Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №466/11615/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11615/25

Провадження № 2/466/1106/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Свита А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

10 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 06.06.2025-100002297 від 06.06.2025 у розмірі 15500 грн. 00 коп., та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.06.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 06.06.2025-100002297. Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 5000 грн. строком на 140 днів.

ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання внаслідок чого допустив заборгованість, яка станом на момент пред`явлення позову становить суму у розмірі 15500 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000 грн., по процентам в розмірі 7000 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 1000,00 грн., неустойки у розмірі 2500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Тому позивач змушений звернутись до суду.

07 лютого 2026 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що на підтвердження переказу по кредитному договорі №06.06.2025- 100002297 від 06.06.2025 року Позивач надає відповідь з ТОВ «УПР» від 04.12.2025 року, однак в цьому листі анкетні дані Відповідача не вказано, кому адресований цей переказ і коли його було прийнято банком, оброблено чи надіслано ідентифікувати неможливо, як і встановити його дійсність та особу отримувача, тому вважати належним та допустимим даний доказ підстав немає. Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, або входу в особистий кабінет та направлення будь-яких повідомлень (sms). Крім того, просить суд врахувати пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, яким забороняється стягування в особливий період неустойки, а також п.15 ст. ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», зважаючи на те, що відповідач є учасником бойових дій. У зв`язку із вищенаведеним просить суд у задоволенні позову відмовити.

13 лютого 2026 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, у якому зазначає, що кредитний договір було укладено згідно чинного законодавства та відповідає вимогам ЗУ «Про електронну комерцію», тобто відповідачем було здійснено всі необхідні дії щодо укладення електронного договору, надано відповідачеві у користування кредитні кошти у визначеному розмірі, проте відповідач своїх зобов`язань не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Представник позивача у матеріалах справи просить суд розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі з підстав наведених у ньому та відповіді на відзив, просить такий задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, у якому просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.06.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферта) №06.06.2025-100002297. Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 надано кредит в сумі 5000 грн. строком на 140 днів, тобто до 23.10.2025.

Згідно п. 3.1. договору, За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28XX-XXXX-1897.

Заявкою споживчого кредитного договору визначено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту– 20% від суми Кредиту та дорівнює 1000 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (6113.69 / 5000)/ 140 ? 100%. Проценти (економічна сутність – плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 7910.03% . Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 11113 грн. 69 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 6113 грн. 69 коп. Неустойка: 50 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач ОСОБА_1 уклав кредитний договір №06.06.2025-100002297 від 06.1062025 зокрема, Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору, підписаний одноразовим ідентифікатором (Е817), надісланим смс-повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону: 0731488100, який вказаний при його ідентифікації на сайті підписано Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовану на сайті Кредитора - https://sgroshi.com.ua., та отримано на його рахунок кошти у розмірі 5000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Після вчинених дій Відповідача, 06.06.2025 ТОВ «Споживчий центр» перерахувало грошові кошти в сумі 5000,00 грн. на банківську карту відповідача НОМЕР_1 , що стверджується довідкою ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №1-0412 від 04.12.2025, що таким чином свідчить про те, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Споживчий центр».

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із довідки про стан заборгованості за кредитним договором №06.06.2025-100002297 від 06.06.2025, встановлено, що відповідач станом на 10.12.2025 ухиляється від взятих на себе зобов`язань по сплаті кредитних платежів, відсотків комісії та неустойки, а саме: не сплачує проценти за користування кредитом, не проводить погашення кредиту у строки, передбачені кредитним договором, його заборгованість становить в сумі 15500, 00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн., по процентам в розмірі 7000,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 1000,00 грн. та неустойки у розмірі 2500,00 грн.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитними договорами у добровільному порядку.

Разом з тим, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 05.06.2023 Управління штабу військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів – учасників бойових дій. Крім того, відповідно до копії військового квитка, долученого до відзиву на позовну заяву, серія АВ №912641, вбачається, що ОСОБА_1 прийняв військову присягу 07.05.2022 у в/ч НОМЕР_4 .

Згідно довідки №2780 від 22.03.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_5 , молодший сержант ОСОБА_1 17 січня 2023 одержав: мінно-вибухову травму, акубаротравму, закрито-мозкову травму. З даної довідки видно, що ОСОБА_1 отримав травму під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_5 , який був призваний по мобілізації.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

З огляду на те, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у Збройних Силах України, під час проходження на якій отримав травму під час виконання бойового завдання, тобто брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тому суд вважає, що він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином, згідно з дослідженими доказами у справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.05.2022 року та станом на 05.06.2023 (посвідчення УБД) має статус військовослужбовця Збройних Сил України та учасника бойових дій, брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та комісії.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №06.06.2025-100002297 від 06.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 15500, 00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн., по процентам в розмірі 7000,00 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 1000,00 грн. та неустойки у розмірі 2500,00 грн.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 07.05.2022 року перебував на військовій службі та брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а тому саме з цього періоду не підлягають нарахуванню та стягненню проценти за користування кредитом, комісія та штрафні санкції (неустойка).

Крім того, у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем також не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок неустойки за період 2025-2026 років.

Отже, суд за результатами розгляду справи приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню лише тіло кредиту за кредитним договором №06.06.2025-100002297 від 06.06.2025 в розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення відсотків, неустойки та комісії у загальному розмірі 10500 грн. не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів та інших штрафних санкцій за користування кредитом, а тому позов слід задовольнити частково.

Окрім цього, судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, виходячи з принципу пропорційності, розрахунок судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, виглядає наступним чином: 5000,00 х 2422,40 : 15500,00 = 781,41.

У зв`язку з наведеним, та з частковим задоволенням позову, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 781,41 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

у х в а л и в :

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, МФО 305299, р/р НОМЕР_7 заборгованість за Кредитним договором №06.06.2025-100002297 від 06.06.2025 у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн., 00 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення процентів, комісії та неустойки – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, МФО 305299, р/р НОМЕР_7 - 781 (сімсот вісімдесят одну) грн., 41 коп. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. Б. Єзерський