Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №686/34990/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/34990/25

Провадження № 2/686/421/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання – Демяновій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2025 року позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову вказано, що 13.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником в електронній формі укладено договір № 5024414, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 20000,00 грн., процентами за користування кредитом 5280,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартною процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Строк кредитування – 30 днів.

Окрім того, 26.10.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2512484, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4800,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі передбачені Договором, строком 30 днів.

Кредитодавці належним чином виконали свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти у порядку, передбаченому умовами договорів.

На теперішній час строк повернення грошових коштів за договорами настав, однак відповідач свої зобов`язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

26.01.2022 було укладено договір №26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5024414.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023-01 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5024414.

18.02.2025 було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5024414.

Також, 05.05.2023 було укладено договір №05052023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " Лінеура Україна " відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2512484.

23.05.2024 було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2512484.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договорами №2512484 та №5024414.

Таким чином, станом на день формування позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5024414 від 13.10.2021 р. становить 88080,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 20000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами – 66680,00 грн.; заборгованості за комісіями – 1400,00 грн.; та за кредитним договором №2512484 від 26.10.2021 р. становить 16162,52 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 4800,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами – 11362,52 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у загальному розмірі 104242,52 грн. разом із судовим збором у сумі 2422,40 грн. та витратами на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2025 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

08.01.2026 року до суду надійшов відзив на позов, у якому позовні вимоги відповідач визнає частково у сумі 32945,60 грн.

13.01.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача спростовує позицію відповідача.

Представник позивача Бацюк О.М. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, у змісті позовної заяви зазначено про розгляд справи без участі представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представник відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи без долучення доказів поважності неприбуття в судове засідання, у зв`язку з чим подане клопотання не береться судом до уваги.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 року було укладено договір позики №5024414, за яким вказане товариство зобов`язалося надати у кредит грошові кошти, а відповідач – повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у строк та порядку, визначеному умовами договору. Умовами вказаного договору визначено, що сума кредиту становить 20000,00 гривень, комісія за надання кредиту - 1400,0 гривень, строк кредитування - 30 днів, який починається з 13.10.2021 року, розмір відсотків – 0,88% на день та стандартна процентна ставка – 5,00% на день. Також умовами договору визначено, що у випадку продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування такий строк продовжується кожен раз на один день впродовж періоду продовження користування позичальником кредитом, але не більше 60 днів. У такому випадку за весь період продовження строку користування застосовується стандартна відсоткова ставка, передбачена п.1.6 договору.

Вказаний договір був укладений дистанційно в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

13.10.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 20000,00 гривень, що підтверджено довідкою Fondy від 24.01.2025 р.

26.01.2022 було укладено договір №26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5024414.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023-01, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5024414.

18.02.2025 було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5024414, на підставі якого позивач набув права вимоги до відповідача у загальному розмірі 88080,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 20000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами – 66680,00 грн.; заборгованості за комісіями – 1400,00 грн.

Окрім того, 26.10.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 2512484, за яким вказане товариство зобов`язалося надати у кредит грошові кошти, а відповідач – повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у строк та порядку, визначеному умовами договору. Умовами вказаного договору визначено, що сума кредиту становить 4800,00 гривень, строк кредитування - 30 днів, розмір зниженої процентної ставки – 0,60% на день (п.1.4.2) та стандартна процентна ставка – 1,99% на день (п. 1.4.1.Договору). Вказаний договір був укладений дистанційно в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

26.10.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 4800,00 гривень, що підтверджено довідкою ТОВ «УПР» від 04.03.2024 р.

05.05.2023 було укладено договір №05052023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Лінеура Україна" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2512484.

23.05.2024 було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2512484.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договорами №2512484 та №5024414. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту №2512484 на загальну суму 16162,52 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 4800,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами – 11362,00 грн.

Перевіряючи правомірність позовних вимог законодавчим нормам, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015року №675-VIII «Про електронну комерцію»(даліЗакон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікаторомдані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 13.10.2021 та 26.10.2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Лінеура Україна» відповідно в електронній формі договори позики за умовами яких вказані фінансові компанії перераховували на його картковий рахунок кредитні кошти, а той зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними в порядку, визначеному договорами.

Після закінчення строку кредитування відповідач не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними.

У подальшому ТОВ «Факторинг Партнерс» за договорами відступлення права вимоги набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаними договорами позики.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не виконав обов`язки за договорами позики, а тому з нього на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» слід стягнути заборгованість за цими договорами.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню за кредитним договором №5024414 від 13.10.2021.

Згідно представленого ТОВ «Мілоан» розрахунку заборгованість за договором позики №5024414 від 13.10.2021 становить 59080,00 грн., з яких 20000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 37680 грн. – заборгованість за процентами, 1400 грн. – заборгованість за комісією.

В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 26.01.2022 р. по 23.02.2022 р. продовжено нарахування відсотків та загальна сума заборгованості склала 88080,00 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 20000,00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами – 66680,00 грн.; заборгованості за комісіями – 1400,00 грн.

Разом з тим, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Нарахування позивачем заборгованості по процентах понад строк користування позикою є безпідставним, оскільки після спливу строку кредитування, нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦК України (висновки Великої Палати ВС, пункти 48-55 постанови від 28.03.2018 № 444/9519/12).

Окрім того, цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором

Тому, з урахуванням п. 2.3. договору №5024414 від 13.10.2021 р. та пролонгації умов договору, справедливості нарахування процентів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №5024414 від 13.10.2021 р. у загальному розмірі 59080 грн., з яких: 20000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 37680 грн. – заборгованість за процентами, 1400 грн. – заборгованість за комісією.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню за кредитним договором №2512484 від 26.10.2021.

Відповідно до п 4.2.1 Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п. 4.1.1.-4.1.6. Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (авто пролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.

Клієнт, підписуючи цей Договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження дії договору та строку користування кредитом з закінченням строку кредиту або продовженого строку кредиту (п.1.3, п. 4.1.5 Договору) ще на 15 календарних днів (п. 4.2.2.)

При цьому, нарахування процентів в період автопролонгації здійснюється за стандартною процентною ставкою у відповідності до п. 1.5.1. Договору.

Таким чином, згідно наданого позивачем розрахунку проценти у розмірі 11362,52 грн. за договором №2512484 від 26.10.2021 р. нараховані правомірно та відповідно до узгоджених сторонами умов договору, а отже загальний розмір заборгованості відповідача за цим договором складає 16162,52 грн., з яких 4800 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 11362,52 грн. – заборгованість за процентами.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню та слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №5024414 від 13.10.2021 року у загальному розмірі 59080 грн. та за договором позики № 2512484 від 26.10.2021 у загальному розмірі 16162,52 грн.

Щодо розподілу судових витрат судом враховано наступне.

Вимогами ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», Витяг з акту №21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року на суму 25000 грн. та заявку про надання юридичної допомоги №91 від 01.10.2025 року.

Суд також зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу підтверджено відповідними документами, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною та однотипною за своїм змістом, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, з урахуванням принципів розумності, співмірності, пропорційності та справедливості, зважаючи на складність справи, фактично витрачений адвокатом час на підготовку документів, а також те, що позов задоволено повністю, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 72,18% (75242,52:104242,52х100) від розміру задоволених судом позовних вимог, а саме: судовий збір в сумі 1748,49 грн. (75242,52х2422,40:104242,52) та витрати на професійну правничу допомогу 3609,00 грн. (5000:100х72,18).

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 257, 526, 546, 549, 611, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за кредитним договором №5024414 від 13.10.2021 року у загальному розмірі 59080 грн. та за кредитним договором №2512484 від 26.10.2021 у загальному розмірі 16162,52 грн, судовий збір у розмірі 1748,49 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3609,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26.02.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин