Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 26 лютого 2026 р.
Справа: №600/6016/25-а
Суддя: Анісімов Олег Валерійович
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/6016/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання надати відстрочку від призову,
В С Т А Н О В И В:
I. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач або ТЦК), в якому, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення 20251215-235471 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.12.2025 року про відмову у наданні відстрочки;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати йому відстрочку від призову відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
1.2. Ухвалою суду від 25.12.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. 09.01.2026 до суду надійшов відзив на позов.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що він є рідним братом ОСОБА_2 , який страждає на психічне захворювання та є інвалідом І групи, що підтверджується довідкою МСЕК №347644 серія 12 ААГ від 13.04.2023. Відповідно до Акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного Мигівським старостинським округом, позивач є єдиною особою, яка фактично здійснює постійний сторонній догляд за братом. Інші члени сім`ї — мати (особа похилого віку з тяжкими хворобами серця), брат ОСОБА_3 (перебуває у психоневрологічному інтернаті) та сестра (сама є особою з інвалідністю та доглядає за сином-інвалідом) — не спроможні забезпечити такий догляд.
2.2. На підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за рідним братом. Рішенням №20251215-235471 від 15.12.2025 йому було відмовлено у наданні відстрочки без зміни фактичних обставин справи та без належного обґрунтування. При цьому раніше відповідач неодноразово надавав ОСОБА_2 відстрочку за аналогічних обставин, визнаючи наявність законних підстав.
2.3. Вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки воно суперечить пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та правовій позиції Верховного Суду, відповідно до якої при вирішенні питань про відстрочку необхідно оцінювати фактичне здійснення догляду та реальну неможливість інших родичів забезпечити такий догляд. Відповідач не здійснив повного та об`єктивного розгляду документів і ухвалив формальне рішення без урахування реальних життєвих обставин.
Позиція відповідача
2.4. Відповідач позов не визнає повністю, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підставою для надання відстрочки є постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення — особою з інвалідністю I або II групи, — за умови підтвердженої неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати такий догляд. Відповідний перелік документів визначено Додатком 5 до Постанови КМУ № 560, і одним з обов`язкових є висновок лікарсько-консультативної комісії за формою, затвердженою наказом МОЗ від 09.03.2021 № 407.
2.5. Позивач надав довідку ЛКК матері — ОСОБА_4 — від 22.10.2021 № 529 невстановленого зразка, що не відповідає вимогам законодавства і унеможливлює підтвердження юридично значущих обставин. Крім того, Акт № 605 про здійснення постійного догляду містить недостовірні відомості про відсутність родичів першого ступеня споріднення, тоді як мати позивача є живою, не є військовозобов`язаною та відповідно до сімейного законодавства має пріоритетний обов`язок здійснення догляду за сином-інвалідом.
2.6. Відповідач діяв у межах дискреційних повноважень, наданих законом: комісія вивчила подані документи, оцінила законність підстав та ухвалила обґрунтоване рішення про відмову у зв`язку з відсутністю належних доказів неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати догляд.
Суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень у здійсненні його дискреції та переоцінювати докази замість уповноваженого органу — така правова позиція неодноразово підтверджувалася Верховним Судом (постанови від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, від 08.05.2018 у справі № 815/3799/17).
2.7. З урахуванням наведеного, просить у відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 є братом (другий ступінь споріднення) позивача та є особою з інвалідністю I групи підгрупи «А», яка потребує постійного стороннього догляду відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 347644 від 13.04.2023.
Проживає с. Мигове, Вижницького району, Чернівецької обл.
3.2. Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №1870 від 25.09.2023, довідки Управління соціального захисту населення від 16.06.2025, форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається медико-соціальними експертними комісіями (індивідуальна програма реабілітації інваліда №725), посвідчення серії НОМЕР_1 позивач проживає з ОСОБА_2 , отримує на нього державну соціальну допомогу по догляду за інвалідом І групи внаслідок психічного розладу.
