Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №752/17664/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Київ № 752/17664/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України з вимогами переглянути податкове повідомлення-рішення від 22.02.2021 № 00142182418, прийняте Головним управління ДПС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, позаяк належними й допустимими доказами позивач довів факт використання вказаної квартири, як основного місця свого проживання, а відсутність реєстрації місця проживання за адресою, за якою знаходиться квартира, що була предметом іпотечного кредитування, не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, оскільки законодавство пов`язує право на використання податкової пільги у вигляді права на податкову знижку з частини фактично сплачених протягом звітного податкового року сум процентів за іпотечним житловим кредитом з такою умовою, як визначення платником податку самостійно житлового будинку (квартири, кімнати), що будується чи придбається, як основне місце його проживання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.07.2021 адміністративна справа №752/17664/21 передана до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 04.05.2022 позовну заяву повернуто позивачеві.

Постановою Шостого апеляційного адіміністартивного суду від 27.10.2022 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2022 без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2024 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №752/17664/21 скасовано, а справу № 752/17664/21 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 даний позов було залишено без руху у зв`язку з його невідповідністю КАС України, однак недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

27.05.2024 до суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві Чайкіною Н.М. було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2021 рік від 22.02.2021 № 00142182418, відповідно до якої, задекларована сума понесених витрат становить 118813,08 грн. Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи поданої за 2019 рік ОСОБА_1 від 23.12.2020 № 152841.

За результатами камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік встановлено, що у громадяна ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2019 року, оскільки: згідно з відміткою в паспорті об`єкт житлової іпотеки не визначений платником, як основне місце проживання; витрати у вигляді сум сплачених відсотків за користування іпотечним житловим кредитом документально не підтверджено платіжними (розрахунковими) документами, які ідентифікують платника. На підставі ст. 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 22.02.2021 № 00142182418 на суму 21 386,39 грн.

Відповідач наголошує на тому, що позивачем у позовній заяві зазначається, що попри відсутність відмітки у паспорті, позивач є внутрішньо переміщеною особою, але відповідно абз. 3 ч. 1 ст. 175 ПК України право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. Тобто, законодавцем чітко визначена умова про наявність позначки у паспорті про реєстрацією такого житла. Отже, у позивача відсутні законні підстави на отримання податкової знижки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою реалізації права на податкову знижку, ОСОБА_1 було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік (від 23.12.202 № 152841).

Згідно податкової декларації, визначена сума витрат понесених на оплату процентів, за користування іпотечним житловим кредитом у розмірі 118813,08 грн та сумму ПДФО, що підлягає поверненню з бюджету у розмірі 21386,39 грн.

Тож, до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві Чайкіною Н.М. було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2021 рік від 22.02.2021 № 00142182418, відповідно до якої, задекларована сума понесених витрат становить 118813,08 грн.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи поданої за 2019 рік ОСОБА_1 від 23.12.2020 № 152841.

За результатами камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік встановлено, що у громадянки ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2019 року, оскільки: згідно з відміткою в паспорті об`єкт житлової іпотеки не визначений платником, як основне місце проживання; витрати у вигляді сум сплачених відсотків за користування іпотечним житловим кредитом документально не підтверджено платіжними (розрахунковими) документами, які ідентифікують платника.

На підставі ст. 58 ПК України, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 22.02.2021 № 00142182418 на суму 21386,39 грн. Контролюючим органом зменшено суму податкового зобов`язання, у зв`язку з використанням права на податкову знижку на доходи фізичних осіб на 21386,39 грн.

На підставі рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги № 2425/4/99-00-06-01-04-09 від 14.04.2021 скарга не була задоволена.

Наведене зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною перевіркою вважається

перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних інформаційних ресурсів Державної податкової служби України.

Предметом камеральної перевірки може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Єіті вимогам, визначеним п. 2, 3 ч. 1 та п. 10 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" від 01.12.2022 № 2811-XI.

Судом досліджено, що камеральною перевіркою встановлено порушення вимог: п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками; п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України згідно з яким, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги); п.п. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 ПК України відповідно до якого платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПК України, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, як суму коштів, сплачених платником податку на частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст.175 ПК України; п. 175.1 ст. 175 розділу IV ПК України згідно якої платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

За результатами камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, ГУ ДПС у м. Києві було встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2019 року, оскільки: згідно з відміткою в паспорті об`єкт житлової іпотеки не визначений платником, як основне місце проживання; витрати у вигляді сум сплачених відсотків за користування іпотечним житловим кредитом документально не підтверджено платіжними (розрахунковими) документами, які ідентифікують платника.

Так, з метою реалізації права на податкову знижку, ОСОБА_1 до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік (від 23.12.202 № 152841), згідно якої, визначена сума витрат понесених на оплату процентів, за користування іпотечним житловим кредитом у розмірі 118813,08 грн та сумму ПДФО, що підлягає поверненню з бюджету у розмірі 21386,39 грн.

У силу норм п. п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до приписів п.п. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (п. п. 166.2.1 п. 166.1 ст. 166 ПК України).

Згідно з нормами пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, в т.ч.: частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 175.1 ст. 175 ПК України платник податку резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

Слід зазначити, що витрати у вигляді сум сплачених відсотків за користування іпотечним житловим кредитом були підтверджено випискою з особистого рахунку про виплачені відсотки за користування іпотечним житловим кредитом за звітний рік, в якій вказано РНОКПП (який також зареєстрований за адресом об`єкта житлової іпотеки), але цих документів виявилось недостатньо для ідентифікації платника, проте, суд вважає, що у силу норм п. 175.1 ст. 175 ПК України таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначена

платником як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житлам, проте реєстрацію за місцезнаходженням такого житла, може бути визначене іншим документом, який підтверджує, що об`єкт житлової іпотеки є основним місцем проживання платника податку. У пакеті документів доданих до декларації про майновий стан і доходи була довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресом житлової іпотеки.

Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання

внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав.

Відповідні документи підтверджують фактичне проживання позивача у зазначеній квартирі та використання її, як основного місця проживання.

Отже, належними й допустимими доказами позивач довів факт використання вказаної квартири, як основного місця свого проживання.

Суд зазначає, що відсутність реєстрації місця проживання за адресою, за якою знаходиться квартира, що була предметом іпотечного кредитування, не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податкову знижку, оскільки законодавство пов`язує право на використання податкової пільги у вигляді права на податкову знижку з частини фактично сплачених протягом звітного податкового року сум процентів за іпотечним житловим кредитом з такою умовою, як визначення платником податку самостійно житлового будинку (квартири, кімнати), що будується чи придбається, як основне місце його проживання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі № 810/366/15 та від 27.10.2020 у справі № 808/3657/14.

До того ж згідно зі ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний ви6ip місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав i свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, вільний вибір місця проживання громадян України на території України не пов`язаний з обов`язковою умовою реєстрації в цьому місці проживання, тому реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав i свобод, передбачених Конституцією та законами України.

Ураховуючи наведене, відповідач безпідставно розцінив відсутність реєстрації позивача за адресою спірної квартири, як належну та достатню підставу для позбавлення її права на податкову знижку.

Відтак, за наслідками розгляду даного спору, суд дійшов висновку, що позивач має право на податкову знижку з частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, сплачених за кредитним договором, які були включені нею до податкової знижки для повернення податку на доходи фізичних осіб згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2019 рік.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення чи прийняти необґрунтоване рішення, що входить до його виключної компетенції.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має прийняти обґрунтоване рішення.

Також, суд наголошує на тому, що суб`єкт владних повноважень має діяти добросовісно та якунайпослідовніший спосіб. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стороною відповідача не було доведено правомірність свого рішення, з урахуванням критеріїв за ч. 2 ст. 2 КАС України, з огляду на що, податкове повідомлення-рішення від 22.02.2021 № 00142182418 прийняте Головним управління ДПС у м. Києві, є протиправним та підлягає скасуванню.

Слід зазначити також про те, що на підставі поданої позивачем податкової декларації із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету, відповідач зобов`язаний підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому, позовні вимоги про перегляд податкового повідомлення-рішення від 22.02.2021 № 00142182418, є неналежним способом захисту прав позивача та охоплюються висновком суду про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.02.2021 № 00142182418.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.