Постанова від 02 грудня 2025 р. у справі №761/14697/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/8627/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 761/14697/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі», яка подана представником Іваницьким Володимиром Володимировичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Савицького О.А.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі» про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ТОВ «Оілсі», в якому, з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог, просила стягнути з нього на свою користь відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 63 900 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 05 вересня 2021 року посадова особа відповідача вчиняла дії, які перешкоджали їй - особі з інвалідністю І групи - в доступі на ринок «Столичний», зокрема, забороняла безкоштовно заїжджати на транспортному засобі на територію ринку, внаслідок чого позивачці через погіршення стану здоров`я довелось викликати екстрену (швидку) медичну допомогу. Позивач, вважаючи, що внаслідок неправомірних дій посадової особи відповідача, їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінювала в розмірі 63 900 грн., вона змушена була звернутися до суду з даним позовом для захисту свого порушеного права, оскільки в досудовому порядку вирішити спір було неможливо.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з відповідача ТОВ «Оілсі» на користь позивача ОСОБА_1 суму морального відшкодування в розмірі 63 900 грн. та витрати за проведення експертизи в розмірі 15 800 грн.

Стягнуто з відповідача ТОВ «Оілсі» на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача ТОВ «Оілсі» - Іваницький В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а саме, у справі відсутні докази, які підтверджують факт відмови працівника Товариства в наданні позивачу права пільгового (безкоштовного) проїзду на територію оптового ринку сільськогосподарської продукції «Столичний» на підставі пред`явлених документів, які посвідчують наявність у позивача І групи інвалідності, також жодними доказами не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди та її розмір.

Звертає увагу на те, що, встановивши належність позивача до осіб з інвалідністю І групи, їй було запропоновано скористатися правом пільгового (безоплатного) проїзду на територію ринку, проте позивач відмовилася і, посилаючись на незадовільне самопочуття, викликала карету швидкої допомоги та співробітників Національної поліції України. У свою чергу, працівниками Товариства позивачу було запропоновано надати їй медичну допомогу, проте вона відмовилася, а після прибуття екстреної медичної допомоги позивача було госпіталізовано до найближчого закладу охорони здоров`я, де було надано їй допомогу, а через деякий час позивач самостійно повернулася, щоб забрати власний автомобіль, який залишила на території ринку.

У матеріалах справи відсутні докази факту звернення працівників Товариства на адресу позивача з висловлюваннями чи коментарями, які негативно її характеризують як особу з інвалідністю, а тому обґрунтування моральної шкоди є недостовірним.

Вважає, що позивач не довела обставин, які потрібно встановити при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, як-от приниження честі та гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам тощо.

Посилається на те, що суд першої інстанції поклав в основу свого висновку про задоволення позову висновок судового експерта від 11 березня 2024 року № 1-11/03, проте суд не врахував рецензію, надану стороною відповідача до цього висновку, яка, на думку представника відповідача, є детально обґрунтованою, а саме:

- рецензія містить виражені ознаки неузгодженості заявленої методології та предмету змісту поставлених питань, а отже й неповноти, необ`єктивності та необґрунтованості проведених досліджень, що порушує статтю 3 Закону України «Про судову експертизу», відповідно до якої судова експертиза має здійснюватися на принципах законності, незалежності, об`єктивності та повноти досліджень;

- при проведенні експертного дослідження були істотно порушені методологічні та організаційні засади «Методики психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди», а також порядку проведення психологічних досліджень у справах про заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, що зрештою призвело до необґрунтованості, хибності й помилковості висновків експерта.

Таким чином, суд першої інстанції повинен був керуватися не лише висновком експерта, а й надати оцінку іншим наявним у справі доказам.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить відмовити в її задоволенні на тій підставі, що своїм листом від 20 січня 2022 року № 2001/22/5 відповідач визнав факт проведення службового розслідування, під час якого було встановлено, що працівники оптового ринку «Столичний» порушили трудову дисципліну, яка полягала в неправомірній поведінці до відвідувача ринку, ненадання права на безкоштовний в`їзд на територію ринку, а отже факт неправомірної поведінки посадової особи відповідача знайшов підтвердження під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на рецензію є необґрунтованим, оскільки рецензування висновків експерта не передбачено ні Законом України «Про судову експертизу», ні положеннями ЦПК України, а тому рецензія на висновок експерта не має доказового і юридичного значення.

Зауважує, що відповідач не скористався своїм правом на проведення повторної або додаткової експертизи, а також, що рецензія є недопустимим доказом, оскільки в ній містяться дані про учасників справи, дозвіл на поширення яких рецензенту не було надано.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Оілсі» - Іваницький В.В. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Бреус С.М. заперечили проти вимог і доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача та її представника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що з вини посадової особи відповідача, внаслідок вчинення нею неправомірних дій позивачу було спричинено моральні шкоду, тому, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 63 900 грн.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду в частині розміру стягнутого морального відшкодування, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 07 лютого 1994 р., з 05 січня 1993 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою з інвалідністю І групи.

05 вересня 2021 року посадова особа відповідача вчиняла дії, перешкоджаючи позивачу в доступі на ринок «Столичний», зокрема, забороняла безкоштовно заїжджати на транспортному засобі на територію ринку. Під час інциденту позивач через погіршення стану здоров`я викликала екстрену (швидку) медичну допомогу.

Згідно з супровідним листком № 754066 бригади швидкої медичної допомоги, попередній діагноз ОСОБА_1 було встановлено працівниками бригади швидкої медичної допомоги: гостра реакція на стрес, гіпертонічний криз ( а.с. 6, т. 1).

З відповіді директора ТОВ «Оілсі» від 20 січня 2022 року на звернення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини вбачається, що в рамках службового розслідування за фактом звернення позивача ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини було встановлено вчинення працівником оптового ринку сільськогосподарської продукції «Столичний» дисциплінарного правопорушення, яке проявилось у неправомірній поведінці до відвідувача оптового ринку, зокрема, ненадання права безкоштовного проїзду на територію ринку «Столичний». За результатами проведеного розслідування відповідач застосував до свого працівника дисциплінарне стягнення у вигляді усного попередження, попередивши його про подальшу недопустимість вчинення неправомірних дій.

За клопотанням сторони позивача на підставі ухвали місцевого суду у справі було призначено судово-психологічну експертизу з метою встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди та визначення розміру її можливої компенсації.

Згідно з висновком експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» Линник С.В. від 11 березня 2024 р. № 1-11/03 за результатами проведення експертного дослідження встановлено, що ситуація створення працівником ТОВ «ОІЛСІ» перешкод особі з інвалідністю в реалізації її прав з публічним висловлювання недовіри до її інвалідності, що сталась 05 вересня 2021 року на ринку «Столичний», була для ОСОБА_1 , особи з інвалідністю І групи, істотно психотрамувальною, викликала переживання приниженої честі та гідності, напруги, обурення, з психосоматичним реагуванням на образу. Наслідки ситуації обумовили в подальшому фіксацію негативних психоемоційних переживань із прагненням захистити свої права, в певній мірі погіршували соціальне функціонування та якість життя ОСОБА_1 , тобто заподіяли їй психологічні (моральні) страждання.

Орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань, заподіяних ОСОБА_1 внаслідок дослідженої психотрамувальної ситуації, за умови встановлення судом неправомірності дій відповідача, становить 9 мінімальних заробітних плат.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи та організації зобов`язані створювати умови для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю (у тому числі осіб з інвалідністю, які використовують засоби пересування та собак-поводирів) до об`єктів фізичного оточення.

Відповідно до ч. 8-9 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», місця для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачені частиною шостою цієї статті, також виділяються на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, їх власниками/співвласниками (управителями) або орендарями, на проїзних частинах автомобільних доріг і тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів) - органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (суб`єктами господарювання, якщо їм у встановленому порядку передано відповідні частини доріг і тротуарів для ведення господарської діяльності) з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Місця для транспортних засобів, передбачені частинами шостою і восьмою цієї статті, визначені на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках біля будівель і будинків, мають бути розміщені максимально близько до входу до таких будівель і будинків, а на окремих спеціально обладнаних чи відведених майданчиках - максимально близько до в`їзду на такі майданчики.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема, в порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 , суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Разом з тим, суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 ).

Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

У справі «Станков проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (пункт 62 рішення Суду від 12.07.2007 за заявою № 68490/01).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача на тій підставі, що працівником відповідача, всупереч вимогам ст. 26, 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», не було надано позивачу ОСОБА_1 право безкоштовного проїзду на транспортному засобі на територію оптового ринку сільськогосподарської продукції «Столичний».

Доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності позивачем факту спричинення їй працівником Товариства моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції, зазначена обставина фактично визнана відповідачем у відповіді на лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, згідно з якою працівника підприємства було притягнуто до дисциплінарної відповідальності й накладено дисциплінарне стягнення. У листі зазначено, що неправомірна поведінка працівника відповідача проявилась у ненаданні позивачу права безкоштовного в`їзду на територію ринку «Столичний» ( а.с. 5, т. 1).

Разом з тим, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи скаржника оскільки судом першої інстанції не в повній мірі було враховано принципи розумності, виваженості та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами судової психологічної експертизи було встановлено, що розмір завданої позивачу моральної шкоди орієнтовно складав 9 мінімальних заробітних плат, тобто 63 900 грн.

Однак, зазначений розмір відшкодування колегія суддів важає непропорційним фактичним обставинам, з огляду на які позивачу було завдано моральну шкоду, а саме, у зв`язку із відмовою позивачу працівником ТОВ «Оілсі» у безкоштовному паркуванні на території оптового ринку сільськогосподарської продукції «Столичний» як особі з інвалідністю І групи, оскільки працівник відповідача «не повірила» в достовірність пред`явлених позивачем для пропуску на територію ринку документів. Згідно з супровідним листком № 754066 бригади швидкої медичної допомоги, попередній діагноз ОСОБА_1 було встановлено працівниками бригади швидкої медичної допомоги: гостра реакція на стрес, гіпертонічний криз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру морального відшкодування ОСОБА_1 слід враховувати ступінь моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, що виразились у негативних психоемоційних переживаннях внаслідок незаконного утиску прав і свобод позивача, як особи з інвалідністю 1 групи, викликані обставинами ситуації, з необхідністю медичної допомоги після перенесеного стресу.

Разом з тим, надаючи оцінку висновку експерта за результатами судової психологічної експертизи, що був покладений судом першої інстанції в основу для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованим врахування експертом при визначенні розміру відшкодування факту приниження честі та гідності позивача, оскільки матеріалами справи не доведено, що працівник відповідача вчиняла дії чи допустила висловлювання, які принижували честь та гідність позивача.

Враховуючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, а також виходячи із обставин даної справи, колегія суддів вважає за необхідне також врахувати висновки Верховного Суду щодо визначення розмірів моральної шкоди у випадках порушення прав та свобод осіб з інвалідністю.

Так, постановою Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 456/2950/16 було залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким стягнуто з ТОВ ВТП «Жидачівавтотранс» на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн., заподіяної позивачу (учаснику бойових дій, з інвалідністю) внаслідок незаконної відмови водієм автобуса у праві безоплатного проїзду.

У постанові від 29.05.2020 року у справі № 339/409/17 Верховний Суд погодився із визначеним розміром моральної шкоди 40 000 грн., яку було стягнуто із ТОВ «Івано-Франківськгаз Збут» на користь позивача за неправомірне припинення газопостачання сім`ї, яка складається з трьох осіб з інвалідністю.

У справі № 466/647/18 судами було встановлено порушення прав позивача внаслідок неправомірного припинення газопостачання до будинку позивача та стягнуто з ПАТ «Львівгаз» відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. ( постанова Верховного Суду від 22.08.2022 року)

У справі № 711/6330/17 судами було встановлено факт неправомірної відмови позивачу, що має статус інваліда війни 1 групи, у праві безоплатного проїзду в автобусі, та стягнуто з ПАТ «Черкасиавтотранс» на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн. (постанова Верховного Суду від 20.06.2018 року).

Постановою Верховного Суду від 30 травня 2019 рокуу справі № 180/1988/16-ц залишено без змін постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року, якою визначено розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., що підлягала стягненню з ТОВ «ТК «Автоград» внаслідок неправомірних дій щодо відмови інваліду 2 групи ОСОБА_1 у пільговому перевезенні протягом липня-серпня 2016 року.

Тому, беручи до уваги визначені актами цивільного законодавства засади розумності та справедливості, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо завищеного розміру відшкодування та, враховуючи обставини даної справи, приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 слід визначити в сумі 30 000 грн., яка буде достатньою для компенсації завданих позивачу страждань.

Доводи апелянта про безпідставне неврахування судом першої інстанції рецензії на висновок експерта колегія суддів відхиляє, оскільки рецензування висновків експерта не є процесуальною дією, і складений за його результатами документ не має доказового значення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з п. 2 , 3 «Порядку проведення рецензування висновків судових експертів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 335/5 від 03.02.2020 року, метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.

Метою рецензування проєктів висновків є визначення рівня підготовки фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта. Підставою для рецензування висновків судових експертів, проєктів висновків є договір або план щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта.

Таким чином, рецензування висновку судового експерта - дія не процесуальна і не регульована процесуальними нормами, відповідно рецензія на висновок судового експерта не має доказового значення.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, оскільки висновки суду в частині визначення розміру морального відшкодування не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для зміни судового рішення у цій частині.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що позивач понесла витрати за проведення експертизи у справі № 761/14697/22, призначеної ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2023, у розмірі 15 800 грн.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду рішення суду сума задоволених вимог складає 30 000 грн., що у відсотковому співвідношенні становить 47% від розміру заявлених позовних вимог, то судові витрати позивачу підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення експертизи у сумі: 15 800 грн. х 47 % = 7426 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі», яка подана представником Іваницьким Володимиром Володимировичем, - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року - змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди та судових витрат, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оілсі» на користь ОСОБА_1 , зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди із суми 63 900 грн. до суми 30 000 грн., розмір судових витрат за проведення експертизи - із суми 15 800 грн. до суми 7426 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.