Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №320/28264/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Київ справа №320/28264/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України у Луганській області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України щодо не скасування рішення № 44011500024627 від 29.06.2021 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області «Про скасування посвідки на тимчасове проживання»;

скасувати рішення № 44011500024627 від 29.06.2021 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області «Про скасування посвідки на тимчасове проживання».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.02.2023 у справі №755/273/23 скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 27.08.2021 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 25.09.2021 та рішення від 23.06.2021 № 190 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 строком на 3 роки.

Як наслідок, рішення від 23.06.2021 № 190 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 строком на 3 роки, що стало підставою для ухвалення рішення № 44011500024627 від 29.06.2021 Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні від 06.08.2020 № НОМЕР_1 ОСОБА_1 визнано протиправним з моменту ухвалення та скасовано.

З урахуванням цього, рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області № 44011500024627 від 29.06.2021 підлягає скасуванню як протиправне, оскільки ухвалено без законних на то підстав.

При цьому, зауважено, що відповідач-1 протиправно не здійснив належних дій на його звернення щодо скасування неправомірного рішення відповідача-2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого КАС України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів.

На виконання ухвали суду від 16 січня 2024 року, представником позивача подано до суду заяву про поновлення процесуального строку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, справа №320/28264/23 передана на розгляд судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідачів надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що право позивача не порушено, оскільки посвідка на тимчасове проживання в Україні вже вичерпала свою дію, оскільки була дійсна до 06.08.2021.

При цьому, зауважено, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, на законних підставах, у межах повноважень та у спосіб відповідно до норм чинного законодавства України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом установлено, що 06.08.2020 громадянин Азербайджану ОСОБА_1 отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні від 06.08.2020 № НОМЕР_1 з терміном дії до 06.08.2021.

06.10.2020 головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області Максименко Є.П. складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до якого 06.10.2020 о 13:10 за адресою: м. Київ ринок «Житній» виявлено громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме: працевлаштування без відповідного дозволу, необхідність якого передбачена Законодавством України.

Постановою заступника начальника Управління-начальника відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, Лемеш Д.Л., від 06.10.2020 громадянина Азербайджану Ібрагімова ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП у зв`язку із порушенням ст. 42 ЗУ «Про зайнятість населення» та накладено адміністративне стягнення.

23.06.2021 головним спеціалістом відділу аналітичної роботи та статистичної звітності, управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Безатомний В.В. прийняте рішення №190 на підставі розгляду матеріали справи стосовно позивача, посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 06.08.2020, яким заборонено громадянину Азербайджану, ОСОБА_1 , в`їзд в Україну терміном на 3 роки.

Відповідно до рішення від 29.06.2021 №44011500024627 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області «Про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні» громадянину Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.п.5 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №322, скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .

Як установлено судом, оскаржуване рішення позивачем отримано 11.11.2022 на виконання запиту адвоката позивача № 4401.11-12676/44.1-21 від 05.10.2021.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.02.2023 у справі №755/273/23 задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 ДО ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. Скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 27.08.2021 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 25.09.2021 та рішення від 23.06.2021 № 190 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 строком на 3 роки. Рішення суду набрало законної сили 20.02.2023 року

Заявою від 03.03.2023 вих.№ 1-4/22/2023 адвокат позивача звернувся до Державної міграційної служби України щодо скасування рішення № 44011500024627 від 29.06.2021 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області «Про скасування посвідки на тимчасове проживання» від 06.08.2020 № НОМЕР_1 .

Листом від 23.03.2023 №Г-2337-23/8.1/1303-23 відповідач-1 повідомив, що правові підстави для скасування рішення відповідача-2 відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773 (далі – Закон № 3773).

З огляду на п.п.6, 16, 18 ч.1 cт.1 Закону №3773 іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною; посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Частиною 14 статті 4 Закону №3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Згідно з ч.14 ст.5 Закону №3773 підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Частиною 18 статті 5 Закону №3773 передбачено, що окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - сімнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для оформлення посвідки на тимчасове проживання такі документи: паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов`язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України; копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку; документ, що підтверджує сплату адміністративного збору.

Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про оформлення посвідки.

Частиною 22 статті 4 Закону №3773 передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов`язані мати дійсний паспортний документ. Іноземець або особа без громадянства у разі втрати або обміну паспортного документа, а так само втрати чи викрадення посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання повинні протягом трьох робочих днів письмово повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

З огляду на п.5 ч.1 ст.51 Закону №3773, строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить в усіх інших випадках, визначених статтею 4 цього Закону, - відповідно до поданих документів, але не більш як на один рік.

Відповідно до п.п.16, 17, 19 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. №322 (далі за текстом - Порядок №322) документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж протягом останнього дня строку її дії.

Якщо до закінчення строку дії посвідки лишилося менш як 15 робочих днів, подання документів для її обміну здійснюється лише до територіального органу/територіального підрозділу ДМС. При цьому територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС здійснюється в установленому законодавством порядку продовження строку тимчасового проживання іноземця або особи без громадянства на період, необхідний для розгляду такої заяви.

Посвідка, що підлягає обміну, після приймання документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Згідно п. 64, 65 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України “Про імміграцію”; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Як установлено судом, рішення № 44011500024627 від 29.06.2021 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, яким скасовано посвідку на тимчасове перебування в Україні від 06.08.2020 № 800149801 громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , прийняте на підставі повідомлення 23.06.2021 Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області про прийняте 23.06.2021 рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_2 строком на 3 роки.

При цьому, будь-які обґрунтування підстав прийняття такого рішення, крім посилань на п.п.5 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №322, останнє не містить.

Відповідно до п.п.5 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну.

Поряд з цим, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.02.2023 у справі №755/273/23 задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 27.08.2021 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 25.09.2021 та рішення від 23.06.2021 № 190 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 строком на 3 роки.

Рішення суду набрало законної сили 20.02.2023 року.

Отже, оскільки рішення від 23.06.2021 № 190 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 строком на 3 роки, що стало підставою для ухвалення оскаржуваного рішення, визнано протиправним з моменту ухвалення та скасовано, суд дійшов висновку, що рішення № 44011500024627 від 29.06.2021 Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні ОСОБА_1 підлягає скасуванню як протиправне.

Водночас, суд вважає неприйнятними доводи представника відповідачів щодо відсутності порушеного права позивача з посиланням на те, що означена посвідка вже вичерпала свою дію закінченням її терміну 06.09.2021, оскільки на час прийняття спірного рішення відповідачем-2 така посвідка ще була чинна, натомість неправомірні дії відповідача-2 щодо прийняття рішення № 190 від 23.06.2021 про заборону в`їзду в Україну позивачу (що було встановлено судом межах розгляду справи № 755/273/23) та подальше прийняття наслідкового рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання унеможливили звернення позивача до уповноважених органів про продовження строку перебування в Україні.

Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360 до повноважень територіальних органів Державної міграційної служби України (надалі - ДМСУ) не віднесено скасування власних рішень.

Разом з тим, відповідно до п. п. 18 п. 10 Положення Голова ДМСУ скасовує повністю або в окремій частині акти територіальних органів ДМС.

На підставі вищезазначеного, 03.03.2023 представницею позивача - адвокаткою Гришиною Т.А., подано заяву до Державної міграційної служби України про скасування вищевказаного рішення відповідача-2.

Однак, відповідачем-1 повідомлено, що вказане рішення ухвалено відповідно до підпункту 5 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (надалі - Порядок). За результатами перегляду ДМС вказаного рішення Управління ДМС України в Луганській області підстави для його задоволення відсутні.

Отже, за спірних обставин, дії відповідача-1 є протиправними та необґрунтованими.

При цьому, суд зауважує, що бездіяльність – це пасивна форма поведінки відповідного державного органу, натомість в даному випадку ДМС України надано відповідь на звернення адвоката позивача щодо скасування рішення відповідача-2 про скасування посвідки на тимчасове проживання, однак така відповідь є безпідставною та, більш того, належно не обґрунтована.

Таким чином, в частині вимог до відповідача-1 суд дійшов висновку, що належним способом захисту є визнання протиправними дії Державної міграційної служби України щодо необґрунтованої відмови в скасуванні рішення № 44011500024627 від 29.06.2021 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області «Про скасування посвідки на тимчасове проживання», що викладено у формі листа від 23.03.2023 №Г-2337-23/8.1/1303-23.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції від 08.04.2023 позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Відтак, враховуючи розмір та характер задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної міграційної служби України щодо необґрунтованої відмови у скасуванні рішення № 44011500024627 від 29.06.2021 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області «Про скасування посвідки на тимчасове проживання», що викладено у формі листа від 23.03.2023 №Г-2337-23/8.1/1303-23.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 44011500024627 від 29.06.2021 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області «Про скасування посвідки на тимчасове проживання».

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 12, код ЄДРПОУ 37851432) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27 лютого 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.