Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №752/25179/20 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/2640/2026

справа №752/25179/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Плахотнюк К.Г., повне судове рішення складено 01 серпня 2025 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поділ майна подружжя.

Вимоги позову мотивує тим, що 20 вересня 2013 року позивач одружився з ОСОБА_2 .. Від шлюбу з ОСОБА_2 мають двох дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва 23 грудня 2021 року шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_2 розірвано.

Під час перебування у шлюбі сторонами придбано дві квартири за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .

Вказує, що у квартирі АДРЕСА_3 сторонами зроблено ремонтні роботи, облаштовано квартиру меблями та технікою. За даними висновків про вартість об`єктів оцінки від 03 грудня 2020 року ринкова вартість об`єктів оцінки, а саме: квартири АДРЕСА_3 складає 2 994 732, 00 гривень; квартири АДРЕСА_4 складає 1 518 696, 00 гривень, а загальна вартість нерухомого майна складає 4 513 428, 00 гривень.

Позивач пропонує варіант поділу майна у спосіб визнання за ним права власності на меншу квартиру за адресою - АДРЕСА_1 та частки від квартири за адресою - АДРЕСА_2 . Відповідачка разом із дітьми залишиться проживати в більшій квартирі, а позивач переїде до меншої квартири.

Мотивуючи наведеним, просить визнати за ОСОБА_1 , право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

06 квітня 2021 року ОСОБА_5 подано зустрічну позовну заяву.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 вказує, що з 20 вересня 2013 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 . Від шлюбу з ОСОБА_1 мають двох дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час перебування у шлюбі сторони у справі придбали дві квартири за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .

Зазначає, що поділити спільно набуте під час шлюбу майно в добровільному порядку позивач за первісним позовом відмовляється.

Мотивуючи наведеним, просить визнати за нею право власності на частки від квартир за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ;

визнати право власності за відповідачем ОСОБА_1 на частки від квартир за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .

08 лютого 2022 року ОСОБА_2 подано заяву про збільшення позовних вимог, в обґрунтування якої зазначає, що 10 вересня 2016 року, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , за рахунок спільних коштів оплатили 285 200 грн за договором №983 від 10 вересня 2016 року за майнові права на укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу 1-кімнатної квартири по АДРЕСА_5 .

Договір укладено із фізичною особою забудовником ОСОБА_6 за її нотаріально засвідченою згодою та посвідчено 10 вересня 2016 року приватним нотаріусом Бучанського нотаріального округу Київської області Нечипоренком О.В. Майнові права за укладеним договором фінансування будівництва належать сторонам, як об`єкт спільної сумісної власності, що є підставою для збільшення позовних вимог за зустрічним позовом.

Мотивуючи наведеним, просить:

- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна на квартиру АДРЕСА_3 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна на квартиру АДРЕСА_4 ;

- визнати за ОСОБА_1 майнові права, що випливають з договору №983 від 10 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренком О.В. на 1-кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_6 .

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

квартиру АДРЕСА_3 ;

квартиру АДРЕСА_4 ;

майнові права за договором №983 від 10 вересня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренком Олександром Вікторовичем на квартиру будівельний номер АДРЕСА_7 .

За результатами поділу майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 ; майнові права за договором №983 від 10 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренком Олександром Вікторовичем на квартиру будівельний номер АДРЕСА_7 ;

визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що право позивача ОСОБА_1 , якому за результатами поділу виділена ізольована квартира АДРЕСА_4 , а також майнові права згідно договору №983 від 10 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренком О.В. на 1-кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_6 , стороною якого він є і має повноваження на поновлення його прав за цим договором, не порушать його прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції відхилив твердження позивача ОСОБА_1 , що у спосіб визнання за ним права власності на від частки квартири АДРЕСА_3 він в інтересах дітей зможе контролювати дії ОСОБА_2 і не допустити відчуження нею квартири, та вказав, що права та інтереси дітей підлягають захисту не тільки за рахунок частки у спільному майні подружжя, що належить матері, а й батька. Крім того, наразі зазначене житлове приміщення в порушення прав та інтересів дітей з 2021 року використовується особисто ОСОБА_1 у власних інтересах.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповно установлені обставини справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що під час поділу майна суд першої інстанції без наведених у рішенні підстав відійшов від принципу рівності часток, фактично збільшивши частку ОСОБА_2 до 2/3, що не відображено в резолютивній частині. Вартість майна, переданого ОСОБА_2 , майже вдвічі перевищує вартість майна, переданого ОСОБА_1 , при цьому питання компенсації різниці вартості судом не вирішено.

