Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №580/3091/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року справа № 580/3091/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – Відділ ДВС, відповідач), в якому, з урахуванням заяви від 28.03.2025, просить протиправною постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в Черкаській області Тітаренко Д.І. по відкриттю виконавчого провадження ВП № 77451715 та скасувати її.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що державний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі постанови, яка не набрала законної сили, а також не повідомив позивача належним чином про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою від 16 квітня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 та вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Відзив на позов від відповідача та пояснення від третьої особи до суду не надходили.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Постановою від 22.01.2025 № 157 ІНФОРМАЦІЯ_1 наклав на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн за вчинення правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, 04.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 супровідним листом № 55/1443 надіслав для примусового виконання постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

10.03.2025 державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрив виконавче провадження № 77451715 про стягнення з ОСОБА_1 34000 грн згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.01.2025 № 157.

Постанову від 10.03.2025 про відкриття виконавчого провадження позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Спірні відносини врегульовані Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі – Закон № 1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Під час дослідження правомірність спірної постанови, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 постановою від 22.01.2025 № 157 наклав на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн за вчинення правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, 04.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 супровідним листом № 55/1443 надіслав для примусового виконання постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

10.03.2025 державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрив виконавче провадження № 77451715 про стягнення з ОСОБА_1 34000 грн згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.01.2025 № 157.

У подальшому постановою від 15 липня 2025 року у справі № 703/906/25 Шостий апеляційний адміністративний суд скасував постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 157 від 22 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000 грн та закрив провадження про адміністративне правопорушення.

Постановами від 06.08.2025 державний виконавець зняв майно з розшуку та арешт з усіх рахунків, що належать боржнику.

Постановою від 05.09.2025 державний виконавець закінчив виконавче провадження № 77451715 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”, зазначивши, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом 34000 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 гривня (UAH).

Аналіз встановлених обставин вказує на те, що сума штрафу згідно постанови № 157 від 22 січня 2025 року, що була предметом виконання у ВП № 77451715 (34000 грн) залишилась не стягнутою.

З урахуванням зазначеного та закінчення ВП № 77451715, суд доходить висновку, що спірна постанова вичерпала свою дію та не порушує прав позивача з огляду на те, що суми коштів згідно виконавчого документу, скасованого рішенням суду, не були стягнуті із позивача.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що відсутність порушеного права, яке на час розгляду справи необхідно захистити, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Суд також враховує інші аргументи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 );

2) відповідач – Відділ державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (20701, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Сміла, вул. Житомирська, 6, код ЄДРПОУ 36091333);

3) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 27.02.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК