Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №466/5517/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №466/5517/25 Головуючий у 1 інстанції:Невойт П.С.

Провадження №22-ц/811/3730/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретар: Чиж Л.М.,

за участі в судовому засіданні представниці апелянтки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова в складі судді Невойта П.С. від 12 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 12 вересня 2025 року спільну заяву від 10.09.2025 року сторін: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про затвердження мирової угоди задоволено.

Затверджено мирову угоду, укладену 10.09.2025 між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

Згідно мирової угоди:

1. Відповідач визнає заборгованість перед Позивачем у розмірі 629 179,50 грн. (шістсот двадцять дев`ять тисяч сто сімдесят дев`ять гривень 50 коп.), з яких:

- 622 950, 00 грн. – заборгованість за договором позики;

- 6 229, 50 грн. – судові витрати за сплату судового збору.

2. Вказана заборгованість підлягає сплаті Позивачу у строки та розмірах, передбачених мировою угодою.

3. Відповідач зобов`язується сплатити загальну суму 629 179, 50 грн. рівними частинами протягом 2 (двох) місяців до 30 жовтня 2025 року, а саме:

- 30 вересня 2025 року – 314 589, 75 грн;

- 30 жовтня 2025 року – 314 589, 75 грн.

4. Оплата здійснюється шляхом готівкового переказу з підписанням розписки про отримання коштів.

5. Сторони домовились, що судові витрати у сумі 6 229,50 грн. покладаються на Відповідача та входять у загальну суму, визначену пунктом 1 мирової угоди.

6. У разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем умов цієї мирової угоди, Позивач має право звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого листа.

7. Після повного виконання умов угоди Сторони не мають одна до одної жодних претензій, як майнового, так і немайнового характеру, у межах цього кримінального провадження.

8. Мирова угода підлягає затвердженню судом та набирає чинності з моменту її затвердження.

У зв`язку з затвердженням мирової угоди цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики - провадження закрито.

Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 12 вересня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що визнаючи мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що дана мирова угода не суперечить закону та не порушує нічиїх прав та обов`язків, а тому клопотання про її визнання підлягає задоволенню. Однак, договір позики, який став підставою для пред`явлення позову, укладено під час перебування відповідача у шлюбі з ОСОБА_1 та, згідно з його умовами, в інтересах сім`ї – для придбання квартири АДРЕСА_1 . Шлюб розірвано 21.02.2024. В подальшому, у зв`язку з відмовою відповідача врегулювати питання поділу майна в позасудовому порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя, справа № 466/10415/23, розгляд якої досі триває. У вказаній справі відповідач заперечує проти поділу квартири на засадах рівності часток, посилаючись на те, що її придбано за кошти, отримані за договором позики від 09.08.2019, про існування якого апелянтці не було відомо. За таких обставин затвердження мирової угоди у справі № 466/5517/25 без врахування наявності спору про поділ майна фактично впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 та може призвести до уникнення поділу спірної квартири та створення для неї додаткових фінансових зобов`язань. Тобто, відповідач у справі, знав про існування справи про поділ майна подружжя, та розуміє негативні для кредитора наслідки поділу такого майна, за рахунок яких останній має можливість задовольнити свої вимоги про стягнення боргу. Однак, з огляду на вчинені дії сторін вбачається, що укладаючи мирову угоду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали на меті уникнути поділу майна подружжя.

В судове засідання окрім представниці апелянтки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці апелянтки на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, додаткових пояснень, мирової угоди, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 207, 208, 247, 255 ЦПК України, та задовольняючи заяву про затвердження мирової угоди та закриваючи провадження у справі, виходив з того, – що сторонам зрозумілі наслідки ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням мирової угоди, про що зазначено у їх спільній заяві, мирова угода підписана сторонами, передбачені ч.5 ст.207 ЦПК України підстави для відмови в затвердженні мирової угоди відсутні, а тому суд прийшов до висновку, що необхідно затвердити укладену сторонами мирову угоду та одночасно закрити провадження у справі. Враховуючи, що мирова угода укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін, суд вважав, що таку слід затвердити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення; обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими, – не доведені, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

У червні 2025 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просив:

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 09 серпня 2019 року в розмірі 622 950 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 09 серпня 2019 року між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики. Відповідно до п.1 Договору Позикодавець передав Позичальнику у власність грошові кошти в сумі 25 000 доларів, що еквівалентно 632 915 гривень на момент вчинення позики, із зобов`язанням Позичальника повернути грошові кошти у визначений договором строк. Врахував, що в день укладання договору, кошти були передані відповідачу, що підтверджується власноручно написаною розпискою про отримання позики відповідачем. Згідно п.6 договору позики, позичальник розпочне повернення позики з 9 серпня 2019 року і продовжуватиме повертати її щомісячними рівними частинами. Позичальник зобов`язався повернути всю позику до 8 серпня 2023 року. Відповідно до запису на копії розписки Позикодавця, з якої вбачається, що Відповідач повернув лише частину суми позики в розмірі 10000 доларів США. Отже, відповідач отримав грошові кошти в розмірі 25 000 доларів США, однак у встановлений договором строк не повернув всю зазначену суму, а виплатив лише її частину, внаслідок чого виникла заборгованість за договором позики у розмірі 15 000 доларів США.

У вересні 2025 року ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 подали до суду мирову угоду та просили суд визнати мирову угоду та закрити провадження у справі.

В мирній угоді визначили наступні умови:

1. Відповідач визнає заборгованість перед Позивачем у розмірі 629 179,50 грн. (шістсот двадцять дев`ять тисяч сто сімдесят дев`ять гривень 50 коп.), з яких:

- 622 950, 00 грн. – заборгованість за договором позики;

- 6 229, 50 грн. – судові витрати за сплату судового збору.

2. Вказана заборгованість підлягає сплаті Позивачу у строки та розмірах, передбачених мировою угодою.

3. Відповідач зобов`язується сплатити загальну суму 629 179, 50 грн. рівними частинами протягом 2 (двох) місяців до 30 жовтня 2025 року, а саме:

- 30 вересня 2025 року – 314 589, 75 грн.;

- 30 жовтня 2025 року – 314 589, 75 грн.

4. Оплата здійснюється шляхом готівкового переказу з підписанням розписки про отримання коштів.

5. Сторони домовились, що судові витрати у сумі 6 229,50 грн. покладаються на Відповідача та входять у загальну суму, визначену пунктом 1 мирової угоди.

6. У разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем умов цієї мирової угоди, Позивач має право звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого листа.

7. Після повного виконання умов угоди Сторони не мають одна до одної жодних претензій, як майнового, так і немайнового характеру, у межах цього кримінального провадження.

8. Мирова угода підлягає затвердженню судом та набирає чинності з моменту її затвердження.

10.09.2025 сторони подали до суду першої інстанції спільну заяву про затвердження мирової угоди.

Судом визнана мирова угода, подана сторонами. При цьому, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд, визнаючи таку мирову угоду, вважав, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, вчинена в інтересах обох сторін, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та підстави для відмови в затвердженні мирової угоди відсутні.

Згідно ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Як вбачається із мирової угоди, що укладена між сторонами та визнана судом, така стосується інтересів, прав та обов`язків не лише сторін у даній справі, тому така не могла бути затверджена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтка – ОСОБА_1 є колишньою дружиною відповідача по справі ОСОБА_4 , що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 21.02.2024 у справі №462/8515/24 (а.с.44-45).

Договір позики грошей, якого стосується даний спір, укладено 09.08.2019, тобто під час перебування сторін у шлюбі, що зареєстрований 22.09.2006 між сторонами та розірваний 21.02.2024.

Згідно п.4 Договору, цільове призначення позики: купівля квартири АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу між сторонами, ОСОБА_1 03.10.2023 подала до Шевченківського районного суду м.Львова до ОСОБА_4 позов про поділ майна подружжя. Вказана справа перебуває на розгляді у Шевченківському районному суді м.Львова, що підтверджується ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 04.10.2023 (а.с.46-47).

Подаючи 03.11.2023 відзив на позовну заяву в справі про поділ майна подружжя ОСОБА_4 зазначив, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , на думку відповідача, не підлягає поділу на засадах рівності часток як спільна сумісна власність подружжя, оскільки вказане нерухоме майно набуте за рахунок коштів отриманих після укладення договору позики від 09.08.2019. Відповідно до умов договору, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 25 000 доларів США на придбання зазначеної квартири, з обов`язком повернення позики у визначений договором строк. Отримані кошти, за твердженням відповідача, використані за цільовим призначенням – на придбання квартири в інтересах сім`ї, що може бути підтверджено свідками. Згідно з розпискою від 09.08.2019 року, у період шлюбу ним повернуто 10 000 доларів США, а залишок заборгованості становить 15 000 доларів США. Таким чином, залишена заборгованість у розмірі 15 000 доларів США буде погашена після розірвання шлюбу за рахунок його особистих коштів, а відтак, вважає, що відповідна частина вартості квартири вважатиметься оплаченою особисто ним і не підлягатиме поділу на засадах рівності часток.

Підставами для подання даної апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 , не була залучена до цієї справи, що безпосередньо вплинуло на її права та інтереси, оскільки оскаржувана ухвала фактично стосується поділу майна подружжя та вплине на розгляд згаданої справи, розгляд якої розпочався раніше до розгляду даного спору про стягнення боргу.

Зважаючи на наведене, слід вважати, що дійсно оскаржувана ухвала, яка постановлена у даній справі, безпосередньо впливає на права та інтереси апелянтки у зв`язку із розглядом іншої справи (розгляд якої до того ж розпочався раніше) про поділ майна подружжя. Зокрема, вирішення даного спору та постановлення оскаржуваної ухвали не може не впливати на вирішення у іншій справі питань про визнання тих чи інших об`єктів спільною сумісною власністю подружжя; поділ як активів, так і боргових зобов`язань подружжя; розмір часток кожного із подружжя у спільному майні, тощо.

Відтак постановлення оскаржуваного судового рішення у справі без залучення апелянтки до участі у цій справі порушує її права та законні інтереси.

Вказаного суд першої інстанції не врахував, хоч фактично, зважаючи на те, що умови мирової угоди порушують права та охоронювані законом інтереси іншої особи, повинен був відмовити у її затвердженні.

Вказаним доводи апеляційної скарги слід визнати підставними та саму скаргу слід задовольнити.

Оскаржувану ж ухвалу, як таку, що постановлена передчасно, без з`ясування обставин, що мають значення та без дотримання вимог закону слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 12 вересня 2025 року – скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики направити до Шевченківського районного суду м.Львова для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра