Постанова від 25 грудня 2025 р. у справі №761/46528/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 761/46528/23

Провадження: № 22-ц/824/10531/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мальцева Д. О.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 29.06.2023 року о 09 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Велика Житомирська, 9, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, не надав дорогу автомобілю, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 (належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ), чим порушив вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі № 761/24641/23 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до умов полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213829873, виданого ПрАТ «СК «Брокбізнес».

Позивач вважала, що ПрАТ «СК «Брокбізнес» було здійснено часткову виплату суми страхового відшкодування в розмірі 13 516,04 грн, а ОСОБА_1 не було відшкодовано заподіяну позивачеві шкоду.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила: стягнути з ПрАТ «СК «Брокбізнес» невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 12 300,54 грн, пеню у розмірі 1 287,34 грн, три відсотки річних у розмірі 105,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 222,70 грн; стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 9 223,14 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 12 300,54 грн, пеню у розмірі 1 287,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 222,70 грн та 3 % річних у розмірі 105,14 грн, а всього 13 915,72 грн.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з: судового збору у розмірі 901,61 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 5 038,80 грн та витрати по оплаті за експертне дослідження у розмірі 1 259,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 9 223,14 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з: судового збору у розмірі 597,63 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 3 339,98 грн та витрати по оплаті за експертне дослідження у розмірі 835 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу доводам сторони позивача та прийняв звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 579/09-23, від 29.06.2023 року всупереч оцінці звіту про вартість відновлювального ремонту, складеному на замовлення ПрАТ «СК «Брокбізнес».При цьому, посилаючись на висновок № 579/09-23 від 29.06.2023 року, позивач жодного разу не згадав, що транспортний засіб марки «Chevrolet», д.н.з. НОМЕР_2 , раніше був конструктивно знищений під час дорожньо-транспортної пригоди на території США, а потім придбаний на аукціоні і відновлений (відремонтований) на території України з використанням не оригінальних запчастин, дешевого сегменту. Оцінювач ФОП ОСОБА_3 склав оцінку на замовлення позивача до того як страховиком було прийнято рішення про встановлення розміру страхового відшкодування, а також у вказаному звіті використав ціни на оригінальні запчастини. Крім того, вказує, що суд першої інстанції посилається на не релевантні обставинам даної справи правові висновки Верховного Суду.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачу відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було сплачено страхове відшкодування у розмірі 13 516,04 грн, що відповідає загальним вимогам розрахунку розміру матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Ліміт відповідальності страховика становить 160 000 грн, тобто, в межах цієї суми потерпіла особа має право отримати страхове відшкодування, і лише при розмірі збитку, який перевищує цей ліміт, має право звертатися з претензіями до винуватця. Вважає, що в даному випадку розмір матеріального збитку не перевищує ліміт і тому будь-які претензії з боку потерпілої особи до ОСОБА_1 незаконні та необґрунтовані.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Конюшко Д. Б. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доцільність покладення в основу рішення звіту № 579/09-23 від 29.06.2023 року як належного та допустимого доказу та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Разом з тим, ОСОБА_1 не надав жодних заперечень щодо зазначеного звіту та не вказав на жодні порушення при його складенні, а викладене в апеляційній скарзі зводиться виключно до незгоди із визначеним розміром повного відновлювального ремонту.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Молдавська О. В. в інтересах АТ СК «ББС Іншуранс» погоджувалась з апеляційною скаргою та просила її задовольнити.

За правилом ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, між ПрАТ «СК «Брокбізнес» та ОСОБА_1 був укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213829873, діючий станом на 29.06.2023 року, яким був забезпечений транспортний засіб - легковий автомобіль «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 (а.с. 12).

29.06.2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Chevrolet», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2

07.08.2023 року постановою Шевченківського районного суд міста Києва (справа № 761/24641/23) водія забезпеченого автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 9).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з полісом № 213829873 розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 160 000 грн, а розмір франшизи дорівнює «0» (а.с. 79).

01.09.2023 року ПрАТ «СК «Брокбізнес» сплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 13 516,04 грн (а.с. 13).

Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 579/09-23 від 13.09.2023 року вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту зносу 0,51 транспортного засобу марки «Chevrolet», р.н. НОМЕР_2 , становить 25 816,58 грн (а.с. 14).

Позивач посилається на те, що з ПрАТ «СК «Брокбізнес» підлягає стягненню невиплачена частина страхового відшкодування у розмірі 12 300,54 грн: 25 816,58 грн (вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно висновку № 579/09-23 від 13.09.2023 року) - 13 516,04 грн (сума страхового відшкодування, здійснена страховиком) = 12 300,54 грн (невиплачена частина страхового відшкодування).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що вимога позивача про стягнення з ПрАТ «СК «Брокбізнес» невиплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 12 300,54 грн є законною та обґрунтованою. Відповідно вимога щодо стягнення 3 % річних, пені та інфляційного збільшення боргу є похідною від основної вимоги щодо стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, тому також підлягала задоволенню. Приймаючи що уваги, що саме з вини ОСОБА_1 позивачу спричинено майнову шкоду у зв`язку із пошкодженням автомобіля, враховуючи законодавчо визначене право позивача отримати відшкодування збитків, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика у розмірі 9 223,14 грн (35 039,72 грн - 25 816,58 грн).

Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 останньому було завдано моральної шкоди, не надано доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, а також доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та моральними стражданнями позивача.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами ст.ст. 1187, 1188 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, ОСОБА_1 , за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу № 213829873, виданого ПрАТ «СК «Брокбізнес», дійсного на дату дорожньо-транспрної пригоди.

01.09.2023 року ПрАТ «СК «Брокбізнес» сплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 13 516,04 грн.

З метою об`єктивного визначення вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 , як власнику транспортного засобу марки «Chevrolet», р.н. НОМЕР_2 , вона звернулася до СОД ФОП ОСОБА_3 , який здійснив таку оцінку.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Документ, який здійснює методичне регулювання товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.2. Методики, методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Відповідно до пп. д), е) п. 1.4. Методики, методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Відповідно до п. 4.3. Методики та ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За результатами проведення автотоварознавчого дослідження, відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, складено висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 579/09-23 від 13.09.2023 року.

Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 579/09-23 від 13.09.2023 року та калькуляції Audatex, яка є невід`ємною частиною вказаного висновку, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Chevrolet», р.н. НОМЕР_2 , становить 35 039,72 грн і виходить із середньозваженої вартості робіт, матеріалів та запасних деталей необхідних для проведення відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу.

Таким чином, відповідно до ст. 22 ЦК України, майнова шкода у розмірі 35 039,72 грн - це шкода, яка включає в себе і ту частину матеріального збитку, що має відшкодовуватися страховиком, і загальні (повні) витрати, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.

З огляду на те, що страховик не виплатив відшкодування у повному розмірі, позивач має право вимагати виплати належного розміру страхового відшкодування з ПрАТ «СК «Брокбізнес», а також різницю між фактичним розміром шкоди (повна вартість ремонту) і належним страховим відшкодуванням (ремонт з урахуванням зносу) з ОСОБА_1 .

За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 205/7747/18 принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи те, що виплачена (а також стягнута судом у цій справі) ПрАТ «СК «Брокбізнес» сума страхового відшкодування є меншою від оціненої майнової шкоди, потерпіла особа не позбавлена права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків за рахунок винної особи, обсяг відповідальності якої обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 як винної в дорожньо-транспортній пригоді особи на користь ОСОБА_2 різниці між розміром завданої шкоди (вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та розміром страхового відшкодування, що становить 9 223,14 грн (35 039,72 грн (фактичний розмір заподіяної шкоди, що становить повну вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ) - 25 816,58 грн (належний розмір страхового відшкодування, що становить вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу)).

Звертаючись із позовом, ОСОБА_2 на обґрунтування своїх вимог надала висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 579/09-23 від 13.09.2023 року.

У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Водночас ОСОБА_1 , заперечуючи проти висновку № 579/09-23 від 13.09.2023 року, був належним чином повідомлений про розгляд справи та брав активну участь у її розгляді в суді першої інстанції. Однак у поданих запереченнях він не надав жодного звіту, контррозрахунку або іншої альтернативи, не обґрунтував неможливість подання такого доказу, а також не заявляв клопотання про призначення судової експертизи.

З огляду на приписи ст.ст. 12, 43 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана добросовісно користуватися процесуальними правами, брати активну участь у процесі та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій, неподання відповідачем належних доказів на спростування наданого позивачем висновку є проявом його процесуальної поведінки та тягне відповідні правові наслідки.

Разом із тим у звіті № 141557 від 29.08.2023 року, наданому ОСОБА_1 , зазначено, що бампер правий не підлягає ремонту, бо вже був відремонтований. Водночас зі схеми дорожньо-транспортної пригоди та переліку видимих пошкоджень транспортного засобу, складених працівниками патрульної поліції, убачається, що правий бампер зазнав пошкоджень внаслідок саме цієї дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, в акті технічного огляду, який є невід`ємною частиною звіту № 579/09-23 від 13.09.2023 року, наданого позивачем, міститься перелік пошкоджень КТЗ «Chevrolet», р.н. НОМЕР_2 , у якому зазначено, що бампер було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і він підлягає ремонту та фарбуванню. Натомість звіт № 141557 від 29.08.2023 року взагалі не містить акту (протоколу) огляду транспортного засобу, що унеможливлює перевірку обґрунтованості зроблених у ньому висновків.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги наданий висновок щодо вартості матеріального заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 579/09-23 від 13.09.2023 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ПрАТ «СК «Брокбізнес» не подало апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року та не уповноважувало ОСОБА_1 на її подання від свого імені. Відповідно до ст.ст. 13, 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та в межах прав і обов`язків осіб, які її подали.

За таких обставин підстав для перевірки рішення суду першої інстанції в частині правовідносин між позивачкою та страховиком у даному апеляційному провадженні не вбачається.

Доводи апеляційної скарги про те, що, посилаючись на висновок № 579/09-23 від 29.06.2023 року, позивач жодного разу не згадав, що пошкоджений під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль раніше був конструктивно знищений під час дорожньо-транспортної пригоди на території США, а потім придбаний на аукціоні і відновлений (відремонтований) на території України з використанням не оригінальних запчастин, дешевого сегменту, не стосуються предмету доказування у цій справі та не спростовують визначену експертом ринкову вартість транспортного засобу марки «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на час дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки «Chevrolet», р.н. НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , а отже має право на компенсацію.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 9 223,14 грн, що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту та вартістю матеріального збитку, суд першої інстанції виходив із змісту ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 року у справі № 760/19377/15 зроблено висновок про те, що якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом в постановах: від 21.02.2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22.04.2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 09.11.2022 року у справі № 497/470/2021 (провадження № 61-20047св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Така практика Верховного Суду, яка підтримує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2021 року у справі № 760/19377/15, є усталеною.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково застосовано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.02.2021 року у справі № 760/19377/15, з тих підстав, що встановлені у ній обставини не є релевантними обставинам даної справи, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та є лише власним тлумаченням стороною відповідача правових позицій суду касаційної інстанції в контексті їх релевантності спірним правовідносинам.

Як зазначалося вище, згідно з висновком щодо вартості матеріального заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 579/09-23 від 13.09.2023 року, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки «Chevrolet», р.н. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.06.2023 року складає 25 816,58 грн, вартість відновлювального ремонту визначено 35 039,72 грн.

Отже, встановивши, що саме з вини ОСОБА_1 позивачу ОСОБА_2 спричинено майнову шкоду через пошкодження автомобіля, враховуючи законодавчо визначене право позивача отримати відшкодування збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача такої різниці, що становить 9 223,14 грн (35 039,72 грн - 25 816,58 грн).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура