Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №126/162/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 126/162/25

Провадження № 22-ц/801/440/2026

Категорія: 71

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бодачевського Ростислава Валерійовича

на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хмель Р.В.,

у справі № 126/162/25

за позовом ОСОБА_2 (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про визнання батьківства та стягнення аліментів,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання батьківства та стягнення з відповідача аліментів, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 08.06.2019 вони з відповідачем перебували у шлюбі, який рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 28.06.2023 розірвано.

Перебуваючи у шлюбі, у них народилась дочка, яка залишилася проживати з нею. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 13.11.2023 присуджено стягувати з відповідача щомісячно на її користь аліменти на утримання дочки, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.

Після розірвання шлюбу, з листопада 2023 подружжя знову почало проживати разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, спільні витрати, разом виховували дочку ОСОБА_3 .

Проте з липня 2024 сімейні стосунки між нею і відповідачем повністю були припинені.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народився син ОСОБА_4 , проте відповідач заперечує своє батьківство щодо нього, а тому будь якої участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, будь якої матеріальної допомоги не надає.

За вказаних обставин, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила визнати ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, а також аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частки усіх видів заробітку до досягнення дитиною 3-х річного віку.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року, позов задоволено частково.

Вирішено: визнати ОСОБА_1 , громадянина України, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , щомісячно, аліменти на утримання сина, ОСОБА_5 , аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , щомісячно, аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 16.01.2025 і до досягнення сином ОСОБА_5 , трирічного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у сумі 1 211,20 грн, витрати на проведення біологічної експертизи в сумі 21 910,87 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 2 422,40 грн судового збору в дохід держави.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із судовим рішення в частині розміру стягнених аліментів на утримання дружини, а також в частині розподілу судових витрат, відповідач через свого представника адвоката Бодачевського Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаюсь на порушення норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення у цій частині, та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на утримання дружини у розмірі 1/15 частки, присудивши їх стягнення з 07.07.2025, а не з 16.09.2025, а також здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апелянта полягають у тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження матеріального стану (доходу) відповідача, достатнього для надання матеріального утримання у розмірах заявлених у позові. Так, він не заперечує того, що працює в органах Національної поліції, а тому не має можливості працювати в іншому місці та отримувати дохід, достатній для утримання дітей та дружини у заявлених розмірах.

Звертає увагу, що він сплачує аліменти на іншу неповнолітню дитину, що народилась у них з позивачем у шлюбі у розмірі частки своїх доходів.

Зазначає про те, що він виконував свій обов`язок щодо утримання непрацездатного батька, який на час ухвалення оскарженого рішення помер, проте саме він (відповідач) поніс витрати на його лікування та в подальшому на поховання.

Наголошує на тому, що позивач ОСОБА_2 має у власності автомобіль Тойота Кемрі, 2019 року випуску, середня вартість якого, згідно інформації про цінові пропозиції на сайті продажу автомобілів Авторіа, становить 23 000-26 000 доларів США.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила рішення суду залишити без змін, вважає його правильним, обґрунтованим та ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою від 02 лютого 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому колегією суддів вирішено, що справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд наголошує, що відповідачем рішення не оскаржується в частині заявлених вимог немайнового характеру, а справа містить достатні дані про права і обов`язки сторін, докази їх матеріального становища та інші обставини, необхідні для її правильного вирішення.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що 08.06.2019 між сторонами було зареєстровано шлюб у Бершадському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Бершадським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 28.06.2023 у цивільній справі №126/1243/23 було розірвано шлюб між сторонами.

Згідно рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13.11.2023 було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради від 29.10.2024 №289 "Про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини" було визначено участь батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та встановлено порядок його побачень з дитиною.

Позиція апеляційного суду

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині розміру стягнутих аліментів на утримання дружини та розподілу судових витрат, тому відповідно до вимог ч. 1 статті 367 ЦПК України в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц, згідно з якою, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дружини, суд першої інстанції керувався положеннями статті 84 СК України, врахувавши стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, наявність у платника аліментів іншої дитини та зобов`язання зі сплати аліментів на неї за рішенням суду, а також те, що дитина, яка не досягла трирічного віку проживає разом з позивачем, яка ніде не працює та не має доходів, окрім соціальних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів на утримання матері дитини - ОСОБА_2 у розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення дитиною трьох років, і не вбачає підстав для зменшення цього розміру з огляду на таке.

Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

За положеннями частини першої ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Частинами другою, четвертою, шостою 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років , незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, право дружини на утримання виникає на підставі складу юридичних фактів: проживання з нею дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від чоловіка (кровне споріднення); здатність чоловіка надавати матеріальну допомогу. Закон встановлює право дружини на утримання з боку чоловіка до досягнення дитиною трьох років.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до правового висновку, відображеного у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі №712/4702/19, право на аліменти у дружини – матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність доказів матеріального становища позивача, як і про наявність у власності позивача автомобіля.

Водночас, із системного аналізу наведених правових норм та усталеної судової практики з приводу врегулювання подібних правовідносин слідує, що при вирішенні питання про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку, суд має з`ясувати, чи має змогу відповідач сплачувати вказані аліменти.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У справі яка переглядається встановлено, що ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає разом з матір`ю, яка не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку, а відтак вона потребує матеріальної допомоги від відповідача, що є його обов`язком відповідно до вимог статті 84 СК України.

Відповідач є молодою працездатною особою, на даний час працює, а тому спроможній платити аліменти на утримання дружини, яка проживає зі спільною дитиною, та не має самостійного доходу, чоловік має компенсувати їй втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.

Встановивши, що існують умови, необхідні для виникнення права на утримання дружини, передбачені частиною другою статті 84 СК України, з урахуванням зобов`язання ОСОБА_1 за судовими рішеннями по сплаті аліментів на двох дітей, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/10 частки його доходу (заробітку) .

Такий розмір утримання відповідає прожитковому мінімуму станом на 2025 рік (час звернення до суду із позовом), він не є для відповідача надмірним тягарем, а є посильною допомогою матері сина, яка здійснює догляд за дитиною, що не досягла віку трьох років, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його зміни.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач мав певні матеріальні зобов`язання (обов`язок) перед іншими членами своєї родини, зокрема, хворим батьком, який на час подачі позивачем позовної заяви, був живий, а після його смерті відповідач поніс значні матеріальні витрати.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що добровільне надання в минулому відповідачем матеріальної допомоги батькові, не звільняє його сплачувати аліменти на утримання дружини у визначеному судом розмірі.

Безпідставними також є доводи апеляційної скарги про неможливість відповідача здійснювати утримання дітей та дружини, оскільки ним не надано доказів свого матеріального стану, що засвідчували б його заробіток (дохід), тобто, відповідач не підтвердив та не довів своїх заперечень щодо не достатності його заробітку (доходу) для сплати аліментів на утримання дружини – позивача у справі.

В матеріалах справи також відсутні будь-які докази про наявність складних життєвих обставини, які б не давали можливості апелянту сплачувати аліменти на утримання дружини у визначеному судом розмірі.

Колегія суддів звертає увагу, що сплата аліментів на утримання дружини є обмеженою в часі, лише до досягнення дитиною 3-х річного віку, це пов`язано із тим, що у відповідний період часу дружина, з якою проживає дитина, має обмежені можливості працювати і здобувати засоби для існування, зокрема, утримувати себе, а тому потребує допомоги з боку чоловіка – батька дитини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині необхідності зміни (зменшення) розміру стягнутих судом аліментів на дружину не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в контексті установлених обставин справи .

Водночас слушними є посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції невірно вказано час, із якого присуджуються аліменти на утримання дружини.

Так, частиною 1 статті 79 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджується, що з вимогою про стягнення аліментів на своє утримання позивач звернулась 07 липня 2025 року шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог.

Відтак висновки суду щодо строку, з якого присуджено аліменти, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розподілі судових витрат, то колегія суддів також вважає їх слушними.

Звертаючись до суду із вимогами про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину і на дружину, позивач сплатила судовий збір за одну позовну вимогу у розмірі 1211,20 грн, оскільки від сплати судового забору за вимоги про стягнення аліментів звільнена в силу статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо позивача звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

При цьому позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення аліментів в розмірі 1/4 та 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, а загалом на 3/8.

Водночас судом задоволено вимоги на 1/6 та 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, або 4/15.

Сума задоволеної частини позовних вимог про стягнення аліментів 4/15 становить 71% від заявленого їх розміру 3/8 ((4/15)/(3/8)*100).

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення аліментів на дитину і на дружину задоволено частково, на 71%, то з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1 719,90 грн (2 422,40 грн х 71%).

Правова допомога у суді першої інстанції позивачеві надавалась адвокатом Куцяком Ф.Г., на підтвердження чого надано ордер, акт приймання-передачі наданих послуг до договором про надання правової допомоги, розрахунок суми гонорару, розмір якого становить 8 400 грн.

Оскільки судом повністю задоволено одну вимогу, третина гонорару (2 800 грн) стягується повністю. Інші дві третини гонорару (5 600 грн за дві вимоги про стягнення аліментів) підлягають до стягнення пропорційно до суми задоволених позовних вимог (71%) – на суму 3 967 грн (5 600 *71 /100), й загальна сума стягнення становить 6 776 грн.

Отже в силу п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню із відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6 776 грн.

Щодо судових витрат

У справі відсутні підстави для перерозподілу судових витрат при апеляційному розгляді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бодачевського Ростислава Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 листопада 2025 року змінити в частині моменту, з якого присуджуються до про стягнення аліменти на дружину, в зв`язку з чим абзац четвертий резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , щомісячно, аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 07 липня 2025 року і до досягнення сином ОСОБА_5 , трирічного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1 719,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 6 776 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий І.М.Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська