Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №740/6567/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/6567/25

Провадження № 2-а/740/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ніжинський відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

установив:

У листопаді 2025 року позивач звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1074 від 20.08.2025.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 20.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Позивач вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм КУпАП, адже жодного рішення чи направлення військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки - позивач не отримував. Таким чином, відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки відсутня подія та склад адміністративного правопорушення.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.12.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначаив про необґрунтованість позовної заяви та її безпідставність, просив у позові відмовити. На обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, що позивач є військовозобов`язаним громадянином України, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» Міністерства оборони України та перебуває на загальному військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи статус «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». На порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач не оновив облікові дані в ТЦК та СП за місцем реєстрації чи/або фактичного місця проживання, у тому числі дані щодо ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, в строк до 05.06.2025. Зокрема, військовозобов`язаний ОСОБА_1 самостійно не оновив свої персональні дані, станом на 20.08.2025 був відсутній висновок ВЛК про ступінь придатності до військової служби, що підтверджується його обліковою карткою Єдиного державного реєстру «Оберіг», з якої чітко видно, що ці персональні дані ним самостійно не оновлені, а отримати ці дані з інших інформаційних систем оператори реєстру «Оберіг» самостійно не змогли, так як ВЛК без нього пройти неможливо. Своїми діями ОСОБА_1 порушив правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджені постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, згідно з якими призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.

Суд установив, що 14.08.2025 оператор групи зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 склав протокол про адміністративне правопорушення № 1074, згідно з яким у графі "суть адміністративного правопорушення" зазначено, зокрема що 14.08.2025 о 17:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, не виконав вимоги щодо проходження військово-лікарської комісії, чим порушив абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим учинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Постановою № 1074 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 20.08.2025, прийнятою начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_4 , на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за те, що він як військовозобов`язаний своєчасно не оновив свої облікові дані, а саме не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, чим порушив "п. 10" ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

До позовної заяви додано копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 23 січня 2023 року № 4/1054, виданого на ім`я ОСОБА_1 , згідно з яким він має військове звання солдата, та 13.01.2023 при ІНФОРМАЦІЯ_2 - визнаний обмежено придатним до військової служби, підлягає повторному медичному пересвідченню 13.01.2028, переданий на військовий облік військовозобов`язаних (а. с. 7). Зокрема, у графі 13 "відмітки про військовий облік" міститься штамп ІНФОРМАЦІЯ_3 з відповідною відміткою про взяття на облік 23.01.2023.

За таких обставин, помилковими є висновки відповідача, зазначені в оскаржуваній постанові, про те, що позивач не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, чим порушив "п. 10" ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З урахуванням викладеного, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення) повинне бути належним чином зафіксоване.

Як слідує зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, полягає у порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчиненому в особливий період.

Разом з цим статтею 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-ХІІ).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено з 24.02.2022 ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до цього часу.

Так, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 складено за те, що він порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, не виконав вимоги щодо проходження військово-лікарської комісії, чим порушив абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Однак оскаржуваною постановою № 1074 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 20.08.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за те, що він як військовозобов`язаний своєчасно не оновив свої облікові дані, а саме не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, чим порушив п. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Таким чином, очевидною є невідповідність суті адміністративного правопорушення, зазначена у вищевказаних протоколі та постанові. Так, у протоколі зазначено суть правопорушення - не виконав вимоги щодо проходження військово-лікарської комісії, чим порушив абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а в постанові - не оновив свої облікові дані, а саме не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, чим порушив п. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

При цьому ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За правилами ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС Україниз а наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Надаючи оцінку доказам, встановленим фактам та відповідним правовідносинам, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскаржувана постанова є неправомірною, а тому підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 73 - 77, 244 - 246, 255, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ніжинський відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_5 від 20 серпня 2025 року № 1074 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко