Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №947/993/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/993/26

Провадження № 2/947/1345/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Моторного (транспортного ) страхового бюро України

до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України 08.01.2026 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь суму сплаченого відшкодування, пов`язаного з регламентною виплатою у розмірі 217199,59 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 01.04.2025 року з вини відповідачки була скоєна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений транспортний засіб. Через те, що цивільно-правова відповідальність відповідачки, як власниці транспортного засобу, не була застрахована у встановленому законом порядку, МТСБУ було виплачено власнику пошкодженого транспортного засобу суму страхового відшкодування у заявленому до стягненні розмірі.

За наслідком чого, на підставі ст. 1191 ЦК України та п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальні соті власників наземних транспортних засобів», позивач після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14.01.2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін по справі в судовому засіданні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позові зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд здійснювати розгляд справи без його участі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка – ОСОБА_1 у судове засідання призначене на 25.02.2026 року не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Згідно з п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У відповідності до відповіді №2231495 від 12.01.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідком встановленого зареєстрованого місця проживання відповідачки, оскільки остання не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, уся судова кореспонденція суду, у тому числі копія ухвали про відкриття провадження по справі та судові повістки скеровувались судом разом з рекомендованим поштовим повідомленням про відправлення поштової кореспонденції на ім`я відповідачки за вказаною адресою, однак поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення, з підстав відсутності адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Отже, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з`явилась без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 25.02.2026 року за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2025 року о 18 годині 05 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Небесної Сотні, 47/3 в місті Одесі, в порушення п.13.1 ПДР України не дотрималась безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 , яка в подальшому зіткнулась з автомобілем «Jeep Renegade», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стосовно ОСОБА_1 було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, за наслідком розгляду якої, 01.05.2025 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено постанову по справі №947/12919/25, якою визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850,00 гривень. Постанова суду сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили 13.05.2025 року.

Приймаючи обов`язковість постанови суду у справі про адміністративне правопорушення для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, у відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, судом приймається вказана постанова в якості належного доказу підтверджуючого винність ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.04.2025 року.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було зокрема пошкоджено транспортний засіб марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармасел», цивільно-правова відповідальність якої на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО», поліс №225317374.

У відповідності до розрахунку розміру регламентної виплати, яка належить власнику колісного транспортного засобу марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 розмір останньої складає 211548,55 грн.

Згідно зі звітом спеціаліста-оцінювача з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Renault Logan» №06-016 від 24.06.2025 року, проведеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент проведення огляду (18 червня 2025 року) з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ становить 211548,55 грн. (з урахування ПДВ на замінні складові).

Матеріальні збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01.04.2025 року відповідачкою потерпілій особі відшкодовані не були. Доказів, які б спростовували вказане до суду не надано.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала відповідачка і яку визнано винною у зазначеній пригоді, не була застрахована у встановлений законом спосіб, що підтверджується відповіддю НПУ про ДТП наявною в матеріалах справи. Відповідачкою в спростування вказаних обставин доказів до суду не надано.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

За положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

П. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, за приписами ст. 4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня 2024 року № 3720-IX (який є чинним на момент виникнення спірних правовідносин) предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Ст. 5 Закону України Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня 2024 року № 3720-IX визначено, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 43 вказаного Закону у зазначеній редакції, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин та звернення потерпілого до позивача, у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21 травня 2024 року № 3720-IX у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених ст. 35 цього Закону.

Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.

Приймаючи, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , якою керувала відповідачка і яку визнано винною у зазначеній пригоді, не була застрахована у встановлений законом спосіб, потерпіла особа у даній дорожньо-транспортній пригоді – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармасел» в особі представника товариства 04.06.2025 року звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та виплату страхового відшкодування.

У зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 01.04.2025 року, на підставі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармасел», оскільки власницею транспортного засобу, з вини водія якого було скоєно дорожньо-транспортну пригоду, не було застраховано цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, МТСБУ 07.08.2025 року постановлено наказ по справі №3.1/24301 відповідно, яким наказано фінансовому управлінню сплатити відшкодування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармасел» в сумі 211548 гривень 55 копійок.

08.08.2025 року МТСБУ здійснило виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармасел» страхового відшкодування в сумі 211548 гривень 55 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією №25549 від 08.08.2025 року.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Вимоги, передбачені ч. ч. 1 і 2 цієї статті, встановлюються у розмірі суми страхової (регламентної) виплати та фактичних витрат, понесених страховиком (МТСБУ) у зв`язку з її здійсненням. У разі якщо виплату здійснено страховиком потерпілої особи відповідно до ст. 19 цього Закону, право вимоги з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, належить страховику відповідальної особи (МТСБУ) і визначається у розмірі суми страхової виплати, здійсненої страховиком потерпілої особи, та витрат, понесених такими страховиками у зв`язку з її здійсненням.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно приписів ст.77, 78 ЦПК України, докази повинні бути належними та допустимими, зокрема, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, в даному випадку поясненнями сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на те, що обставини на які посилався позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачкою належними та допустимими доказами, виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, а тому вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача виплаченої останнім суми відшкодування в порядку регресу у розмірі 211548 гривень 55 копійок.

Також судом встановлено, що МТСБУ були понесені витрати в сумі 3300 гривень 00 копійок на послуги аварійного комісара (експрета), що підтверджується платіжною інструкцією №23364 від 16.07.2025 року про сплату вказаної суми коштів на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , яким проведено звіт спеціаліста-оцінювача з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_2 №06-016 від 24.06.2025 року, а також суму 2351 гривня 04 копійки на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудатекс Україна» в якості оплати послуг по справі №124842, згідно рахунку № НОМЕР_4 від 28.07.2025 року, транспортний засіб «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У відповідності до абз. 2 ч. 4 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, страховик (МТСБУ) зобов`язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Зазначені особи звільняються від обов`язку зберігання пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортних засобів, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо з причин, що не залежать від них, їхніх дій чи бездіяльності, представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, у строк, передбачений цим абзацом.

Згідно ч. 3 ст. 43 вказаного Закону, МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для визначення (з`ясування) причин, обставин настання подій, які є підставою для здійснення регламентних виплат, визначення розміру заподіяної внаслідок таких подій шкоди (у тому числі здійснює оплату послуг осіб, які надають МТСБУ інформацію чи інші послуги для визначення розміру регламентної виплати), оплату банківських витрат, судових зборів та інших обов`язкових платежів, пов`язаних із здійсненням та компенсацією регламентних виплат, оплату послуг осіб, які на договірній основі надають МТСБУ юридичні послуги щодо компенсації здійснених регламентних виплат.

Таким чином, обов`язково умовою прийняття МТСБУ рішення про здійснення регламентної виплати на користь потерпілої особи було залучення відповідного експерта для встановлення розміру збитку.

За таких обставини, на користь МТСБУ підлягає стягненню з відповідача сума понесених збитків на збір документів, послуги аварійного комісара у загальному розмірі розмірі 5651 гривня 04 копійки.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58,

Проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши їм оцінку, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, за наслідком чого суд вважає позов підлягаючим задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позов, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає у відшкодування сплаченого судового збору - 3257,99 гривні 40 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. ст.ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортне) страхового бюро України (місцезнаходження: 02154, м. Київ, б-р Русанівський, 8) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) у відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - 211548 (двісті одинадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) гривень 55 (п`ятдесят п`ять) копійок та витрати понесені на збір документів, послуги аварійного комісара у розмірі 5651 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят одна) гривня 04 (чотири) копійки, що в загальній сумі складає 217199 (двісті сімнадцять тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 59 (п`ятдесят дев`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 3257 (три тисячі двісті п`ятдесят сім) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко