Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №380/22539/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 рокусправа № 380/22539/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо неврахування ОСОБА_1 додаткової вислуги років служби за час мобілізації у Збройних силах України з 30.08.2014 по 06.11.2024, з 18.11.2014 по 16.12.2014, з 27.12.2024 по 06.02.2015, з 17.02.2015 по 30.03.2015, з 10.04.2015 по 19.04.2015, з 01.06.2015 по 10.07.2015, з 21.07.2015 по 07.09.2015 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці та перерахунку з 06 червня 2025 року, у зв`язку з цим, розміру призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 додаткову вислугу років служби за час мобілізації у Збройних силах України з 30.08.2014 по 06.11.2024, з 18.11.2014 по 16.12.2014, з 27.12.2024 по 06.02.2015, з 17.02.2015 по 30.03.2015, з 10.04.2015 по 19.04.2015, з 01.06.2015 по 10.07.2015, з 21.07.2015 по 07.09.2015 на пільгових умовах - один місяць служби затри місяці, та провести перерахунок з 06 червня 2025 року розміру призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову зазначив те, що позивач є учасником бойових дій та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком з 06.06.2025. Повідомив, що в періоди з 30.08.2014 по 06.11.2024, з 18.11.2014 по 16.12.2014, з 27.12.2024 по 06.02.2015, з 17.02.2015 по 30.03.2015, з 10.04.2015 по 19.04.2015 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в безпосередньо в районі Донецької області. Також повідомив, що з 01.06.2015 по 10.07.2015, з 21.07.2015 по 07.09.2015 він брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності перебуваючи безпосередньо в районі Донецької області. Стверджує, що відповідач протиправно не зарахував вищевказані періоди до страхового стажу в потрійному розмірі, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 17.11.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено зарахування до вислуги років у трикратному розмірі вищезазначених періодів, при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону. Враховуючи викладене, чинним законодавством не передбачено зарахування у трикратному розмірі періодів проходження військової служби, при призначенні пенсії відповідно до Закону № 1058. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 з 06.06.2025 призначено дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України №1058.

Згідно з довідкою про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 26.07.2023, виданій Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01.06.2015 по 10.07.2015, з 21.07.2015 по 07.09.2015 брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій області, м. Маріуполь.

Вказана довідка видана на підставі витягів з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2015 №152, від 10.07.2015 №191, від 21.07.2015 №202, від 07.09.2015 №250.

Відповідно до довідки від 12.07.2023 № 662/1 про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , в період з 30.08.2014 по 06.11.2024, з 18.11.2014 по 16.12.2014, з 27.12.2024 по 06.02.2015, з 17.02.2015 по 30.03.2015, з 10.04.2015 по 19.04.2015 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.

Довідку видано на підставі наказів командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2014 №197, від 18.11.2014 №283, від 27.12.2014 №45, від 17.02.2015 №49, від 10.04.2015 №108.

Листом від 08.07.2025 № 13609-14237/Ш-52/8-1300/25 відповідач повідомив про те, що чинним законодавством не передбачено зарахування до страхового стажу в потрійному розмірі періодів безпосередньої участі в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, при обчисленні пенсії за нормами Закону №1058.

Не погодившись з неврахуванням додаткової вислуги років служби за час мобілізації у Збройних силах України з 30.08.2014 по 06.11.2024, з 18.11.2014 по 16.12.2014, з 27.12.2024 по 06.02.2015, з 17.02.2015 по 30.03.2015, з 10.04.2015 по 19.04.2015, з 01.06.2015 по 10.07.2015, з 21.07.2015 по 07.09.2015 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці та перерахунку з 06 червня 2025 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються серед іншого Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону № 2011-XII серед іншого передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Так, відповідач зарахував період проходження позивачем військової служби з 14.04.2022 по 31.12.2022 до його страхового стажу в одинарному розмірі, що не є спірним.

Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (в чинній редакції) особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підставі Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, №69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні введено воєнний стан та запроваджено загальну мобілізацію, ці правові режими неодноразово продовжувалися та діють на даний час.

Суд зауважує, що істотна відмінність між двома цитованими нормами абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону №2011 полягає в тому, що якщо проходження особою військової служби зараховується до її страхового стажу, то проходження військової служби в особливий період зараховується до вислуги років цієї особи в пільговому обчисленні (у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України).

Водночас, позивач ставить питання про зарахування періоду військової служби в особливий період до його страхового стажу з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Отже, для вирішення цього спору необхідно:

1) розмежувати такі поняття, як (1) страховий стаж, (2) стаж роботи, стаж роботи за спеціальністю, (3) вислуга років;

2) з`ясувати випадки, за яких страховий стаж може обчислюватися не в ординарному, а кратному розмірі, та перевірити обґрунтованість тверджень позивача про те, що його ситуація належить до таких випадків.

Суд враховує, що до 01.01.2004 право громадян України на державне пенсійне забезпечення врегульовував Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі – Закон №1788), відповідно до якого громадяни України мали право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до Закону №1788 призначалися: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії. Закон №1788 визначав умови призначення передбачених ним трудових пенсій, що зазвичай зводилися до досягнення особою певного віку - за умови наявності стажу роботи (трудового стажу) певної тривалості.

Відповідно до статті 4 Закону №1788 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

Згаданий вище Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9.04.1992 № 2262-XII діє донині, в чинній редакції має назву Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262). Відповідно до Закону №2262 виплачуються пенсії (1) за вислугу років, (2) по інвалідності та (3) в разі втрати годувальника.

Закон №1788 містить главу «Обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій» (статті з 56 по 64), що визначала види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, а також пільги щодо обчислення трудового стажу, що надавалися реабілітованим, деяким категоріям медичних працівників, військовослужбовцям тощо.

Так, відповідно до статті 57 Закону №1788 військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Єдиною постановою Кабінету Міністрів України, що регламентує зарахування періоду проходження військової служби в кратному розмірі, є Постанова від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі – Порядок №393).

Водночас слід зауважити, що ця постанова не поширюється на спірні правовідносини, оскільки встановлює правила обчислення вислуги років, а не страхового стажу, при цьому для інших правовідносин, а саме – для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не на підставі Закону №1058, як у спірному випадку.

Починаючи з 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Преамбулою Закону №1058 визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до частини першої та другої статті 4 Закону №1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Отже, Законом №1058, що діє з 01.01.2004, на відміну від Закону №1788, умовою отримання особою пенсійних виплат визначено наявність в необхідному розмірі «страхового стажу», а не «стажу роботи», «трудового стажу». Щодо поняття «вислуги років», то таке застосовується для цілей призначення спеціальних пенсії, зокрема на підставі Закону №2262, але не пенсії за віком на підставі Закону №1058.

Відповідно до п. 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058:

- до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (абзац перший);

- положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» (тобто Закону №1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії (абзац другий).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Отже, після набрання чинності Законом №1058 Закон №1788 застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років (оскільки такий вид пенсії не передбачений Законом №1058) для обмеженого кола осіб – для тих, хто станом на 11.10.2017 мав вислугу років та стаж, необхідні для призначення такого виду пенсії (за вислугу років).

Таким чином, стаття 57 Закону №1788, яка якраз таки відсилала до Порядку №393 в даному випадку також не поширюється на спірні правовідносини.

Статтею 24 Закону №1058 визначено, що:

- страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої);

- страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац перший частини другої);

- страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд опрацював положення Закону №1058 та встановив такі випадки врахування страхового стажу в розмірі, що відрізняється від одинарного:

- за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (абзаци дев`ятий-десятий частини третьої);

- періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

- депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні (період якого визначається з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень включно), період роботи на спецпоселенні зараховується до страхового стажу для призначення пенсії у потрійному розмірі. Різниця між розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону з урахуванням пільгового обчислення стажу, передбаченого цим абзацом, та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону без урахування такого пільгового обчислення стажу, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Закон №1058 (частина четверта статті 24) також визначає, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (стаття 114).

Підстави для призначення та коло осіб, які можуть претендувати на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, визначає стаття 114 Закону №1058.

Підстави для призначення та коло осіб, які можуть претендувати на призначення дострокової пенсії за віком визначає стаття 115 Закону №1058 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Аналіз наведених норм в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що за період служби починаючи з 1 січня 2004 року відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 норми статті 57 Закону №1788 можуть застосовуватися виключно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років (ст. 114 Закону №1058) та не застосовується для визначення права на пенсію за віком відповідно до ст. 115 Закону №1058.

Позивач також посилається на практику Верховного Суду у справах №185/4140/17, від 16 червня 2020 року у справі № 185/7049/16-а, де касаційний суд, з огляду на пункт 2.3 розділу 2 Положення № 530, дійшов висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. В цьому ж контексті позивач покликається на норми статті 17-1 Закону №2262. Щодо цих аргументів, то суд їх відхиляє як помилкові, оскільки:

- наведена позиція касаційного суду є нерелевантною, оскільки стосується висновків щодо зарахування періоду, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, у кратному розмірі до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, яка передбачена статтею 114 Закону 1058. Водночас, в цій справі позивач просить зарахувати період військової служби у кратному розмірі до страхового стажу для перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. 115 Закону № 1058. Отже, аргументи позивача в цій частині зводяться до підміни понять та маніпулювання правовими позиціями, які не стосуються спірних правовідносин;

- стаття 17-1 Закону №2262 визначає, що порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також встановлює, що на пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану. Отже, ця норма не регулює спірних правовідносин, оскільки позивач просить здійснити перерахунок пенсії, призначеної йому на підставі Закону №1058, а не на підставі Закону №2262. При цьому, просить зарахувати у кратному розмірі страховий стаж, а не вислугу років;

- п.2.3 наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, прямо передбачає, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу). В преамбулі цього Положення передбачено, що таке прийняте на реалізацію Закону №2262, а в п. 2.3 Положення №530 прямо та однозначно визначено, що норми цього нормативно-правового акта застосовуються при обчисленні вислуги років, - крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу. Отже, ці норми також не регулюють спірних правовідносин.

Щодо обчислення страхового стажу військовослужбовців та прирівняних до них осіб Закон №1058 визначає лише такі особливості:

- у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, то страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (абзац другий частини другої статті 24 Закону №1058);

- зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України. Протягом п`яти років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058);

- до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно (пп. 2 п.3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058).

Отже, страховий стаж для цілей застосування Закону №1058 за загальним правилом обчислюється в одинарному розмірі - крім випадків, передбачених самим Законом №1058 (наприклад, депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні, особам, що працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, тощо). Попри певні особливості обчислення страхового стажу військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу МВС передбачені Законом за період до 31.12.2016, починаючи з 01.01.2017 страховий стаж цих категорій осіб за період проходження ними служби обчислюється в загальному порядку – тобто в ординарному розмірі.

Відповідно до пункту 4 статті 115 Закону № 1058 військовослужбовці, які брали безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Отже, суть пільги військовослужбовцю, який брав безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, полягає у можливості вийти на пенсію за віком на підставі Закону №1058: 1) достроково, тобто на п`ять років швидше (зменшується пенсійний вік на 5 років, з 60 до 55 років); 2) за наявності суттєво зменшеного страхового стажу – 25 років, на відміну від передбачено статтею 26 Закону №1058 (для призначення пенсії за віком в загальному порядку).

Водночас, період проходження особою військової служби в 2022 році на підставі Закону №1058 зараховується до страхового стажу цієї особи в ординарному розмірі. Адже, ані Закон №1058, ані будь-які інші законодавчі акти, детально проаналізовані в цьому рішенні суду вище, не передбачають кратного зарахування періоду проходження військової служби до страхового стажу для цілей застосування ст. 115 Закону №1058, як помилково стверджує позивач.

Отже, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Слід звернути увагу, що подібну правову позицію також висловив Верховний Суд в постановах від 18.06.2025 у справі № 200/4703/24 та від 27.03.2023 у справі № 520/16224/21, де зазначив, що можливість пільгового порядку зарахування певних періодів проходження служби до вислуги років передбачена для осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, співробітників Служби судової охорони, осіб, зазначених у пункті «ж» статті 1-2 Закону №2262-XII, пенсія яким призначається відповідно до Закону №2262-XII.

Дія Порядку №393, зокрема положень абзацу першого пункту 1 та пункту 3, поширюється виключно на осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону №2262-XII, та які реалізують це право шляхом звернення із заявою про призначення пенсії саме на підставі цього спеціального закону.

Верховний Суд наголосив, що право на пенсійне забезпечення визначається виключно тим спеціальним законом, на підставі якого особа звертається за призначенням пенсії.

На підставі викладеного, суд не знаходить в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо відмови перерахунку пенсії позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволенні позову.

В силу приписів ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.