Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №760/17894/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 760/17894/24

Провадження № 2/369/1928/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.01.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді – Козак І.А.,

при секретарі судового засідання – Кавун Є.О.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Білоус В.О. через систему «Електронний суд» звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

29 листопада 2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 08 листопада 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 у справі №760/4108/19 було розірвано.

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .

Згідно з рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 за №760/4111/19, частково задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн, щомісячно починаючи з 11 лютого 2019 року і до досягнення ним повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_4 до 01.06.2021 періодично проживав спільно із матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

За місцем спільного проживання сина та колишньої дружини були часті конфлікти та сварки, через що, ним спільно із його сином ОСОБА_4 було прийнято рішення, що із 01.06.2021 року ОСОБА_4 буде спільно проживати із батьком та бабусею ( ОСОБА_6 – мати заявника).

На підтвердження цього позивачем надано довідки про місце реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільно із копією договору купівлі-продажу на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачем надано акт обстеження умов проживання, складений головним спеціалістом відділу з питань захисту прав дітей служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 29 травня 2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_4 створено батьком – ОСОБА_1 належні умови проживання, стосунки в сім`ї теплі, родинні та дружні. Також вказано, що ОСОБА_4 спільно проживає із батьком протягом трьох років та з цього часу повністю перебуває на його утриманні. Зі слів ОСОБА_4 , йому подобається проживати з батьком, а мати ображала його та била, томі і надалі він бажає проживати з батьком. До матеріалів справи було долучено характеристику ОСОБА_4 видану в.о директора спеціалізованої школи №54 м. Києва, відповідно до якої батько ОСОБА_1 бере активну участь в освітньому процесі сина, протягом 2023-2004 навчального року ОСОБА_4 проживав з батьком, кий дбав про його фізичне та психічне здоро`я, створював належні умови для розвитку здібностей сина. Мати – ОСОБА_3 не часто цікавилася успіхами сина, але за потреби завжди допомагала у вирішенні нагальних питань. Остання не брала участі в заходах, спрямованих на поліпшення організації освітнього процесу та не здійснювала забезпечення умов для здобуття сином повної загальної середньої освіти.

На підставі наведеного позивач просив суд припинити стягнення аліментів відповідно до рішення Солом`янського районного суду від 07.06.2019 ( справа № 760/4111/19) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , встановивши момент припинення з 01 червня 2021 року. Зобов`язати ОСОБА_3 повернути безпідставно отримані аліментні кошти у сумі 72 000 (сімдесят дві тисячі) гривень шляхом перерахування на банківський рахунок дитини, який зазначено у позовній заяві.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позов та просив відмовити у повному обсязі, також подала відзив на позовну заяву.

Опитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 розповів, що в період з 2021-2022 року (наприкінці літа або восени) він проживав разом із матір`ю, з початку 2022 року проживає разом із батьком та бабусею. Зазначив, що були випадки коли мати його виганяла з дому і батько його забирав о 5 годинні ранку. Щодо цих запитань, останній пояснив, що тиск на нього не вчиняється. Також розповів, що вони разом із мамою їздили двічі на море. До школи мама водила лише у першому класі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що її внук ОСОБА_4 проживає спільно зі своїм батьком ОСОБА_1 вже 6 років. Із внуком вона особисто підтримує дружні та теплі відносини. Її син та внук часто проводять спільні відпочинки, із яких ОСОБА_4 повертається із великою кількістю позитивних емоцій. Також ОСОБА_6 зауважила, що її син оплачує всі гуртки та надає кошти на дрібні розходи внуку, чим повністю утримує сина, а колишня дружина ОСОБА_7 не приходить до сина, не допомагає фінансово та взагалі витрачає отримані кошти за аліменти на власний розсуд. Остання не цікавиться жодною інформацією про сина, не приходить в гості, ображала ОСОБА_4 під час спільного проживання.

Крім цього, ОСОБА_6 підтвердила, що при ній, внук неодноразово телефонував до матері та просив, щоб вона перерахувала йому кошти (в тому числі ті грошові кошти, що ОСОБА_1 їй виплачував на підставі рішення суду про стягнення аліментів). На що, мати відмовляла та говорила, що вже витратила всі кошти на власні потреби та саме ОСОБА_1 має повністю утримувати сина.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він декілька разів приходив в гості до позивача та його сина, із відповідачем він не знайомий та ніколи раніше її не бачив, зазначив, що батько забезпечує дитину.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , пояснила, що їй відомо про спір між позивачем та відповідачем з приводу аліментів на утримання дитини. Аліменти сплачує відповідач на користь позивача на утримання сина, проте дитина проживає разом із батьком протягом кількох років за власним бажанням, і тиску на неї ніхто не спричиняє.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 зазначила про факт постійного проживання малолітньої дитини разом із батьком - ОСОБА_1 , зокрема зазначила, що дитина проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_3 , та перебуває переважно під його доглядом і утриманням. Свідок також підтвердила, що дитина на сьогодні не проживає разом з матір`ю, а у повсякденному житті фактичний догляд за дитиною здійснюється батьком, а у період канікул - за участі бабусі.

Також встановлено, що до моменту звернення до суду позивач тривалий час фактично забезпечував утримання малолітньої дитини самостійно, спір щодо фактичного проживання дитини між сторонами у цей період відсутній. Необхідність звернення до суду була зумовлена неможливістю добровільного врегулювання питання припинення стягнення аліментів та повернення безпідставно отриманих коштів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей150,180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За змістом частин 1, 3статті 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин 1, 2статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням, при цьому, потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28 вересня 2022 року по справі №686/18140/21, дійшов такого висновку: «припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача».

Отже, відповідно до положень СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Судом у ході розгляду справи було всебічно, повно та безпосередньо досліджено всі докази, подані сторонами, встановлено всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, заслухано пояснення сторін, допитано всіх заявлених свідків, у тому числі свідків сторони позивача та свідків сторони відповідача, а також безпосередньо допитано малолітню дитину ОСОБА_4 з дотриманням вимог сімейного та цивільного процесуального законодавства.

Оцінюючи докази у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що встановлені обставини підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 фактично та постійно проживає разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 01 червня 2021 року, а з початку повномасштабної війни у 2022 році – безперервно. У судовому засіданні безпосередньо допитано дитину, яка повідомила що проживає з батьком добровільно, будь-який тиск на неї відсутній.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , підтвердили факт проживання дитини з батьком, її повне матеріальне забезпечення.

Крім показів свідків, судом досліджено письмові докази, подані позивачем, а саме:

– висновок Служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо умов проживання дитини, її фактичного місця проживання та участі батька у вихованні;

– характеристику з закладу загальної середньої освіти, в якому навчається дитина, що підтверджує активну участь позивача у навчальному процесі, забезпеченні потреб дитини та постійну комунікацію з педагогічним колективом;

– письмові докази, що підтверджують понесені позивачем витрати на утримання дитини, у тому числі чеки, квитанції та інші фінансові документи, подані разом із позовом;

– документи, що підтверджують місце проживання дитини разом із батьком, а також фактичне здійснення ним повного матеріального забезпечення дитини у спірний період;

– інші письмові докази, надані позивачем на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідно до статей 179, 180, 181, 197 Сімейного кодексу України обов`язок зі сплати аліментів покладається на того з батьків, хто не проживає з дитиною.

Оскільки судом встановлено, що дитина фактично проживає з батьком, стягнення аліментів на користь матері є безпідставним.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, згідно з якою припинення стягнення аліментів здійснюється з моменту фактичної зміни обставин, а не з дати ухвалення рішення суду.

Судом встановлено, що за період з 01.06.2021 по 01.06.2024 відповідачка безпідставно отримала аліменти у сумі 72 000 (сімдесят дві тисячі) гривень, які підлягають поверненню відповідно до статей 1212, 1215 ЦК України. Суд окремо зазначає, що при ухваленні цього рішення ним застосовано та враховано міжнародні договори України та спеціальні закони, які мають пряму дію та підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 81, 181, 182, 191 Сімейного Кодексу України, статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягнуто відповідно до рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року (справа № 760/4111/19).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в період з 01 червня 2021 року по 01 червня 2024 року у розмірі 72 000 (сімдесят дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 04 лютого 2026 року.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Ірина КОЗАК