Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №456/1828/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №456/1828/25 Головуючий у 1 інстанції:Павлів А.І.

Провадження №22-ц/811/2433/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Чиж Л.М.,

за участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області в складі судді Павліва А.І. від 9 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 09 червня 2025 року позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 193 (сто дев`яносто три) грн 79 коп.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 09 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, зокрема той факт, що відповідач від моменту скоєння ДТП, досудового розслідування, винесення вироку та ухвалення рішення про відшкодування моральної шкоди, жодного разу не зателефонував та не вибачився перед позивачкою, вів себе агресивно, словесно ображав позивачку, а також з його боку не було жодних дій спрямованих на відшкодування наслідків завданої шкоди. Вважає, що сума яку було стягнуто з відповідача є мінімальною, не справедливою та не обґрунтованою. Крім того, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачці, слід врахувати характер правопорушення, глибину її душевних страждань, ступінь вини та поведінку відповідача, проте суд першої інстанції не врахував в повному обсязі та не надав належної оцінки діям відповідача, які спричинили не тільки пошкодження транспортного засобу, а й призвели до тілесних ушкоджень, душевних та фізичних страждань потерпілої. Враховуючи, що такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного. Вважає, що розмір зазначеної компенсації є не завищеним та не є метою збагачення, а виключно на відшкодування завданих збитків, які спричинили негативні зміни у житті позивачки. Вказує на те, що суд, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачці моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, чого суд першої інстанції не зробив.

В судове засідання позивачка не з`явилась, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за її відсутності, зважаючи на те, що така повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача – в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, а також пояснень учасників у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.11, 23, 1167, 1177 ЦК України та ст. ст. 10, 19, 81, 82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України та частково задовольняючи позов, – виходив з того, що відповідно до вироку Жидачівського районного суду Львівської області від 15.01.2025, який набрав законної сили 17.02.2025, ОСОБА_1 визнано винуватим по пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. У вироку судом встановлено, що ОСОБА_1 29 квітня 2024 року близько 14 години 00 хвилин керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухаючись ним по автодорозі «Р-84» із сполученням «Бібрка-Бурштин», при проїзді її ділянки поблизу будинку №12 по вул. Галицька в смт. Журавно Стрийського району Львівської області, проявив злочинну недбалість, яка виразилася в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, на дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напряму, без причин технічного характеру, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, перетнувши осьову лінію дорожньої розмітки 1.1. Розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, по якій в цей час йому назустріч рухався автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , такими своїми діями створивши аварійну обстановку, котра призвела до зіткнення із ним. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_3 отримала травми, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення чинних Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водієм автомобіля марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , а саме: пунктів 1.2., 1.5., 2.3., 12.4., 12.9., розділу 34 «Дорожня розмітка» (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1. – вузької суцільної лінії, яка поділяла транспортні потоки протилежних напрямків) і вказані порушення ОСОБА_1 вимог ПДР є в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали. Судом було встановлено, що відповідач вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 КК України, стосовно позивачки, у чому його вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 15.01.2025 визнано винним та призначено покарання у виді штрафу, з позбавленням права керувати транспортними засобами.Цей вирок набрав законної сили. Надавши оцінку аргументам сторін, суд частково погодився з аргументами представника позивачки та відхиляє аргументи відповідача з таких мотивів. Суд зауважив, що відповідач вчинив стосовно позивачки протиправні, винні дії, внаслідок яких було пошкоджено майно позивачки – транспортний засіб, а також спричинено позивачці ушкодження здоров`я – тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості. Зважаючи на викладене та беручи до уваги негативні наслідки, які настали для позивача, суд дійшов переконання, що позивачка у зв`язку з наведеними обставинами зазнала душевних та фізичних страждань, тобто їй була завдана відповідачем моральна шкода. Суд відхилив аргумент відповідача про відсутність доказів звернення позивачки до страхової компанії про відшкодування їй моральної шкоди як підтвердження необґрунтованості позову, оскільки право позивачки на звернення до суду з цим позовом не ставиться законом у залежність від обставини звернення чи не звернення позивачки до відповідної страхової компанії з такою вимогою. Особа, яка вважає, що її право порушене, має право на його захист, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Визначаючи розмір грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, суд врахував обставини справи, характер правопорушення та ступінь вини відповідача у його вчиненні, негативні наслідки, які настали для позивача (пошкоджений транспортний засіб та тілесне ушкодження), глибину душевних та фізичних страждань, яких зазнала позивач у зв`язку протиправними діями відповідача, вимушені зміни в її житті та зусилля, які необхідно прикласти для усунення наслідків завданої шкоди. Водночас, суд зазначив, що визначений позивачкою розмір грошової компенсації на відшкодування їй моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн, за встановлених судом обставин справи, не відповідає вимогам розумності та справедливості, є явно завищеним та таким, що призведе до збагачення позивача. За наведених обставин, суд дійшов переконання, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково і з відповідача слід стягнути на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн, у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, однак зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи; частина висновків суду обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; також частина обставин, які суд вважав встановленими, – не доведена, а тому рішення суду підлягає зміні.

У квітні 2025 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, в якій просила:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду в сумі 100 000, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_1 29 квітня 2024 року близько 14 години 00 хвилин керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухаючись ним по автодорозі «Р-84» із сполученням «Бібрка-Бурштин», при проїзді її ділянки поблизу будинку №12 по вул. Галицька в смт. Журавно Стрийського району Львівської області, проявив злочинну недбалість, яка виразилася в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, на дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напряму, без причин технічного характеру, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, перетнувши осьову лінію дорожньої розмітки 1.1. Розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, по якій в цей час йому назустріч рухався автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , такими своїми діями створивши аварійну обстановку, котра призвела до зіткнення із ним. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_3 отримала травми, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Звертала увагу на те, що вироком Жидачівського районного суду Львівської області в справі №443/1304/24 від 15 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим по пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Зазначала, що не підлягає доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи те, що саме дії відповідача перебувають у зв`язку із спричиненням моральної шкоди ОСОБА_3 . Вказувала на те, що діями відповідача ОСОБА_3 завдано витрат, спричинених моральними стражданнями, які спричинили негативні зміни у її житті, переживання, насторога, тривога. Відповідачем було пошкоджено належний їй транспортний засіб, внаслідок чого вона була позбавлена можливості користуватися автомобілем, що потягнуло значні зміни в її повсякденному житті. Окрім того, через злочинну недбалість відповідача, яка виразилася в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, такими своїми діями створивши аварійну обстановку, котра призвела до зіткнення із ним. ОСОБА_3 отримала травми, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Вказані обставини спричинили негативні переживання, з`явилися порушення сну, емоційна напруга, нервозність та побоювання щодо майбутнього стану здоров`я, вона змушена була проходити лікування, відвідувати заклади охорони здоров`я. Після пошкодження транспортного засобу, позивачка дуже сильно засмутилася, відчувала душевний біль. Всю свою увагу зосередила виключно на наслідках отриманих від дорожньо-транспортної пригоди. Певний проміжок часу вона була позбавлена можливості вести активне громадське життя, оскільки потрібно було проходити лікування, а транспортний засіб потребував ремонту. За своє життя позивачка ніколи не потрапляла у дорожньо-транспортні пригоди, а транспортні засоби під її керуванням ніколи не зазнавали таких серйозних механічних пошкоджень, як внаслідок протиправних дій відповідача. Вказані обставини різко негативно позначились на моральному стані ОСОБА_3 та завдали їй невиправної моральної шкоди. Розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_3 оцінила в 100 000,00 грн., що обумовлено вищезазначеними душевними стражданнями.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти – це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, – відповідно до вироку Жидачівського районного суду Львівської області від 15.01.2025, який набрав законної сили 17.02.2025, ОСОБА_1 визнано винуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. (а.с.9-10)

Вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 15.01.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 29 квітня 2024 року близько 14 години 00 хвилин керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухаючись ним по автодорозі «Р-84» із сполученням «Бібрка-Бурштин», при проїзді її ділянки поблизу будинку №12 по вул. Галицька в смт. Журавно Стрийського району Львівської області, проявив злочинну недбалість, яка виразилася в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, на дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напряму, без причин технічного характеру, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, перетнувши осьову лінію дорожньої розмітки 1.1. Розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, по якій в цей час йому назустріч рухався автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , такими своїми діями створивши аварійну обстановку, котра призвела до зіткнення із ним.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_3 отримала травми, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я.

Вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення чинних Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, водієм автомобіля марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , а саме: пунктів 1.2., 1.5., 2.3., 12.4., 12.9., розділу 34 «Дорожня розмітка» (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1. – вузької суцільної лінії, яка поділяла транспортні потоки протилежних напрямків) і вказані порушення ОСОБА_1 вимог ПДР є в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення положень ст.11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження – емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Саме такі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №712/10999/22 (провадження № 61-13517св23), які відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 3 та 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю. Заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичні чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно п. 9 вище вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач вчинив стосовно позивачки протиправні, винні дії, внаслідок яких було пошкоджено майно позивачки – транспортний засіб, а також спричинено позивачці ушкодження здоров`я – тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Відтак, беручи до уваги негативні наслідки, які настали для позивачки, ОСОБА_3 у зв`язку з наведеними обставинами зазнала душевних та фізичних страждань, тобто їй була завдана відповідачем моральна шкода.

Зокрема, протиправні дії ОСОБА_1 спричинили значну шкоду здоров`ю ОСОБА_3 , а саме тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я, внаслідок чого їй заподіяні моральні збитки, що підлягають відшкодуванню.

Також, судом першої інстанції правильно відхилено аргумент відповідача про відсутність доказів звернення позивачки до страхової компанії про відшкодування їй моральної шкоди як підтвердження необґрунтованості позову, оскільки право позивачки на звернення до суду з цим позовом не ставиться законом у залежність від обставини звернення чи не звернення позивачки до відповідної страхової компанії з такою вимогою. Особа, яка вважає, що її право порушене, має право на його захист, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Однак, судом першої інстанції не в повній мірі враховано, те, що внаслідок вчинення злочину стосовно ОСОБА_3 , така зазнала фізичних та душевних страждань, внаслідок отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які були небезпечними в момент заподіяння; протиправної поведінки стосовно неї як особи; така повинна була згодом докладати значних додаткових зусиль для лікування від отриманих травм та відновлення свого звичного ритму життя; те, що позивачка пережила раптовий стрес, страх, тривогу, фізичний та душевний біль, а також змушена була лікуватися та відновлювати свій звичний ритм життя; та те, що пошкоджено майно позивачки, а саме транспортний засіб, внаслідок чого така була позбавлена можливості користуватися автомобілем, що потягнуло значні зміни в її повсякденному житті при цьому зазнавши тілесних ушкоджень.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди 20000 грн. не відповідає вимогам розумності і справедливості, а також суд першої інстанції не врахував характер вчиненого злочину, ступінь його тяжкості, характер та обсяг страждань позивачки, особу відповідача, який жодних коштів для відшкодування моральної шкоди протягом тривалого часу не відшкодував та не пробував вирішити питання відшкодування шкоди у позасудовому порядку та інші істотні обставини справи, а тому колегія суддів вважає за можливе збільшити розмір відшкодування моральної шкоди з 20000 грн. до 70000 грн., що на думку, колегії у даній справі буде належною сумою для відшкодування позивачці завданої їй моральної шкоди.

Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слід визнати частково обґрунтованою та таку слід задовольнити частково, рішення ж суду першої інстанції слід змінити в частині вирішення позовних вимог, а саме слід збільшити розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди з 20000 грн. до 70000 грн. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 09 червня 2025 року – задовольнити частково.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 09 червня 2025 року в частині вирішення позовних вимог – змінити.

Збільшити розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди – з 20000 грн. до 70000 грн.

В решті рішення суду – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра