Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №365/1069/25 — Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/1069/25

Номер провадження: 2/365/155/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 лютого 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кучерявої Л.М.

за участі секретаря судового засідання Воєводи І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вказаним позовом, в якому просить стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь: заборгованість за Договором позики від 20.12.2023 у розмірі 3000 доларів США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 становить 126551,40 гривень; заборгованість у розмірі 800 доларів США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 становить 33747,04 гривень – 20% від загального боргу згідно п. 3.7 Договору позики від 20.12.2023; інфляційні втрати за період з 01.10.2024 по 05.12.2025 у розмірі 377,59доларів США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 становить 15928,22 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.12.2023 між ним та відповідачами укладено Договір позики, у відповідності до якого позивач в порядку і на умовах, визначених цим Договором надав відповідачам позику у сумі 4000 доларів США, а останні зобов`язалися повернути позику у визначений цим Договором строк. Відповідно до умов Договору позики строк надання позики становить 11 місяців з моменту реальної передачі всієї грошової суми, підтвердженням отримання позики позичальником є розписка, позичальник розуміючи, що в країні військовий стан і в разі його мобілізації або служби за контрактом не буде підставою для зупинення судового провадження. Згідно із розписками від 20.12.2023 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від позивача грошові кошти у розмірі 4000 доларів США, які зобов`язалися повернути до 01.10.2024 в тій самій валюті, яку отримали. Відповідачами у червні 2025 року було повернуто позивачу частково заборгованість у розмірі 1000 доларів США. Однак, станом на 05.12.2025 відповідачі не повернули залишок заборгованості у розмірі 3000 доларів США, чим порушили виконання свого зобов`язання. Таким чином, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення із відповідачів солідарно боргу за Договором позики від 20.12.2023 у розмірі 3000 доларів США, що є еквівалентом згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 – 126551,40 гривень.

Щодо стягнення штрафних санкцій зазначає, що сторонами договору позики погоджено, що в разі неповернення позики в задані терміни (тобто, до 01.11.2024) до суми додається 20% від позиченої суми. Враховуючи, що позичена сума становила 4000 доларів США, то 20% від позиченої суми складає 800 доларів США, що є еквівалентом згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 – 33747,04 гривень.

Щодо стягнення індексу інфляції за кожен день прострочення сплати позики із посиланням на ст. 625 ЦК України зазначає, що інфляційні збитки на суму неповерненої позики 3000 доларів США за період з 01.10.2024 по 05.12.2025 складають 377,59 доларів США, що є еквівалентом згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 – 15928,22 гривень.

Загальна сума, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів становить 4177,59 доларів США, що є еквівалентом згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 – 176226,66 гривень.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 22.12.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановила сторонам відповідні строки для подання заяв по суті справи, призначила справу до розгляду.

У відповідності до ст. 174, 178 ЦПК України відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Будь-яких письмових заяв від відповідачів не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити їх правову позицію щодо предмета спору.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, відповідачі кошти позичали у нього для закриття кредитів. У матеріалах справи міститься дві розписки відповідачів про отримання кожним коштів у розмірі по 4000 доларів США, однак позика була одна відповідно до договору позики у розмірі 4000 доларів США. На сьогодні вони обізнані про те, що він звернувся до суду із цим позовом. Відповідач ОСОБА_3 на його телефонні дзвінки не відповідає, відповідач ОСОБА_4 повідомила, що коштів у них немає.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися шляхом направлення судових повісток за адресою їх реєстрації та публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи, заяви про розгляд справи у їх відсутність до суду не направляли.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами підтверджуються наступні фактичні обставини.

20 грудня 2023 року між позивачем ОСОБА_1 (позикодавець) та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (позичальники) укладено Договір позики, за умовами якого позикодавець в порядку і на умовах, визначених цим договором, надає позичальнику позику у сумі 4000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк. Строк надання позики позичальнику становить 11 місяців з моменту реальної передачі всієї грошової суми. Позика надається шляхом передачі готівки із рук позикодавця в руки позичальника. Підтвердженням отримання позики позичальником є розписка, видана позикодавцю. По закінченню строку, вказаного в п. 2.1. Договору (11 місяців), позичальник зобов`язується протягом наступного дня повернути суму позики. Позика повертається в тій самій валюті, яка була надана позикодавцем, а саме в доларах. В разі неповернення позики в задані терміни, до суми додається 20 відсотків від позиченої суми. Розділом 5 «Забезпечення зобов`язань по цьому Договору» визначено, що особи, які зазначені у цьому договорі як позичальники є однією родиною та відповідальність за повернення боргу мають однакову. Договір позики підписаний позикодавцем та позичальниками власноручно у присутності свідка ОСОБА_5 (а.с.20-22).

20 грудня 2023 року відповідачем ОСОБА_3 складена розписка про те, що він взяв в борг у ОСОБА_1 4000 доларів США та зобов`язується їх віддати до 01.10.2024 повністю у тій самій валюті, у якій отримав, тобто у доларах (а.с.23).

20 грудня 2023 року відповідачем ОСОБА_2 складена розписка про те, що вона взяла кошти у ОСОБА_1 в сумі 4000 доларів США та зобов`язується їх віддати до 01.10.2024 повністю у тій самій валюті, у якій отримала, тобто у доларах (а.с.24).

Між сторонами існує спір з приводу невиконаного грошового зобов`язання, яке виникло з договору позики грошових коштів.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Об`єкти цивільних прав можуть існувати у матеріальному середовищі та/або цифровому середовищі, що обумовлює форму об`єктів, особливості набуття, здійснення та припинення цивільних прав і обов`язків щодо них (ч.2 ст. 177 ЦК України)

Згідно положень ст. 179, ст. 179-1 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Цифровою річчю є благо, що створюється та існує виключно у цифровому середовищі та має майнову цінність.

Гроші є особливим видом майна - платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю. Платіжним засобом на всій території України є грошова одиниця - гривня (ст. 192 ЦК України).

За правилами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

За правилами ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зі змісту ст. 1053 ЦК України слідує, що за домовленістю сторін борг, що виник із інших договорів або інших підстав, може бути замінений позиковим зобов`язанням (новація боргу у позикове зобов`язання). Заміна боргу позиковим зобов`язанням проводиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч. 1-3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

За загальним правилом ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого подружжя, якщо майно одержане за договором, використовується в інтересах сім`ї.

Встановивши фактичні обставини та юридичну природу спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Реальність договору позики полягає у тому, що одна сторона (позикодавець) передає у власність другої сторони (позичальника) грошові кошти або речі, а позичальник приймає передані йому відповідні грошові кошти та речі у вільне володіння, користування та розпорядження, але під зобов`язання повернути в майбутньому таку саму суму позики або таку ж саму кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ч. 2 ст. 1047 ЦК України розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, є доказом укладання договору позики. Одночасно з цим розписка позичальника є документом, який засвідчується наявність грошового зобов`язання у боржника перед кредитором.

За змістом ст. 50 ЦПК України участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох відповідачів; права та обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

За правилом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У цій справі поза усяким сумнівом встановлено, що між ОСОБА_1 та подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникли правовідносини притаманні договору позики. Предметом позики є грошові кошти у валюті США, які були отримані від позивача обома з подружжя та використані в інтересах сім`ї.

Грошове зобов`язання за договором позики оформлене борговими розписками, написаними 20.12.2023 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 власноруч, де зазначена сума позики 4000 доларів США, які взяті в борг у позивача ОСОБА_1 під зобов`язання повернути ці кошти до 01.10.2024.

Викладені в позовній заяві обставини ґрунтуються на доказах, не спростовані відповідачами. У суду є достатні підстави вважати, що між сторонами склались договірні відносини позики, які оформлені договором позики та борговими розписками від 20.12.2023, складеними відповідачами.

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні вказав, що у червні 2025 року відповідачі частково повернули йому заборгованість у розмірі 1000 доларів США, а отже фактично схвалили відповідний правочин, як такий, що передбачає використання позичених коштів в інтересах сім`ї, що узгоджується з положенням ч. 4 ст. 65 СК України.

Верховний Суд у постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зауважив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку може належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 № 911/3685/17.

Таким чином, здійснивши часткове повернення суми позики в розмірі 1000 доларів США за договором позики, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили конклюдентні дії щодо визнання цього договору та суми позики.

У погоджений сторонами строк - до 01.10.2024 відповідачі не повернули позивачу грошові кошти в сумі 3000 доларів США. Пунктом 3.7. Договору позики від 20.12.2023 сторони погодили, що в разі неповернення позики в задані терміни, до суми додається 20 відсотків від позиченої суми. Сума позики за договором визначена у розмірі 4000 доларів США, відтак 20 відсотків від позиченої суми становить 800 доларів США.

Окрім цього, пунктом 4.1. Договору позики від 20.12.2023 визначено, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15 та Великою палатою Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Інфляційні збитки на суму неповерненої позики 3000 доларів США за період з 01.10.2024 по 05.12.2025 складають 377,59 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 05.12.2025 становить 15928,22 гривень, що підтверджується долученим розрахунком заборгованості (а.с.25-26).

Таким чином, з врахуванням встановлених обставин, а також презумпції спільної сумісної власності подружжя на набуте майно – грошові кошти за договором позики, що укладений в інтересах сім`ї та оформлений борговими розписками від 20.12.2023, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню уся сума неповернутої позики у розмірі 3000 доларів США, яка у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 05.12.2025 становить 126551,40 гривень, 20% від позиченої суми у розмір 800 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 становить 33747,04 гривень, та інфляційні збитки на суму неповерненої позики 3000 доларів США за період з 01.10.2024 по 05.12.2025, що складають 377,59 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 05.12.2025 становить 15928,22 гривень.

Такий висновок суду відповідає з`ясованим обставинам, є законним та справедливим по відношенню до обох сторін.

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 1762,27 гривень, що становить 1% від ціни позову – 176226,66 гривень (а.с.28).

Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

Суд не вирішує питання розподілу судових витрат в частині понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу в межах даного рішення суду, з огляду на те, що у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачів понесені судові витрати в разі задоволення позову, які будуть підтверджені протягом розгляду справи чи після 5 днів після прийняття рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 207, 526, 530, 545, 610, 612, 625, 626, 628, 631, 1046, 1047, 1048, 1049, 1053 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 78, 81, 82, 89, 141, 223, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 :

- заборгованість за Договором позики від 20.12.2023 у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 становить 126551 (сто двадцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят одну) гривню 40 копійок;

- заборгованість у розмірі 800 (вісімсот) доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 становить 33747 (тридцять три тисячі сімсот сорок сім) гривень 04 копійки – 20% від загального боргу відповідно до пункту 3.7. Договору позики від 20.12.2023;

- інфляційні втрати за період з 01.10.2024 по 05.12.2025 у розмірі 377 (триста сімдесят сім) доларів та 59 центів, що у гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 05.12.2025 становить 15928 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень 22 копійки.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 27 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя Л.М. Кучерява