Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №751/10248/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/10248/25

Провадження №2/751/50/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Діденко А. О.

секретаря судового засідання Рак Я.М.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»

відповідач – ОСОБА_1

представник позивача – Усенко Михайло Ігорович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №96086289000 від 08.01.2020 у розмірі 23373,31 грн, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконувала позовні вимоги.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 18.12.2025 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 06.02.2026 ухвалено провести заочний розгляд справи.

У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку. В позові представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

08.01.2020 року між АТ «УкрСиббанк» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96086289000, шляхом підписання Анкети-заяви, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 20 260,00 грн., зі сплатою 67% річних від фактично використаної суми додаткового кредиту, строком на 24 місяці.

25.05.2021 року АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 209, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «УкрСиббанк», у тому числі і до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96086289000 від 08.01.2020 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 209 від 25.05.2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 373,31 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 16 812,59 грн.; заборгованість за комісією 6 560,72 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №96086289000, ОСОБА_2 має заборгованість в сумі 23 373,31 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 16 812,59 грн.; заборгованість за комісією 6 560,72 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню, з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 23 373,31 грн.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За положеннями ст.ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо стягнення відсотків, суд зазначає.

Відповідно до статті 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються умовами самого договору з урахуванням кредитного ризику, забезпечення, попиту і пропозиції на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших обставин.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не передбачено договором або законом. Розмір і порядок сплати процентів встановлюються договором. Якщо ж розмір процентів не визначений, він обчислюється на рівні облікової ставки Національного банку України. За відсутності іншої домовленості проценти підлягають сплаті щомісячно до дня повернення позики.

Разом із тим, поданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, що підтверджує факт отримання кредиту, користування ним чи укладення договору на умовах, зазначених у позовній заяві. Такий розрахунок складений самим позивачем, а отже, за відсутності первинних документів, на підставі яких його здійснено, не може вважатися належним і достатнім доказом наявності заборгованості.

Позивач також надав виписки про рух коштів за кредитним договором № 96086289000 за період з 08.01.2020 по 25.01.2021.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для узагальнення та контролю даних можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків підтверджують операції, виконані протягом операційного дня, та призначені для надання клієнту.

Отже, банківські виписки з рахунку позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів за конкретним рахунком і факт здійснення операцій у відповідний період. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24).

Таким чином, виписка з особового рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів, їх розміру та наявності заборгованості.

Водночас ані з розрахунку заборгованості, ані з наданої виписки неможливо встановити порядок та обсяг нарахування процентів за кредитним договором, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення процентів у сумі 6 560,72 грн.

Отже, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме — стягненню з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 96086289000 у розмірі 16 812,59 грн.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 2 422,40 грн , які відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1 742,43 грн.

Однак, відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач позов визнала, а тому з неї необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 50 % сплаченого судового збору, тобто 871,22 грн.

А також, повернути з державного бюджету позивачу 50 % сплаченого судового збору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ».

Згідно з актом наданих послуг №123, вартість послуг адвокатського об`єднання «АПОЛОГЕТ» становить 8 000,00 грн.

Суд, з урахуванням ціни позову, незначної складності справи про стягнення кредитної заборгованості, яка є малозначною, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, враховуючи принцип розумності та справедливості, вважає вказані витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг.

При вирішенні цього питання суд враховує загальні принципи цивільного законодавства, якими, серед інших, є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 3 ЦК України), а також принципи цивільного процесу, якими є верховенство права, тобто імперативний правовий принцип, який серед іншого захищає сферу особистих майнових прав особи від непропорційного втручання, а також принципи пропорційності цивільного судочинства та змагальності сторін (ст. 10, 11 та 12 ЦПК України відповідно).

Наведене вище є підставою для визначення витрат на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 42, 81, 89, 141, 206, 259, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №96086289000 від 08.01.2020 в розмірі 16 812 (шістнадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн 59 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 812,59 грн.

У задоволенні решти заявлених вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 871 грн 22 коп та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 2871 (дві тисячі вісімсот сімдесят одну) грн 22 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 50 відсотків судового збору в розмірі 871 грн 22 коп., сплаченого при подачі позову згідно платіжної інструкції № 31662 від 11.11.2025.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 27.02.2026.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, 79029, ЄДРПОУ 35234236)

Відповідач – ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя А. О. Діденко