Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №201/9570/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 201/9570/25

Провадження № 2/932/3941/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Панчоха В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05 липня 2019 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» укладено кредитний договір № 0195-0266, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 9300,00 грн. На підставі договору факторину від 07 серпня 2024 року № УКФ-070824-1 до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором та станом на 30 липня 2025 року утворилася заборгованість в сумі 10598,28 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6882,00 грн та за відсотками – 3716,28 грн. Тому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 0195-0266 від 05.07.2019 в розмірі 10598,28 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 8422,40 грн., що складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем укладено кредитний договір №0195-0266, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 9300,00 грн. Договір укладено в електронному вигляді в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2 та 3.1 кредитного договору строк кредиту становить 14 днів, термін платежу – 18 липня 2019 року.

Відповідно до п. 4 – 6 кредитного договору, позивач має право нараховувати відсотки, а також пеню у разі порушення грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що кредитний договір підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання кредитного договору.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

07.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» було укладено договір факторингу № УКФ-070824-1, відповідно до умов якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає належні ТОВ «Укр Кредит Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № УКФ-070824-1 від 07.08.2024 ТОВ «Новий Колектор» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №0195-0266 в сумі 10598,28 грн, з яких: 6882,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3716,28 грн. – заборгованість за відсотками.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В ч. 2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 681/44/15-ц від 18 червня 2020 року, аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Оскільки відповідач порушив зобов`язання з повернення грошових коштів, що встановлені умовами кредитного договору, у нього виникла заборгованість, яка обрахована позивачем у відповідному розрахунку, наданому суду.

Згідно з розрахунком позивача, у відповідача станом на 30 липня 2025 року утворилася заборгованість в сумі 10598,28 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6882,00 грн та за відсотками – 3716,28 грн.

Відповідач розрахунок позивача жодними доказами не спростував, та контррозрахунків заборгованості не надав.

Таким чином, оскільки відповідач порушив умови договору, тому з відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за кредитним договором в сумі 10598,28 грн.

Судові витрати у справі складаються з судового збору 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу 6000,00 грн.

Судовий збір в силу ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову необхідно стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 2422,40 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, на підтвердження яких позивачем надані відповідні докази, суд вважає, що вказані витрати є завищеними з огляду на предмет позову, ціну позову та наявність сталої судової практики з розгляду даної категорії спорів. У цій справі не відбувалося жодного судового засідання за участю представника позивача, крім позовної заяви не подавалися жодні заяви та клопотання, не витребовувалися відомості за адвокатськими запитами.

То ж, з огляду на наведене, сума витрат на правничу правову допомогу в розмірі 6000,00 грн не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, тому підлягає зменшенню.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в даній справі підлягають зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 3000,00 грн.

На підставі ст.ст.526, 527, 530, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 288, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, б. 13, оф. 601, ЄДРПОУ 43170298, до ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором від 05 липня 2019 року №0195-0266, яка виникла станом на 30 липня 2025 року, в сумі 10598,28 грн. (десять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім грн.) 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі) грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.02.2026.

Суддя О.А. Рибкін