Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №442/7565/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/7565/25 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 33/811/128/26 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю адвоката Федака Р.Р., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Коцан Р. М. на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) в дохід держави.

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 28.09.2025 о 01:17 год. на вул. М.Грушевського, 136 у м.Дрогобич, керував електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор, своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України, про що було складено адміністративний протокол серія ЕПР1 №467187 від 28.09.2025.

На зазначену постанову адвокат Коцан Р. М. подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 , скасувати таку постанову та закрити провадження у справі.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження покликається на те, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд справи стосовно нього, адже він не отримав жодної судової повістки по справі, адже перебував у відрядженні для здійснення перевезення вантажів з 26 вересня 2025 року, терміном 27 діб, як водій приватного підприємства «АР-Транс», що підтверджується Випискою з наказу №216 від 25 вересня 2025р. (копія додається. Відповідне підтверджується також роздруківкою трекінгу про відстеження поштових повідомлень, з офіційного сайту AT "Укрпошта", та копією конверта, який міститься в матеріалах справи з позначкою про повернення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права так як є невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи.

Зазначає, що суд в оскаржуваній постанові підтвердив, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери офіційно визнаються транспортним засобом. Проте дійшов помилкового висновку про застосування норм про застосування вимог п 2.5 Правил дорожнього руху до водіїв електроскутерів, електросамокатів та ін.

Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги те, що Направлення не відповідає формі, встановленій Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в редакції зі змінами від 16.05.2025р., адже містить графи які не передбачені вказаним НПА.

Зазначає, що судом не надано належної уваги оцінці доказам, а саме наявним в матеріалах справи відео доказам, оскільки на долучених відеозаписах не зафіксовано, чи було зупинено даний транспортний засіб саме під керуванням

ОСОБА_1 , адже на відеозаписах жодним чином не зафіксовано візуально лице особа водія. Відеозапис не чіткий - теми фон із закадровим голосом. Окрім цього під відеозапис не озвучувалось прізвище ім`я та по батькові особи.

Вважає, що жодного підтвердження, що ОСОБА_1 відмовився їхати в медичний заклад, немає.

Стверджує, що немає будь - якого підтвердження, що огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводився в точності у встановленому законом порядку, а тому, неможливо стверджувати, що ОСОБА_1 являється правопорушником за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом» лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Заслухавши пояснення адвоката Федака Р.Р. на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 52 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується належними, достатніми та достовірними доказами, у їх сукупності та взаємозв`язку, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №467187 від 28.09.2025, відеозаписі на DVD-R диску, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп`яніння від 28.09.2025 року.

Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що елетросамокат, вказаний в постанові суду не є транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це двох- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керування яким з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.130 КУпАП.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Що стосується доводів апелянта про те, що не видно встановлення факту керування ОСОБА_1 електросамокатом, апеляційний суд зазначає наступне. Як вбачається з досліджених відеозаписів нагрудних камер працівників поліції Василенко не заперечує, що керував електросамокатом, а також з відеореєстратора камери працівників поліції вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення по даній справі.

На переконання апеляційного суду, фактичні обставини справи суддею першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 підставно, з урахуванням вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП та, відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є безальтернативним.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

поновити строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката Коцан Руслана Мар`яновича – залишити без задоволення.

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