Майнові права на квартиру в м. Ірпінь, передані ОСОБА_1 , не були оцінені, хоча будівництво фактично заморожене з 2016 року, існують кримінальні провадження, а ринкова вартість таких прав є мінімальною.

Звертає увагу, що у квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відсутній будь-який ремонт, вона в стані після забудовників і не придатна для проживання, що зменшує її вартість, в той час як в квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , повністю облаштована меблями та придатна для життя, що збільшує її вартість.

Вказує, що відповідно до висновку від 23 липня 2025 року ринкова вартість об`єкту оцінки ? квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , складає 6 030 377,00 грн.

Відповідно до даних висновку від 23 липня 2025 року ринкова вартість об`єкту оцінки, квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , складає 2 912 435,00 грн.

Отже, загальна вартість спільного майна подружжя на даний момент складає 8 942 812,00 грн, належна скаржнику частина спільного майна подружжя становить 4 471 406,00 грн.

Скаржник пропонує такий варіант поділу майна: визнати за ним право власності на меншу квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та квартири, знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . За відповідачкою визнати право власності на частини квартири, знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та майнові права за договором №983 від 10 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренком Олександром Вікторовичем на квартиру будівельний номер АДРЕСА_7 .

Вказує, що при такому поділі відповідачка разом із дітьми залишиться проживати в більшій квартирі, а скаржник переїде до меншої квартири.

Вказує на порушення норм процесуального права, оскільки судом не вирішено питання розподілу судових витрат, що понесли сторони.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та право власності на частину квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частини квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та майнові права за договором №983 від 10 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренком Олександром Вікторовичем на квартиру будівельний номер АДРЕСА_7 .

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

14 жовтня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Трубіциної-Дивак Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву вказує на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.

Вказує, що суд першої інстанції при вирішенні спору врахував, що під час шлюбу сторони набули дві квартири в м. Києві та майнові права на квартиру в м. Ірпінь. Ринкова вартість квартир, що знаходяться у місті Києві є суттєво різною, при цьому більша та облаштована квартира фактично використовувалась позивачем одноосібно протягом кількох років, тоді як відповідачка з двома малолітніми дітьми була позбавлена доступу до житла і вимушена проживати в небезпечних та непридатних умовах разом з батьками.

Зазначає, що твердження скаржника про те, що у власність відповідачки передано квартиру більшої вартості та не вирішено питання про компенсацію різниці на користь позивача свідчить про фінансову зацікавленість останнього, а не турботу про дітей.

Суд першої інстанції об`єднав первісний і зустрічний позови, дослідив усі докази та врахував істотні обставини: проживання дітей з матір`ю, їхню безпеку, реальне користування майном, фінансову участь сторін, добросовісність поведінки відповідачки та ухилення позивача від виконання сімейних обов`язків. Майнові права на квартиру в Ірпені, будівництво якої не завершено і за якою позивач не вживав жодних захисних дій, справедливо передані йому як компенсаційний об`єкт.

Посилання на порушення норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, доказів на їх підтвердження не подано.

Суд першої інстанції при вирішенні спору, врахувавши місце проживання дітей, добросовісність відповідачки, тривале незаконне користування майном позивачем і його ухилення від належної участі в житті сім`ї, правомірно відступив від формальної рівності часток.

Таким чином, оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, відповідає інтересам дітей та усталеній судовій практиці, а апеляційна скарга не містить підстав, які б давали змогу для його скасування чи зміни.

Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

26 січня 2026 року адвокат Трубіцина-Дивак Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подано письмові пояснення у справі.

В обґрунтування письмових пояснень вказує, що під час засідання 10 грудня 2025 року скаржник заявив, що претендує на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 нібито з метою захисту прав та інтересів спільних малолітніх дітей.

Водночас відповідачка неодноразово пропонувала скаржнику надати згоду на реєстрацію місця проживання дітей у зазначеній квартирі, у тому числі шляхом особистої участі в ЦНАП, однак такі пропозиції були проігноровані. Письмова вимога про надання згоди на реєстрацію, направлена цінним листом, залишена без відповіді та повернута відправнику попри повторне направлення і попередньо оформлений прийом.

Надалі після пропозиції врегулювати питання сторони погодили дату реєстрації дітей, проте скаржник знову фактично відмовив у її проведенні, посилаючись на додаткові умови, які не передбачені законом. При цьому, скаржник був обізнаний із процедурою реєстрації дітей задовго до судового спору та протягом тривалого часу безпідставно відмовляв у реєстрації дітей.

Такі дії свідчать про формальний характер посилань скаржника на захист прав та інтересів дітей і спростовують доводи апеляційної скарги в цій частині.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представниця - адвокат Філіповська В.В., підтримали подану апеляційну скаргу, просили суд її задовольнити.

ОСОБА_2 та її представниця - адвокат Трубіцина-Дивак Т.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, пославшись на її необґрунтованість. Просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представниці - адвоката Філіповської В.В., ОСОБА_2 та її представниці - адвоката Трубіцини-Дивак Т.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

Установлено, що 20 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на " ОСОБА_2 ", що підтверджується даними свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 (том 1 а.с. 10, 55).

За час перебування у шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтв про народження НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (том 1 а.с. 11-12, 56-57).

10 вересня 2016 рому між ОСОБА_6 (сторона - 1) та ОСОБА_1 (сторона - 2) укладеного договір, відповідно до якого сторона - 1 в майбутньому зобов`язується передати у власність стороні - 2 будь-яким, передбаченим діючим законодавством способом нерухоме майно, а сторона - 2 зобов`язується прийняти у власність нерухоме майно - квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_13 та оплатити гарантійний внесок, що є забезпечувальним платежем, який не перевищує загальну вартість вказаної квартири в порядку та на умовах, визначених цим договором та виконати інші умови даного договору (том 1 а.с. 201-202).

Матеріали справи містять заяву про згоду ОСОБА_2 на укладення та підписання договорів ОСОБА_1 щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 (том 1 а.с. 203).

17 березня 2018 року між ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Дінеро Актив" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв (купив) у свою власність квартиру АДРЕСА_4 .

Згідно пункту 2.2. за домовленістю сторін договірна ціна продажу квартири становить 801 000,00 гривень (том 1 а.с. 13, 58).

Згідно даних звіту від 3 грудня 2020 року про оцінку майна ринкової вартості нерухомості однокімнатної квартири АДРЕСА_9 , вартість квартири становить 1 518 696,00 гривень (том 1 а.с. 17-19).

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 2 жовтня 2017 року убачається, що 27 вересня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 25).

Згідно даних звіту від 3 грудня 2020 року про оцінку майна ринкової вартості нерухомості двокімнатної квартири АДРЕСА_10 , вартість квартири становить 2 994 732,00 гривень (том 1 а.с. 28-29).

Згідно даних аналітичного висновку від 29 березня 2021 року щодо ймовірної ринкової вартості об`єкту нерухомого майна, а саме жилої однокімнатної квартири АДРЕСА_11 , убачається, що ймовірний діапазон вартості вказаної квартири становить 1 545,00 гривень - 1 600 000,00 гривень (том 1 а.с. 63).

Згідно даних аналітичного висновку від 31 березня 2021 року щодо ймовірної ринкової вартості об`єкту нерухомого майна, а саме жилої двокімнатної квартири АДРЕСА_12 , убачається, що ймовірний діапазон вартості вказаної квартири становить 3 150 000,00 гривень - 3 500 000,00 гривень (том 1 а.с. 69-70).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю. Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 разом з матір`ю - ОСОБА_2 (том 2 а.с. 139-141).

З даних звіту про незалежну оцінку вартості №К230725-1, складеного ПП "Приват-Інвеста", убачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 , станом на 23 липня 2025 року, без врахування ПДВ складає 2 912 435,00 гривень (том 3 а.с. 35-36).

З даних звіту про незалежну оцінку вартості №К230725-2, складеного ПП "Приват-Інвеста", убачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , станом на 23 липня 2025 року, без врахування ПДВ складає 6 030 377,00 гривень (том 3 а.с. 38-39).

З даних листа слідчого управління ГУ НП в Київській області №158кп/109/24-97/2021 від 22 жовтня 2021 року убачається, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021110000000158 від 18 лютого 2021 року за частиною 4 статті 190 КК України. ОСОБА_1 не визнавався потерпілим у кримінальному провадженні №12021110000000158 від 18 лютого 2021 року за частиною 1 статті 190 КК України, оскільки не звертався до органу досудового розслідування із відповідною заявою; згідно відомостей, забраних слідством, ОСОБА_1 є платником безготівкових грошових коштів у розмірі 285 000,00 гривень, у вигляді гарантійного внеску по договору №983 від 10 вересня 2016 року на користь ОСОБА_6 (а.с. 62).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 3 статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина 1 статті 60 СК України).

Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Доводи скаржника про безпідставний відступ суду першої інстанції від принципу рівності часток подружжя є необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 70 СК України рівність часток є загальною засадою поділу спільного майна, однак вона не має абсолютного характеру та не означає обов`язковості арифметично рівного розподілу кожного об`єкта майна. Застосування принципу рівності полягає у забезпеченні справедливого балансу майнових інтересів сторін у сукупності переданих їм об`єктів, а не в тотожності вартості кожного окремого активу.

Суд першої інстанції, визначаючи спосіб поділу майна, виходив не із формального співвідношення ринкової вартості об`єктів, а з необхідності сформувати для кожної сторони реальну, самостійну та функціональну майнову сферу, що відповідає природі спільної сумісної власності та завданню її припинення. Обраний судом спосіб поділу забезпечує кожній зі сторін окремі об`єкти нерухомості та майнові права без встановлення режиму спільного користування, що відповідає принципу правової визначеності, виключає подальші конфлікти між сторонами та узгоджується з правовою природою поділу спільного майна як способу остаточного припинення спільності права власності.

Посилання скаржника на значну різницю у вартості переданого сторонам майна та необхідність компенсації є безпідставними з огляду на таке.

Сам по собі різний рівень ринкової вартості об`єктів нерухомості не є безумовною підставою для стягнення грошової компенсації, оскільки при поділі спільного майна суд має враховувати не лише формальну ринкову оцінку, а й факт реального користування майном, інтереси дітей, поведінку сторін, добросовісність та фактичні обставини відносин сторін. У цій справі суд першої інстанції, здійснюючи комплексну оцінку цих чинників, дійшов обґрунтованого висновку, що передача більшої за площею та вартістю квартири матері, з якою проживають малолітні діти, є необхідною для забезпечення їх належних житлових умов та стабільності, а передача батькові окремої квартири та майнових прав на інший об`єкт нерухомості є співмірною компенсацією його частки у спільному майні.

Доводи апеляційної скарги щодо заниженої вартості майнових прав на квартиру в місті Ірпінь є припущеннями та не підтверджені належними і допустимими доказами. Сам по собі факт тривалого будівництва та наявності кримінального провадження не свідчить про відсутність економічної цінності майнових прав. Натомість, матеріалами справи підтверджено, що скаржник є стороною відповідного договору, має реальні правові механізми для захисту своїх інтересів та поновлення порушених прав, однак жодних активних дій для цього не вчиняв, що свідчить про формальний характер його посилань на ризиковість такого активу.

Твердження скаржника про непридатність квартири АДРЕСА_4 для проживання спростовуються матеріалами справи, оскільки сам факт відсутності ремонту не свідчить про неможливість використання житла за призначенням та не може бути визначальним критерієм оцінки вартості майна, тим більше що скаржник не надав жодних технічних висновків або експертних досліджень, які б підтверджували її непридатність для проживання. Крім цього, суд звертає увагу на суперечливу поведінку скаржника, оскільки за його доводами та вимогами позову він готовий переїхати проживати у вказану квартиру.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявлена вимога щодо набуття частки у квартирі АДРЕСА_3 спрямована на захист прав дітей, є безпідставною та не узгоджуються із фактичною поведінкою скаржника, який протягом тривалого часу ухилявся від надання згоди на реєстрацію місця проживання дітей у зазначеній квартирі, що підтверджується матеріалами справи, письмовими поясненнями відповідачки та скаржником не спростовано. Такі дії свідчать про використання аргументу захисту прав дітей виключно як процесуального засобу для досягнення майнової вигоди, а не як реального наміру забезпечити їх інтереси.

Також безпідставними є доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у частині розподілу судових витрат, оскільки відповідно до положень статей 141 та 265 ЦПК України питання судових витрат вирішується залежно від результатів розгляду справи, а у даному випадку суд, задовольнивши позовні вимоги частково та визначивши конкретний спосіб поділу майна, правомірно поклав судові витрати на сторону, яка такі витрати понесла.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку доказам, дотримався балансу між принципом рівності часток подружжя та необхідністю забезпечення найкращих інтересів дітей, у зв`язку з чим ухвалене рішення є законним і обґрунтованим, а наведені в апеляційній скарзі доводи не містять підстав для його скасування чи зміни.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 25 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова