Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №205/7522/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/7522/25

Номер провадження2/205/33/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання – Мадьонової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, з урахуванням уточненої позовної заяви мотивуючи свої вимоги тим, що батько позивача - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При зверненні до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом після смерті її батька вона отримала відмову в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з наявністю арештів нерухомого майна. Оскільки позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті її батька ОСОБА_3 та має намір прийняти спадщину, то вказані обтяження перешкоджають їй прийняти спадщину. 11 липня 2024 року вона звернулась до відповідача з запитом на отримання інформації про арешт майна, та отримавши вищезазначену інформацію, вона звернулась із заявою про зняття арештів на майно її батька, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», де обтяження № 4078140 від 18 листопада 2006 року було знято, а в знятті обтяження №9897323 від 03 червня 2010 року було відмовлено, оскільки відповідач знищив всі документи, які були підставою для накладання цього арешту. Зазначає, що наявність обтяжень перешкоджає позивачу вільно користуватись та розпоряджатись належним вищевказаним майном, порушує її права, як власника цього майна. У зв`язку з чим, він звернувся з цим позовом, в якому просив суд зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, 03 червня 2010 року, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дубовицькою Н.М. (невизначене майно, все нерухоме майно) і виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження: 9897323, дата реєстрації 03 червня 2010 року 17:15:02, реєстратор: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27 травня 2025 року прийнято до провадження цивільну справу в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Представником відповідача Астапенковою К.М. надано суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в повному обсязі в задоволенні позовної заяви. В обґрунтування якого зазначила, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження, спецрозділу та архівних виконавчих проваджень не вдалось ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого 03 червня 2010 року було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а виконавчі провадження, які було завершено по 2021 рік включно, і виконавчі провадження за постановами про накладення адміністративного стягнення по 2023 рік включно, були знищені на підставі Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби і приватними виконавцями. Зазначає, що в порушення постанови Пленуму спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позивачем зазначено в якості відповідача Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який має бути залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Вказує, що в порушення вимог ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» не заявлено вимогу про визнання права власності на спадкове майно, що є підставою для відмови у позові. Вважає, що відділ ДВС не є належним відповідачем у цій справі та позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивач не довів позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком.

16 липня 2025 року ухвалами Новокодацького районного суду міста Дніпра задоволено клопотання представника позивача про витребування у Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірену копію виконавчого провадження, яке відкрито Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в якому 03 червня 2010 року було постановлено державним виконавцем Дубовицькою Н.М. постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4 , та інші матеріали виконавчих проваджень, які відкритті щодо боржника ОСОБА_4 , а також у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Т.С. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до судового розгляду по суті.

30 жовтня 2025 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра визнано обов`язковою явку представника відповідача у судове засідання.

Представник позивача Сакало А.А. подав до суду клопотання в якому просив розглянути справу без його участі та без участі позивача.

Представник відповідача Босенко М.М. сформував у системі «Електронний суд» клопотання, в якому просив суд розглянути справу за відсутності їх представника та заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , яке видано відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського району м. Дніпропетровська, про що зроблено запис №3821 (а. с. 13).

Як встановлено судом з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00047245856, який формовано 01 жовтня 2024 року, Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 21 вересня 2002 року зареєстровано актовий запис №803 про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який було розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2010 року у справі №2-6860/10 (а. с. 14-15).

В матеріалах справи наявна копія заповіту ОСОБА_4 від 27 вересня 2018 року, яким він на випадок своєї смерті зробив розпорядження, а саме заповів ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0847 га та 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С. і зареєстровано в реєстрі за №4781, а також наявний витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №53467618 від 27 вересня 2018 року вказаного заповіту (а. с. 16-17).

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , яке видано Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №5031 (а. с. 113).

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 , судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 12 лютого 2022 року зареєстрували шлюб, про що Центральним віддлом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено відповідний актовий запис №38 (а. с. 140).

Матеріалами справи підтверджено, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05 червня 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Т.С. відмовлено ОСОБА_11 , яка діє по довіреності від імені ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті її батька – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на спадкове майно накладено арешт (а. с. 21-22).

З наявної у матеріалах справи відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №109542 від 07 квітня 2025 року, на заяву ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наданої інформації про обтяження в Державному реєстрі обтяжень щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутня інформація щодо арешту нерухомого майна від 03 червня 2010 року (а. с. 35).

Також судом встановлено, що не знятий арешт нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дубовицькою Н.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 03 червня 2010 року, що підтверджується інформаційною довідкою №422985691 від 16 квітня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, в якій зазначено про реєстрацію вищезазначеного обтяження від 03 червня 2010 року за реєстраційним номером 9897323 (а. с. 36-38).

Згідно із ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності – це право володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За змістом ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 статті 1268 ЦК встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15., 4.18., 4.20. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту.

Враховуючи, що приватним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності арешту на спадкове майно, позивач набула права звернення до суду з позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

Частинами 1, 2 статті 56 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Вимога про зняття арешту заявлена під час дії ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Частинами 1, 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 № 1404-VIII (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державний виконавець мав при закінченні виконавчого провадження щодо боржника зняти накладений ним арешт на нерухоме майно.

Як вбачається з досліджених судом доказів зняття арешту в досудовому порядку державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження не було здійснено.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом було встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушуються права позивача на вступ у спадщину, внаслідок чого вона позбавлена змоги отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно її батька ОСОБА_4 , а саме, 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наявність накладеного арешту на нерухоме майно, неможливість зняття арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, захистити своє порушене право власності не може, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача і необхідність захисту її права шляхом зняття такого арешту, у зв`язку з чим, позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що зняти арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання, що було підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Отже відповідач позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір, але у судовому засіданні представником позивача було заявлено про відмову від стягнення судового збору з відповідача, тому судовий збір з відповідача не підлягає стягненню.

Керуючись ст. ст. 15, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна – задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, 03 червня 2010 року, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дубовицькою Н.М. (невизначене майно, все нерухоме майно) і виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна: реєстраційний номер обтяження: 9897323, дата реєстрації 03 червня 2010 року 17:15:02, реєстратор: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 44896456, місцезнаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108.

Суддя: Т.П. Терещенко