Постанова від 11 листопада 2025 р. у справі №361/7295/21 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2025 року місто Київ

справа № 361/7295/21

провадження№22-ц/824/8241/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Нікушиною Валерією Сергіївною,

на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2025 року, постановлену в складі судді Радзівіл А.Г., -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року стягувач ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Сірош А.В., в якій просила суд скасувати постанову Сірош А.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 9 грудня 2024 року про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування скарги зазначила, що 18 грудня 2024 року в автоматизованій системі виконавчого провадження ОСОБА_2 ознайомилася з постановою у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 9 грудня 2024 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 361/7295/21, виданого 19 квітня 2023 року Броварським міськрайонним судом Київської області про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, відповідно до якого стягненню підлягає на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 1733844,00 грн., що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали суду є співвідношенням 210000 злотих. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

При цьому державний виконавець у мотивувальній частині постанови зазначила, що підставою для закінчення виконавчого провадження є той факт, що заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження начебто погашені в повному обсязі.

Однак, дана обставина не відповідає дійсності, оскільки рішення суду не виконано в повному обсязі, повний розмір заборгованості перед стягувачем не погашено.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду та стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 1733844 грн., що за курсом НБУ на день постановлення ухвали суду є співвідношенням 210000 злотих.

За заявою представника стягувача Орещенко Л.А. постановою державного виконавця від 21 квітня 2023 року відкрито виконавче провадження.

З метою здійснення своєчасного виконання судового рішення, державним виконавцем було здійснено розшук майна боржника та встановлено, що у боржника на території України наявне єдине майно - квартира АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року було залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

На час звернення з даною заявою, державним виконавцем здійснено опис та оцінку майна, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1 , квартиру було виставлено на торги.

Представник заявника зазначає, що стягненню підлягає розмір коштів визначений рішенням Апеляційного суду у Білостоку Республіки Польща від 29 липня 2020 року, а саме 210000 злотих, які за ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області були переведені у співвідношення до національної валюти - гривня у відповідності до курсу НБУ.

З часу постановлення ухвали Броварським міськрайонним судом Київської області до часу перерахування коштів на рахунок стягувача в рахунок виконання рішення Апеляційного суду у Білостоку Республіки Польща, курс злотого по відношенню до гривні значно підвищився.

Так, відповідно до офіційного курсу валют НБУ, станом на день винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження становило 10,27 грн. за один злотий.

Таким чином, станом на 9 грудня 2024 року 210000 злотих, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 у відповідності до рішення Апеляційного суду у Білостоку Республіки Польща від 29 липня 2020 року, становлять 2156700 грн.

Враховуючи наведене, а також той факт, що фактично має місце виконання рішення іноземного суду, який визначив суму боргу в грошовій одиниці «польський злотий», представник стягувача звернулася до державного виконавця з заявою про здійснення перерахунку заборгованості, в якій просила в разі реалізації майна належного боржнику, дати доручення про купівлю валюти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а в подальшому - спрямувати ці кошти на рахунок стягувача.

Дана заява була направлена 19 червня 2024 року на електронну адресу Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за електронним підписом представника стягувача та зареєстрована, що підтверджується тим факт, що її скан копія розміщена в матеріалах виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчих проваджень в розділі «інші документи» за № 121. Однак заява належним чином не розглянута.

Також, після реалізації квартири, стягувач надала державному виконавцю для перерахування розрахунковий рахунок у валюті «польський злотий», однак виконавець своїм листом № 78248 від 4 вересня 2024 року повідомив стягувача про неможливість здійснення перерахування коштів у валюті «польській злотий».

Як вбачається з наявних в матеріалах виконавчого провадження платіжних інструкцій, на розрахунковий рахунок стягувача було перераховано 1543577,77 грн (платіжна інструкція № 61674 від 3 грудня 2024 року) та 190269,23 грн. (платіжна інструкція № 20146 від 3 грудня 2024 року), а всього на загальну суму 1733847 грн., що на 422853 грн. менше від дійсного розміру заборгованості.

За таких обставин, заборгованість боржника перед стягувачем не погашена у повному обсязі, тому відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2025 року задоволені вимоги за скаргою ОСОБА_2 , заінтересована особа:головний державний виконавець Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) Сірош А.В., боржник: ОСОБА_1 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Скасовано постанову Головного державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) Сірош А.В. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 9 грудня 2024 року про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Нікушина В.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні скарги.

Посилається на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення по справі, та неправильність установлених обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що задоволення скарги ОСОБА_2 є протиправним, оскільки ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області задоволено у повному обсязі та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Апеляційного суду у Білостоку Республіки Польща від 29 липня 2020 року у справі шифром І Аса 923/19 про сплату 210 000 (двісті десять тисяч) злотих, стягненню підлягає на користь ОСОБА_2 1 733 844 (один мільйон сімсот тридцять три тисячі вісімсот сорок чотири) гривні, що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали суду є співвідношенням 210 000 злотих.

Ухвалюючи таке судове рішення у справі № 361/7295/21, яке набрало законної сили, суд першої інстанції врахував курс валют, який діяв на час ухвалення рішення, та визначив борг в гривнях, з урахуванням заявлених стягувачем вимог. А тому вимога ОСОБА_2 щодо перерахунку заборгованості у зв`язку зі зміною курсу польського злотого не підлягає задоволенню, оскільки стягувач, яка сама визначила заборгованість у гривнях України, погодилася із судовим рішенням, яким таку заборгованість визначено до стягнення з боржника, а боржник виконав судове рішення про стягнення такої заборгованості у повному обсязі, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження та постановою про закінчення виконавчого провадження. Судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що стягувач не просив еквівалент у гривні на момент виконання рішення суду.

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, проте представник ОСОБА_2 - адвокат Орещенко Л.А. подала пояснення.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Нікушина В.С.

підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

В судовому засіданні представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат Орещенко Л.А. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що рішенням Апеляційного суду у Білостоку Республіки Польща від 29 липня 2020 року у справі під шифром І Аса 923/19, змінено рішення Окружного суду у Білостоку від 3 жовтня 2019 року у справі під шифром І С 1808/17 за позовом ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 і задоволено позов. Рішенням суду Польщі присуджено від відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 210000 (двісті десять тисяч) злотих із передбаченими законодавством відсотками за затримку, починаючи з 28 лютого 2018 року до дня сплати, і відшкодування процесуальних витрат. Рішення суду Польщі щодо стягнення 210000 злотих набрало законної сили.

Із копії відповіді судового виконавця Республіки Польща слідує, що особа боржника не фігурувала в Центральній базі даних кадастрових книг у якості власника або співвласника. ОСОБА_1 працевлаштований на підставі строкового договору доручення на період із 26 жовтня 2020 року до 31 жовтня 2021 року із заробітною платою у розмірі 17 злотих за годину брутто, та що у зв`язку із тим, що на суму мінімальної заробітної плати не поширюється відрахування, здійснювані судовим виконавцем, відрахування від заробітної плати працівника неможливі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У серпні 2021 року до суду надійшло клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду від ОСОБА_2 ,у звязку з тим, що 3 жовтня 2019 року Окружним судом у Білостоку видано виконавчий напис. На виконавчому написі міститься напис: «12 серпня 2020 р. Апеляційний суд у Білостоку підтверджує, що цей виконавчий напис уповноважує здійснити стягнення у сфері пункту І підпункту а) рішення Апеляційного суду у Білостоку, тобто присудження від відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 у сумі 210000 (двісті десять тисяч) злотих із передбаченими законодавством відсотками за затримку, починаючи з 28 лютого 2018 року і до дня сплати, і доручає усім органам, установам і особам, яких це може стосуватися, щоб вони виконали положення цього виконавчого напису, а якщо від них цього вимагатимуть відповідно до законодавства, надали допомогу. Рішення суду підлягає виконанню як правочинне". Оскільки боржник фактично проживає в Республіці Польща, на території якої не має майна, що підтверджується листом судового виконавця, а на території України боржник має майно: квартиру АДРЕСА_1 , тому заявник просив постановити ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а саме - рішенням Апеляційного суду у Білостоку Республіки Польща від 29 липня 2020 року у справі під шифром І Аса 923/19.

20 березня 2023 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області клопотання задоволено, надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Апеляційного суду у Білостоку Республіки Польща від 29 липня 2020 року у справі шифром І Аса 923/19 за позовом ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 про сплату 210 000 (двісті десять тисяч) злотих, зазначено - стягненню підлягає на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 НОМЕР_1 (один мільйон сімсот тридцять три тисячі вісімсот сорок чотири) гривні, що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали суду є співвідношенням 210000 злотих.

23 листопада 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року без змін.

Також встановлено, що 21 квітня 2023 року головним державним виконавцем Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Сірош А.В. ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 361/7295/21, виданого 19 квітня 2023 року, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника.

9 січня 2024 року головним державним виконавцем Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Сірош А.В. ухвалено постанову про опис та арешт майна боржника.

6 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нікушина В.С. подала скаргу до Броварського міськрайонного суду Київської області, в якій просила визнати дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сірош А. В. незаконними та зобов`язати державного виконавця Сірош А. В. скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 9 січня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

18 червня 2024 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області, цю скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

22 травня 2024 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення відмовлено.

3 грудня 2024 року на рахунки стягувача ОСОБА_2 Броварським ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮУ (м. Київ) перераховано кошти в розмірі 190 269,23 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 20146 та в розмірі 1543574,77 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 61674.

9 грудня 2024 року головним державним виконавцем Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Сірош А.В. ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження, постанову про зняття арешту з майна, постанову про зняття арешту з коштів, постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалюючи рішення у справі, суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення. Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.

Враховуючи ці обставини, виконавець зобов`язаний під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і кошти з боржника стягнуті судом в іноземній валюті.

При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не може погодиться колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного Законодавства України.

В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили (частина перша статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно зі статтею 52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, винесені установами юстиції кожної з Договірних Сторін, що вступили в законну силу, рішення, що не вимагають за своїм характером виконання, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови якщо: а) установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не винесли раніше по цій справі рішення, що вступило в законну силу; б) справа відповідно до цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинне бути визнане, не відноситься до виняткової компетенції установ юстиції цієї Договірної Сторони.

Частиною першою статті 462 ЦПК України визначено, що рішення іноземного суду визнаються і виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

За частиною першою статті 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Встановлено, що рішенням Апеляційного суду у Білостоку Республіки Польща від 29 липня 2020 року у справі під шифром І Аса 923/19, змінено рішення Окружного суду у Білостоку від 3 жовтня 2019 року у справі під шифром І С 1808/17 за позовом ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 і задоволено позов. Рішенням суду Польщі присуджено від відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 210000 (двісті десять тисяч) злотих із передбаченими законодавством відсотками за затримку, починаючи з 28 лютого 2018 року до дня сплати, і відшкодування процесуальних витрат. Рішення суду Польщі щодо стягнення 210000 злотих набрало законної сили.

У зв`язку з цим 20 березня 2023 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області клопотання ОСОБА_2 задоволено, надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Апеляційного суду у Білостоку Республіки Польща від 29 липня 2020 року у справі шифром І Аса 923/19 за позовом ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 про сплату 210 000 (двісті десять тисяч) злотих та у резолютивній частині ухвали зазначено «стягненню підлягає на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 НОМЕР_1 (один мільйон сімсот тридцять три тисячі вісімсот сорок чотири) гривні, що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали суду є співвідношенням 210000 злотих».

23 листопада 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року без змін.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення і в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як вбачається із наведених норм, судове рішення допускається до виконання лише після набрання ним законної сили, тобто після апеляційного розгляду справи або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Отже, 23 листопада 2023 року ухвала, якою визначено суму, яка підлягає стягненню з боржника у розмірі «1733844 (один мільйон сімсот тридцять три тисячі вісімсот сорок чотири) гривні, що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали суду є співвідношенням 210000 злотих» набрала законної сили.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених (пункт 1,2 частини 1 статті 3).

21 квітня 2023 року державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 1733844,00 грн., що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали суду є співвідношенням 210000 злотих.

Дана постанова була надіслана всім учасникам виконавчого провадження та не оскаржувалася.

9 грудня 2024 року державним виконавцем ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Скаргу на дії головного державного виконавця Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Сірош А.В. ОСОБА_2 подала 18 грудня 2024 року.

Тобто, в період з 23 листопада 2023 року по 18 грудня 2024 року ОСОБА_2 була ознайомлена зі змістом ухвали від 20 березня 2023 року та її резолютивною частиною, якою визначено суму стягнення у національній валюті, що за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали суду відповідає 210 000 злотих.

Отже, стягувач, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість визначено до стягнення з боржника, а боржник виконував судове рішення про стягнення такої заборгованості у повному обсязі, шо підтверджується матеріалами виконавчого провадження та постановою про закінчення виконавчого провадження.

Як уже зазначалось, постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року про надання дозволу на виконання рішення іноземного суду за заявою ОСОБА_2 без змін. Тобто, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року ОСОБА_2 не оскаржувала.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця, яка обґрунтовувала її зростанням курсу злотого щодо гривні, що на її думку є наслідком збільшення суми стягнення, суд першої інстанції не врахував того, що органи державної виконавчої служби реалізують дії з примусового виконання рішень на підставі виконавчих документів - в справі яка переглядається, на підставі виконавчого листа № 361/7295/21, виданого 19 квітня 2023 року Броварським міськрайонним судом Київської області. Органи державної виконавчої служби та безпосередньо державні виконавці в силу Закону № 404-VIII не наділені повноваженнями вносити зміни у надані їм виконавчі документи. Не погоджуючись із сумою стягнення, ОСОБА_2 повинна була б скористатись своїм правом на оскарження ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року, якою цю сумо визначено, а не після уже закриття виконавчого провадження, будучи обізнаною про відкриття виконавчого провадження та змісту ухвали від 20 березня 2023 року, звертатись з цією скаргою до суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявності підстав для її задоволення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Нікушиною Валерією Сергіївною, задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2025 року скасувати і прийняти нове судове рішення, яким ОСОБА_2 відмовити у задоволенні скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 27 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус