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (новий кредитор).

Згідно п.2.1. вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках N?1 та N? 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов?язки боржників або які зобов?язані виконати обов?язки боржників, за договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

Тобто, відповідно до укладеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до божників, в тому числі за договорами N?CCNG-501014438. N?CCNG-630331842.

Згідно долучених до справи договорів, за яким відступлено право вимоги боргу ОСОБА_1 сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника.

Вказані договори факторингу та реєстри містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками, підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ « Альфа банк» до ТОВ «ФК «Флексіс», від ТОВ «ФК «Флексіс» до ТОВ «Вердикт капітал», від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр».

Договори факторингу є чинними, оскільки їх дійсність ніким не оспорено, а тому вони підлягають виконанню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач ТОВ «Коллект центр» наділений правом вимоги до відповідача за кредитними договорами N?CCNG-501014438. N?CCNG-630331842.

Щодо застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності за вказаними позовними вимогами, суд першої інстанції зазначав, що кредитні договори укладено 26.03.2018 року на строк 36 місяців, тобто, до 26.03.2021р., та 16.12.2015 року на строк 24 місяці, тобто, до 15.12.2017 року. Отже, строки, на які укладались кредитні договори, закінчились 26.03.2018 року та 15.12.2017 року, відповідно. З позовом до суду позивач звернувся у вересні 2024 року, тобто, після закінчення трирічного строку позовної давності. Відповідачка подала заяву про застосування строку позовної давності до пред?явлених позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судді погодитись не може, з огляду на наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина 1 статті 256 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В силу частин 1, 5 статті 261, частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Аналіз наявних у матеріалах справи угод дає підстави вважати про погодження сторонами збільшеної позовної давності.

Пунктом 9 Угоди N? 630331842 від 16.12.2015 сторони погодили встановити, що позовна давність за спорами, що випливають з Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів), тощо становить 50 (п?ятдесят) років.( а.с. 7).

Як вбачається із акцепту публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» від 26.03.2018 року на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб, невід'ємною частиною якого є угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписанням цього акценту ОСОБА_1 надала згоду в порядку передбаченому договором та чинним законодавством України на: обробку персональних даних згідно з вимогами закону України «Про захист персональних даних» будь-яким чином та з метою, вказано у договорі, розкриття інформації, яка становить банківську таємницю, будь-яким третім особам відповідно до умов договору; встановлення позовної давності у 10 років за будь -якими спорами, що випливають із договору включаючи спори щодо відшкодування збитків, сплати неустойок ( штрафів) тощо...( п 2.1.3договору) ( а.с.11, том 1).

Однак, вказаних умов угод суд першої інстанції не врахував та помилково вважав закінченим строк позовної давності за вимогами позивача про стягнення з відповідачки заборгованості.

Апеляційний суд також враховує, що позичальник, укладаючи угоди з первісним кредитором, погодилась із такими строками позовної давності, тобто, вважала умови угод прийнятними для себе, про що свідчать її власноручні підписи.

Вказані умови угоди є дійсними та ніким не оспорені, а тому підлягають виконанню.

Обгрунтованими є також доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Враховуючи викладене, колегія суддіввважає, що оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-IX, згідно з яким в Україні запроваджений з 12 березня 2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 28 серпня 2024 року (дата звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до суду з цим позовом) діяв на усій території України, то у цьому випадку позивач не пропустив визначену чинним законодавством позовну давність.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко Марії Миколаївни правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору , а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

З урахування викладеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог ТОВ «Коллект центр», а тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягає заборгованість за договорами- CCNG-501014438 від 26.03.2018 року та N? CCNG-630331842 від 16.12.2015 року у розмірі 48 476, 25 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог- частина 2 статті 141 ЦПК України.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.

При зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 3 633, 60 грн.

Після апеляційного перегляду позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 661, 60 грн. (3028 грн+ 3 633, 60 грн).

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогута розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі за результатами розгляду справи, колегією суддів апеляційного суду враховується що, звертаючись до судупершої інстанції позивач просив суд стягнути із відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр " витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 13 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем в суді першої інстанції до позовної заяви було долучено: договір про надання правової допомоги№01-07/2024 від 01 липня 2024 року, що укладений між ТОВ " Коллект центр " та Адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №773 від 30.07.2024 року, акт №1 про надання юридичної допомоги від 06.08.2024 року.

Згідно п 4.3 договору про надання правової допомоги №01-07/2024, факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком N?2 додоговору), який готується Адвокатським об'єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.

Відповідно до п. 4.4. вказаного договору, клієнт протягом 5 (п?яти) робочих днів з дня отримання акту про надання юридичної допомоги повинен підписати та направити Адвокатському об'єднанню його примірник або надати Адвокатському об'єднанню письмову мотивовану відмову від підписання такого акту. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 (п?яти) днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав Адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

Пунктом 4.5. договору визначено, що сума, визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром Адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Згідно акту №1 про надання юридичної допомоги від 06.08.2024 року між клієнтом- Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» та Адвокатським об'єднання «Лігал Ассістанс» було погоджено надання наступних правових послуг відповідно до заявок на надання юридичної допомоги: надання усної консультації з вивченням документів 4000 грн (2000 грн*2год.); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 9000 грн. ( 3000 грн.*3).

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду встановила, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: надання усної консультації з вивченням документів та складання позовної заяви зводяться до єдиної дії - підготовка та подання до суду позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окремі послуги.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору (про стягнення заборгованості), характер послуг, розгляд справи в суді першої інстанції в порядку спрощеного провадження, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 202, 203, 205, 207, 256, 257, 259, 267, 526, 530, 610, 611, 626-629, 638, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 137, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - Ткаченко Марії Миколаївни задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) заборгованість за угодами № 630331842, № 501014438 у розмірі 48 476, 25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 6 661, 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: