Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №462/5651/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/5651/25 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.

Провадження № 22-ц/811/3921/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

з участю: ОСОБА_1 та його представника – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів.

Позов мотивував тим, що він отримав від Акціонерного товариства «Універсал Банк» повідомлення про припинення банком своїх зобов`язань за договором банківського обслуговування/банківського рахунку та розірвання договору.

Рішення про відмову від підтримання ділових відносин прийнято банком на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у зв`язку з встановленням клієнту неприйнятного ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів та відомостей без зазначення конкретних обставин, які стали причиною для відмови від підтримання з ним ділових відносин та їх розірвання в односторонньому порядку.

Вказував, що він не вчиняв жодних незаконних чи сумнівних фінансових операцій, внаслідок яких могли б виникнути сумніви в законності та добросовісності його дій як клієнта банку, тому дії банку є неправомірними.

Крім того, протягом багатьох років банк не мав до нього жодних претензій як до клієнта банку.

З наведених підстав просить:

-визнати недійним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством «Універсал Банк» у формі рішення про відмову від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) з фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

-визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством «Універсал Банк» про розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, що був укладений між фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством «Універсал Банк»;

-зобов`язати Акціонерне товариство «Універсал Банк» поновити ділові відносини з фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

-зобов`язати Акціонерне товариство «Універсал Банк» поновити договірні відносини з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що виникли на підставі договору банківського обслуговування/банківського рахунку, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством «Універсал Банк»

-зобов`язати Акціонерне товариство «Універсал Банк» відновити обслуговування фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яке було до моменту одностороннього розірвання Акціонерним товариством «Універсал Банк» договору банківського обслуговування/банківського рахунку, що був укладений між фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством «Універсал Банк».

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів – відмовлено.

Рішення суду Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що банк не конкретизував підставу, яка стала вирішальною для прийняття рішення про одностороннє припинення зобов`язань за договором банківського обслуговування.

Зазначає, що не вчиняв жодних незаконних дій або сумнівних фінансових операцій, які могли б поставити під сумнів законність або добросовісність його дій як клієнта банку

Відповідач не надсилав повідомлень про необхідність надання пояснень з приводу законності проведених ним фінансових операцій та не надав можливості усунути причини, які на його думку, стали підставою для віднесення його до категорії клієнтів з неприйнятно високим ризиком, що є порушенням засадничих принципів фінансового моніторингу.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2022 року № 465, не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки вказаний нормативно-правовий акт не поширюється на банки.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що він здійснював легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, зокрема виписки по рахунках чи платіжки про перерахунок коштів, а за відсутності таких доказів одностороннє розірвання договору є незаконним.

Саме банк зобов`язаний підтвердити існування правових підстав для застосування положень частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», водночас право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунку з вказаних підстав за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим.

Суд безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, не забезпечивши повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, а відсутність особистої участі в судовому засідання позбавило його можливості захистити свої права.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

26 січня 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» подало клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року (т. 2 а.с. 101-102).

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначено на 14 год. 30 хв. 19 лютого 2025 року, однак в зазначений час представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» участі у відеоконференції поза межами приміщення суду не взяв.

Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, беручи до уваги те, судом апеляційної інстанції забезпечено представнику Акціонерного товариства «Універсал Банк» можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, а ризик неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду несе саме учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи без представника Акціонерного товариства «Універсал Банк».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника – Репака В.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що банк, виявивши за результатами проведення перевірки з дотриманням внутрішньої процедури підозрілу діяльність позивача, у зв`язку з відсутністю у банку на момент здійснення операцій будь-яких документів на підтвердження походження коштів, в межах чинного законодавства встановив позивачу неприйнятно високий ризик та скористався передбаченим статтею 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» правом щодо відмови від ділових стосунків з позивачем.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, підписавши анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій простив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в додатку до умов договору (т. 1 а.с.40).

В анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив, що погоджується з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчисленням вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов`язався виконувати його умови.

Крім того, підтвердив, що ця анкета-заява є заявою на відкриття рахунку, а він є громадянином та резидентом України і не є податковим резидентом США.

21 грудня 2021 ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису підписав заяву про відкриття поточного рахунку в національній валюті, в якій просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_3 у національній валюті – гривні на його ім`я, погодившись з тим, що ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» становлять договір про надання банківських послуг при наданні банківських послуг, підтвердивши, що йому відомо про те, що цей рахунок забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності (т. 1 а.с.65).

16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису підписав заяву клієнта за сервісом накопичення «Банка» (відкриття банківського вкладу) №N92.30.0023064691, в якій погодився, що ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, Тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб становлять депозитний договір (договір банківського вкладу).

За умовами заяви клієнта за сервісом накопичення «Банка» (відкриття банківського вкладу) № N92.30.0023064691 від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 на підставі особистого волевиявлення передав АТ «Універсал Банк» грошові кошти в депозит на умовах визначених заявою.

Умовами заяви клієнта за сервісом накопичення «Банка» (відкриття банківського вкладу) № N92.30.0023064691 передбачено, що сума вкладу становить 0.00 грн з правом до вкладення; мета накопичення – на знаток; гранична сума накопичення – 1000.00 грн; рахунок за сервісом накопичення «Банка»: НОМЕР_4 ; за сервісом накопичення «Банка» нараховуються проценти за ставкою: 0.1 % річних; строк вкладу – на вимогу; проценти за сервісом накопичення «Банка» збільшують суму вкладу; періодичність виплати процентів за сервісом накопичення «Банка» щомісяця.

17 червня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису підписав заяву клієнта за сервісом накопичення «Банка» (відкриття банківського вкладу) №N92.30.0036231626, в якій зазначено, що з підписанням цієї заяви, яка одночасно є депозитним договором та договором про відкриття рахунку за укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» договором про надання банківських послуг, сторони досягли домовленості про відкриття клієнту у банку нового рахунку для власних потреб з метою обліку вкладу – рахунок за сервісом накопичення «Банка»: НОМЕР_5 .

Пунктом 2 заяви клієнта за сервісом накопичення «Банка» (відкриття банківського вкладу) № N92.30.0036231626 від 17 червня 2023 року передбачено, що за рахунком можуть здійснюватися операції з готівкового/безготівкового поповнення/повернення грошових коштів, безготівкове перерахування коштів на інші рахунки, а також інші операції передбачені договором.

За операціями за рахунком можуть бути встановлені ліміти, інформація про які, розміщується в договорі та/або мобільному застосунку (п. 4 заяви клієнта за сервісом накопичення «Банка» (відкриття банківського вкладу) № N92.30.0036231626 від 17 червня 2023 року).

Крім того, 17 червня 2023 року ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису підписав заяви про відкриття поточного рахунку в національній валюті, які одночасно є договором про відкриття рахунків за укладеним між клієнтом та АТ «Універсал Банк» договором про надання банківських послуг, підписанням яких сторони досягли домовленості про відкриття клієнту у банку нових поточних рахунків для власних потреб у національній валюті – гривні, а саме поточного рахунку № НОМЕР_6 та поточного рахунку № НОМЕР_7 , в яких передбачено, що рахунки забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності (т. 1 а.с. 61-64).

Судом встановлено, що Управлінням фінансового моніторингу АТ «Універсал Банк» відповідно до внутрішньої Програми управління ризиками фінансового моніторингу АТ «Універсал Банк», затвердженої рішенням Правління АТ «Універсал Банк» від 25 вересня 2024 року проведено посилені заходи належної перевірки та аналіз фінансових операцій (їх сукупності) клієнта фізичної особи ОСОБА_1 , за результатами яких виявлено здійснення клієнтом підозрілих операцій.

Зокрема, як вбачається з витягу із службової записки Управлінням фінансового моніторингу АТ «Універсал Банк» встановлено, що за період з 01 червня 2025 року по 14 липня 2025 року по рахунку № НОМЕР_2 (дебет – 58 235.07 грн., кредит – 78 575.27грн.) фізичної особи ОСОБА_1 здійснено ряд підозрілих фінансових операцій, а саме: основні зарахування 61 600,00 грн. – готівкові поповнення рахунку через касу Банку, 16 975,27 грн. – р2р перекази (зарахування коштів від фізичних осіб, близько 4 карток); основні списання 23 550,72,00 грн. – перераховано через р2р на картки різних отримувачів (близько 16 карток); 34 684,35 грн. – розрахунки в торгово-сервісній мережі; 10 841,04 грн. – перераховано по рахункам на контрагентів, фізичних осіб підприємців та юридичних компаній як оплата за послуги. З метою здійснення аналізу банком проводились заходи для з`ясування джерел походження коштів та суті здійснених операцій, зокрема клієнту було надіслано запит щодо надання ним документів та інформації. На запит Банку клієнт надав Податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2024 року, із загальною сумою доходів 4 342 676,24 грн. та пояснив, щодо суті діяльності по рахунку, зокрема регулярних операцій надходжень (регулярних Р2Р переказів) та списань коштів по картці за період з 01.01.2025 року по 08.07.2025 року, а саме, що це особисті витрати в магазинах, переказ на картку дітям, сплата за послуги. В Банку наявна інформація, а саме запит №0000004451/2025 від 18.06.2025 року від Державної служби фінансового моніторингу з інформацією, що операції, проведені ОСОБА_1 містять ознаки ризикових.

Розпорядженням відповідального працівника Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 18 липня 2025 року з метою зменшення ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» зобов`язано встановити з моменту видачі цього розпорядження неприйнятно високий ризик клієнту фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та повідомити його про прийняте банком рішення щодо припинення ділових відносин шляхом надсилання лист через визначені канали комунікації, а після отримання від клієнта зворотного листа, забезпечити виконання заходів з припинення ділових відносин/закриття рахунку (т. 1 а.с. 66).

Листом від 18 липня 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» повідомило ОСОБА_1 про прийняття рішення про відмову від підтримання ділових відносин в тому числі шляхом розірвання ділових відносин з ним з 18 липня 2025 року на підставі аб.3 ч.1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. 1075 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим банк припиняє свої зобов`язання за договором банківського обслуговування/банківського рахунку та розриває договір банківського обслуговування/банківського рахунку, та просить у строк до 03 липня 2025 року звернутися з метою закриття всіх рахунків (т. 1 а.с. 20).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ч.1 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Частиною першою статті 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

28 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Частиною 6 статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Неприйнятно високий ризик – максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, в тому числі, забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(-ими) операцією(-ями).

Частиною третьою статті 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.

Згідно з абз 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей .

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19 травня 2020 року № 65 (надалі - Положення № 65).

Пунктами 34-37 Положення № 65 передбачено, що банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 Положення № 65).

Відповідно до пункту 55 Положення № 65 шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення № 65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:

- клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;

- клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

Згідно з пунктом 1 Додатку № 12 до Положення № 65 банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів.

Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 8 Додатку № 12 до Положення № 65 банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення порядок відмови у передбачених законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:

- складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів) у кожному випадку;

- порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 910/18504/20 зазначив, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 січня 2024 року у справі № №922/1253/23.

Отже, приписи статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» уповноважують банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, однак банк зобов`язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.

Обов`язок підтвердити існування правових підстав для встановлення клієнту високого ризику, належить саме на банку.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що реалізація банком свого права на припинення договірних відносин з позивачем на підставі Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, є помилковим.

Залежно від конкретних фактичних обставин банк повинен достатнім чином аргументувати, на підставі чого саме клієнту встановлено високий ризик та за якими критеріями. Загальні посилання на норми Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» не можуть вважатися належним обґрунтуванням правових підстав для встановлення такого ризику.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи підставність для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику, банк покликається на наявність у нього інформації про те, що операції, проведені ОСОБА_1 містять ознаки ризикових із запиту №0000004451/2025 від 18 червня 2025 року від Державної служби фінансового моніторингу.

Однак, матеріали справи не містять запиту №0000004451/2025 від 18 червня 2025 року від Державної служби фінансового моніторингу на підтвердження зазначених обставин.

Податковою декларацією про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2024 рік підтверджується, що загальна сума річного оподаткованого доходу позивача становить 4 342 676.24 грн (т. 2 а.с. 40-45).

В той же час, неприйнятно високий ризик встановлено позивачу за результатом банківських операцій на загальну суму 78 575.27грн, з приводу яких у банку виникли підозри, що стало підставою для розірвання ділових відносин з ОСОБА_1 шляхом закриття рахунків.

Матеріалами проведення фінансового моніторингу встановлено, що кошти за результатами проведення позивачем операцій, визнаних банком ризиковими, перераховано як оплата за послуги фізичним особам-підприємцям та юридичним компаніям, а також розрахунки в торгово-сервісній мережі.

При цьому, не встановлено, що за результатом видаткових фінансових операцій позивача перераховувалися кошти на рахунки фізичних чи юридичних осіб, які здійснюють незаконну діяльність чи підозрюються у здійсненні такої.

Таким чином, банк не надав доказів обґрунтованості підстав вважати незаконними джерела походження коштів позивача, а також не довів наявності у банківських операціях позивача ознак відмивання доходів.

Разом з тим, матеріали справи не містять інформації щодо проведення розслідування відносно позивача з приводу можливих дій, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Припиняючи ділові відносини з позивачем, банк не вказав чітких підстав відмови в підтриманні ділових відносин з ОСОБА_1 із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у кожному випадку здійснення ним операцій, які банк вважав підозрілими.

Сам по собі висновок є узагальненим та абстрактним, в ньому відсутні посилання на конкретні фінансові операції, відображені у виписці по рахунку ОСОБА_1 , які б викликали у банку підозри та призвели до встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику.

Матеріали справи не свідчать про те, що обслуговування фізичної особи ОСОБА_1 , характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Оскільки Акціонерне товариство «Універсла Банк» не надало належних та допустимих доказів вчинення позивачем платіжних операцій, які містять ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу,відсутні підстави для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне розірвання банком ділових відносин з позивачем, який є споживачем банківських послуг, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги пред`явлено позивачем є споживачем банківських послуг, він звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв`язку з тим, що колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь держави слід стягнути 4844.80 грн судового збору за подання позову та 7267.20 грн судового збору подання апеляційної скарги, а всього 12112 грн судових витрат.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів задовольнити.

Визнати недійним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством «Універсал Банк» у формі рішення про відмову від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) з фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством «Універсал Банк» про розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, що був укладений між фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством «Універсал Банк».

Зобов`язати Акціонерне товариство «Універсал Банк» поновити ділові відносини з фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Акціонерне товариство «Універсал Банк» поновити договірні відносини з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що виникли на підставі договору банківського обслуговування/банківського рахунку, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством «Універсал Банк».

Зобов`язати Акціонерне товариство «Універсал Банк» відновити обслуговування фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на підставі договору банківського обслуговування/банківського рахунку, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством «Універсал Банк».

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь держави 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.