3.3. Мати позивача та ОСОБА_2 – ОСОБА_4 1951 р.н. (пенсіонерка за віком) згідно довідки ЛКК №529 від 22.10.2021, яка видана КНП «Берегометський ЦПМСД» має наступний діагноз: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги ІІФК. Дифузний кардіосклероз. СН ІІ А ФК ІІІ ризик 3 (високий)».
3.4. Батько позивача та ОСОБА_2 – ОСОБА_5 (1949 р.н.) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть від 01.02.2022, серія НОМЕР_2 ).
3.5. Брат позивача та ОСОБА_2 – ОСОБА_6 (1976 р.н.) згідно довідки МСЕК серії 2-18 АА №228962 є інвалідом дитинства (ІІ група) перебуває у психоневрологічному будинку-інтернаті.
3.6. Сестра позивача та ОСОБА_2 - ОСОБА_7 є особою з інвалідністю II групи довідки МСЕК серії 2-ААВ №439546, має сина ОСОБА_8 (1994 р.н.), який згідно довідки МСЕК серії ТЕР №0055987 є інвалідом дитинства І «Б» групи (ураження опорно-рухового апарату). Проживає м. Заліщики, Тернопільська обл.
3.7. Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеного Мигівським старостинським округом №2 Берегометської селищної ради та акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 24.11.2025, №605, ОСОБА_1 проживає разом із братом ОСОБА_2 , здійснює постійний догляд за братом, який є інвалідом з дитинства І групи підгрупи «А», потребує постійного стороннього догляду (довідка МСЕК серії 12 ААГ №347644 від 13.04.2023).
3.8. Позивачем, через ЦНАП, подано заяву 20251215-235470 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення — особою з інвалідністю I або II групи, — за умови підтвердженої неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати такий догляд), на що отримав повідомлення ТЦК від 15.12.2025, №9102, про те, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 15.12.2025, №114/25 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відсутні документи, що підтверджують неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи.
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
4.2. Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
4.3. Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин,), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
4.4. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі – Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
4.5. Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі – Закон № 3543-ХІІ), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
4.6. Статтею 23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та на особливий період.
4.7. Так, згідно пункту 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
4.8 Також, на виконання вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” від 11.04.2024 року, №3633-ІХ Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 року (набрала чинності 18.05.2024 року), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
4.9. Зокрема, відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
4.10. Крім цього, згідно пункту 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.
У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.
Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
4.11. Підпункт 14 додатку 5 до Порядку №560: Категорія осіб: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Документи, що підтверджують право на відстрочку:
- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Відповідно до змісту позову його предметом є рішення ТЦК про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
5.2. Згідно оскаржуваного рішення, єдиною підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки, стало відсутність документів, що підтверджують неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи.
Зокрема, позивач надав довідку ЛКК матері — ОСОБА_4 — від 22.10.2021 № 529 невстановленого зразка, що не відповідає вимогам законодавства і унеможливлює підтвердження юридично значущих обставин. Крім того, Акт № 605 про здійснення постійного догляду містить недостовірні відомості про відсутність родичів першого ступеня споріднення, тоді як мати позивача є живою, не є військовозобов`язаною та відповідно до сімейного законодавства має пріоритетний обов`язок здійснення догляду за сином-інвалідом.
5.3. З цього приводу суд звертає увагу, на те, що ОСОБА_1 в розумінні Закону №3543-XII, будучи рідним братом ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю I групи підгрупи «А» та потребує постійного стороннього догляду відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 347644 від 13.04.2023, є для нього членом сім`ї другого ступеня споріднення.
5.4. Згідно пункту 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
5.5. Аналізуючи наведені приписи Закону №3543-XII, слідує, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу у зв`язку зайняттям постійним доглядом за ОСОБА_2 , за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
5.6. Крім цього, на розвиток положень цієї норми, підпунктом 14 додатку 5 до Порядку №560 визначено перелік документів, що дають право на відстрочку, а саме:
- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
5.7. Як встановлено судом вище, у позивача та його рідного брата - ОСОБА_2 , є член першого ступеня споріднення – ОСОБА_4 1951 р.н. (пенсіонерка за віком), яка згідно довідки ЛКК №529 від 22.10.2021 (видана КНП «Берегометський ЦПМСД») має наступний діагноз: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги ІІФК. Дифузний кардіосклероз. СН ІІ А ФК ІІІ ризик 3 (високий)».
5.8. У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які стверджують, що ОСОБА_4 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
5.9. Наявна у справі довідка ЛКК №529 від 22.10.2021 (видана КНП «Берегометський ЦПМСД»), згідно якої ОСОБА_4 має діагноз: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги ІІФК. Дифузний кардіосклероз. СН ІІ А ФК ІІІ ризик 3 (високий)», не є в розумінні Закону №3543-XII висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, про те, що вона потребує постійного догляду.
5.10. Отже, при буквальному тлумаченні положень пункту 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, яке застосовано ТЦК у цій справі, слід прийти до висновку, що у ОСОБА_2 є член сім`ї першого ступеня споріднення - ОСОБА_4 , яка може здійснювати за ним постійний догляд, оскільки визначених Законом доказів того, що вона потребує постійного догляду (висновок медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), немає.
5.11. Однак законність, не завжди тотожна правомірності, оскільки право насамперед є мистецтвом добра та справедливості, а не одою пуризму та бюрократії.
5.12. Так, Верховний Суд у постанові від 27.02.2025, справа №380/16966/24 сформував такий висновок щодо застосування права у подібних правовідносинах (відстрочка від призову):
«95. Абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону № 2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю I групи. При цьому така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини, зокрема в зв`язку з особливостями проходження військової служби, не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
96. Верховний Суд наголошує, що застосування цієї норми з врахуванням конкретних обставин можливе за наявності сукупності таких умов:
1) Доведена необхідність постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I або II групи;
2) Об`єктивна неможливість іншого члена сімї (першого або другого ступеня споріднення) здійснювати догляд через вагомі причини, зокрема проходження військової служби (відсутність іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд в ситуації, що склалася), до того ж який не виявив бажання здійснювати такий догляд.».
5.13. Аналізуючи наведене вище, слід прийти до висновку, що під час вирішення питання про надання відстрочки ТЦК зобов`язаний здійснювати реальну оцінку фактичних обставин справи, а не обмежуватися формальною перевіркою переліку поданих документів.
Закон пов`язує право на відстрочку з фактичною неможливістю інших осіб здійснювати догляд, а не лише з формальною відсутністю відповідного документа. Відмова, що ґрунтується виключно на недоліках у оформленні довідки за відсутності реального сумніву у фактичних обставинах, є непропорційною та суперечить меті закону.
5.14. У цій справі ТЦК стверджує, що у брата позивача - ОСОБА_2 є мати - ОСОБА_4 , яка є членом сім`ї першого ступеня споріднення та має здійснювати за ним постійний догляд.
5.15. Однак, суд звертає увага:
- по-перше на вік ОСОБА_4 (1951 р.н.), якій у цьому році має виповнитись 75 років, що відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров`я віднесе її до старечого віку (75-90 років), а згідно геріатрії та геронтології фізіологічні та психологічні риси осіб старшого віку суттєво змінюються протягом кожних п`яти років;
- по-друге згідно довідки ЛКК №529 від 22.10.2021, яка видана КНП «Берегометський ЦПМСД» ОСОБА_4 має наступний діагноз: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги ІІФК. Дифузний кардіосклероз. СН ІІ А ФК ІІІ ризик 3 (високий)»;
- по-третє вона також має іншого сина - ОСОБА_6 (1976 р.н.), який згідно довідки МСЕК серії 2-18 АА №228962 є інвалідом дитинства (ІІ група) та перебуває у психоневрологічному будинку-інтернаті;
- по-четверте згідно висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №1870 від 25.09.2023 ОСОБА_2 за рівнем обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування, обмеження здатності до орієнтації, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку.
5.16. Отже враховуючи наведені обставини, суд вважає, що ОСОБА_4 не може через об`єктивні причини здійснювати належний постійний догляд за ОСОБА_2 .
При формуванні цієї позиції суд, оцінюючи спірні правовідносини постфактум, дбає про наслідки, які створить його рішення. Мобілізація єдиного працездатного члена сім`ї ОСОБА_9 , на думку суду призведе до суттєвих ускладнень, які явно перевищують публічний інтерес в частині мобілізації позивача.
5.17. Окрім цього, суд звертає увагу на положення підпункту 14 додатку 5 до Порядку №560, згідно якого до переліку документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, віднесено акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
5.18. У матеріалах справи наявний акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 24.11.2025, №605, згідно якого ОСОБА_1 проживає разом із братом ОСОБА_2 , здійснює постійний догляд за братом, який є інвалідом з дитинства І групи підгрупи «А», потребує постійного стороннього догляду (довідка МСЕК серії 12 ААГ №347644 від 13.04.2023).
5.19. Щодо дискреційних повноважень, то суд погоджується з тим, що ТЦК наділений певними дискреційними повноваженнями при розгляді заяв про відстрочку. Водночас Верховний Суд у своїх постановах консистентно вказував, що дискреція суб`єкта владних повноважень не є безмежною: вона здійснюється в межах закону, на підставі об`єктивних даних і не може зводитися до ігнорування або формального відхилення доказів, які підтверджують право особи. Рішення, прийняте із перевищенням меж дискреції або без належної оцінки всіх обставин, є протиправним.
5.20. У цій справі відповідач відмовив у наданні відстрочки виключно з формальних підстав, не здійснивши реальної оцінки фактичної можливості матері позивача забезпечити догляд. При цьому відповідач не спростував змісту наданих медичних відомостей, не направив запитів до закладів охорони здоров`я, хоча такий обов`язок прямо передбачений пунктом 60 Порядку № 560. Це свідчить про те, що рішення прийнято поза межами належного здійснення дискреційних повноважень.
5.21. Окрім цього, у позові позивач стверджує, що відповідач раніше неодноразово надавав позивачу відстрочку за аналогічних обставин (наведене не заперечується ТЦК). Верховний Суд у низці постанов вказував, що різне вирішення органом влади схожих ситуацій без зміни фактичних обставин і без належного обґрунтування порушує принцип правової визначеності, закріплений у статті 8 Конституції України та статті 2 КАС України. Відповідач не навів жодних обставин, які б змінились порівняно з попередніми зверненнями позивача і які б обґрунтовували протилежне рішення.
5.22. За таких обставин, враховуючи відсутність в оскаржуваному рішенні інших підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки, суд вважає, що цей позов підлягає задоволенню повністю, виходячи із обґрунтувань, які наведені у мотивувальній частині цього рішення.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.
6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
6.3. У цій справі судом встановлено, що ТЦК при розгляді заяви позивача про надання відстрочки, порушила права останнього ухваливши протиправне рішення, яке підлягає скасуванню.
6.4. При цьому суд вважає, що єдиним законно можливим варіантом поведінки суб`єкта владних повноважень за встановлених обставин є надання відстрочки, а тому суд має право зобов`язати такий орган вчинити конкретні дії, не обмежуючись скасуванням рішення та направленням на повторний розгляд.
У цій справі встановлено, що позивач відповідає умовам пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, а фактичні обставини, що є підставою для відстрочки, повністю підтверджені матеріалами справи. За таких умов повторний розгляд заяви без прямого зобов`язання відповідача надати відстрочку не забезпечив би ефективного захисту прав позивача.
6.5. За таких обставин, суд вважає, що цей позов підлягає задоволенню повністю.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн,
7.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення, яке наведене у повідомленні 20251215-235471 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.12.2025 року про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 .
3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя О.В. Анісімов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua