Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №320/30994/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Київ справа №320/30994/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕССІЯ» до Головного управління ДПС у м.Києві, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕССІЯ», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління ДПС у Рівненській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27.03.2024 р. №0239120707.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що контролюючим органом було порушено процедуру проведення фактичної перевірки, а також доводив, що висновки стосовно порушення позивачем п. 12, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР є безпідставними та необґрунтованими. крім цього вказував, що оскаржуване ППР від 27.03.2024 не підтверджується належним Розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, що є його невід`ємною частиною, тому, за відсутності Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, що має додаватися до ППР, в контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 липня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕССІЯ залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки висновки акту перевірки є обґрунтованими та підтвердженими, а доводи, наведені в позові, є безпідставними та такими, що не узгоджуються з нормами діючого законодавства.

Також зауважив, що процедуру проведення перевірки контролюючим органом дотримано.

Представником третьої особи надано письмові пояснення по справі, в яких останній зазначав, що з боку контролюючого органу під час заходу контролю не було вчинено будь-яких порушень, представники діяли в межах повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством, наполягав, що порушення вимог діючого законодавства позивачем є доведеним фактом.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСІЯ», код ЄДРПОУ: 43096272, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256, зареєстровано у якості юридичної особи, основний вид економічної діяльності за КВЕД: 47.71 роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, інші види: 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів; 77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.64 Роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Подільському районі, вказані факти підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявному у матеріалах справи.

29 лютого 2024 року на підставі Наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 27.02.2024 № 486-п, направлень на перевірку від 27.02.2024 № 801/Ж3/17-00-07-05-15 та № 812/Ж3/17-00-07-05-15, у присутності адміністратора Юсенко А.О. проведено фактичну перевірку господарської одиниці – магазину «Sport city №8», що розташований за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 205.

За наслідком здійсненої перевірки, 29 лютого 2024 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області складено акт №2328/Ж5/17-00-07-05-17/43096272, у висновках якого зазначено що перевіркою встановлено факт не проведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО, а саме: на момент перевірки в місці проведення розрахунків знаходились готівкові кошти, які були отримані за реалізований товар та належать ТОВ «ПРОГРЕССІЯ» в сумі 19146,50 грн. (разом з контрольною закупкою), згідно опису наявних купюр і монет від 29.02.2024 станом на 14-30 год., згідно Х-звітів сума коштів становить 19074,00 грн., таким чином оператор при продажу товарів на загальну суму 72,50 грн. не було проведено через РРО/ПРРО у встановленому законом порядку.

Крім цього вказано, що, на момент проведення перевірки в магазині «Sport city №8», що належить ТОВ «ПРОГРЕССІЯ», код ЄДРПОУ: 43096272, встановлено відсутність будь-яких документів, що підтверджують походження товарних запасів, на загальну суму 38 325,00 грн., згідно акту зняття залишків, чим порушено вимоги пп.1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95- ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями).

До матеріалів перевірки долучено Акт зняття залишків товарів в магазині «Sport city №8» на загальну суму 31325,00 грн., опис наявних купюр і монет, що знаходяться на місці проведення розрахунків в магазині «Sport city №8» усього на суму 19146,50 грн., Х-звіт № 412 від 29.02.2024, Х-звіт № 237 від 29.02.2024, інших додатків до матеріалів перевірки сторонами до суду не надано.

Із актом перевірки представник позивача не погодився, повідомив, що Акт буде оскаржено у передбаченому законодавством порядку та строки, про що у відповідній графі Акту міститься відповідний напис.

12.03.2024 ТОВ «ПРОГРЕССІЯ» направило заперечення на Акт перевірки до контролюючого органу вих.№ 391, в якому вказало, що частково не погоджується із висновками, викладеними у Акті, а саме щодо п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, стосовно порушення, яке полягає в неподанні під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті); зазначив, що за його переконанням, висновки, викладені в Акті перевірки не можна вважати порушеннями, пов`язаними з порядком здійснення розрахункових операцій, з огляду на те, що з метою розширення господарської діяльності з реалізацією спортивних товарів мережа спортивних магазинів «Sport City» ТОВ «ПРОГРЕССІЯ» розташована по всій території України. Всі торгові об`єкти знаходять на праві оренди, що відображено в податковій звітності 20:ОПП.

У зв`язку з оптимізацією ведення податкового та бухгалтерського обліку, керівництвом підприємства прийнято рішення про центральне ведення адміністративно-господарської, податково-бухгалтерської документації та їх зберігання. Крім того, з початком агресії російської федерації, по підприємству виданий додатковий Наказ від 01 березня 2022року №01-03/2022 про організацію зберігання документів на період дії воєнного стану, зокрема, в зазначеному наказі пунктом 2 встановлено, що зберігати документи з кадровою та бухгалтерською інформацією у безпечному місці за адресою м. Київ вул. Кирилівська 82 оф 256.

Таким чином, всі оригінали документації в тому числі первинно-бухгалтерської документації знаходиться в м. Києві по зазначеній адресі.

А також підприємство звернуло увагу контролюючого органу на те, що при передачі товарів зі складу до магазинів виписуються документи на внутрішнє переміщення товарів. Тому і під час здійснення фактичної перевірки у місці продажу (господарському об`єкті), знаходилися документи на внутрішнє переміщення товарів, а оригінали первинно-бухгалтерських документів на товар та інші документи, знаходились в м.Києві в центральному офісі.

Крім цього, товариство наголошувало, що під час проведено фактичної перевірки працівники податкової служби усно просили надати документи пов`язані з господарською діяльністю, які знаходилися у магазині, та адміністратором, надано для огляду, всі копії запитуваних документів, у тому числі, і документи на внутрішнє переміщення всього товару, який знаходився в магазині.

З метою підтвердження внутрішньої політики підприємства щодо збереження первино - бухгалтерських документів, а також для прийняття законного та обґрунтованого рішення за результатами фактичної перевірки, ТОВ «ПРОГРЕССІЯ» надало до заперечення копії первино - бухгалтерських документів на товар, який зазначений в Акті зняття залишків, а саме: копію видаткової накладної №1584268414 від 13.02.2024, копію видаткової накладної №1583846512 від 01,09.2023, копію видаткової накладної №1583829074 від 25.08.2023, копію видаткової накладної №138 від 30.11.2022, копію видаткової накладної №81 від 201.10.2022, копію видаткової накладної №60 від 14.10,2022, копію видаткової накладної №12161 від 15.12.2023, копію видаткової накладної №4/05 від 04.05.2023, копію видаткової накладної №1/10 від 01.10.2023, копію видаткової накладної №1584215491 від 24.01,2024, копію видаткової накладної №152 від 16.12,2022, копію ВМД №23UA209120021841UI від 11.09.2023, копію ВМД « 23UА209120024577U3 від 10.10.2023 та копію наказу від 01 березня 2022 року № 01-03/2022 , які були у підприємстві у наявності.

За результатами розгляду вказаних заперечень Головним управлінням ДПС у Рівненській області надано відповідь, в якій управління повідомило позивача, що залишає висновки, викладені в акті фактичної перевірки №2328/Ж5/17-00-07-05-17/43096272 від 29.02.2024 року без змін.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки № 2328/Ж5/17-00-07-05-17/43096272 від 01.03.2024 за встановлені порушення вимог п. 1, 2, 12 ст. 3Закону України від 06.07.1995 № 265//95-ВР, а саме: проведення розрахункової операції без застосування РРО при реалізації товарів на суму 72,50 грн. застосована штрафна санкція, у розмірі 100% вартості проданих з порушенням товарів, передбачена п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, що дорівнює 72,50 грн., а також за реалізацію товарів не облікованих у встановленому порядку та/або щодо яких не надано під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місті продажу (господарському об`єкті), у відповідності до присів ст. 20 вказаного Закону застосована штрафна санкція у розмірі 31325,00 грн., таким чином загальна сума штрафу становить 31397,50 грн.

На підставі означеного Акту 27 березня 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0239120707, форма «С», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 31397,50 грн.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішення позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок, підстави та умови застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 Податкового кодексу України.

В якості підстав позову позивач посилається, зокрема, на те, що посадовими особами контролюючого органу було порушено процедуру проведення перевірки, що полягає у не пред`явленні направлень на проведення перевірки.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Таким чином, у разі якщо платник податків обґрунтовуючи протиправність податкових повідомлень-рішень, вказує про порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, то суд повинен надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень - рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно п.80.1, пп.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно п.81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено, що у направленнях на фактичну перевірку ТОВ «ПРОГРЕССІЯ» від 27.02.2024 №801/Ж3/17-00-07-05-15 та № 812/Ж3/17-00-07-05-15 міститься підпис адміністратора магазину Юсенко Аліни Олексіївни, яким засвідчено, що останній пред`явлено посвідчення та направлення на проведення перевірки, а також вручено копію наказу від 27.02.2024 № 486-п.

Вказані факти спростовують твердження позивача стосовно перевищення повноважень перевіряючих осіб податкового органу.

При цьому, позивачем зазначено, що до перевірки перевіряючих було допущено.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд відхиляє доводи позивача щодо процедурних порушень проведення фактичної перевірки.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості наказу про проведення перевірки суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту наказу від 27.02.2024 № 486-п, на виконання листа ДПС України № 14597/7/99-00-07-04-03-07 від 22.06.2023 щодо ризиків у діяльності фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, які перебувають на податковому обліку, встановлено ризики у роботі магазину за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 205, та відповідно до підпункту80.2.2 п. 80.2 ст. 80, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 ст. 82, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) вирішено провести фактичну перевірку магазину за адресою: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вулиця Соборна, буд. 205, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ПРОГРЕССІЯ» (ЄДРПОУ: 43096272), з 28 лютого 2024 року, з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, що перевіряється, згідно статті 102 ПК України.

Проаналізувавши зміст норм пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 ПК України у сукупності Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював у своїй постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 таку правову позицію з тлумачення положень підпункту 80.2.2 зазначених пункту й статті Кодексу: «…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Щодо наказу про проведення фактичних перевірок, суд зазначає наступне.

Суд вважає доцільним врахувати висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 18.03.2024 у справі №420/9909/23, якою названу справу передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Так, Верховний Суд прийшов до висновку про те, що у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, в якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття змісту інформації, норми які порушуються платником податків та докази, які свідчать про такі порушення, та прийнятих за її наслідками рішень. Визнання протиправним та скасування такого наказу за такого підходу до його оцінки утримує в собі надмірний формалізм. Покликання у наказі про призначення перевірки на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що утримує в собі єдину підставу для призначення перевірки, можна вважати достатнім - і такий наказ не можна визнавати незаконним, оскільки таке формулювання не свідчить про порушення вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Крім того, суд враховує і правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.04.2023 у справі № 520/3328/2020, у відповідності до якої формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим, однак, дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки.

Також зазначає, що процедуру проведення перевірок, закріплену у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу, у спірному випадку було дотримано.

За наведеного вище, суд констатує, що відсутність деталізації підстав проведення перевірки у частині наказів про призначення перевірки у випадку, який розглядається, не може бути єдиною і достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень у цій справі, тим більше, що вимоги стосовно порядку проведення перевірки, встановлені пунктом 81.1 статті 81 ПК, та оформлення наказів у відповідності до норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК- у цьому випадку дотримані.

Щодо суті виявлених позивачем при здійсненні перевірки позивача порушень, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні штрафні санкції застосовані за порушення вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР та на підставі пунктів 1 статті 17 Закону України № 265/95-ВР.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до приписів пунктів 1, 2, статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Згідно визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Пунктом 1статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2статті 3 Закону №2 65/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Позивачем у позовній заяві не наведено мотивів не згоди із податковим повідомленням-рішенням у цій частині, крім цього, останнім жодними доказами не спростовано висновки контролюючого органу щодо встановлених порушень п. 1 та п. 2 статті 3 Закону № 265.

За наведеного у сукупності суд констатує, що у ході розгляду справи знайшли підтвердження висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог: пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР та пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Щодо порушення п. 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суд зазначає наступне.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до ст.20 вказаного Закону, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пп. 75.1.3. п.75.1. ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.4 ПКУ перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Згідно з п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Податковий орган із запитом до підприємства не звертався.

Доказів протилежного відповідачем або третьою особою суду надано не було, так само, як і доказів відсутності документів безпосередньо у місцях здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.85.7 ст.85 Податкового кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису. Вказаний опис інспектором не складався.

Пунктом 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, представники контролюючого органу під час здійснення перевірок не складали актів про відмову ТОВ «ПРОГРЕССІЯ» надати копії документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки в порядку, визначеному п. 85.6. статті 85 Податкового кодексу України.

Не складення такого акту представниками контролюючого органу, свідчить про те, що скаржником надані усі документи згідно отриманих запитів.

Відповідно до п.12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Кожне із цих порушень є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР. Дану позицію підтримав Верховний суд у свої постанові від 11.04.2024р. у справі №420/12275/22.

За змістом норми п. 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації в порядку, встановленому законодавством, відповідає бухгалтерському обліку. Відтак, для встановлення факту не облікування товарів в установленому порядку слід перевірити відповідні бухгалтерські регістри та первинні документи, на підставі яких вони ведуться.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі Закон № 996-ХIV).

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV).

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Положеннями ч.5 ст. 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

У своїх поясненнях викладених у запереченні до акту фактичної перевірки від позивачем зазначалось, що накладні на внутрішнє переміщення товару на час проведення фактичних перевірок знаходяться безпосередньо в магазині, а на усний запити про надання документів були надані всі наявні документи, зокрема, на внутрішнє переміщення товару.

За приписами ч.2 п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п. 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України матеріали перевірки це акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Як передбачено п.86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Так, судом встановлено, що позивачем до заперечень було надано пояснення, в яких останнє зазначило, що з метою розширення господарської діяльності з реалізацією спортивних товарів мережа спортивних магазинів «Sport City» ТОВ «ПРОГРЕССІЯ» розташована по всій території України. Всі торгові об`єкти знаходяться на праві оренди, що відображено в податковій звітності 20:ОПП. (довідки 20-ОПП наявні у матеріалах справи).

У зв`язку з оптимізацією ведення податкового та бухгалтерського обліку, керівництвом підприємства прийнято рішення про центральне ведення адміністративно-господарської, податково-бухгалтерської документації та їх зберігання. Крім того, з початком агресії російської федерації, по підприємству виданий додатковий наказ від 01 березня 2022року №01-03/2022 про організацію зберігання документів на період дії воєнного стану, зокрема, в зазначеному наказі пунктом 2 встановлено, що зберігати документи з кадровою та бухгалтерською інформацією у безпечному місці за адресою м. Київ вул. Кирилівська 82 оф 256.

Таким чином, всі оригінали документації в тому числі первинно-бухгалтерської документації знаходиться в м. Києві на зазначеній адресі.

А також підприємство звернуло увагу на те, що при передачі товарів зі складу до магазинів виписуються документи на внутрішнє переміщення товарів. Тому і під час здійснення фактичної перевірки у місці продажу (господарському об`єкті), знаходилися документи па внутрішнє переміщення товарів. А оригінали первинно-бухгалтерські документи на товар та інші документи, знаходились в м, Києві в центральному офісі.

Крім цього, товариство наголошувало, що під час проведено фактичної перевірки працівниками податкової служби усно просили надати документи пов`язані з господарською діяльністю, які знаходилися п магазині та адміністратором, надано для огляду, всі копії запитуваних документів, у тому числі, і документи на внутрішнє переміщення всього товару, який знаходився в магазині.

З метою підтвердження внутрішньої політики підприємства щодо збереження первино - бухгалтерських документів, а також для прийняття законного та обґрунтованого рішення за результатами фактичної перевірки, ТОВ «ПРОГРЕССІЯ» надало до заперечення копії первино - бухгалтерських документів на товар, який зазначений в Акті зняття залишків, а саме: копію видаткової накладної №1584268414 від 13.02.2024, копію видаткової накладної №1583846512 від 01,09.2023, копію видаткової накладної №1583829074 від 25.08.2023, копію видаткової накладної №138 від 30.11.2022, копію видаткової накладної №81 від 201.10.2022, копію видаткової накладної №60 від 14.10,2022, копію видаткової накладної №12161 від 15.12.2023, копію видаткової накладної №4/05 від 04.05.2023, копію видаткової накладної №1/10 від 01.10.2023, копію видаткової накладної №1584215491 від 24.01,2024, копію видаткової накладної №152 від 16.12,2022, копію ВМД №23UA209120021841UI від 11.09.2023, копію ВМД « 23UА209120024577U3 від 10.10.2023 та копію наказу від 01 березня 2022 року № 01-03/2022 , які були у підприємстві у наявності.

Крім цього, підприємством надано до суду накладну на переміщення товару № 3748 від 20.022024 (чоловічий одяг на загальну суму 5709,00 грн.), накладну на переміщення товару № 4239 від 27.02.2024 (чоловічі кросівки на загальну суму 3590,00 грн.), накладну на переміщення товару № 2307 від 14.02.2024 (на жіночій та чоловічий одяг на загальну суму 15777,00 грн.), накладну на переміщення товару № 2911 від 15.02.2024 (на чоловічий та жіночій одяг) на загальну суму 29281,00 грн.), накладну на переміщення товару № 2026 від 13.02.2024 (на штани для дівчат на загальну суму 1699,00 грн.), накладну на переміщення № 2220 від 13.02.202 (на чоловічі толстовки на загальну суму 4580,00 грн.), накладну на переміщення № 3713 від 20.02.2024 (на чоловічі толстовки на загальну суму 6956,00 грн.), накладну на переміщення товару № 3421 від 17.02.2024 (на штани для хлопців на загальну суму 2277,00 грн.).

Однак, дані пояснення, викладені в запереченні та документи не були враховані ГУ ДПС при прийнятті рішення.

Досліджуючи аналогічні обставини справи, Верховний Суд в постанові від 17.08.2023 у справі № 380/8798/21 в чергове підтвердив попередньо сформовану сталу практику з цього питання (постанови від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 08.09.2019 у справі № 802/1069/13-а) та вказав таке «… обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України».

Верховний Суд у постанові від 21.09.2023 у справі № 280/1310/22 прийшов до висновку, що документи, надані разом із запереченнями, є наданими «під час проведення перевірки», тому мають бути враховані при прийнятті рішення: «До заперечень на акт перевірки позивач надав підтвердження установленого порядку ведення обліку товарів […]. Заперечення на акт перевірки і додані до них документи є невід`ємною частиною матеріалів перевірки і мають бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення в силу пункту 86.1., підпункту 86.7.4. пункту 86.7. статті 86ПК України. Наведене підтверджує, що саме під час проведення перевірки суб`єкт господарювання надав контролюючому органу у паперовій формі документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».

Тобто, кваліфікація порушення за ст. 20 Закону є безпідставною, якщо документи, що підтверджують належний облік товарів, були надані разом із запереченнями, оскільки вони вважаються наданими «під час проведення перевірки».

За наявності заперечень платника податків до акту перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

За змістом наведених норм податкового законодавства, ця процедура сприяє забезпеченню справедливості та об`єктивності під час проведення перевірок та розгляду спорів між платниками податків та контролюючими органами.

Неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення своєчасно поданих заперечень на Акт перевірки є підставою для його скасування.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.07.2023 року у справі №200/4704/21.

Слід зазначити, що позивач наполягає на визнанні протиправним та скасуванні повідомлення-рішення, зокрема, й на тих підставах, що до ППР не долучено розрахунку фінансової санкції, а наданий розрахунок до Акту має описку в даті.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позиції позивача в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (далі Порядок № 1204), при складанні податкових повідомлень-рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком.

Податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»).

При цьому Наказом Міністерства фінансів України від 21 липня 2017 року N 658, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2017 р. за № 1021/30889 внесено зміни до Порядку № 1204, а саме у пункті 9: після слів "розрахунок податкового зобов`язання" доповнено словами "(за наявності)".

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить усі відомості, передбачені Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, зокрема, підстави застосування штрафу, норми права на підставі яких він застосований, його розмір та сума, а також підписані уповноваженою особою контролюючого органу.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з мотивів відсутності розрахунку штрафної санкції, враховуючи, що розрахунок штрафної санкції здійснено на підставі Акту перевірки та долучено до матеріалів цієї перевірки та матеріалів справи.

З урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в частині застосування до позивача сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 31 325,00 грн.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з вищевикладених підстав.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 3021,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕССІЯ» до Головного управління ДПС у м.Києві, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2024 р. №0239120707 в частині штрафної санкції у сумі 31 325,00 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44096797, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19 м. Київ, 04116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕССІЯ» (код ЄДРПОУ: 43096272, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256) судовий збір у розмірі 3021 (три тисячі двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27 лютого 2026року.

Суддя Кочанова П.В.