Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №320/45083/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Київ справа №320/45083/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) Мельникової Людмили Володимирівни до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) Мельникова Людмила Володимирівна звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, надану фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 , що викладена у листі №14/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 04.01.2024 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2024 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) Мельникової Людмили Володимирівни залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимоги ухвали суду, недоліки позовної заяви усунуто у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вважає неправомірною індивідуальну податкову консультацію, викладену у листі №14/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 04.01.2024 року в частині висновку податкового органу щодо того, що особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та одночасно перебуває на обліку як фізична особа – підприємець має вести окремий облік доходів/ витрат, понесених/ отриманих від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності та здійснювати окремо розрахунки з бюджетом

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що індивідуальну податкову консультацію надано з урахуванням закріплених норм чинного законодавства, а доводи позивача є помилковими.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач - фізична особа – підприємець, з ознакою провадження незалежної діяльності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , з 31.07.2017 взята на облік платників податків, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності за № 265017197398, що підтверджується довідкою за формою № 34-ОПП від 10.08.2017 № 1726500700067, є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5% без реєстрації ПДВ, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку № 1726503402501 від 10.08.2017, а також платником Єдиного внеску, що підтверджується довідкою за формою № 2-ЄСВ, № 1926508000032 від 22.03.2019.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач зверталась до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві із заявою за формою № 5-ОПП, на яку останній була надана відповідь від 14.09.2023 вих. № 29594/АП/26-15-50-01-03, в якій останній повідомили, що, згідно інформаційного ресурсу ГУ ДПС у м. Києві, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) з 10.08.2017, про що видано довідку про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру за формою № 34-ОПП від 10.08.2017 № 1726500700067.

З огляду на викладене, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві залишило без розгляду лист та заяву за формою № 5-ОПП ОСОБА_1 , враховуючи п. 6.7 розд. V Порядку № 1588, оскільки фізична особа вже взята на облік як само зайнята особа.

14 вересня 2023 року позивач звернулась до Головного управління ДПС у м. Києві з листом щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань:

1. Яким чином платнику вести податковий облік та сплачувати податки з доходів від надання правової допомоги, включаючи здійснення адвокатської діяльності?

2. Чи може адвокат, зареєстрований як фізична особа з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат), перебувати на спрощеній системі оподаткування та сплачувати єдиний податок за результатами своєї діяльності?

3. Чи потрібно фізичній особі з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат), вести податковий облік та сплачувати податки окремо як фізична особа з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) та як фізична особа – підприємець – платник єдиного податку?

Вказаний лист Головним управлінням ДПС у м. Києві було передано ДПС України.

З порушених питань ДПС була надана індивідуальна податкова консультація листом від 04.01.2024 № 14/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, в якій, серед іншого, зазначено, що, враховуючи приписи діючого законодавства України, особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність та одночасно перебуває на обліку як фізична особа – підприємець веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності та здійснює окремо розрахунки з бюджетом. При цьому до доходів, одержаних від провадження незалежної адвокатської діяльності, не застосовуються норми глави 1 розділу XIV Кодексу, тобто оподаткування таких доходів здійснюється відповідно до положень ст. 178 Кодексу.

Також, було зазначено, що позиція ДПС, яка викладена у зазначеній індивідуальній податковій консультації є незмінною

Позивач вважає, що висновки, викладені відповідачем в індивідуальній податковій консультації, є хибними, що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

За змістом пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Аналіз викладених норм права дає можливість дійти висновку, що індивідуальна податкова консультація надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Судом установлено, що в наданій податковій консультації податковим органом щодо поставлених питань здійснено посилання на наступні норми законодавства України та зазначено про наступні висновки:

1. Яким чином платнику вести податковий облік та сплачувати податки з доходів від надання правової допомоги, включаючи здійснення адвокатської діяльності?

2. Чи може адвокат, зареєстрований як фізична особа з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат), перебувати на спрощеній системі оподаткування та сплачувати єдиний податок за результатами своєї діяльності?

3. Чи потрібно фізичній особі з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат), вести податковий облік та сплачувати податки окремо як фізична особа з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) та як фізична особа – підприємець – платник єдиного податку?

Щодо першого (Яким чином платнику вести податковий облік та сплачувати податки з доходів від надання правової допомоги, включаючи здійснення адвокатської діяльності? ) та третього (Чи потрібно фізичній особі з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат), вести податковий облік та сплачувати податки окремо як фізична особа з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (адвокат) та як фізична особа – підприємець – платник єдиного податку?) питань податковий орган вказав, що згідно з нормами Закону № 5076 та Податкового кодексу України для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем. При цьому, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Також, зазначив, що за результатами звітного року такий платник податку подає дві податкові декларації: декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 травня 2022 року № 143, зі змінами), з додатком Ф2, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності (подає до 1 травня року, що настає за звітним, та сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до 1 серпня року, що настає за звітним); декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 листопада 2022 року № 394), для відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (3 група – подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу, та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації).

Облік доходів та витрат, отриманих від незалежної професійної діяльності, ведеться за типовою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261, облік доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, ведеться у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Враховуючи викладене, податковий орган виснував, що особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність та одночасно перебуває на обліку як фізична особа – підприємець веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності та здійснює окремо розрахунки з бюджетом. При цьому до доходів, одержаних від провадження незалежної адвокатської діяльності, не застосовуються норми глави 1 розділу XIV Кодексу, тобто оподаткування таких доходів здійснюється відповідно до положень ст. 178 Кодексу.

Тобто, фізична особа – підприємець, яка одночасно перебуває на обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) веде окремий облік доходів/ витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом. При цьому, відповідно до частини п`ятою ст. 4 Закону № 2464, особи, зазначені у п. 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб – підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пп. 4 і 5 частини першої цієї статті.»

Щодо другого питання податковий орган вказав, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою підприємцем.

Також, було зазначено, що позиція ДПС, яка викладена у зазначеній індивідуальній податковій консультації є незмінною.

Так, статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VІ встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За пп.6 п.1 ст.1 Закону № 5076-VІ, до інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз`яснень зправових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення Згіднозпп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України незалежна професійна діяльність-це діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Так, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватись фізичною особою-підприємцем.

Разом з тим, згідно з нормами Закону № 5076-VІ та ПК України для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

При цьому, відповідно до п.291.3 ст.291 ПК України cпрощена система оподаткування, обліку та звітності застосовується виключно юридичними особами або фізичними особами-підприємцями, а отже застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, Кодексом не передбачено.

Таким чином, фізична особа-підприємець не може здійснювати адвокатську діяльність, а до доходів отриманих від провадження адвокатської діяльності, не може бути застосовано спрощену систему оподаткування та звітності.

Крім того, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено у ст.178 Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців-платників єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

У разі, якщо фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, така особа реєструє у контролюючому органі та веде дві книги обліку доходів та витрат.

Одну книгу обліку доходів та витрат, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, другу книгу для обліку доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. № 579.

Фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (п.16 розділу IV Порядку №435):

декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом ДФС України від 02.10.2015 № 859, зі змінами, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності (подає до 1 травня року, що настає за звітним, та сплачує податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відс. та військовий збір-1,5 відс. до 1 серпня року, що настає за звітним)-п.2 розділу III Порядку № 435;

декларацію фізичної особи-підприємця-платника єдиного податку третьої групи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, для відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу, та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації) - 4 розділу III Порядку № 435.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, є платниками єдиного внеску.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI (у редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VIII) у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник мав право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 01.01.2017 року відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Так, згіднозп.2 частини першої ст.7 Закону № 2464, у разі, якщо платник єдиного внеску, визначений п.5 частини першої ст.4 Закону № 2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума, єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, з 01.01.2017 року Законом № 2464-VI обов`язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п.5 частини першої ст.4 Закону № 2464-VI, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

Водночас, платниками єдиного внеску, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, є зокрема, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI 4 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з нормами ч.5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для зазначених категорій платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску.

При цьому підприємець, який одночасно провадить незалежну професійну діяльність, не звільняється від обов`язку подання до контролюючого органу звітності та сплати єдиного внеску з такої діяльності.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст. 9 Закону № 2464-VI фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Тобто, на момент звернення позивача із запитом на отримання індивідуальної податкової консультації, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язана перебувати на обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, вести облік отриманих доходів, а також подавати податкову звітність, сплачувати податки та єдиний внесок окремо за результатами здійснення підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 року у справі №826/14366/17 звернув увагу на те, що «виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права».

Чинне законодавство не місить положень щодо виключного застосування платником податку індивідуальної податкової консультації при здійсненні податкового обліку доходів та витрат від здійснення діяльності, тоді як відповідно до п.16.1. п.16.1 ст.16 Кодексу на платника податку покладено обов`язок вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

При цьому, не виправдання прийнятою ДПС індивідуальною податковою консультацією сподівань та очікувань позивача з приводу порушених питань не є підставою для визнання такої консультації протиправною. Оскаржувана індивідуальна податкова консультація надана відповідно до сформульованих питань, а тому контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, визначені нормами чинного законодавства.

Відтак, надана позивачу індивідуальна податкова консультація відповідає усім формальним вимогам, що встановлені статтею 52 Податкового кодексу України.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 7, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи – підприємця, з ознакою провадження незалежної діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27 лютого 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.