Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №640/30675/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року № 640/30675/20

Судді Київського окружного адміністративного суду в складі головуючої судді Терлецької О.О., судей Леонтовича А.М., Лисенко В.І. розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України третя особа - Фонд соціального страхування України, про визнання протиправною та скасування постанови від 05.08.2020 №683 в частині,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до Кабінету Міністрів України , третя особа - Фонд соціального страхування України.

Відповідно до Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою від 29.01.2024 року справу було принято до провадження.

17.04.2024 року було вирішено проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати частину 2 пункту 1 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228 Постановою КМУ від 5 серпня 2020 р. № 683.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова від 05.08.2020 №683 Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228» є такою, що суперечить вимогам частини третьої статті 22 Конституції України.

У відзивах на позовну заяву відповідач та третя особа заперечували проти позовних вимог зазначаючи, що відсутнє порушення прав позивача, відсутнє порушення процедури прийняття оскаржуваних норм, вказуючи на неможливість визнання оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України неконституційним в порядку адміністративного судочинства.

В подальших заявах по справі учасники справи підтримали заявлені вимоги та заперечення.

Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

Щодо неможливості визнання оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України неконституційним в порядку адміністративного судочинства

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод га інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї етап і.

Водночас правила оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України регламентовано, зокрема, статтею 264 КАС України.

Пунктом 1 частини першої вищевказаної статті встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Позаяк, доводи позовної заяви зводяться до аналізу позивачем положень оскаржуваної постанови виключно відносно норм Конституції України, що не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційнсть) актів Кабінету Міністрів України.

Разом з тим. згідно з частиною першою статгі 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Статтею 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний суд» до повноважень Суду належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно з статтею 84 Закону України «Про Конституційний Суд України» Велика палата Конституційного Суду України ухвалює рішення за результатами розгляду справ за конституційними поданнями щодо конституційності законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції України, а також за результатами розгляду справ за конституційними скаргами у разі відмови Сенату в розгляді справи за конституційною скаргою на розсуд Великої палати.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що невідповідність актів Кабінету Міністрів України положенням Конституції України може бути підставою для прийняття виключно Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що свідчить про неможливість розгляду такої категорії справ у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 08.01.2020 у справі № 9901/3/20, від 22.01.2018 у справі №9901/380/18 від 26.06.2018 у справі № 9901/651/18. від 12 грудня 2018 у справі № 9901/952/18.

Щодо відсутності порушеного права Позивача

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь- якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Такий підхід відповідає проявам верховенства права, що не обмежується лише законодавством, а містить і інші соціальні регулятори, норми моралі, традиції, звичаї тощо. Всі ці елементи права відповідають ідеології справедливості, що значною мірою відображені у статтях 3, 6, 8, 55 Конституції України.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Згідно з частиною першою та другою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Попередньою редакцією постанови Уряду від 07.08.2007 №536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 (далі - Постанова №536) установлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, і розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 683 Про внесення змії до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 (далі - Постанова №683 пунктом 2 установлено, що для осіб з інвалідністю і законних представників дітей інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсаційна бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Отже, Постановою №683 внесено зміни у період розрахунку, а не у розмір грошової компенсації, що також підтверджується розрахунком річних виплат грошових компенсацій на транспортне обслуговування для осіб, які перебувають на обліку для забезпечення автомобілями, який наданий Міністерством соціальної політики.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви Позивач посилається на те, що зміни які були внесені постановою Уряду від 05.08.2020 №683 є такими, що зменшують грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів. Однак, зазначені обставини не підтверджені жодними достовірними та достатнім и доказами.

Щодо процедури прийняття оскаржуваної постанови Уряду

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Уряд є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади. Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно з положеннями статті 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки га обороноздатності.

Згідно з частинами першою-другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями статті 264 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень. Зокрема, акти Уряду, відповідно до положень вказаної розглядаються адміністративним судом на предмет законності.

Зазначене узгоджується із вимогами статті 19 Конституції України, якими визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«Па підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути

утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Тобто, будь-який суб`єкт владних повноважень, утворений на підставі Конституції та законів України, обмежений у можливості здійснювати дії колом повноважень, способом їх реалізації.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації:

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з норм Регламенту, процедура розроблення та прийняття актів Уряду передбачає декілька етапів:

1. процедура підготовки проектів актів;

2. погодження та консультації;

3. правова експертиза;

4. внесення проектів актів Кабінету Міністрів України;

5. опрацювання проектів актів у Секретаріаті Кабінету Міністрів України;

6. розгляд проектів Кабінетом Міністрів України (вказаний етап в свою чергу, поділяється на:

6.1 розгляд проектів актів на засіданні Урядового комітету;

6.2 розгляд проектів актів на засіданні Кабінету Міністрів України.

Як слідує з пояснювальної записки до проекту оскаржуваної Постанови №683 метою прийняття постанови Кабінету Міністрів України є «уточнення способу розрахунку розміру грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, які надаються особам з інвалідністю та законним представникам дітей з інвалідністю».

Оскаржувана Постанова №683 розроблена Міністерством соціальної політики України.

Проект оскаржуваної Постанови погоджено без зауважень - Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерством фінансів України, а також Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація інвалідів-спинальників України».

Згідно з висновком щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод га практиці Європейського суду з прав, оскаржувана постанова відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, прийняття оскаржуваної постанови обумовлено встановленням річного розміру грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування осіб з інвалідністю згідно з вимогою Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».

Підсумовуючи наведене, суд висновує, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення Урядом положень чинного законодавства при прийнятті оскаржуваної у справі постанови, а зводяться виключно до суб`єктивної незгоди позивача з нормативним регулюванням спірних правовідносин.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 245 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може відмовити у його задоволенні повністю.

Зважаючи на зміст сформованих позивачем позовних вимог та обґрунтування підстав поданого позову, колегія суддів вважає, що наявні підстави для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуюча суддя Терлецька О.О.

Суддя Леонтович А.М.

Суддя Лисенко В.І.