Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №450/4119/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4119/25 Провадження № 2-др/450/9/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

за участю представника позивача Качмара І. О.

представників відповідача Петриченко А. І., Ганенко О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити заяву представника відповідача Акціонерного товариства «Універсал Банк» - адвоката Петриченко Алли Ігорівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 450/4119/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, в якому представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно сплачені кошти на виконання п. 3.3. Додаткової угоди № BL1036/K-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL1036 від 20 грудня 2007 року в сумі 978, 09 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.09.2025 року становить 50 303 грн. 18 коп., інфляційні втрати за період з 20.12.2007 року по 03.09.2025 рік в сумі 327 060 грн. 07 коп., 3 (три) відсотки річних за період з 20.12.2007 року по 03.09.2025 рік в сумі 26 738 грн. та пеню в розмірі трьох відсотків суми, належної до повернення за період з 20.12.2007 року по 03.09.2025 рік в сумі 9 759 349 грн. 70 коп., що загалом складає 10 163 452 грн. 95 коп, а також судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2025 року постановлено позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, – залишити без розгляду.

30.01.2026 року представник відповідача АТ «Універсал Банк» - адвокат Петриченко А.І. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 177 476,45 грн, понесених у справі № 450/4119/25, а також просила поновити строк на подання такої заяви. Заява мотивована тим, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2025 року позов залишено без розгляду. Ухвала набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження або після розгляду апеляційної скарги. 23.10.2025 між АТ «Універсал Банк» та АО «Хіллмонт Партнерс» укладено договір про надання правничої допомоги щодо представництва інтересів у справі про стягнення 10 163 452,95 грн. Попередній орієнтовний розрахунок витрат складав 12 000 євро. Послуги надано та оплачено, що підтверджується актами та банківськими виписками. Загальна сума сплачених витрат становить 177 476,45 грн. Представник відповідача зазначає, що позивач зловживав процесуальними правами, зокрема безпідставно вважав себе звільненим від сплати судового збору, у зв`язку з чим позов було залишено без руху. Причини пропуску строку на подання заяви про відшкодування витрат обґрунтовані тим, що через перебої з електропостачанням та роботою електронних систем суду не було можливості своєчасно отримати інформацію щодо набрання ухвалою законної сили. Крім того, остаточна оплата послуг здійснена 19.01.2026 року, що унеможливлювало подання підтверджуючих документів раніше. У зв`язку із вищенаведеним, просить заяву задоволити.

16.02.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Качмар І. О. на адресу суду подано заперечення на заяву представника відповідача Акціонерного товариства «Універсал Банк» - адвоката Петриченко Алли Ігорівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 450/4119/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, відповідно до яких останній просить залишити таку без розгляду, мотивуючи це тим, що позивач проти задоволення заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу заперечує в повному обсязі та звертає увагу судуна приписи ст. 141 ЦПК України, та вказує, що представник відповідача заяви про те, що не може подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат не робив, об`єктивних поважних причин неможливості подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат та доказів на підтвердження їх існування не надав, наявні підстави для повернення поданого клопотання, як такого що подане із порушення встановленого порядку та строків на підставі ч.8 ст. 141 ЦПК України. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, – залишено без розгляду. Вказана ухвала надійшла до електронного суду 12.12.2025 року. Проте, заява відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу була подана до суду 29.01.2026 року та зареєстрована 30.01.2026 року. Таким чином, безпідставним є твердження представника відповідача про об`єктивну неможливість подання доказів розміру витрат, які відповідач сплатив, в межах даної справи у встановлений законодавством строк, враховуючи ту обставину, що остання оплата була здійснена 19.01.2026 року, а аргументи представника відповідача про те, що йому достеменно не було відомо чи була подана позивачем апеляційна скарга на ухвалу Пустомитівського районного суду від 27.11.2025 року або у протилежному випадку чи набрала ухвала Пустомитівського районного суду від 27.11.2025 року законної сили теж є безпідставними, оскільки закон не передбачає необхідності набрання ухвалою про залишення позову без розгляду законної сили для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Качмар І. О. у судове засідання з`явився, заперечив проти задоволення заяви представника відповідача АТ «Універсал Банк» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі та просить суд залишити її без розгляду. Звернув увагу суду на приписи ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких докази понесених судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення, у випадку неподання доказів у встановлений строк заява залишається без розгляду. Представник відповідача не заявляв про неможливість подання доказів у визначений законом строк та не надав належних доказів існування об`єктивних перешкод. Окрім цього, адвокат звернув увагу на положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких витрати на правничу допомогу повинні бути співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом та значенням справи для сторони. На його думку, справа не є складною, обсяг підготовлених процесуальних документів є незначним, а заявлена до стягнення сума 177 476,45 грн є явно неспівмірною та завищеною, що також є підставою для відмови у її задоволенні або істотного зменшення.

Представник відповідача АТ «Універсал Банк» – Петриченко А. І. у судове засідання з`явилася, заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити. Вказала, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 177 476,45 грн фактично понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи № 450/4119/25, що підтверджується договором про надання правничої допомоги, актами наданих послуг та банківськими виписками про їх оплату. Зазначила, що відповідні послуги були надані адвокатським об`єднанням у межах представництва інтересів банку в суді, а їх обсяг і вартість відповідають складності справи та ціні позову. Також просила поновити строк на подання заяви про відшкодування судових витрат, посилаючись на об`єктивні обставини, зокрема перебої з електропостачанням, нестабільну роботу електронних сервісів суду та те, що остаточна оплата послуг була здійснена 19.01.2026 року, що унеможливлювало подання підтверджуючих документів раніше.

Представник відповідача АТ «Універсал Банк» – Ганенко О. І. у судовому засіданні заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у поданій заяві, та додатково зазначила, що повністю підтримує правову позицію, викладену представником відповідача Петриченко А. І.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, – залишено без розгляду.

При ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені відповідачем за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені. 03.10.2025 року представником відповідача – адвокатом Петриченко А. І. подано клопотання про долучення попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правову допомогу, в якому вказано, що відповідно до п.п. 4.3., 4.4. Договору про надання правничої допомоги, попередній орієнтовний розрахунок суми витрат відповідача на правову допомогу складатиме 12 000,00 євро. 30.01.2026 року представником відповідача на адресу суду була подана заява про стягнення судових витрат та за правничу допомогу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Згідно ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 10 статті 141 ЦПК України стосується розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову. Якщо суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, він може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму витрат, сплатити різницю іншій стороні.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).

В обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 177 476,45,00 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: Договору про надання правничої допомоги від 23.10.2025 року; акта надання послуг № 2 від 19.01.2026 року, згідно змісту якого вбачається, що виконавцем були виконані наступні роботи: 1) надання правничої допомоги № 450/4119/25, кількістю 1, одиниця – послуга, ціна без ПДВ - 19 225,45 грн, сума без ПДВ - 19 225,45 грн; акта надання послуг № 71 від 32.12.2025 року, із вмісту якого вбачається, що виконавцем були виконані наступні роботи: 1) надання правничої допомоги № 450/4119/25, кількістю 1, одиниця – послуга, ціна без ПДВ – 158 251,00 грн, сума без ПДВ - 158 251,00 грн; виписки по № рахунку: НОМЕР_1 за 02.12.2025 року, сформованої 22.01.2026 року, в які зазначено обороти в розмірі 330 000,00 грн., а в призначенні платежу вказано: «Оплата за юридичні послуги згідно рахунку № 90 від 24.11.2025 р., Договір про надання правничої допомоги від 23.10.2025 р. в т.ч. ПДВ - 55 000, 00 грн.»; виписки по № рахунку: НОМЕР_1 за 19.01.2026 року, сформованої 22.01.2026 року, в які зазначено обороти в розмірі 193 734,12 грн., а в призначенні платежу вказано: «Оплата за юридичні послуги згідно рахунку № 99 від 30.12.2025 р., Договір про надання правничої допомоги від 23.10.2025 р. в т.ч. ПДВ – 32 289, 02 грн.»; витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії ІІ № 1073473; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 12055/10 від 21.08.2025 року; посвідчення адвоката України Петриченко А. І. від 21.082025 року; ордера на надання правничої допомоги АТ «Універсал Банк» у Пустомитівському районному суду Львівської області серії АІ № 2038779 від 29.10.2025 року.

У самій заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 450/4119/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, представником відповідача детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, за період з 23.10.2025 року по 23.11.2025 року: формування правової позиції у справі № 450/4119/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені щодо розповсюдження на спірні правовідносини Закону України «Про захист прав споживачів»; підготовка проєктів клопотань про залишення позову без руху, про долучення попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правову допомогу; підготовка та подання клопотань щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції та доступу до матеріалів справи; підготовка заперечень проти клопотання про об`єднання судових справ; аналіз заяви про усунення недоліків та підготовка заперечень; аналіз ухвали про залишення позову без руху; участь у судовому засіданні; комунікація із секретарем суду; внутрішні обговорення з командою банку щодо процесуальних дій та перспектив; фіналізація та подання відповідних процесуальних документів, що у підсумку всього по проєкту склало 25,91 год., 3 249,20 EUR, що в гривневому еквіваленті за курсом станом на 24.11.2025 року (48,7045) – 158 251 грн. та за період з 24.11.2025 року по 08.01.2026 року: внутрішнє обговорення статусу судового проєкту та подальших дій; комунікація із секретарем суду щодо результатів розгляду процесуальних документів; аналіз можливості оскарження ухвали та заявлення відводу судді; аналіз перспектив справи № 450/4119/25; аналіз ухвали про залишення позову без розгляду; підготовка адвокатського запиту щодо статусу набрання ухвалою законної сили, що у підсумку всього по проєкту склало 2,56 год., 387,20 EUR, що в гривневому еквіваленті за курсом, вказаним самим представником - 49,6525 складає 19 225,45 грн.

Загальний обсяг наданої професійної правничої допомоги становить 28,47 годин на суму 3 636,40 EUR (у гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ, зазначеного у розрахунку 177 476,45 грн.)

Разом з тим, суд також враховує, що так званий «детальний опис робіт» подано виключно у тексті заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Окремого самостійного розрахунку витрат (у вигляді окремого документа), який би: містив підпис уповноважених осіб, був оформлений як додаток до Договору про надання правничої допомоги від 23.10.2025 року, зокрема у п. 1.1. розділу 1 «Предмет договору», визначено, що більш детальний обсяг послуг може бути погоджений шляхом обміну електронними листами або шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору, однак такого не долучено, а також містив би підтвердження погодження клієнтом (замовником), або підтверджував прийняття клієнтом відповідних послуг, суду не надано. Зазначений перелік робіт викладено безпосередньо у мотивувальній частині заяви представника відповідача та не містить підписів сторін, що свідчили б про погодження саме такого обсягу та вартості виконаних робіт між адвокатом і клієнтом. Фактично наведений опис є одностороннім викладом позиції представника відповідача щодо витраченого часу та обсягу, найменування наданих послуг.

Щодо належного підтвердження фактичності витрат, то суд наголошує для сторони відповідача, що для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу значення мають: реальність понесених витрат; необхідність таких витрат; їх розумність та співмірність; належне документальне підтвердження. Подання переліку робіт виключно у тексті заяви без окремого підписаного розрахунку, без належного оформлення акту приймання-передачі послуг (або іншого документа, що підтверджує їх прийняття клієнтом), не може вважатися достатнім підтвердженням фактичності заявленого обсягу витрат.

Додатково щодо змісту заявлених робіт, окрім іншого, суд враховує, що значна частина робіт дублюється за змістом; використовується формальна зміна формулювань («підготовка проєкту», «фіналізація», «подання», «формування», «аналіз», «ознайомлення», «комунікація», «проведення дзвінка», «внутрішнє обговорення») без фактичного розмежування самостійних процесуальних дій; частина дій має організаційний або технічний характер і не є самостійною правничою допомогою; частина дій не підтверджена процесуальним результатом (зокрема щодо «аналізу можливості оскарження» чи «заявлення відводу судді»). З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що поданий розрахунок не є належним, достатнім та переконливим доказом реальності та необхідності заявлених до компенсації витрат у такому розмірі.

Разом з тим, надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Щодо поновлення строку для подання заяви про відшкодування витрат на професіну правничу допомогу, то суд зазначає наступне:

З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує нонести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року в справі № 520/8662/19, від 01 вересня 2022 року в справі № 759/13013/14-ц зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Отже, за змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України цей строк є процесуальним.

Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 27 березня 2023 року в справі №756/820/20.

Матеріалами справи підтверджується те, що під час розгляду справи представником відповідача було подано на адресу суду 03.10.2025 року клопотання про долучення попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правову допомогу, у якому остання заявила, що розрахунок фактично понесених відповідачем витрат на правову допомогу та підтверджуючі докази буде надано в строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ПК України. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені, – залишено без розгляду, а заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу зареєстрована 30.01.2026 року.

Адвокат Петриченко А. І. як підстави для поновлення строку зазначає, що через складну енергетичну ситуацію в Україні суди тимчасово не мали можливості повноцінно працювати з автоматизованою системою документообігу та функціоналом «Електронний суд», у зв`язку з чим представнику відповідача не було достеменно відомо, чи подано апеляційну скаргу на ухвалу від 27.11.2025 року та чи набрала вона законної сили. Крім того, оплата послуг адвокатського об`єднання була здійснена лише 19.01.2026 року, а затримка платежу зумовлена тривалими відключеннями електропостачання, нестабільним інтернет-зв`язком і повітряними тривогами, що, на думку заявника, об`єктивно унеможливило подання доказів розміру витрат у встановлений строк.

Так, 08.01.2026 року представником відповідача було подано адвокатський запит про надання інформації стосовно набрання чинності ухвалою від 27.11.2025 року у справі 450/4119/25. У свою чергу, листом за вих. № 450/4119/25/361/2026 від 12.01.2026 року адвокату Петриченко А. І. було направлено копію ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2025 року.

Однак, вказану ухвалу сторонами було отримано в «Електронному суді» 12.12.2025 року, що підтверджується довідками по доставку електронного документу.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

За змістом наведених процесуальних норм суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у разі його пропуску з поважних причин.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. І заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Посилання представника відповідача на те, що їй не було відомо, чи подано апеляційну скаргу та чи набрала ухвала законної сили, є необґрунтованими з огляду на таке, що ухвалу від 27.11.2025 року сторона отримала 12.12.2025 року через систему «Електронний суд», що спростовує доводи про відсутність доступу до інформації. Разом з тим, приписи статті 141 ЦПК України пов`язують строк подання доказів судових витрат із моментом ухвалення відповідного судового рішення, а не з моментом його набрання законної сили. Отже, обставини щодо можливого апеляційного оскарження жодним чином не перешкоджали поданню заяви про відшкодування витрат у встановлений процесуальний строк.

Суд зауважує також і те, що посилання на те, що АО «Хіллмонт Партнерс» отримало оплату послуг 19.01.2026 року, не може бути підставою для поновлення строку з тих причин, що строк подання доказів судових витрат не залежить від дати фактичної оплати, якщо сторона заявляла про намір їх стягнення. Сторона не позбавлена права надати: договір про надання правничої допомоги, рахунок, акт приймання-передачі послуг, інші документи, що підтверджують зобов`язання зі сплати,

навіть якщо оплата ще не проведена. Відповідач самостійно визначає порядок і строки внутрішніх розрахунків зі своїм представником, і такі обставини не можуть покладатися на іншу сторону як поважна причина пропуску процесуального строку. Фактично затримка оплати є наслідком внутрішньої організації діяльності відповідача та його контрагента і не свідчить про об`єктивну неможливість подання заяви у встановлений законом строк.

З огляду на зазначене, суд вважає, що наведені представником відповідача - адвокатом Петриченко А. І. причини пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення, не є поважними, а відтак відсутні підстави для його поновлення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц «законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду».

Отже, згідно з положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними (пункт 44 додаткової постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/23417/19 (провадження № 61-3364св23)).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах: право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19); процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 у справі № 917/304/21); правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок про те, що "законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18 (адміністративне провадження № К/9901/17118/19), від 27 липня 2023 року у справі № 759/29344/21 (провадження № 61-4746св23).

За змістом частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області постановлена 27.11.2025 року. З тексту клопотання про долучення попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правову допомогу від 03.10.2025 року, вбачається, що розрахунок фактично понесених відповідачем витрат на правову допомогу та підтверджуючі докази буде надано в строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ПК України. При цьому строк для подачі таких доказів закінчувався 19 січня 2026 року включно. З матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана 30.01.2026 року, тобто зі спливом строків, передбачених положенням статті 141 ЦПК України. Отже, у зв`язку із відсутністю підстав для поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду, оскільки такі докази були надані представником відповідача – адвокатом Петриченко А. І. поза межами строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133-141, 259, 268, 270 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

заяву представника відповідача Акціонерного товариства «Універсал Банк» - адвоката Петриченко Алли Ігорівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 450/4119/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Качмар Іван Остапович до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів та пені – залишити без розгляду.

Додаткове рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 27.02.2026 року.

СуддяІ. І. Мельничук