Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №496/4426/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4426/25

Провадження № 2/496/338/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Сурженко В.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту не прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання його таким, що не прийняв спадщину.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько – ОСОБА_3 , після його смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_2 ) та земельна ділянка. За життя спадкодавцем заповіт не посвідчувався. 13 липня 2016 року на підставі поданої ним заяви про прийняття спадщини державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області була заведена спадкова справа за №417/2016 до майна померлого ОСОБА_3 . Крім нього, спадкоємцем першої черги за законом, є син померлого - рідний брат ОСОБА_2 , який зареєстрований за однією адресою з померлим. 22.04.2025 року він звернувся до нотаріуса із заявою, в якій просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, що залишилось після смерті батька, проте йому було відмовлено у його видачі, оскільки за однією адресою з померлим зареєстроване місце проживання сина померлого – ОСОБА_2 , тому спадщина, що залишилась після смерті батька, що складається з житлового будинку та земельної ділянки залишається відкритою до моменту звернення спадкоємця ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене спадкове майно. При цьому нотаріус надав листа та запропонував звернутися до суду для встановлення факту не проживання ОСОБА_3 разом і спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину. Адреса реєстрації місця проживання в даному випадку тільки формальність, оскільки ОСОБА_2 тривалий час не проживає за вказаною адресою. Просить визнати відповідача ОСОБА_2 , таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2025 року підтримала позовні вимоги повністю, просила їх задовольнити. Також вказала, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення. В подальшому подала заяву про розгляд справи без її участі.

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні були допитані: свідок ОСОБА_4 , яка пояснила, що ОСОБА_2 з дитинства з батьком не проживав, ніколи його не бачила ні до смерті ОСОБА_3 ні після. До теперішнього часу в будинку проживає лише позивач.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні 04.12.2025 року пояснила, що живе по сусідству, навпроти з будинком, в якому проживав позивач з батьком ОСОБА_3 . Останній раз бачила відповідача в будинку в 1987 року, до смерті спадкодавця. Більш його не бачила. В будинку весь час проживає один позивач.

Відповідач у судові засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України судовою повісткою за його зареєстрованим місцем проживання, повістки повернуті до суду в зв`язку з відсутністю адресату за місцем реєстрації.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області 18.01.2002 року (а.с. 8).

Після його смерті відкрилася спадщина на право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Чорноморське», площею 6.29 га, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) №0530684, виданим 11 вересня 1998 року (а.с.11).

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є діти померлого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями за законом першої черги.

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області (а.с.10).

Судом встановлено, що у встановлений законодавством шестимісячний строк (13.07.2016) лише позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

На підставі зазначеної заяви була заведена спадкова справа за №417/2020 до майна померлого ОСОБА_3 . За життя спадкодавцем заповіт не посвідчувався.

Як вбачається з акту, складеного депутатом Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 25.04.2025 року, що на момент смерті ОСОБА_3 з ним фактично проживав йог осин ОСОБА_1 , а другий син – ОСОБА_2 після розлучення батьків залишився проживати з матір`ю, і з 1997 року проживав за іншою адресою, з батьком не спілкувався ( а.с.13)

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

На підставі ч.1 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1272 ЦК України встановлено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Положеннями ч.ч.1, 6 ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Аналіз наведених норм права дозволяє сформулювати суду висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, своєчасного, повного, безумовного прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього окремо необхідно довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного (позиція Верховного суду у справі №355/832/17 від 10.04.2020).

Судом встановлено, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_1 постійно не проживав разом зі спадкодавцем- ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний факт також підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час не проживає за місцем реєстрації, в тому числі на час смерті батька; також не був присутній при його похованні. Заяви про прийняття спадщини відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України не подав.

Реєстрація відповідача у будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації (позиція Верховного суду у справі №204/2707/19 (провадження №61-15380св20), постанова від 28.04.2021 року).

З огляду на наявні в матеріалах справи письмові докази, беручи до уваги показання свідків та пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 282-284, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 29, 1216, 1218, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Горяєв

Повний текст рішення суду виготовлено 27.02.2026 року.