Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №320/31022/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Київ справа №320/31022/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОТРАВ» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОТРАВ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.04.2024 №00270570702.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що при формуванні висновків про порушення позивачем граничного строку розрахунку за Контрактом та застосуванні до нього пені, відповідачем не з`ясовувались та не враховувалися питання об`єктивної неможливості дотримання позивачем таких строків в межах Контракту, у тому числі враховуючи дію в Україні воєнного стану та обмежень здійснення транскордонних розрахунків. Крім цього наполягає на неможливості застосування штрафних санкцій у вигляду пені у період дії карантину та воєнного стану.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОТРАВ» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній наполягав на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки Закон України «Про валюту і валютні операції» є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Вказував, що, хоча положеннями цього Закону не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно-господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями ПК України, це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та що на них поширюються всі положення ПК України, зазначав, що ці нормативно-правові акти регулюють різні сфери державної політики. На цих підставах у задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд виходить з наступного.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОТРАВ» (код ЄДРПОУ: 42924842, місцезнаходження: Україна, 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 21, офіс 501) зареєстровано в якості юридичної особи з 02.04.2019, що підтверджується відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку в Головному управління ДПС у м. Києві; основний вид економічної діяльності за КВЕД: 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами.

21.10.2022 між позивачем (продавцем) та компанією «Hаlssen & Lyon GmbH» (покупцем) було укладено контракт № 45 на поставку лікарської сировини.

Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти і оплатити лікарську рослинну сировину, а саме: соняшник пелюстка (batch №: 590451 FK, artikle №: FK710633) в кількості 1 000 (одна тисяча) кг, ціна кг/ЄВРО - 6,4; загальна вартість - 6 400 (шість тисяч чотириста) євро 00 центів; бузина чорна плоди (batch №: 590453 FK, artikle №: FK700107) в кількості 10 000 (десять тисяч) кг, ціна кг/ЄВРО - 6,7; загальна вартість - 67 000 (шістдесят сім тисяч) євро 00 центів (далі — товар).

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 Контракту загальна сума Контракту складає 73 400 (сімдесят три тисячі чотириста) євро 00 центів (п. 2.2. Контракту).

Згідно умов Контракту товар поставляється автомобільним транспортом за вказаною Покупцем адресою в Німеччині: 20457, Hamburg, Pickhuben 9, German.

На вказану адресу Продавець відправив товар, а саме: соняшник пелюстка (batch №: 590451 FK, artikle №: FK710633) вага брутто 1033.4 кг та бузина чорна плоди (batch №: 590453 FK, artikle №: FK700107) вага брутто 10 010 кг, що підтверджується митною декларацією UA806040/2022/002075, інвойсом № 45 від 21.10.2022 та міжнародною товарно- транспортною накладною (CMR) № 154517 від 27 жовтня 2022 року.

12.01.2023 на розрахунковий рахунок ТОВ «ДОБРОТРАВ» було зараховано кошти у розмірі 64000,00 євро, призначення платежу: «FROM:/DE05200800000913050000 1/HAELSSEN + LYON GMBH 2/PICKHUBEN 9, TO:\26006730855,INV.45 EB76648 POS.l K700817».

Пізніше, 09.10.2021, на розрахунковий рахунок ТОВ «ДОБРОТРАВ» було зараховано кошти у розмірі 20500,00 євро призначення платежу: «FROM:/DE05200800000913050000 1/HAELSSEN + LYON GMBH 2/PICKHUBEN 9, TO:\26006730855,INV.45 EB76648 POS.l K700817» та 18032,16 євро призначення платежу: «FROM:/DE05200800000913050000 1/HAELSSEN + LYON GMBH 2/PICKHUBEN 9, TO:\26006730855,INV.45 EB76648 POS.l K700817».

17.10.2021, на розрахунковий рахунок ТОВ «ДОБРОТРАВ» було зараховано кошти у розмірі 28414,00 євро призначення платежу: «FROM:/DE05200800000913050000 1/HAELSSEN + LYON GMBH 2/PICKHUBEN 9, TO:\26006730855,INV.45 EB76648 POS.l K700817».

Зарахування експортної виручки в рамках експортного зовнішньоекономічного контракту № 45 від 21.10.2022 нерезидентом Hаlssen & Lyon GmbH (Німеччина) на розрахунковий рахунок ТОВ «ДОБРОТРАВ», згідно Довідки, наданої Raiffeisen BANK відбувалось наступним чином: 12.01.2023 у розмірі 6400,00 євро; 09.10.2023 у розмірі 18032,16 євро, 09.10.2023 у розмірі 20500,00 євро, 17.10.2023 у розмірі 28414,00 євро.

Головним управлінням ДПС у м. Києві у період з 03.08.2023 по 09.08.2023 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДОБРОТРАВ» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 21.10.2022 № 45, у зв`язку з повідомленням ДПС України від 30.05.2023 № 12279/7/99-00-07-05-01-07 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 30.05.2023 № 6579/8), за результатом здійснення якої було складено Акт № 17698/26-15-07-02-09-03/42924842 від 01.03.2024 (далі – Акт перевірки, Акт).

Відповідно до висновків Акту встановлено порушення ТОВ «ДОБРОТРАВ» частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зі змінами та доповненнями, встановлено несвоєчасне надходження валютних коштів в розмірі 67000,00 євро (еквів. 2 454993,90 грн.) за контрактом № 45 від 21.10.2022, укладеним з компанією «HALSSEN & LYON GMBH» (Німеччина).

Не погоджуючись з висновками Акту ТОВ «ДОБРОТРАВ» надало свої заперечення від 12.03.2024 № б/н (вх. До ГУ ДПС у м. Києві від 15.03.2024 № 26798/6), розгляд яких відбувся 22.03.2024 за участі представника товариства.

За результатом розгляду заперечень висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення, про що ТОВ «ДОБРОТРАВ» було повідомлено листом від 29.03.2024 № 4938/1/26-15-07-05-0309, який було отримано підприємством 01.04.2024.

На підставі означеного Акту Головним управлінням ДПС у м. Києві 05.04.2024 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0270570702, яким за порушення частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та п. 14-2Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану»: несвоєчасне надходження валютних коштів в розмірі 67000,00 євро (еквів. 2454993,90 грн.) за контрактом №45 від 21.10.2022, укладеним з компанією «HALSSEN & LYON GMBH» (Німеччина) у період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення за період з 25.04.2023 по 17.10.2023, з урахуванням розгляду заперечень на Акт перевірки, на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та частини 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (зі змінами і доповненнями) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1385917,77 грн.

Відповідно розрахунку пені до податкового повідомлення-рішення сума пені розрахована наступним чином: за період порушення з 25.04.2023 по 09.10.2023 простроченої суми заборгованості у розмірі 67000,00 євро за 168 днів затримки, по курсу валюти на момент виявлення заборгованості - 40,2291, що дорівнює сумі простроченої заборгованості 2695349,70 грн. застосована ставка пені у розмірі 0,3 % на суму 1358456,25 грн; за період з 10.10.2023 по 17.10.2023 простроченої суми заборгованості у розмірі 28442,84 євро за 8 днів затримки, по курсу валюти на момент виявлення заборгованості - 40,2291, що дорівнює сумі простроченої заборгованості 1144229,85 грн. застосована ставка пені у розмірі 0,3 % на суму 27461,52 грн. Таким чином загальна сума пені дорівнює 1 385 917,77 грн.

ТОВ «ДОБРОТРАВ» не погодився із цим податковим повідомленням-рішенням, оскаржено товариством в адміністративному порядку до ДПС України (вх.№34041/6 від 16.10.2023).

Рішенням ДПС України від 11.06.2024 №17488/6/99-00-06-01-02-06 податкове повідомлення-рішення від 05.04.2024 № 0270570702 залишено без змін, а скарга товариства без задоволення.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що ним регулюються відносини, виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 згаданого Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 згаданого Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 згаданого Кодексу, мають право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків;

- застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 зазначеного пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, визначені Законом України "Про валюту і валютні операції" №2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2473-VIII).

З преамбули Закону №2473-VIII вбачається, що такий є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема частиною першої статті 13 Закону №2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно частини другої вказаної статті Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до Закону №2473-VIII є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону №2473-VIII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (частина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому суд зазначає, що хоча положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями ПК України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення ПК України. Закон № 2473-VIII та ПК України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.

Відповідно до положень абзацу другого частини восьмої статті 16 Закону № 2473-VIII рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини десятої статі 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом. Органом валютного нагляду відповідно до цього Закону є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).

Відповідно до положень пунктів 3,4 частини першої статті 14 Закону №2473-VIII за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 цього Закону) можуть бути застосовані:

- до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - заходи впливу у вигляді штрафних санкцій;

- до фізичних осіб, посадових осіб уповноважених установ, посадових осіб юридичних осіб - заходи впливу у вигляді штрафів, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право адекватно вчиненому порушенню застосувати до юридичних осіб (крім уповноважених установ) захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства (частина четверта статті 14 Закону №2473-VIII).

Аналіз наведених положень свідчить, що Закон №2473-VIII розмежовує заходи впливу, до яких віднесено штрафні санкції і штрафи, які передбачені статтею 14 вказаного Закону, та пеню за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, нарахування якої врегульовано статтею 13 згаданого Закону.

Отже, положення абзацу другого частини восьмої статті 16 Закону № 2473-VIII, яким визначено, що рішення про застосування до суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення, не є застосовним по відношенню до пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, оскільки така (пеня) не є заходом впливу, перелік яких наведено у статті 14 Закону № 2473-VIII.

Частинами першою - третьою статті 3 Закону №2473-VIII передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно таким Законом. Зміна положень згаданого Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до нього. Зміна положень Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до такого Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом №2473-VIII, і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Так, дійсно, відповідно до абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону №2473-VIII здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

При цьому суд зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляді порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону №2473-VIII .

Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону №2473-VIII доповнено пунктом 13 такого змісту: "13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» від 9 квітня 2022 року № 426.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.

З огляду на наведене, висновок, що дія положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає не нарахування пені протягом дії карантину, розповсюджується і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена частиною п`ятою Закону №2473-VIII, є помилковим.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23 та формулює такий правовий висновок.

Пеня, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Щодо розповсюдження приписів підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (набрав чинності з 07.03.2022) щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, суд зазначає наступне.

Так, дійсно Законом України № 2118-IX від 03.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.

Відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Проте, як вже було зазначено вище, питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно Законом України «Про валюту і валютні операції». Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону (стаття 3).

Відповідних змін до Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині зупинення перебігу строків не вносилось.

Не зупинялись відповідні строки і нормативними документами Національного банку України, який відповідно до частини першої статті 13 Закону №2473-VIII встановлює граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Навпаки, пунктом 14-2 Постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (в редакції Постанови від 4 квітня 2022 року №68) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05 квітня 2022 року зменшено з 365 днів до 90 календарних днів. В подальшому граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05 квітня 2022 року згідно з Постановою Національного банку України від 07.06.2022 №113 становили 120 днів, а згідно з Постановою Національного банку України від 07.07.2022 №142 - 180 днів.

В спірному випадку необхідно також зауважити, що вказані акти Національного банку України (постанови), якими визначено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, мають силу закону. Це так звана «делегована правотворчість», коли підзаконний акт стає на один щабель із законом, оскільки його видано з дозволу й прямої вказівки Закону та він регулює спеціальну сферу відносин, не підмінюючи закон. Зокрема частиною першої статті 13 Закону №2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Суд вважає, що з огляду на специфічність спірних правовідносин (строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів), які врегульовано окремим спеціальним нормативно - правовим актом - Законом №2473-VIII, та врегульовують конкретну визначену його предметом групу правовідносин, відмінну від податкових правовідносин, положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Окрім цього, підпунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Тобто нормами вказаного пункту визначено певні особливості справляння податків і зборів на певний період часу - на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Суд вважає, що така норма може бути застосована до строків, визначених як податковим так і іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, але виключно у податковій сфері (у сфері справляння податків і зборів.

Однак, як вже зазначав суд Закон №2473-VIII є спеціальним законом, який регулює, не сферу справляння податків і зборів, а сферу здійснення валютних операцій, валютного контролю та валютного нагляду, отже питання строків та відповідальності за їх порушення врегульовано саме зазначеним Законом, зміна положень якого здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. При цьому якщо положення інших законів суперечать положенням Закону №2473-VIII, застосовуються положення останнього.

Тобто про зупинення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів мали бути внесені відповідні зміни до Закону №2473-VIII, чого законодавець не зробив.

Отже, підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Закону №2473-VIII, зокрема стаття 13, не є конкуруючими нормами, і те що підпункт 69.9 пункту 69 прийнятий пізніше у часі (03.03.2022) не є підставою для його застосування до спірних правовідносин.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.

При цьому, відповідно до підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 ПК України (чинного з 17.03.2022) пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою внаслідок введення воєнного, надзвичайного стану. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Проте, з огляду на те, що пеня, як міра відповідальності, яка нараховується за порушення граничних строків розрахунків, врегульована спеціальним Законом, відповідно на таку (пеню) не розповсюджуються і положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, за аналогією з положеннями абз. 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, про що вже зазначалось.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 згаданого Кодексу, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту:

обов`язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України;

встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

встановлення особливостей здійснення операцій, пов`язаних із рухом капіталу; запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій;

резервування коштів за валютними операціями;

заходи відповідно до статті 7-1 Закону України "Про Національний банк України", виключний перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Так, відповідно до пункту 21 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», які затверджені постановою НБУ від 02.01.2019 № 5, встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Зазначена постанова набрала чинності із вступом в дію Закону №2473-VIII в лютому 2019 року.

У той же час, «поточні» граничні строки у 180 днів запроваджені постановою Правління Національного Банку України №113 від 07.07.2022, яка набрала чинності 09.07.2022 як зміни до Постанови Національного Банку України № 18 від 24.02.2022.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону №2473-VIII Правління Національного банку України має право запровадити заходи захисту на строк не більше шести місяців та подовжувати строк дії попередніх заходів захисту на строк не більше шести місяців.

Рішення Правління Національного банку України про запровадження нового заходу захисту, якщо з дня припинення дії попереднього подібного заходу захисту минуло менше шести місяців, або про продовження строку дії кожного попереднього заходу захисту не більш як на шість місяців потребує підтвердження Радою Національного банку України наявності ознак та (або) обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

У разі необхідності отримання підтвердження наявності ознак та (або) обставин, передбачених частиною першою цієї статті, Правління Національного банку України не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії заходів захисту звертається з відповідним запитом до Ради Національного банку України. Рада Національного банку України приймає рішення щодо такого запиту протягом 20 календарних днів з дня його надання.

Неприйняття Радою Національного банку України рішення щодо наявності ознак та (або) обставин, передбачених частиною першою згаданої статті, протягом 20 календарних днів після надання запиту Правління Національного банку України дає Правлінню Національного банку України право прийняти рішення про запровадження нового заходу захисту або подовження строку дії попереднього заходу захисту на строк, визначений Правлінням Національного банку України, але не більше ніж на шість місяців.

Обов`язковою умовою для прийняття Правлінням Національного банку України рішень, передбачених абзацом другим цієї частини, є надання звіту про запровадження заходу (заходів) захисту відповідно до частини четвертої згаданої статті. Загальний строк дії заходів захисту не може перевищувати 18 місяців протягом 24 місяців, починаючи з дня першого запровадження відповідного заходу захисту.

Правління Національного банку України має право достроково припинити дію будь-якого заходу захисту в разі, якщо підстави, через які було запроваджено такий захід захисту, втратили актуальність.

Відповідно до пункту 142 Постанови Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Остання Постанова Національного банку України № 142, яка вносила зазначену редакцію датується 07.07.2022. Представник позивача зазначає, що з вказаного часу Правління Національного банку України не приймало жодної постанови на продовження строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

При цьому постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" прийнята відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи.

Правління Національного банку України регулярно вносить зміни до зазначеної постанови, зокрема, постановами № 83 від 09.07.2024, № 102 від 27.08.2024, № 108 від 06.09.2024, № 136 від 19.11.2024, № 155 від 20.12.2024, № 4 від 13.01.2025, № 7 від 17.01.2025.

Отже, державний регулятор у сфері валюти та валютних операцій вважає зазначену постанову чинною що відповідає відомостям, що містяться на офіційному сайті Верховної Ради України, зокрема - Документ v0018500-22, чинний, поточна редакція від 18.01.2025, підстава - v0007500-25.

Таким чином, як на момент проведення перевірки, так і на момент прийняття оскарженого рішення постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" є чинною та відповідно підлягала врахуванню відповідачем під час проведення перевірки.

З врахуванням викладеного, суд висновує, що податкове повідомлення-рішення від 05.04.2024 №00270570702 є правомірним.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, що є наслідком залишення позовної заяви без задоволення.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням положень статті 139 розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОТРАВ» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27 лютого 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.