Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №307/4535/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/4535/25

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/8/26, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.12.2025.

Цією постановою :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, громадянка України, непрацююча, постановою Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області від 16.11.2025 притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, місце проживання: АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї з урахуванням ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 515025 від 16.11.2025 та постанови судді від 11.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 16.11.2025 о 19 год 50 хв в с. Калини по вул. Залізничній, Тячівського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI ІХ35», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконала вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейським подано за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу, чим порушила вимоги п. 2.4, 8.9 «б» Правил дорожнього руху України.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 515032 від 16.11.2025 та постанови судді 11.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 16.11.2025 о 19 год 50 хв в с. Калини по вул. Залізничній, Тячівського району Закарпатської області, керувала транспортним засобом марки «HYUNDAI ІХ35», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, при ходьбі спотикалася, та на вимогу поліцейського відмовилася пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Drаger Alcotest» та відмовилася їхати в Тячівську районну лікарню, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

-2-

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 516148 від 17.11.2025 та постанови судді від 11.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , будучи постановою Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області від 16.11.2025 притягнутою до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, 17.11.2025 о 20 год 40 хв в с. Ганичі по вул. Центральній, Тячівського району Закарпатської області, повторно протягом року керувала транспортним засобом марки «HYUNDAI ІХ35», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушила вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 11.12.2025 скасувати, провадження відносно неї щодо вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясував усіх обставин події у справі, обрав обвинувальну позицію щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та визнав її винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що у даному випадку відсутня повторність вчиненого нею правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Постанова про притягнення її за ч. 2 ст. 126 КУпАП була винесена 16.11.2025, у ній відсутні підписи ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП був складений 17.11.2025, тобто на наступний день. Враховуючи, що постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП вона не отримувала та не розписувалася про її отримання, то відповідно така постанова не набрала законної сили, тому на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у поліцейських не було підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення такого правопорушення повторно. Крім того, у судовому засіданні були допитані поліцейські СРПП ВПД № 1 Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області в якості свідків. Разом з тим, відповідно до положень Інструкції № 1395 та Інструкції № 1452/735 від 09.11.2025, поліцейські не можуть бути залучені як свідки або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Однак, у даному випадку, саме свідченнями поліцейських як свідків суддя обґрунтувала її вину в інкримінованих їй правопорушеннях. Крім того, закон встановлює чітку послідовність обставин, які підлягають встановленню в ході проведення огляду особи на стан сп`яніння, які знаходяться у причинному зв`язку між особою та є взаємозалежними. Обов`язок щодо збирання доказів, в силу ч 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.. 255 КУпАП.

Будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо неї не з`явилася, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, відомостей про поважність причин неявки не надала. Остання повідомлена за допомогою смс-повідомлення в додатку «Viber», про що свідчать відповідні довідки про доставку, а також поштовим відправленням. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове

-3-

засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення її прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 16.11.2025 о 19 год 50 хв в с. Калини по вул. Залізничній, Тячівського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI ІХ35», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконала вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейським подано за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу, чим порушила вимоги п. 2.4, 8.9 «б» Правил дорожнього руху України.

Диспозиція ст. ч. 1 ст. 122-2 КУпАП КУпАП передбачає невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Згідно з пунктом 8.9 Правил дорожнього руху України, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; гучномовного пристрою; спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу. Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Цих вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 не дотримано.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 515025 від 16.11.2025, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, у протоколі зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається

-4-

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; відеозаписом з нагрудної камери працівників патрульної поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не виконала вимогу поліцейського про зупинку і продовжила рух; рапортом поліцейського СРПП ВПД1 Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Ляшка І. Ю.; поясненнями у судовому засіданні поліцейських СРПП ВПД1 Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Ляшка І. Ю. та ОСОБА_3 , а також поясненнями ОСОБА_1 , в яких вона пояснила, що вона 16.11.2025 керуючи автомобілем не зупинилась на вимогу працівників поліції та іншими матеріалами справи.

Окрім того, ОСОБА_1 , будучи постановою Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області від 16.11.2025 притягнутою до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, 17.11.2025 о 20 год 40 хв в с. Ганичі по вул. Центральній, Тячівського району Закарпатської області, повторно протягом року керувала транспортним засобом марки «HYUNDAI ІХ35», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушила вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Диспозицією вказаної частини статті Закону встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

В пункті 1.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність у діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення, що підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 516148 від 17.11.2025, складеним з дотриманням вимог, передбачених ст. 254-256 КУпАП; копією постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6166080 від 16.11.2025, винесеної щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідкою начальника САП Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області від 17.11.2025 про неотримання ОСОБА_1 посвідчення водія, та притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП постановою серії ЕНА № 6166080 від 16.11.2025, рапортом поліцейського СРПП ВПД1 Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Стана Ф. Ф., а також його поясненнями в суді першої інстанції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 пред`явила посвідчення водія яке містило ознаки підробки, дані за вказаною подією дізнавачем внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та як йому відомо, що ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 358 КК України; а також відеозаписом події, який міститься на DVD-диску, що долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

-5-

Крім того, відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 16.11.2025 о 19 год 50 хв в с. Калини по вул. Залізничній, Тячівського району Закарпатської області, керувала транспортним засобом марки «HYUNDAI ІХ35», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, при ходьбі спотикалася, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатора «Drаger Alcotest» або в закладі охорони здоров`я відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.

Зокрема, вина ОСОБА_1 доведена: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 515032 від 16.11.2025, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; рапортом поліцейського СРПП ВПД1 Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Ляшка І. Ю.; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого

-6-

сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписами, які містяться на DVD-дисках та іншими матеріалами справи.

Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський СРПП ВПД1 Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 був упереджений при складанні протоколу, що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та згідно вимог ст. 256 КУпАП.

Жодних заяв, клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції, матеріали провадження не містять, крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що їй відомо про те, що відносно неї 16.11.2025 працівниками поліції винесено постанову про накладення на неї штрафу за керування транспортним засобом без посвідчення водія, вона її не оскаржувала, а намагалася оплатити штраф. Також, у судовому засіданні ОСОБА_1 визнала, що вона 17.11.2025 керувала транспортним засобом без посвідчення водія і на даний час у неї відсутнє посвідчення водія, а незгода з діями працівників поліції була висловлена нею лише під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, що можна розцінювати, як спосіб захисту останньої.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що у даному випадку відсутня повторюваність вчиненого нею правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки постанова за ч. 2 ст. 126 КУпАП не набрала законної сили, у зв`язку з тим, що вона її не отримувала та не розписувалася про її отримання є безпідставні, спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 515025 від 16.11.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису та отримання копії протоколу, складеному щодо неї за ч. 2 ст. 126 КУпАП, скориставшись своїм правом передбаченим ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також її поясненнями в суді першої інстанції. Наведені докази свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та обґрунтованість її притягнення до адміністративної відповідальності. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відхиляються апеляційним судом і доводи апеляційної скарги про те, що в судовому засіданні неправомірно були допитані в якості свідків працівники поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з огляду на те, що їх допит був здійснений виключно на забезпечення клопотання ОСОБА_1 про їх виклик у судове засідання для допиту.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

-7-

Отже, незгода ОСОБА_1 з оцінкою судом доказів, не є підставою для зміни або скасування постанови суду першої інстанції, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, й суд оцінює всі докази безпосередньо як кожного доказу окремо, так й у взаємозв`язку.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 в діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених місцевим судом обставин подій, які були предметом оцінки в суді першої інстанції.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини справи суддею місцевого суду з`ясовані всебічно, повно і об`єктивно, що спростовує доводи апеляційної скарги про протилежне, і винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Крім того, адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, за якою передбачено лише одне безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, врахувавши при цьому, характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, відтак адміністративне стягнення відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.

Також суддею дотримані вимоги ст. 36 КУпАП при накладенні стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень.

За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в

-8-

межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.12.2025 щодо ОСОБА_5 ,- без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя