Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №320/22924/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року № 320/22924/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Сквирського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Сквирського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Качуринської О.В. від 23.04.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП №77887480.

Ухвалою суду від 28.05.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови позивач зазначає, що відповідачем відкрито спірне виконавче провадження всупереч не закінчення строку на її добровільне виконання та на підставі поданої неуповноваженою особою заяви. Тому дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження вважає незаконними, а оскаржувану постанову протиправною, яка підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву стверджує про безпідставність доводів позивача, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження та виконавчий документ відповідали вимогам законодавства.

У своїй відповіді на відзив позивач вказав, що відповідач не надав докази надходження довіреності уповноваженої особи відповідача одночасно з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2025 на примусове виконання до Сквирського відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від начальника першого відділу РТЦК та СП ОСОБА_2 надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №БЦРТЦК1\74\/\25 виданий 11.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 51000,00 грн.

Головним державним виконавцем Качуринською О.В. 23.04.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77887480.

Вважаючи дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №77887480 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII ( далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною другою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови

Статтею 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 4 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 303-3 КУпАП, У разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню.

Разом з тим відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII обов`язковою підставою для закінчення виконавчого провадження є скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суд вважає, що доводи позивача не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови державного виконавця.

Суд звертає увагу, що законом не передбачено обов`язок державного виконавця вчиняти будь-які дії, щодо перевірки набрання виконавчим документом законної сили, якщо відповідні відомості наведено у виконавчому документів.

У даній справі не встановлено невідповідність виконавчого документа вимогам встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Відтак, станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення зазначеної постанови у справі про адміністративне правопорушення без прийняття її до виконання та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суду у постанові від 14.04.2025 у справі № 591/4324/24 зробив висновок, що органи ДВС в силу приписів Закону № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку. Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов`язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №815/6844/17 та від 27 березня 2019 року у справі №826/15117/17.

Водночас, законом врегульовано порядок вчинення дій та прийняття рішень державним виконавцем, якщо після відкриття виконавчого провадження буде встановлено факт втрати чинності відповідним виконавчим документом або його скасування.

Таким чином, позивач не позбавлений можливості звернутись до Сквирського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про закриття виконавчого провадження.

Між тим, судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Сквирського районного суду Київської області у справі № 376/1339/25, яке набрало законної сили 25.09.2025, скасовано постанову №БЦРТЦК1\74\25, видану 11.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 51000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 КАС України, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.