Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №467/1488/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1488/25

1-кп/467/60/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка кримінальне провадження № 12025153130000041, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 липня 2025 року, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смолянинове Новоайдарського району Луганської області, громадянина України, з середньо освітою, пенсіонера, одруженого, який не є інвалідом та учасником бойових дій, зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним

30 червня 2025 року, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння і знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, кулаком правої руки наніс два удари в обличчя останньої, не менше двох ударів правою ногою в область спини, а так само один удар залізною мискою та два удари палицею для ходи в область голови, чим спричинив ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми головного мозку, яка проявилась струсом головного мозку, стійких наслідків перенесеного інсульту у виді правобічного геміпарезу, краніалгії, забійних ран голови, параорбітальної гематоми справа, саден обличчя, спини і грудної клітини, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілої.

Таких висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, у тому числі й за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінальної справи, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України і оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Встановлені судом обставини у межах цієї справи і докази на їх підтвердження

Допитаний у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав повністю і пояснив суду, що 30 червня 2025 року у вечірній час він повернувся до місця свого проживання в стані алкогольного сп`яніння, після того, як відсвяткував свій день народження із друзями.

Після того, як його дружина ОСОБА_5 вжила принесену ним горілку, то почала розповідати йому про подробиці відносин із її коханцем.

Оскільки така поведінка дружини сильно обурила його, то між ними виникла сварка, ході якої він наніс їй два удари кулаком в обличчя.

Після того, як вона впала на дрова, він намагався припинити конфлікт, проте, дружина продовжувала докоряти йому і намагалась вдарити його цеглиною.

На противагу цьому він наніс їй два удари ногою в область спини та металевою мискою по голові.

Продовжуючи сварку, дружина намагалась вдарити його палицею, із якою вона ходить, але він відібрав її і вдарив нею дружину по голові.

В цей час приїхала поліція та швидка медична допомога, яку викликав хтось із сусідів.

На цей час він повністю примирився із дружиною.

Також, пояснив суду, що за наслідками вчиненого ним кримінального правопорушення, дружина проходила лікування в лікарні, під час якого перебував поруч із нею та допомагав.

Ці показання обвинуваченого, враховуючи, що вони отримані у встановлений законом спосіб і сприймались судом безпосередньо, слід визнати допустимими, і, водночас, належними, оскільки, вони самі по собі і в сукупності з іншими доказами прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні, а так само й інші обставини, які мають для нього значення, зокрема, щодо часу, місця, способу учиненого правопорушення і наслідків, що настали.

Потерпіла на слухання справи не прибула, надала заяву, якою просила розглядати кримінальне провадження за її відсутності.

Паралельно у заяві вказала, що цивільний позов заявляти наміру не має, а стосовно міри покарання, то потерпіла поклалась на розсуд суду.

Суд, зважаючи на положення ст. 325 КПК України, ураховуючи, що без показань потерпілої можливо з`ясувати усі обставини справи, у т.ч. й з тих мотивів, що обвинувачений дав показання, які співпадають із викладеними в обвинувальному акті обставинами інкримінованого йому правопорушення, ураховуючи думку учасників процесу, вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілої.

У свою чергу, прокурор, підтримуючи висунуте ОСОБА_4 обвинувачення, посилалась, висновок експерта № 268-М від 29 вересня 2025 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлено закриту черепно-мозкову травму, яка проявилась струсом головного мозку, стійкі наслідки перенесеного інсульту (2016 рік) у вигляді правобічного геміпарезу, краналгія, забійні рани голови, параорбітальна гематома справа, садна обличчя, спини, грудної клітки. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень як ті, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Тож, докази надані стороною обвинувачення, у сукупності з показаннями обвинуваченого, підтверджують обставини, регламентовані ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу і обставин його вчинення), тяжкості тілесних ушкоджень, механізму їх спричинення, а також спрямованості умислу обвинуваченого, мотивів і мети вчиненого діяння.

Кваліфікації дій обвинуваченого

Кваліфікуючи дії обвинуваченого, суд враховує, що кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 125 КК України настає у разі спричинення умисного тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Суд встановив, що обвинувачений на ґрунті раптово виниклого конфлікту, діючи з прямим умислом, завдав ударів потерпілій ОСОБА_5 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, описані судом вище, що причинило короткочасний розлад її здоров`я.

Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, сформованим у порядку ст. 94 КПК України, шляхом оцінки наданих у його розпорядження доказів, як кожного окремо, так і їх сукупності, у тому числі, їх достатнього обсягу, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, доведених перед судом із дотриманням стандарту «поза розумним сумнівом».

Тому на підставі установлених судом фактичних обставин справи шляхом зіставлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Обставини, які пом`якшують та/або обтяжують покарання обвинуваченого

В силу ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшуючою покарання обставиною суд визнає наявність щирого каяття обвинуваченого у скоєному, що, зокрема, виявилось у тому, що він повністю, дійсно і відверто визнав свою вину, засудив свою поведінку, визнав негативні наслідки свого діяння і виразив готовність нести справедливе покарання в міру своєї вини.

При цьому, розкаяння обвинувачений виявляв не лише в суді, а й в ході досудового розслідування, так як він не чинив супротив встановленню фактичних обставин справи, давав показання.

Однак, суд також вважає дійсними і обставини, що обтяжують покарання, як то, 1) вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, 2) вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та 3) вчинення кримінального правопорушення особо, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння (п. 6, 6-1, 13 ч. 1 ст. 67 КК України).

Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання про обрання міри (виду і розміру) покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (проступку), особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Тож в аспекті ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд ураховує класифікацію злочинів за ст. 12 КК України, зокрема, те, що вчинене кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків (ч. 2 ст. 12 КК України), особливості й обставини його вчинення у даному, конкретному випадку, тобто форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, зокрема, спричинення короткочасного розладу здоров`я потерпілої, а також відношення обвинуваченого до учиненого ним діяння, його поведінку під час та після вчинення злочину, а також те, що він свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав, давав показання, не перешкоджав слідству у розслідуванні злочину.

У той час як обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на час розгляду справи на обліку уповноваженого органу з питань пробації не перебуває, на військовому обліку не перебуває, скарг від жителів селища на нього не надходило, має зареєстроване у встановленому порядку місце проживання, за яким проживає спільно з ОСОБА_5 , є особою пенсійного віку.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці правові норми мають змогу бути застосовані.

За такого, суд виходячи із наявних у нього дискреційних повноважень щодо призначення покарання, а так само, ураховуючи принципи пропорційності та індивідуалізації, приходить до переконання, що покарання обвинуваченому належить призначити у межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу, що за своїм видом і розміром є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як ним самим, так і іншими особами.

Стосовно інших більш суворих видів покарань, передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, суд враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, вважає, що такі види покарання будуть надмірними для нього.

У ключі того, що покарання у виді штрафу, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Інші питання, які має вирішити суд при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Суд не встановив наявності документально підтверджених процесуальних витрат згідно із ст. 124 КПК України, у тому числі й на залучення експерта.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення цього кримінального провадження не застосовувались.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 60 (шістдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 1 020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_6