Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №487/4965/25 — Миколаївський апеляційний суд

27.02.26

22-ц/812/388/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/4965/25

Номер провадження 22-ц/812/388/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах

адвокатом Кучерявою Тетяною Юріївною

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді - Лагоди А.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі - ТОВ «Коллект Центр) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У липні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 09 січня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0960642941, в рамках якого відповідачка отримала кредит згідно заявки-анкети №268569712 від 18 лютого 2020 року на умовах пропозиції (оферти) на надання 4 траншу у розмірі 5600 грн шляхом підписання електронним підписом відповідачки.

За умовами договору позивач зобов`язався надати позику позичальникові для власних потреб, що складає 20 000 грн (надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами - траншами), на строк - 36 календарних місяців, відсоткова ставка - 1,75% за кожен день на суму фактичного залишку.

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі до ОСОБА_1 за договором №0960642941 від 09 січня 2020 року.

В свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі за договором №0960642941 від 09 січня 2020 року.

У зв`язку з невиконанням позичальницею умов договору щодо сплати кредитних коштів, загальний розмір заборгованості за договором №0960642941 від 09 січня 2020 року становить 109 186 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5 600 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 103 586 грн.

Посилаючись на викладене та враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 75 670 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5600 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 70 070 грн.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №0960642941 від 09 січня 2020 року в сумі 75 670 грн та понесені судові витрати в загальному розмірі 7 422, 40 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2025 року заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2025 року скасовано, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

15 листопада 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кучерявої Т.Ю. надійшов відзив на позовну заяву. Представник зазначала, що згідно з п. 1.6 договору надання позики № 0960642941 від 09 січня 2020 року сторони домовились, що максимальний строк користування кредитом (траншем) становить 30 календарних днів, максимальна відсоткова ставка - 1,75 % в день. У заявці - анкеті на отримання кредиту (траншу у розмірі 5 600 грн) від 18 лютого 2020 року зафіксований термін кредиту - 30 календарних днів. В п.п. 1.2, 1.5 договору сторони чітко обумовили, що дія всього договору триває 36 місяців, протягом яких відповідачка має право взяти загалом суму 20 000 грн, строк користування кожним траншем кредиту є окремим та визначається до умов договору, підписанням кожного разу окремої додаткової угоди до договору.

Відповідно до пропозиції надання 4-го траншу згідно заявки-анкети від 18 лютого 2020 року основними умовами надання позики є: сума - 5 600 грн, строк - 30 днів, відсоткова ставка - 1,75 % (5600 грн х 1,75 % х 98 грн/день), загальна вартість кредиту у грошовому вираженні - 2 940 грн (98 грн х 30 днів).

Натомість позикодавець ТОВ «Інфінанс» при передачі боргу ОСОБА_1 новому кредитору - ТОВ «Вердикт-Капітал» відповідно до Витягу з додатку № 3 до договору факторингу № 14-07/21 від 14 липня 2021 року відступив факторові право вимоги по кредитному договору з ОСОБА_1 суму виданого кредиту - 5600 грн та заборгованість по процентам - 50 274 грн.

Після цього новий кредитор - ТОВ «Вердикт-Капітал», маючи право вимоги за процентами 50 274 грн, нараховує до 08 січня 2023 року ще 53 312 грн борг за відсотками користування кредитом у сумі 5600 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт-Капітал», станом на 10 січня 2023 року.

Згодом ТОВ «Вердикт-Капітал» відступає право вимоги боргу по ОСОБА_1 у сумі 5 600 грн (тіло кредиту) та 103 586 грн борг за відсотками, що вбачається з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10 січня 2023 року (додаток № 3).

Відповідачка вважає, що цими діями були порушені її права як споживача - неправомірно протягом 4-х років нараховувались відсотки за користування кредитом навіть після того, як позикодавець ТОВ «Інфінанс» уже передав 14 липня 2021 року право вимоги боргу іншому кредиторові, тим самим припинив договірні взаємовідносини з ОСОБА_1 .

В подальшому нові кредитори не мали права нараховувати відсотки за користування кредитом, оскільки вони не являлись сторонами за договором позики, ОСОБА_1 не узгоджувала жодних договірних умов або зміни до існуючого договору з ТОВ «Вердикт-Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», а відтак на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 600 грн, за процентами в межах строку кредитування - 2940 грн, а всього 8540 грн.

20 листопада 2025 від представника ТОВ «Коллект центр» Ткаченко М.М. надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що ні первісний кредитор, ні позивач не є банками та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Разом з тим, кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів.

У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07 червня 2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».

Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору.

За умовами п. 1.2 Договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Відповідно п.1.7 Договору, протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил. Згідно п.1.9 Договору, дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу Сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії Договору.

Дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між Сторонами. Строк дії кредитного договору - 3 роки. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов цього договору в межах строку дії кредитного договору.

Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

У разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обов`язки Банку за договором, що стосується умов кредитування в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок.

Договором факторингу не обмежено права наступного кредитора, в тому числі і право нараховувати та стягувати відсотки за користування кредитом.

Що стосується оплати за надані послуги з правничої допомоги, представник зауважила, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, в тому числі у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, враховуючи складність справи, великий обсяг доказів, які необхідно було дослідити та описати, вважаємо, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного не доведено, а тому вимога позивача про відшкодування понесених Товариством витрат на правову допомогу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором №0960642941 від 09 січня 2020 року в сумі 75670 грн та понесені судові витрати в загальному розмірі 7 422, 40 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0960642941 від 09 січня 2020 року, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (4g5r4n) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що вказано у п. 7.5 вказаного договору.

Суд виходив з того, що сторони передбачили строк дії договору №0960642941 до 09 січня 2023 року у зв`язку з чим ТОВ «Інфінанс» - первісний кредитор, а в подальшому ТОВ «Коллект Центр», який набув статусу кредитора має право нараховувати борг за відсотками з моменту видачі траншу на суму 5600 грн з 18 лютого 2020 року до 08 січня 2023 року зі сплатою 1,75%, що становить 98 грн за 1 день прострочення.

З огляду на встановлене суд вважав за можливе з урахуванням меж позовних вимог стягнути з відповідачки загальний борг в сумі 75 670 грн. в т.ч. 5 600 грн основний борг та 70 070 грн борг за нарахованими процентами, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, вважав, що 5000 грн відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Кучерява Т.Ю. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду змінити, стягнувши з відповідачки заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5600 грн, також проценти за користування кредитом (траншем) у розмірі 2 940 грн та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Таким чином, стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просило залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В апеляційній скарзі зазначає, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов договору в межах строку дії кредитного договору. Розмір та порядок нарахування процентів погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Вказує на те, що договором факторингу не обмежено право наступного кредитора, в тому числі і право нараховувати та стягувати проценти за користування кредитом.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що 09 січня 2020 рок між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0960642941, відповідно до якого, Кредитодавець надав Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МоnеуВООМ».

Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн, в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору.

Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора (4g5r4n).

В рамках договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0960642941, на умовах пропозиції (оферти), про надання 4 траншу згідно заявки-анкети №2628569712, що акцептована відповідачкою 18 лютого 2020 року шляхом підписання електронним підписом відповідачки з використанням одноразового ідентифікатора (0w5gr6q) ОСОБА_1 надано кредит (транш).

Основні умови кредиту (траншу): розмір кредиту (траншу) 5600 грн, строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75%, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні 2940 грн, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) - 638,75 %.

Всі інші умови викладені у договорі надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №2628569712 від 18 лютого 2020 року, зокрема щодо порядку зміни і припинення дії договору, та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджених наказом № 11/1 від 11.05.2019.

Повідомленням директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07 березня 2025 року підтверджується, що на виконання укладеного договору про організацію переказів грошових коштів від 03 серпня 2017 року ФК-П-17/08-04, 18 лютого 2020 року о 19:59:02 перераховано кошти на суму 5000 грн на картку НОМЕР_1 , номер якої зазначено ОСОБА_1 в анкеті-заяви.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 14 липня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 55 874 грн з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5 600 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 50 274 грн, що підтверджується розрахунком ТОВ «Інфінанс» (а.с.27-32).

14 липня між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, за умовами якого ТОВ «Інфінанс» відступає ТОВ «Вердикт капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п.6.1.4 договору факторингу, сторони погодили, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання між ними відповідного акту прийому-передачі реєстру боржників.

Згідно реєстру боржників №б/н від 14 липня 2021 року до договору факторингу № 14-07/21, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0960642941 від 09 січня 2020 року у сумі 55 874 грн, що складається з: 5 600 грн основний борг та 50 274 грн боргу за процентами.

Згідно розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань станом на 10 січня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 109 186 грн, яка складається: 5 600 грн - за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 103 586 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт капітал» відступає ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

У пункті 5.2 договору про відступлення прав вимоги, сторони погодили, що права вимоги вважаються відступленими в день підписання акту прийому-передачі реєстру боржників.

Згідно реєстру боржників №б/н від 10 січня 2023 року до договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023, ТОВ «Колект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0960642941 від 09 січня 2020 року у розмірі 109 186 грн, з яких: 5 600 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 103 586 грн.

За розрахунком заборгованості наданим ТОВ «Коллект Центр» за договором № 0960642941 від 09 січня 2020 року утворилась заборгованість та становить у розмірі 109 186 грн, яка складається: 5 600 грн - за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 103 586 грн.

За такого, ухвалюючи рішення суд першої інстанції з урахуванням меж позовних вимог дійшов висновку про доведеність позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі у розмірі 75 670 грн з яких: 5600 грн - заборгованість за тілом кредиту та 70070 грн - заборгованість за процентами.

З таким висновком суду колегія погоджується виходячи з наступного.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому слід врахувати, що за змістом ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію`акцептом пропозиції укласти договір в електронній формі є відповідь особи, якій адресована пропозиція його укласти, про її прийняття надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийнятім такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до актів цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

Положеннями статті 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаних договорів факторингу та договору відступлення права вимоги та відповідно до вимог ст.ст.512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Колект Центр» набуло статусу нового кредитора.

Крім того, за положеннями статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0960642941 в рамках якого було укладено пропозиція про надання 4 траншу кредиту згідно- заявки-анкети №2628569712, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до вимог частини першої ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 5 600 грн шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, яка вказана в анкеті - заяві нею, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту на користь ТОВ «Коллект Центр», який відповідно до договорів факторингу та відступлення права вимоги набув статусу нового кредитора та право грошової вимоги за договором від 09 січня 2020 року.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування процентів за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається зі змісту договору № 0960642941 від 09 січня 2020 року, а саме п.1.2.кредит надається у вигляді кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору – 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначено сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Пунктом 1.7. Договору від 09 січня 2020 року передбачено, що протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил.

«Строк дії договору» - це загальний термін, протягом якого діють права та обов`язки сторін за кредитним договором, може бути довшим, якщо договір передбачає погашення заборгованості після закінчення строку використання ліміту, тобто охоплює як період використання ліміту, так і період погашення заборгованості після закінчення цього ліміту. Метою є повне погашення відсотків.

«Строк користування кредитом» - це загальний термін, протягом якого погашається заборгованість, яка була взята в певний момент (або протягом усього терміну кредитування). Цей термін може бути довшим за строк дії ліміту кредитування, особливо якщо ви берете кошти частинами протягом усього періоду дії ліміту, а погашення основної суми відбувається пізніше.

Як вбачається сторони передбачили строк дії договору - 36 місяців, а відтак нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося в рамках дії строку договору, з 18 лютого 2020 року по 08 січня 2023 року.

Також не заслуговують на увагу посилання на неправомірність нарахування відсотків ТОВ «Вердикт Капітал» з 14 липня 2021 року по 08 січня 2023 року виходячи з наступного.

Так, у разі відступлення прав вимоги за договором, новий кредитор набуває усі права та обв`язки Банку за договором, що стосується умов кредитування в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок.

Згідно п.2.2 Договору факторингу №14-07/21, укладеному між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників.

Фактор одержує право (замість кредитора) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається (п.2.4. Договору факторингу).

За такого, у ТОВ «Вердикт Капітал», як наступного кредитора ТОВ «Інфінас» наявне право нараховувати проценти за користування кредитом в межах дії строку договору.

Інші в апеляційній скарзі доводи зводяться до заперечень на позов та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Кучерявою Тетяною Юріївною залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

Л.М. Царюк

Повний текст складено 27 лютого 2026 року.