Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №520/24664/24 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 р. cправа № 520/24664/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо передання заяви від 19.03.2024р. ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років для розгляду до ГУ ПФУ в Кіровоградській області - визнати протиправними та зобов`язати утриматись від подібних дій;

- встановити нікчемність, визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ОСОБА_2 №203750006223 від 27.03.2024р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- негайно зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 19.03.2024р. відповідно до ч.3 ст. 53, п.«а» ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» пенсію за вислугу років за ШВП 221, як особі льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (бортовому оператору, який виконував в польотах спеціальні роботи) та обчислити з 19.03.2024р. пенсію ОСОБА_1 відповідно до п.7 «Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого ПКМУ від 21.07.1992p. № 418 (в редакції ПКМУ від 09.08.2005р. № 713) у розмірі 56 відсотків від середньомісячного заробітку із застосуванням при обчисленні пенсії станом на 19.03.2024р. показника середньої заробітньої плати працівників зайнятих в галузях економіки за лютий 2024 року, нарахувати з 19.03.2024р. згідно п. «Г» ст. 21 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» щомісячні надбавки у розмірі 40 % від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку, нарахувати з 19. 03. 2024 р. компенсацію втрати частини доходів та здійснити виплати нарахованих сум пенсії з надбавками та компенсації втрати частини доходів;

- допустити рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення пенсії за один місяць з 19. 03. 2024 р. по 18. 04. 2024p.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років як особі льотних екіпажів повітряних суден, відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, однак йому безпідставно відмовлено, посилаючись на те, що стаж роботи на посаді парашутиста позаштатної парашутно-десантої групи Богодухівського УАЦ ТСОУ не підтверджено. Позивач зазначає, що надав до відповідача усі необхідні документи для підтвердження відповідного стажу, проте відповідач протиправно не врахував їх при розгляді заяви.

Заперечення відповідача

Відповідач у відзиві заперечив позов та зазначив, що пільговий стаж роботи, як працівнику льотного екіпажу цивільної авіації, який дає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років, не підтверджено, відповідно і підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що 19.03.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з п.«а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та згідно з п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФ України в Кіровоградській області.

Рішенням ГУ ПФ України в Кіровоградській області від 27.03.2024 № 203750006223 повідомлено позивача, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що уточнююча довідка для підтвердження спеціального трудового стажу відсутня. Вік заявника 60 років, не працює, страховий стаж особи становить 20 років 25 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Право на призначення пенсії за вислугу років особа не має, в зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки для підтвердження спеціального трудового стажу. Право на призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням наявних документів, заявник набуде після досягнення 65-річного віку, з 02.01.2029.

Вважаючи протиправною відмову позивача у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні та процедурні положення

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Оскільки у період з 18.09.2024 по 20.09.2024, 25.09.2024 по 28.09.2024, з 14.11.2024 по 15.11.2024 суддя перебувала у відрядженні, з 23.09.2024 по 24.09.2024, 13.11.2024, 31.12.2024, з 24.02.2024 по 09.03.2025, з 11.03.2025 по 16.03.2025, з 31.03.2025 по 02.04.2025, з 07.04.2025 по 18.04.2025, з 02.06.2025 по 10.06.2025, з 21.07.2025 по 25.07.2025 суддя перебувала у щорічній відпустці, з 07.10.2024 по 11.10.2024, 27.01.2025, з 10.02.2025 по 14.02.2025, 28.02.2025 суддя перебувала на навчанні, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 25.02.2025 по 28.02.2025 та з 01.03.2025 по 10.03.2025, 17.03.2025 по 19.03.2025, з 07.04.2025 по 25.04.2025 суддя перебувала на лікуванні, у відпустці з 02.06.2025-10.06.2025, 03.07.2025-04.07.2025, 21.07.2025-25.07.2025, 06.08.2025-08.08.2025, 25.08.2025-27.08.2025, 15.09.2025-17.09.2025, 13.10.2025-17.10.2025, 30.10.2025-31.10.2025, 03.12.2025-05.12.2025 - розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки, навчання та лікування.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 1 ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (в редакції Закону, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсії, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджується в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 21.07.1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу".

Пунктом 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років визначені парашутисти всіх найменувань, рятувальники, а також десантники-пожежники всіх найменувань, інструктори авіапожежної служби, керівники парашутних (парашутно-рятувальних, пошуково-рятувальних) підрозділів, працівники позаштатних і штатних парашутно-десантних груп, які здійснюють стрибки з парашутом або спуски (підйоми) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 :

- 26.04.1980 зарахований у Богодухівський учбово-авіаційний центр Дос ААФ СРСР парашутистом-рятівником і по суміщенню бортоператором-спостерігачем, бортоператор по випуску парашутистів у позаштатну парашутно-десантну групу Єдиної державної авіаційої пошуково-рятувальної служби СРСР;

- 10.04.1982 відрахований зі складу позаштатної парашутно-десантної групи Єдиної державної авіаційої пошуково-рятувальної служби СРСР;

- 15.05.1984 зарахований парашутистом-рятувальником і по суміщенню бортоператором-спостерігачем, бортоператорм по випуску парашутистів до складу позаштатної парашутно-десантної групи Єдиної державної авіаційої пошуково-рятувальної служби СРСР;

- 15.01.1994 виключений зі складу позаштатної парашутно-десантної групи Єдиної державної авіаційої пошуково-рятувальної служби за станом здоров`я.

Відповідно до довідки Богодухівського учбово-авіаційного центру Дос ААФ СССР від 31.08.1994 №24/1, позивач працював з 26.04.1980 по 10.04.1982 і з 15.05.1984 по 15.01.1994 парашутистом-рятівником і по суміщенню у весь вказаний час бортовим оператором по випуску парашутистів позаштатної парашутно-десантної групи.

До посадових обов`язків позивача як парашутиста-рятівника входили обов`язки щорічного виконання річної норми стрибків з парашутом на точність приземлення в задану місцевість відповідно до Збірника програм по парашутній та парашутно-рятувальній підготовці авіації ДТСААФ СРСР, майстерність виконання спусків (підйомів) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів, уміння виконувати обов`язки бортового оператора по випуску інших парашутистів-рятівників з борту повітряного судна, чергування під час льотних змін на аеродромі для участі в пошуково-рятувальних роботах та після десантування (приземлення) надання першої -невідкладної допомоги у разі виникнення авіаційного лиха або аварійних ситуацій під час проведення польотів.

28 лютого 1994 року БУАЦ ТСОУ директивою Генерального Штабу Збройних Сил України від 01.02.1994 №115/1/045 переформовано у військову частину НОМЕР_3 .

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст.36 КЗпП України трудові договори позивача на штатній посаді авіаційного техніка та за суміщенням парашутиста-рятівника позаштатної парашутно-десантної групи були продовжені та позивача було переведено на роботу до військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується записами в трудовій книжці позивача.

Згідно з підпунктом "д" пункту "1 ", Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21.07.1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу", один рік роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів - за два роки вислуги.

Таким чином робота на посаді, яку обіймав позивач у військовій частині НОМЕР_3 з 26.04.1980 по 10.04.1982 та з 15.05.1984 по 15.01.1994 має бути зарахована до вислуги років, як особі льотного складу, відповідно до статті 54 Закону "Про пенсійне забезпечення".

Щодо доводів відповідача про обґрунтованість відмови у призначенні позивачу пенсії як працівнику льотного складу у зв`язку з тим, що до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років парашутистам зараховується лише періоди роботи на штатних посадах, суд зазначає наступне.

Поняття «позаштатний працівник», тобто працівник який виконує роботу без зарахування його до штатного (спискового) складу підприємства, установи чи організації у законодавстві про працю України не передбачено, відповідно відсутні вимоги до процедури оформлення з ними трудових відносин.

Статтею 24 КЗпП України передбачалось, що трудовий договір укладається, як в усній так і в письмовій формі.

Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця (ч. 1 ст. 48). Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (ч. 2 ст. 48).

Відповідно до п. п. 1 п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позаштатний працівник відповідно до чинного у період з 26.04.1980 по 15.01.1994 законодавства мав можливість перебувати у трудових відносинах з підприємствами, установами чи організаціями, в тому числі з військовою частиною НОМЕР_3 .

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про протиправність дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при відмові позивачу в призначенні з 19.03.2024 пенсії за вислугу років як особі льотних екіпажів повітряних суден, оскільки при прийняті оскаржуваного рішення відповідачем всупереч вищевказаних норм законодавства не враховано усіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо скасування рішення від 27.03.2024 підлягають задоволенню.

Суд вважає, що зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити позивачу з 19.03.2024 пенсію за вислугу років як особі льотних екіпажів повітряних суден, обчислити пенсію з 19.03.2024 відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418, та здійснити її виплату є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

За приписами п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 року №713, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити позивачу пенсію з 19.03.2024 та здійснити її виплату є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо призначення позивачу надбавки, передбаченої п. "г"ст. 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин пенсія, до якої має застосовуватись така надбавка, позивачу не призначалась, а тому у суду відсутні підстави вважати дії відповідача протиправними в цій частині, а також те, що така надбавка не буде призначена позивачу, тобто, це є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому такі вимоги є передчасними.

Щодо вимоги допустити судове рішення до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням. Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283, пунктами 1 і 2 частини першої статті 289 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України, суд який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні суду звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що в межах розгляду даної справи судом не ухвалено рішення про стягнення певних сум з відповідача, відсутні підстави для звернення рішення суду до негайного виконання.м

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати

У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судовий збір позивачем не сплачувався, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №203750006223 від 27.03.2024 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п."а" ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як особі льотних екіпажів повітряних суден.

3. Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 19.03.2024 пенсію за вислугу років як особі льотних екіпажів повітряних суден, обчислити пенсію з 19.03.2024 відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 та здійснити її виплату.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант