Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №580/12042/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року справа № 580/12042/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) в якому просить:

-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232250003385 від 22.07.2025 року, про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 19.10.1982 року по 05.11.1983 року, з 24.01.1986 року по 26.01.1987 року, з 02.02.1987 року по 11.05.1988 року, з 11.05.1988 року по 13.02.1989 року, з 20.02. 1989 року по 04.03.1991 року, з 25.04.1991 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 18.04.1992 року, з 01.10.1992 року по 28.12.1992 року та з 01.06.1993 року по 16.06.1993 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.03.1986 року ОСОБА_2 ;

-зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_2 із зарахуванням до страхового стажу всіх періоду роботи, а саме з 19.10.1982 року по 05.11.1983 року, з 24.01.1986 року по 26.01.1987 року, з 02.02.1987 року по 11.05.1988 року, з 11.05.1988 року по 13.02.1989 року, з 20.02. 1989 року по 04.03.1991 року, з 25.04.1991 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 18.04.1992 року, з 01.10.1992 року по 28.12.1992 року та з 01.06.1993 року по 16.06.1993 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.03.1986 року, починаючи з дати звернення за призначенням пенсії вперше з 24.07.2025 року.

04.12.2025 ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду залучено співвідповідачем в адміністративній справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою про призначення пенсії, однак відповідач рішенням відмовив в призначенні пенсії через не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача в російській федерації та Республіці Казахстан. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки періоди роботи підтверджуються поданими позивачем документами.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало відзив на позов в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є неналежним відповідачем.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позов в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж, до якого правомірно не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки у російській федерації та Республіці Казахстан з мотивів виходу з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та не підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначений період.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області із заявою від 15.07.2025 про призначення пенсії за віком. В заяві вказано на відсутність отримання пенсії в іншій державі за період трудового стажу до 01.01.1992, а також від рф.

За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням від 22.07.2025 №232250003385 відмовило у призначенні пенсії позивачу з підстав відсутності страхового стажу роботи 32 роки. Встановлено, що на дату звернення про призначення пенсії за віком, вік заявника становив 59 років 11 місяців, а страховий стаж заявника становить 27 років 04 місяці 23 дні.

До загального страхового стажу не враховано період роботи:

-згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 31.03.1986 з 19.10.1982 по 05.11.1983 в Локомотивному депо, з 24.01.1986 по 26.01.1987 в Локомотивному депо, з 02.02.1987 по 11.05.1988 в ДСК, з 11.05.1988 по 13.02.1989 в Будівельно-монтажному тресті, з 20.02.1989 по 04.03.1991 в Художньому кооперативі, оскільки відсутні документи про неотримання в Республіці Казахстан пенсійних виплат за цей стаж, або інформації про неможливість отримання відповідних документів відповідно до вимог Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562;

-з 25.04.1991 по 31.12.1991 в Управлінні ТРФ на території російської федерації, оскільки відсутня інформація від заявника про неможливість документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначений період;

-з 01.01.1992 по 18.04.1992 в Управлінні ТРФ на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для російської федерації та з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

-з 01.10.1992 по 28.12.1992 в Кооперативі, з 01.06.1993 по 16.06.1993 в МКП «Геліос», оскільки з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Окрема міжнародна угода щодо пенсійного забезпечення між Україною та Казахстаном на теперішній час відсутня.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Згідно ч. 1, 2 ст. 24-1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

При цьому, ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 від 31.03.1986 позивач працював в Республіці Казахстан з 19.10.1982 по 05.11.1983 в Локомотивному депо, з 24.01.1986 по 26.01.1987 в Локомотивному депо, з 02.02.1987 по 11.05.1988 в ДСК, з 11.05.1988 по 13.02.1989 в Будівельно-монтажному тресті, з 20.02.1989 по 04.03.1991 в Художньому кооперативі, а також російській федерації з 25.04.1991 по 31.12.1991 в Управлінні ТРФ, з 01.01.1992 по 18.04.1992 в Управлінні ТРФ, з 01.10.1992 по 28.12.1992 в Кооперативі, з 01.06.1993 по 16.06.1993 в МКП «Геліос».

При цьому, ОСОБА_1 в заяві від 15.07.2025 про призначення пенсії за віком згідно вимог ст. 24-1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” чітко вказав на відсутність отримання пенсії в іншій державі за період трудового стажу до 01.01.1992, а також від рф.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині трудового стажу містять неправдиві або недостовірні відомості та/або наявні відомості зокрема і в спірному рішенні про отримання позивачем пенсійних виплат в іншій державі колишнього Союзу РСР.

Статтею 4 Закону № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23 липня 2014 року).

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14 січня 1993 року) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

При цьому, згідно зі статтею 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

При цьому, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13 березня 1992 року), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди від 13 березня 1992 року).

Водночас суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Поряд з тим ч. 2 ст. 13 Угоди від 13 березня 1992 року передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, наведені положення зазначеної Угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Стосовно посилань відповідача на постанову КМУ від 16.05.2025 №562, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 №562 у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

01.12.2022 прийнято Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" №2783-IX (надалі - Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Таким чином, положення Закону №2783-ІХ підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а тому твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача до страхового стажу є безпідставними.

Оскільки суд встановив, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до його страхового стажу період роботи з 19.10.1982 по 05.11.1983, з 24.01.1986 по 26.01.1987, з 02.02.1987 по 11.05.1988, з 11.05.1988 по 13.02.1989, з 20.02.1989 по 04.03.1991, з 25.04.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 18.04.1992, з 01.10.1992 по 28.12.1992, з 01.06.1993 по 16.06.1993, то належить зобов`язати відповідача вказані періоди роботи позивача зарахувати до його страхового стажу, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, то суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та ухвалення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, однак в силу вимог ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відповідач не обчислював весь страховий стаж позивача.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача, як суб`єкта призначення пенсії, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до норм чинного законодавства України, із урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.07.2025 №232250003385.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.10.1982 по 05.11.1983, з 24.01.1986 по 26.01.1987, з 02.02.1987 по 11.05.1988, з 11.05.1988 по 13.02.1989, з 20.02.1989 по 04.03.1991, з 25.04.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 18.04.1992, з 01.10.1992 по 28.12.1992, з 01.06.1993 по 16.06.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, із урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР