Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №320/19685/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м. Київ справа №320/19685/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної

адміністрації

Островської Ганни Вікторівни

2) Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа: ОСОБА_2

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Островської Ганни Вікторівни, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Островської Ганни Вікторівни із розгляду 30.09.2024 скарги ОСОБА_1 від 29.08.2024 в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» при прямій забороні, визначеній у статті 12 Закону України «Про звернення громадян», та оформлене у вигляді листа її рішення від 30.09.2024 вих. №109-109/М-779/3 про відмову у задоволенні скарги, прийняте у відсутність повноважень на розгляд вказаної скарги на лист-відповідь №109-109\М-779,\1 від 29.07.2024 заступника голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Чуздюка Олега Олексійовича, на триваючу з 10 по 24 липня 2024 року бездіяльність Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, на дії із повторного огляду 25.07.2024 членами робочої групи Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації позивача з ОСОБА_2 житла (умов проживання) за адресою кв. АДРЕСА_1 , які в умовах воєнного стану по суті є нічим іншим як дії із оцінки якості соціальних послуги, є заходами, спрямованими на встановлення рівня відповідності наданих соціальних послуг, затвердженим у пункті 10.2 «Державного стандарту догляду вдома» приписам щодо санітарних норм і вчинені з метою відмовити у складанні Акта встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_2 за позивачем – особою з інвалідністю 1 групи;

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо обов`язку зареєстровану 30.08.2024 за вх. №109/М-779/3 скаргу ОСОБА_1 , направлену 29.08.2024 по електронній пошті через Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію, не пізніше наступного дня передати (надіслати) вказану скаргу разом з матеріалами справи суб`єкту розгляду скарги, визначеному статтею 79 Закону «Про адміністративну процедуру»;

- зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію не пізніше 1 дня з дня ухвалення рішення суду щодо даного позову, передати (надіслати) скаргу ОСОБА_1 від 29.08.2024, зареєстровану 30.08.2024 за вх. №109/М-779/3, разом з матеріалами справи суб`єкту розгляду скарги, визначеному статтею 79 Закону «Про адміністративну процедуру»;

- визнати протиправною бездіяльність допущену 30.09.2024 Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією щодо обов`язку за власною ініціативою поновити ОСОБА_1 право на складання (підготовку) Акта встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю I групи на підставі заяви від 06.07.2024 і з урахуванням поданої скарги від 29.08.2024 та пред`явлення позивачем 12.08.2024 адміністративного позову до суду.

У позовній заяві ОСОБА_1 також виклала клопотання про:

- об`єднання в одне провадження справи за даним позовом зі справою №320/40913/24, що розглядається Київським окружним адміністративним судом;

- витребування у відповідача-1 даних про її реєстраційний номер облікової картки платника податку;

- про залучення у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору суб`єкта розгляду скарги від 29.08.2024.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що скарга ОСОБА_1 , подана до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та зареєстрована 30.08.2024 за вх. №109/М-779/3 протиправно розглянута у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян». На переконання позивача, вказана скарга підлягала розгляду у порядку, встановленому Законом України «Про адміністративну процедуру», оскільки була подана у зв`язку з ухвалення адміністративного акта, складеного у результаті надання адміністративної послуги.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву вказує, що Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації були відсутні правові підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 30.08.2024 за вх. №109/М-779/3, оскільки факт здійснення догляду третьою особою за позивачем не підтвердився під час відвідування за місцем проживання.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

20.05.2025 до Київського окружного адміністративного суду від відповідача-2 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

05.06.2025 до Київського окружного адміністративного суду від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про відвід судді Жука Р.В..

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 визнаний необґрунтованим відвід судді Жука Р.В. у справі №320/19685/25.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 (суддя Кочанова П.В.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Жука Р.В. у справі №320/19685/25.

10.06.2025 до Київського окружного адміністративного суду від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання в одне провадження справи за даним позовом та справи №320/40913/24; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору суб`єкта розгляду скарги від 29.08.2024.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

06.07.2024 позивач звернулась до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації через Центр надання адміністративних послуг із заявою про складання акта про встановлення факту здійснення догляду для перетину громадянами України державного кордону.

Листом від 29.07.2024 №109-109/М-779/1 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що відсутні правові підстави для складання акта про встановлення факту здійснення догляду з огляду на те, що під час обстеження умов проживання не встановлено проживання ОСОБА_2 разом з позивачем.

29.08.2024 позивач звернулась до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації зі скаргою на рішення, оформлене листом від 29.07.2024 №109-109/М-779/1, щодо відмови у складанні акта про встановлення факту здійснення догляду. У вказаній скарзі позивач визначила, що вона подається у порядку, встановленому розділом Законом України «Про адміністративну процедуру».

Скарга позивача зареєстрована у Шевченківській районній у місті Києві державній адміністрації 30.08.2024 за №109/М-779/3.

Листом від 30.09.2024 №109-109/М-779/3 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що скарга позивача розглянута у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» та не підлягає задоволенню.

Уважаючи, що її права та законні інтереси порушені, позивач звернулась до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Зі змісту спірних правовідносин судом встановлено, що питанням, яке належить вирішити під час розгляду цієї справи, перш за все, є правомірність розгляду відповідачем-2 скарги позивача від 30.08.2024 за №109/М-779/3 за правилами, встановленими Законом України «Про звернення громадян», а не Законом України «Про адміністративну процедуру».

Так, згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про звернення громадян», скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про звернення громадян», скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру», покликаний упорядковувати відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів.

Пункти 1-11 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачають такі поняття:

адміністративний орган – орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

адміністративний акт – рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

адміністративна процедура – визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;

дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 Закону України «Про адміністративну процедуру», право на адміністративне оскарження відповідно до цього Закону має особа, яка вважає, що: 1) прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено її право, свобода чи законний інтерес; 2) процедурне рішення або дія, бездіяльність адміністративного органу негативно впливає на її права, свободи чи законні інтереси. Особа, реалізуючи своє право на адміністративне оскарження відповідно до цього Закону, залежно від обставин справи може вимагати: 1) припинення вчинення адміністративним органом певної дії; 2) визнання дії адміністративного органу протиправною та усунення її наслідків; 3) виконання адміністративним органом іншої дії, на яку особа має право і яка не була виконана на її вимогу; 4) визнання протиправним та скасування адміністративного акта чи окремих його положень; 5) визнання протиправним виконаного адміністративного акта чи окремих його положень, що призвело до настання незворотних правових наслідків; 6) вчинення адміністративним органом необхідних дій з метою відновлення порушеного права, свободи чи законного інтересу особи, а також усунення негативних наслідків, відшкодування матеріальної шкоди; 7) визнання бездіяльності адміністративного органу протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частинами першою, третьою-п`ятою статті 79 Закону України «Про адміністративну процедуру», суб`єктом розгляду скарги є адміністративний орган вищого рівня (з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цієї статті), якщо інший суб`єкт не передбачений законом. Суб`єктом розгляду скарги, пов`язаної із здійсненням органом місцевого самоврядування делегованого йому повноваження органу виконавчої влади, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику щодо делегованого повноваження. У разі відсутності адміністративного органу вищого рівня скарга щодо прийнятого адміністративного акта, процедурних рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу подається до того самого адміністративного органу, який прийняв адміністративний акт, вчинив процедурні дії та/або прийняв процедурне рішення чи допустив бездіяльність, що оскаржуються, якщо при ньому утворено комісію з розгляду скарг. Такий адміністративний орган має статус суб`єкта розгляду скарги. У разі якщо такий адміністративний орган не утворив комісію з розгляду скарг, скарга на адміністративний акт, процедурне рішення, дію чи бездіяльність адміністративного органу подається до суду відповідно до закону. Посадова особа адміністративного органу, яка прийняла адміністративний акт, процедурне рішення, вчинила дію або допустила бездіяльність, що оскаржується, не бере участі в розгляді скарги. Суб`єкт розгляду скарги під час здійснення адміністративного провадження за скаргою користується правами і виконує обов`язки, визначені цим Законом для адміністративного органу, та може здійснювати перегляд справи в повному обсязі, у тому числі збирати додаткові докази.

Відповідно до частини першої статті 85 Закону України «Про адміністративну процедуру», суб`єкт розгляду скарги відповідно до своєї компетенції за результатами перегляду справи може прийняти одне з таких рішень: 1) скасувати повністю або частково адміністративний акт та зобов`язати адміністративний орган видати новий адміністративний акт або повторно розглянути справу, а в передбачених законом випадках - самостійно прийняти адміністративний акт; 2) скасувати повністю або частково процедурне рішення, самостійно прийняти процедурне рішення; 3) залишити адміністративний акт, процедурне рішення без змін, а скаргу - без задоволення; 4) визнати дію адміністративного органу протиправною та зобов`язати його: а) припинити вчинення відповідної дії; б) усунути наслідки такої дії; в) виконати іншу дію на вимогу особи; 5) зобов`язати адміністративний орган усунути негативні наслідки, відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну протиправним адміністративним актом, дією або бездіяльністю адміністративного органу, у порядку, визначеному законом; 6) визнати повністю або частково виконаний адміністративний акт протиправним, якщо його виконання призвело до настання незворотних правових наслідків.

Згідно з частиною сьомою статті 85Закону України «Про адміністративну процедуру», оформлення адміністративного акта в адміністративному провадженні за скаргою, його реєстрація, доведення акта до відома особи та набрання ним чинності здійснюються згідно з вимогами, передбаченими статтями 69-77 цього Закону.

Так, судом встановлено, що Закон України «Про звернення громадян» та Закон України «Про адміністративну процедуру» містять принципово відмінні положення щодо порядку розгляду скарг, зокрема, у частині повноважень органу, який розглядає скаргу та змісту рішення за результатом розгляду скарги.

При цьому, згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про звернення громадян», якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України «Про адміністративну процедуру», вони розглядаються в порядку, встановленому зазначеним Законом України.

Аргументуючи свою позицію щодо розгляду скарги позивача від 30.08.2024 за №109/М-779/3 у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», відповідач-2 у листі від 30.09.2024 №109-109/М-779/3 вказує, що переліком адміністративних послуг не передбачено подання заяви про встановлення факту здійснення догляду через центр надання адміністративних послуг.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про адміністративну процедуру», цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції; 3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля.

Буквальний аналіз положень статті 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» дає підстави для висновку про те, що дія вказаного Закону не обмежується правовідносинами, які виникли у межах надання саме адміністративних послуг, а поширюється на відносини, крім іншого, органів виконавчої влади, їх посадових осіб, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.

Отже, на переконання суду, положення Закону України «Про адміністративну процедуру» застосовуються у випадку оскарження процедурного рішення/дії або адміністративного акта.

Натомість, положення Закону України «Про звернення громадян» застосовується у випадку оскарження, крім іншого, рішень органів державної влади, прийнятих поза адміністративною процедурою (тобто, коли предметом оскарження є не адміністративний акт).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2024 позивач звернулась до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації через Центр надання адміністративних послуг із заявою щодо складання акта про встановлення факту здійснення догляду для перетину громадянами України державного кордону.

За результатом розгляду заяви позивача щодо складання акта про встановлення факту здійснення догляду для перетину громадянами України державного кордону відповідач-2 прийняв адміністративний акт – відмову у складанні акта про встановлення факту здійснення догляду, оформлену листом від 29.07.2024 №109-109/М-779/1.

Ураховуючи викладене, оскільки предметом спору, що виник у цій справі є ухвалене відповідачем-2 в процесі виконання своїх управлінських функцій рішення про відмову в задоволенні скарги позивача, поданої до адміністративного органу в межах розгляду та вирішення адміністративної справи, суд, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача-2 відповідає формі адміністративного акта, вважає за необхідне зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини – це відносини адміністративної процедури, які регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням положень інших спеціальних нормативно-правових актів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №480/5652/24.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача-2 у задоволенні скарги позивача від 30.08.2024 №109-М-779/3, оформлена листом від 30.09.2024 №109-109/М-779/3, є протиправною, оскільки розглянута без дотримання вимог, встановлених Законом України «Про адміністративну процедуру», зокрема, у частині процедури розгляду та змісту рішення.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3 визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 2-4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на викладені положення Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи суть спірних правовідносин, суд вважає, що ефективним способом захисту прав порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування відмови відповідача-1 у задоволенні скарги позивача від 30.08.2024 №109-М-779/3, оформленої листом від 30.09.2024 №109-109/М-779/3, та зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути вказану скаргу позивача у порядку, встановленому Законом України «Про адміністративну процедуру».

Відтак, ураховуючи всі доводи, які наведені позивачем у позовній заяві та у додаткових поясненнях, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною п`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 30.08.2024 №109-М-779/3, оформлену листом від 30.09.2024 №109-109/М-779/3.

Зобов`язати Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24, код ЄДРПОУ 37405111) повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 30.08.2024 №109-М-779/3 у порядку, встановленому Законом України «Про адміністративну процедуру».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.