Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №580/1769/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року справа № 580/1769/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ) (далі – Відділ ДВС, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мєлікян Л.О. про відкриття виконавчого провадження № 77092293 від 05.02.2025, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1341 пред`явлена до виконання поза межами строку її пред`явлення, у зв`язку з чим виконавець протиправно відкрив виконавче провадження. Крім того, позивач вказав, що не отримував вказаної постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 , що позбавило його можливості своєчасно сплатити штраф у розмірі 17000 грн.

Ухвалою від 10 березня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 та вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Відзив на позов від відповідача та пояснення від третьої особи до суду не надходили.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Постановою від 31.10.2024 № 1341 ІНФОРМАЦІЯ_1 наклав на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн за вчинення правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, 14.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 супровідним листом № 55/225 надіслав для примусового виконання постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

05.02.2025 державний виконавець Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрив виконавче провадження № 77092293 про стягнення з ОСОБА_1 34000 грн згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.10.2024 № 1341.

Постанову від 05.02.2025 про відкриття виконавчого провадження позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Спірні відносини врегульовані Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі – Закон № 1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Під час дослідження правомірність спірної постанови, суд зазначає таке.

Згідно ст. 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУПаП) постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. КУПаП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Згідно ст. 308 КУПаП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу має бути направлена уповноваженим органом на її прийняття до правопорушника для забезпечення йому права добровільної сплати штрафних санкцій або оскарження. У свою чергу, у разі не сплати порушником у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню органами виконавчої служби.

Суд встановив, що відомості Автоматизованої системи виконавчого провадження по ВП № 77092293 не містять жодних доказів вручення/направлення за адресою реєстрації позивача постанови від 31.10.2024 № 1341, що стала підставою для відкриття вказаного ВП.

Суд врахував, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, представник ІНФОРМАЦІЯ_2 у заяві від 21.05.2025 повідомив суд, що постанова від 31.10.2024 по справі № 1341 ОСОБА_1 направлена не була.

За таких обставин, суд зазначає про передчасність направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 постанови від 31.10.2024 по справі № 1341 для примусового виконання органами виконавчої служби та, як наслідок, про відсутність правових підстав для її виконання станом на час розгляду цієї справи.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що у спірних правовідносинах відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що направлений для виконання передчасно, необґрунтовано потягне за собою несприятливі для позивача наслідки встановлені Законом № 1404-VIII, що не відповідає принципу пропорційності встановленому ст. 2 КАС України.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про необхідність визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мєлікян Л.О. про відкриття виконавчого провадження № 77092293 від 05.02.2025.

Суд також враховує інші аргументи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мєлікян Л.О. про відкриття виконавчого провадження № 77092293 від 05.02.2025

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 );

2) відповідач – Кам`янський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ) (20801, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Кам`янка, пров. Генерала Безручка, 10, код ЄДРПОУ 34978804);

3) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 27.02.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК