Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №462/2339/20 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2339/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі судового засідання: Чайко А.В.,

представника позивача – адвоката: Лабай А.М.,

представника відповідача – адвоката: Водопийко Х.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - про визнання права власності, суд

в с т а н о в и в :

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Лабай А.М. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому, зі урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати за ОСОБА_1 право власності нам частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та частину гаражу №133 заг. пл. 36,1 кв.м., що розташований у АДРЕСА_2 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , з яким позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 10.08.1985 року. За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 набули у власність квартиру АДРЕСА_1 та гараж №133 заг. пл. 36,1 кв.м., що розташований у АДРЕСА_2 , а тому позивачу належить по частині у вказаному майні, яке набуто за час шлюбу. Спадкоємцями померлого є позивачка, її сини: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також син померлого ОСОБА_5 від першого шлюбу – відповідач ОСОБА_2 . ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та стверджує, що до складу спадщини увійшли 100% частки у спірній квартирі та гаражі. У зв`язку із наведеним жоден спадкоємець не може оформити своїх спадкових прав, а тому позивач змушена звернутися до суду із даним позовом. Просить задовольнити позов.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.06.2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження.

12.08.2020 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано відзив, у якому сторона відповідача заперечила позовні вимоги повністю, вказавши, що спірні квартира та гараж придбані батьком відповідача ОСОБА_5 особисто до 1985 року, ОСОБА_1 ніколи не проживала у спірній квартирі. Крім цього, вказано про пропуск строку звернення до суду із даним позовом.

19.08.2020 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано відповідь на відзив, у якому заперечене викладене у відзиві та вказала, що пайові внески і за квартиру, і за гараж були внесені після одруження позивачки із ОСОБА_5 , право власності на дані об`єкти також зареєстровано під час шлюбу, а тому позивач є співвласником вказаного майна. Щодо пропуску строку позовної давності зазначено, що у 2018 році відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 . Саме з цього часу мало місце порушення прав позивача, а не з моменту смерті ОСОБА_5 , як це стверджує сторона відповідача.

Суд, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності позивача, відповідача, які представлені представниками, та третіх осіб, які у судове засідання не з`явилися, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали суду заяви, у яких просять проводити розгляд справи у їх відсутності, позивні вимоги підтримали, просили позов задовольнити /т.1 а.с.91/.

Позивач ОСОБА_1 у судові засідання особисто жодного разу не з`явилася, від допиту її у якості свідка відмовилася заявою від 10.12.2020 року. /т.1 а.с.169/.

Заслухавши доводи представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з наступного.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 1985 року по день смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 29.09.2016 року, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 /т.1 а.с.6,7, 111/ та вказане не оспорюється сторонами.

Після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу №4/2016 зі змісту якої слідує, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися сини померлого: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_1 .

Згідно з матеріалами справи 02.04.1997 року видано реєстраційне посвідчення про те, що квартира АДРЕСА_1 у ЖБК №66 зареєстрована за ОСОБА_5 на праві особистої власності на підставі довідки, виданої ЖБК №66 м. Львова за №151 від 12.11.1996 року /т.1 а.с.8/.

Відповідно до свідоцтва про право власності на гараж від 05.07.2007 року гаражний бокс № НОМЕР_3 в цілому, в гаражному кооперативі «Космос», який розташований на АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 на праві приватної власності /т.1 а.с.9/.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

За наведених обставин, вказаний спір підлягає вирішенню відповідно до діючого законодавства, яке було чинним на момент внесення пайових внесків, тобто ЦК України в у редакції 1963 року та КпШС України у редакції 1969 року.

Відповідно до статті 112 ЦК України /1963 року/ майно може належати на праві спільної власності, зокрема, двом або кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За загальним правилом, згідно зі статтею 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 19 червня 2024 року у справі №676/7194/21 (провадження 61-2630св24) від 19 червня 2024 року, звернув увагу на роз`яснення Пленуму Верховного Суду України у пунктах 6, 6-1 постанови від 18 вересня 1987 року №9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», згідно з яким при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судам слід керуватися статтею 146 Житлового кодексу УРСР, статтею 15 Закону України «Про власність», пунктом 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року № 186, і статтями 22, 24, 28, 29 КпШС України, ураховуючи, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, та після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

У постанові від 20 лютого 2019 року у справі №209/5027/14-ц (провадження № 61-12401св18) Верховний Суд вказав, що при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.

Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі.

Процедуру оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна для членів житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески, шляхом отримання свідоцтва про право власності від місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та реєстрацію їх в бюро технічної інвентаризації законодавець передбачив з 1995 року.

При цьому, факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі на ім`я якої зареєстроване (постанова ВС від 01.04.2020 № 462/518/18).

Отже, за загальним правилом будь-яке майно, за виключенням майна яке є особистою приватною власністю одного з подружжя або набуте за його особисті кошти, належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

До матеріалів справи долучено дві копії довідки №151 від 12.11.1996 року, виданої ЖБК №66 щодо внесення пайових внесків ОСОБА_5 .

Судом оглянуто інвентаризаційну справу по квартирі АДРЕСА_1 , у якій міститься оригінал довідки №151 від 12.11.1996 року, виданої ЖБК №66, у якій вказано, що пайовий внесок за дану квартиру повністю внесено в 1987 році, сума паєнагромадження складає 2854 крб., довідка підписана головою ЖБК-66 Шпак М.І. та бухгалтером ОСОБА_6 , копія такої довідки долучена до матеріалів справи стороною позивача /т.1, а.с.28 зворот/.

Також у матеріалах інвентаризаційної справи по квартирі АДРЕСА_1 міститься реєстраційне посвідчення від 02.04.1997 року, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_5 на праві особистої власності на підставі довідки, виданої ЖБК №66 м. Львова за №151 від 12.11.1996 року.

Згідно висновку експерта за результатами проведення технічної експертизи документів №1387 від 06.08.2024 року документи в папку з назвою «Інвентаризаційна справа Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №136 ( АДРЕСА_3 )» були вшиті вперше, але наявність додаткових отворів на решті документів дають підстави для висновку про те, що документи прошивались не один раз. Ознак монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки при виконанні оригіналу Довідки ЖБК №66 від 12.11.1996 року, 151, немає. Текст в оригіналі Довідки ЖБК №66 від 12.11.1996 року 151 виконаний за допомогою друкарської машинки через стрічку чорного кольору. В оригіналі Довідки ЖБК №66 від 12.11.1996 року 151 будь які зміни первинного змісту (як-то виправлення, підчистки, дописки, тощо) відсутні. /т.3, а.с.24-31/

У судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_7 повністю підтримала висновок експерта від 06.08.2024 року, вказала, що ознаки підроблення даної довідки відсутні, а наявність декількох отворів на документах, що містяться у інвентаризаційній справі може бути свідченням того, що із даними документами працювали.

Стороною відповідача до матеріалів справи долучено копію довідки №151 від 12.11.1996 року, підписаної головою ЖБК-66 Шпак М.І. та бухгалтером ОСОБА_6 , відповідно до якої пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 повністю внесено в 1984 році, сума паєнагромадження складає 2854 крб. /т. 1, а.с.69/.

У судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_8 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_5 та мамою відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є сусідами по будинку на АДРЕСА_4 , ОСОБА_10 також колишній голова ЖБК №66, які вказали, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 , оскільки вніс пайові внески до 1984 року.

Також, стороною відповідача долучено до матеріалів справи копію рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01.10.2007 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, у якому вказано, що ОСОБА_5 мотивує свої позовні вимоги тим, що у 1980 році вніс пай та отримав квартиру АДРЕСА_1 .

Водночас, суд не приймає до уваги такі доводи, якими стороною відповідача заперечено позовні вимоги, оскільки оригінал довідки №151 від 12.11.1996 року, у якій вказано, що пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 повністю внесено в 1984 році суду не надано, натомість судом оглянуто оригінал довідки №151 від 12.11.1996 року у якій вказано, що пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 повністю внесено в 1987 році та сумнівів у достовірності таких даних не виникає, що також підтверджено висновком експерта.

Крім цього, покази свідків щодо внесення ОСОБА_5 пайових внесків за квартиру до 1984 року, а не до 1987 року, не узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом, покази ОСОБА_8 у частині показань щодо внесення пайового внеску у 1984 році не можуть вважатися достовірними, оскільки з ОСОБА_5 вони розлучилися у 1979 році /т.1 а.с.204/, та враховуючи те, що минув тривалий час, суд не приймає такі до уваги.

Також, згідно наданих суду письмових пояснень ОСОБА_11 , який є головою ОСББ «Симона Петлюри -49», ЖБК №66 був створений 16.09.1965 року на підставі заяв громадян про покращення житлових умов за рахунок залучення в будівництво їх власних коштів, у 06.02.1969 року багатоквартирний житловий будинок був зданий в експлуатацію. У 2019 році ЖБК №66 реорганізовано в ОСББ «Симона Петлюри -49».

Таким чином, відомості про те, що пайовий внесок за спірну квартиру, як це вказав свідок ОСОБА_10 , мав бути внесений до 1984 року у справі відсутні.

Щодо покликання сторони відповідача на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01.10.2007 року, то суд звертає увагу, що зазначення про те, що ОСОБА_5 у 1980 році вніс пай та отримав квартиру АДРЕСА_1 є покликання на доводи, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги, а не встановлені судом обставини. Натомість, згідно вказаного судового рішення, судом встановлено, що ОСОБА_5 був членом ЖБК №66, повністю сплатив пай. При цьому, судом не було встановлено у якому саме році ОСОБА_5 було внесено пай.

Таким чином, враховуючи наявні матеріали справи, доводи сторін, дослідженні судом докази, суд приходить до переконання, що відповідачем ОСОБА_2 не спростовано, що пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_5 було внесено у 1987 році, тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, згідно з матеріалами справи, ОСОБА_5 є власником гаражного боксу № НОМЕР_3 заг. пл. 36,1 кв.м., що розташований у АДРЕСА_2 в АГК «Космос», що підтверджується свідоцтвом про право власності від 05.07.2007 року /т. 1 а.с.30/.

Відповідно до відповіді на запит представника позивача - адвоката Лабая А.М. від 28.03.2020 року голова АГК «Космос» повідомив, що пайовий внесок за гаражний бокс ОСОБА_5 був повністю внесений до березня 2007 року /т.1 а.с.31/.

Згідно з довідкою від 10.08.2020 року гаражного кооперативу «Космос» член ГК «Космос» ОСОБА_5 станом на 01.08.2020 р. не мав заборгованості по оплаті членських внесків та інших платежів. ОСОБА_5 не є власником та відповідно членом ГК «Космос» /т.1 а.с.53/.

Відповідно до довідки №392 від 06.03.2007 року ОСОБА_5 є членом гаражного кооперативу «Космос» і йому належить гаражний бокс № НОМЕР_3 . Гаражний бокс введений в експлуатацію в 1983 році. Член гаражного кооперативу ОСОБА_5 повністю вніс свій пайовий внесок /т.1 а.с.66/ .

Із врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, що пайовий внесок за гаражний бокс № НОМЕР_3 заг. пл. 36,1 кв.м., що розташований у АДРЕСА_2 » внесено ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу з позивачем у 1985 році, а тому позовні вимоги у частині визнання права власності на 1/2 частину гаражу №133 заг. пл. 36,1 кв.м., що розташований у АДРЕСА_2 в АГК «Космос» не підлягає задоволенню.

Що стосується заяви представника відповідача у виступі в судових дебатах про застосування строку позовної давності, оскільки позов поданий із пропуском трьохрічного строку, а тому просить відмовити у задоволенні позову, суд зазначає, що 19.02.2018 році відповідач ОСОБА_2 звернувся до Сихівського районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 . Саме з цього часу мало місце порушення прав позивача ОСОБА_1 , а не з моменту смерті ОСОБА_5 , як це стверджує сторона відповідача, відповідно відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3243 гривні 50 копійок та витрат на професійну правничу допомогу 33950,00 гривень пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із ціни позову та вартості спірного майна – квартири та гаража.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 264- 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 /одну другу/ частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_6 ) понесені судові витрати у розмірі 3243 /три тисячі двісті сорок три/ гривні 50 копійок пов`язані сплатою судового збору та 33950 /тридцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят/ гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.02.2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.