Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №753/22256/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року м. Київ

Справа №753/22256/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/821/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Осіпенко Л.М. 10 березня 2025 року в м. Київ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В

У грудні 2023 року представник ТОВ «Євро-Реконструкція» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути заборгованість за житлово комунальні послуги, а саме за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 29282,19 грн, постачання гарячої води у розмірі 39489,40 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 17113,82 грн, 3 % річних у розмірі 4745,64 грн та судовий збір в розмірі 2684 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і квартирі 152 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті "Хрещатик" 06 серпня 2014 року (№ 111 (4511). Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13 жовтня 2021 року.

Проте, договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачем та позивачем не був укладений, заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів споживачами послуг до ТОВ «Євро-Реконструкція» від мешканців вказаної квартири з метою їх ідентифікації - не надавалася.

Відсутність договору про надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідач) від оплати послуг в повному обсязі.

Відповідач своєчасно з січня 2016 року по жовтень 2023 року включно не вносить плату за отримані послуги з постачання теплової енергії за послуги з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась зазначена заборгованість, яка розрахована станом на 01 листопада 2023 року, що є підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 39489,4 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 17113,82 грн, 3 % річних у розмірі 4745,64 грн та судовий збір в сумі 1816,8 грн, а всього у розмірі 63165,66 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання гарячої води та теплової енергії, які надавалися позивачем. Звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідача протягом спірного періоду не надходило.

Разом з тим, суд врахував, що відповідач частково погасив заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 36130,65 грн (переплата 6848 грн 46 коп). А тому, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з постачання теплової енергії у розмірі 29282,19 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, суд прийшов до висновку про стягнення з нього на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме за послуги з постачання гарячої води у розмірі 39489,4 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 17113,82 грн, 3 % річних у розмірі 4745,64 грн.

Не погодився із зазначеним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ним подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та в рішенні наведені висновки, які не відповідають обставинам справи, а також судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи.

Відповідач вказує на те, що він не виписує газету Хрещатик і не слідкує, які статті у цій газеті друкуються, а тому відповідач з об`єктивних причин не був обізнаний із пропозицією щодо укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживача до підрозділу теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Крім того, позивач у свою чергу також не звертався в письмовій формі до відповідача з пропозицією укладення договору про надання житлово - комунальних послуг, хоч і бачив, що відповідач припинив сплачувати кошти за надання житлово-комунальних послуг, однак ніяких дій щодо спонукання відповідача до укладення договору про надання житлово-комунальних послуг та погашення заборгованості за фактично надані послуги, не вчинив. Тому, бездіяльність виконавця (позивача) щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, призвела до відсутності такого договору та виникнення заборгованості за фактично отримані комунальні послуги. Однак, суд першої інстанції проігнорував цей факт бездіяльності виконавця (позивача).

Відповідач також вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги постачання гарячої води, не прийняв до уваги, що зазначенні нарахування здійснювались позивачем, без урахування показань засобів обліку (лічильників), яких в квартирі відповідача встановлено в кількості чотирьох та які пройшли повірку, що підтверджується чотирма свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, які чинні до 06 липня 2025 року. Крім того в квартирі відповідача, встановлено два бойлери, які відповідачем використовуються для підігріву води, а тому гарячою водою центрального водопостачання, відповідач та члени його родини користуються рідко. А тому розрахунок заборгованості за житлово - комунальні послуги, а саме за послуги постачання гарячої води проведено з порушенням чинного законодавства України та явно завищено

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що ОСОБА_2 та його дружина - ОСОБА_3 , були зняті з реєстраційного обліку в зв`язку з придбанням будинку у приватну власність та реєстрацією за новим місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де вони фактично і проживають та отримують житлово-комунальні послуги і здійснюють їх оплату, серед яких газопостачання та електропостачання, оскільки в приватному будинку здійснюється автономне опалення та встановлені бойлери для підігріву води.

Суд першої інстанції хоч і врахував, що відповідач частково погасив заборгованість за постачання теплової енергії, однак не звернув уваги, що інфляційна складова боргу в розмірі 17113,82 грн, 3% річних у розмірі 4745,64 грн, після часткового погашення заборгованості відповідачем, так і не зменшилась, а залишилась у тому ж розмірі.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро - Реконструкція» заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 39489 грн 40 коп, інфляційної складової боргу в розмірі 17113 грн 82 коп, 3 % річних у розмірі 4745 грн 64 коп та судового збору в сумі 1816 грн 80 коп, а всього в розмірі 63165 грн 66 кп, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує на те, що в період виникнення боргу, який є предметом розгляду справи відповідачі не повідомляли та не надавали до організації документи щодо прийняття на облік встановлених розподільних (індивідуальних) засобів обліку гарячої води в квартирі, що підтверджується матеріалами справи. До 27 травня 2025 року квартира обліковувалась у ТОВ «Євро- Реконструкція», як така, що не обладнана розподільними (індивідуальними) засобами обліку гарячої води.

Нарахування за надані послуги з постачання гарячої води, з серпня 2017 року по липень 2023 року здійснювалось за нормою споживання на кількість зареєстрованих в квартирі осіб, а саме на 4 особи, з серпня 2023 по жовтень 2023 року на 2 особи, про що свідчить деталізований розрахунок заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01 серпня 2017 року по 31 жовтня 2023 року, відповідно до якого ТОВ «Євро - Реконструкція» в жовтні 2023 року виконало перерахунок вартості наданих послуг з постачання гарячої води шляхом зняття нарахування з 4 осіб на 2 особи на загальну суму - 16831 грн 04 коп.

Представник також звертає увагу, що з листопада 2021 року по особових рахунках споживачів нараховуються витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ).

Представник також зазначає, що відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідачів) від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, Постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13.

На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Змаженко Л.Я. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про її задоволення.

Представник позивача - адвокат Кравченко О.П. заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і квартирі 152 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198 та відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10 квітня 2014 року, за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є об`єкт господарювання з постачання теплової енергії (а.с. 15-23).

Згідно з витягу з реєстру територіальної громади м. Києва у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрований відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

До позову також долучено копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статут ТОВ «Євро-Реконструкція» за 2019 рік та Ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на підставі рішення № 198 від 01.06.2012 (переоформлено рішенням від 21.06.2016 № 1159) (а.с. 15-23).

Згідно з розрахунку заборгованості з теплової енергії, заборгованість відповідача з січня 2016 року по жовтень 2023 року складає 29282,19 грн (а.с. 10-11).

Відповідно до розрахунку заборгованості з постачання гарячої води, заборгованість відповідача з серпня 2017 року по жовтень 2023 року складає 59908,65 грн (а.с. 12-13).

Після подачі позову 10 березня 2025 року відповідач подав заяву до якої долучив платіжну інструкцію №0.0.3871295675.1 від 10 вересня 2024 року, з якої вбачається, що він сплатив на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість у розмірі 36130,65 грн, в призначенні платежу вказав «за централізоване опалення, АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 » (а.с. 59).

Рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині задоволених вимог, тобто вимог про стягнення заборгованості за послуги гарячого водопостачання, а тому, у відповідності до ст. 367 ЦПК України, в решті вимог, а саме за послуги опалення, апеляційним судом не переглядається.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).

Статтею 1 вказаного Закону врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорам та інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

У ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц сформульований правовий висновок, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника Такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що позивачем здійснюється надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води до квартири власником, якої є відповідач.

У період з січня 2016 року по жовтень 2023 року у відповідача виникла заборгованість з постачання теплової енергії в розмірі 29282,19 грн, з серпня 2017 року по жовтень 2023 року за постачання гарячої води заборгованість складає 59908,65 грн.

Належних та допустимих доказів на підтвердження фактів ненадання або надання комунальних послуг з опалення неналежної якості, оформлення претензії у відповідності до ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII матеріали справи не містять.

При цьому відповідач особисто після подачі позову сплатив заборгованість за послуги з теплопостачання.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідач не укладав договір про надання житлово-комунальних послуг, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати такі послуги.

Водночас суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично ними не користуватися, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання. Однак у матеріалах справи відмова споживача відсутня.

Окрім цього колегія суддів зауважує, що в суді першої інстанції відповідач не надав будь-яких заперечень на позов, а лише долучив доказ часткової оплати боргу й просив розгляд справи проводи без його участі.

За таких обставин посилання на те, що нарахування за постачання гарячої води було здійснено без врахування показань засобів обліку (лічильників) є також безпідставними, оскільки відповідачем, як споживачем послуг не надавались показники лічильників щомісячно, що ним визнано в судовому засіданні апеляційного суду.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги й щодо того, що відповідача знято з реєстраційного обліку та він не проживає за адресою квартири споживання послуг, оскільки відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Києва від 12 вересня 2023 року та відповіді на запит районного суду станом на 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 значиться за вищевказаною адресою.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, суду не надав, зокрема контррозрахунку заборгованості. А надані позивачем докази відповідають критеріям належності, допустимості та стосуються предмету доказування у даній справі.

Отже, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин з надання та отримання житлово-комунальних послуг, а також щодо неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг.

Таким чином, встановивши, що відповідач не відмовлявся від наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, їх отримував і користувався ними, але своєчасно і в повному обсязі не оплачував їх, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо проведення оплати за надані та отримані житлово-комунальні послуги, позивач має право вимагати стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що інфляційна складова боргу в розмірі 17113,82 грн та 3% річних у розмірі 4745,64 грн, після часткового погашення заборгованості відповідачем, мала бути зменшена є безпідставними, оскільки факт погашення основної заборгованості з постачання теплової енергії після виникнення прострочення, у тому числі після подачі позову до суду, не звільняє боржника від обов`язку сплатити інфляційні втрати та 3% річних, оскільки відповідальність уже настала з моменту порушення строку виконання грошового зобов`язання. Такі нарахування здійснюються за весь період прострочення від дня коли зобов`язання мало бути виконане й до дня фактичної оплати. Більше того інфляційні втрати та 3% річних не є штрафною санкцією або неустойкою, а тому не можуть бути зменшені судом за принципом співмірності.

Отже, за своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин скаржником до апеляційної скарги не надано.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, підстави для компенсації відповідачеві понесених на стадії апеляційного перегляду справи судових витрат - відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києвавід 10 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 24 лютого 2026 року.