Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №380/18389/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 рокусправа № 380/18389/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки та грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку передбачену для учасників бойових дій за 2016-2025 роки;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену для учасників бойових дій за 2016 2025 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час нарахування грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій відповідачем протиправно не включно до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсацій як за основну так і невикористану додаткову відпустки додаткову винагороду передбачену постановою КМУ №168.

Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що дана винагорода має тимчасовий характер та не може входити до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обраховується грошова компенсація за невикористані дні відпустки. При цьому, на даний час жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується компенсація за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Звертає увагу, що посвідчення учасника бойових дій видане позивачу в листопаді 2022 року, а докази, що позивач в період з 2016 по 2022 роки мав право на отримання щорічної додаткової відпустки, як учасник бойових дій, у відповідача відсутні та позивач не надав. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 10.11.2022.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.06.2025 №600-ОС, позивача, звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону ДПСУ від 18.06.2025 №598-ОС, виключено з 19.06.2025 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Згідно з цим же наказом, з урахуванням змін, внесених наказами від 20.06.2025 №609-ОС та від 21.06.2025 №613-ОС, позивачу при звільненні належить до виплати грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік – 45 календарних днів, за 2023 рік 15 к.д., за 2024 рік 15 к.д., за 2025 рік – 19 к.д., а також грошова компенсація за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 при нарахуванні грошової компенсації за невикористані дні відпусток, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

До складу грошового забезпечення, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки (абз. 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII).

Суд зауважує, що положення частини 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.

Такими нормативно-правовими актами є постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 746/32197 (далі - Порядок №260).

Постановою № 704, окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років, також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно п. 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений Порядком № 260.

Відповідно до п. 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»» (далі – Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.09.2024 у справах №240/25672/23, №240/32125/23, №240/33138/23, №260/8841/23, від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 16.01.2025 у справі №240/31239/23, від 10.04.2025 у справі №240/31708/23, від 23.04.2025 у справі №580/769/23, від 27.11.2025 у справі №240/34321/23.

Водночас, за правилами пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

Таким чином, на дату виникнення спірних правовідносин додаткова винагорода, установлена Постановою №168, не підлягала врахуванню при обрахунку розміру компенсації за всі невикористані дні відпусток.

Щодо доводів позивача про те, що згідно з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 20.08.2024 у справі № 420/693/23, від 24.04.2025 у справі № 460/2217/23, від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, від 08.08.2024 у справі № 240/26703/23, від 14.01.2025 у справі № 240/31245/23, від 20.12.2024 у справі № 240/21650/23, від 19.12.2024 у справі № 580/3483/24, винагорода, передбачена Постановою №168 повинна входити до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсацій як за основну так і невикористану додаткову відпустки, суд зауважує, що у згаданих постановах Верховний Суд, зокрема і в постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, вирішуючи питання, чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби та допомога на оздоровлення, зазначив, що за правилами підпункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.

Що ж стосується умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то Верховний Суд справді дійшов висновку, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Поряд з цим відповідні висновки Верховного Суду ґрунтувалися на нормативно-правовому регулюванні, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин у відповідних справах, а саме до 25.02.2025.

Водночас, суд звертає увагу, що Наказом Міністерства оборони від 15.01.2025 № 23 викладено в новій редакції підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260, а саме: після слів «щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» доповнено словами «крім винагород». Зазначені зміни набрали чинності з 25.02.2025.

Наведене свідчить, що відповідно до вимог Порядку № 260 із змінами, внесеними Наказом Міністерства оборони № 23 від 15.01.2025, з 25.02.2025 винагорода, передбачена Постановою №168, також не підлягає включенню і до місячного грошового забезпечення військовослужбовця, з якого визначається розмір грошового забезпечення для нарахування грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки.

Відповідно до матеріалів справи, наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.06.2025 №600-ОС, позивача, звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону ДПСУ від 18.06.2025 №598-ОС, виключено з 19.06.2025 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 вже діяв у новій редакції, яка не передбачала можливості включення винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпусток.

Враховуючи наведене вище, судом не встановлено підстав для перерахунку позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 27.02.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович