Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №444/385/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/385/26

Провадження № 2/444/965/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)про визнання права на майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)про визнання права на майно, у якому просить визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 1,03 га умовних кадастрових гектарів без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території колишньої Добросинської сільської ради, на сьогоднішній день Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського (колишнього Жовківського) району Львівської області, право на яку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 162055, виданого 12 серпня 1997 року Добросинською сільською радою та зареєстрованого у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 824, спадкоємцем першої черги за законом якого був його син, ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але юридично не оформив своїх спадкових прав, а також визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 0,92 га умовних кадастрових гектарів без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території колишньої Добросинської сільської ради, на сьогоднішній день Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського (колишнього Жовківського) району Львівської області, право на яку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 161587, виданого 12 серпня 1997 року Добросинською сільською радою та зареєстрованого у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 356.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв після його смерті спадщину, враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, оскільки був зареєстрований та постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на день смерті спадкодавця, не відмовився від прийняття спадщини упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини.

Водночас ОСОБА_3 був спадкоємцем першої черги за законом після смерті його батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв спадщину після його смерті, оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном, так як був зареєстрований та фактично проживав разом із ОСОБА_2 , вів з ним спільне господарство на день його смерті, не відмовився від прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.

Однак, ОСОБА_3 юридично спадщину після смерті ОСОБА_2 не оформив.

Зазначає, що спадщини на право на земельну частку (пай) площею 1,03 га умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_2 згідно сертифіката на право на право приватної власності на землю (середню земельну частку) старого зразка, спадкоємцем якого був його син- ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину, але юридично не оформив своїх спадкових прав, не може оформити, так як відсутній правовстановлюючий документ на право на дану земельну частку (пай) нового зразка, який водночас не може бути виданий на ім`я померлого ОСОБА_2 , оскільки він втратив цивільну правоздатність та дієздатність внаслідок смерті.

Також спадщини на право на земельну частку (пай) площею 0,92 га умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_3 згідно сертифіката на право на право приватної власності на землю (середню земельну частку) старого зразка, не може оформити, так як відсутній правовстановлюючий документ на право на дану земельну частку (пай) нового зразка, який водночас не може бути виданий на ім`я померлого ОСОБА_3 , оскільки він втратив цивільну правоздатність та дієздатність внаслідок смерті.

Водночас право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на зазначені земельні частки (паї) підтверджуються сертифікатами на право на право приватної власності на землю (середню земельну частку) старого зразка.

А тому, враховуючи наведені вище обставини вважає, що його право на дані земельні частки (паї) підлягають захисту в судовому порядку, як наслідок просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 04 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі.

Витребувано з Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчену копію спадкових справ № 302/2025, яка зареєстрована 10 листопада 2025 року після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та № 468/2015, яка зареєстрована 06 жовтня 2015 року після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Добросинсько-Магерівської сільської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог, при вирішенні справи покладаються на думку суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, Жовківської державної нотаріальної контори Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак від неї на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що заперечень проти позовних вимог немає.

Крім того, із Жовківської державної нотаріальної контори Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання вимог ухвали на адресу суду надійшли копії спадкових справ № 302/2025, яка зареєстрована 10 листопада 2025 року після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та № 468/2015, яка зареєстрована 06 жовтня 2015 року після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, покладається при вирішенні справи на думку суду, фактично визнав позовні вимоги, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Добросин, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України № НОМЕР_1 , який виданий 06 листопада 2024 року органом 4628.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке 10 жовтня 1992 року видане Добросинською сільською радою Жовківського району Львівської області, вбачається, що його батьком є ОСОБА_3 , матір`ю – ОСОБА_4 .

Батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 , матір`ю- ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , яке видане 07 травня 1962 року Добросинською сільською радою Львівської області.

Відповідно ОСОБА_2 є дідом позивача ОСОБА_1 .

З сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 162055, який виданий 12 серпня 1997 року Добросинською сільською радою та зареєстрований у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 824, вбачається, що ОСОБА_2 на підставі рішення № 4 IV сесії Добросинської сільської ради від 17 березня 1995 року було передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,07 га, а по уточнених даних 1,03 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості.

Земельна ділянка розташована на території Добросинської сільської ради. Землю передано для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 17 липня 2000 року було зроблено запис за № 19, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_4 , яке видане Добросинською сільською радою Жовківського району Львівської області 17 липня 2000 року.

Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України від 16 січня 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від від 18 липня 1963 року у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто спадщина відкрилася до набрання чинності Цивільним кодексом України, то до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після його смерті необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Згідно ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Нормою ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року встановлено, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

З довідки № 606, яка видана Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 17 грудня 2025 року, вбачається, що від імені ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт у виконкомі Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області не посвідчувався.

Не посвідчувався заповіт від імені ОСОБА_2 й нотаріусом, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 41712135 від 06 жовтня 2015 року.

Так як заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався, а тому спадкування після його смерті відбувається за законом.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Нормою ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Так як ОСОБА_3 , є сином ОСОБА_2 , а тому враховуючи норму ч. 1 ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, він є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька, ОСОБА_2 .

Викладеним у довідці № 605, яка видана Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 17 грудня 2025 року, стверджується, що ОСОБА_2 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав в будинку АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року встановлено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

З довідки № 604, яка видана Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 17 грудня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_3 , син померлого ОСОБА_2 , проживав та був зареєстрований разом із своїм батьком в будинку АДРЕСА_1 , а саме станом на 17 липня 2000 року, та вели спільне господарство.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим — день, зазначений в статті 21 цього Кодексу, ОСОБА_3 не відмовився від прийняття спадщини, навпаки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки був зареєстрований, проживав разом із ОСОБА_2 , вів з ним спільне господарство.

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 жовтня 2015 року було зареєстровано спадкову справу № 468/2015, номер у спадковому реєстрі № 58027722, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 41712195, який виданий 06 жовтня 2015 року ОСОБА_6 , державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області.

Однак, ОСОБА_3 юридично спадщину після смерті ОСОБА_2 не оформив.

З сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 161587, який виданий 12 серпня 1997 року Добросинською сільською радою та зареєстрований у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 356, вбачається, що ОСОБА_3 на підставі рішення № 4 IV сесії Добросинської сільської ради від 17 березня 1995 року було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,96 га, а по уточнених даних 0,92 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості.

Земельна ділянка розташована на території Добросинської сільської ради. Землю передано для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане виконавчим комітетом Добросинської сільської ради Жовківського району Львівської області 27 липня 2016 року.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

А тому, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на право на земельну частку (пай), яке належало йому, а також на право на земельну частку (пай), яке ним фактично успадковане, але юридично не оформлене після смерті ОСОБА_2 .

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Нормою ст. 1217 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

З довідки № 600, яка видана Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 17 грудня 2025 року, вбачається, що від імені ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіт у виконкомі Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області не посвідчувався.

Не посвідчувався заповіт від імені ОСОБА_3 й нотаріусом, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83194569 від 10 листопада 2025 року.

Так як заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався, а тому спадкування після його смерті відбувається за законом.

Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкоємця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_1 як син ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом після його смерті, враховуючи норму статті 1261 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Викладеним у довідці № 598, яка видана Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 17 грудня 2025 року, стверджується, що ОСОБА_3 , до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований та проживав в будинку АДРЕСА_1 .

Ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

З довідки № 599, яка видана Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 17 грудня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 , син померлого ОСОБА_3 , проживав та був зареєстрований разом із ним в будинку АДРЕСА_1 , а саме станом на 25 липня 2016 року та вели спільне господарство.

Тобто, ОСОБА_7 прийняв спадщину як спадкоємець за законом першої черги після смерті батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, оскільки був зареєстрований та постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на день смерті спадкодавця, не відмовився від прийняття спадщини упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини.

Внаслідок звернення позивача із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у Жовківській державній нотаріальній конторі Львівської області 10 листопада 2025 року було зареєстровано спадкову справу № 302/2025, номер у спадковому реєстрі № 74845639, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 83194792, який виданий 10 листопада 2025 року ОСОБА_6 , державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області.

Однак, листом за вихідним № 1027/01-16 від 18 листопада 2025 року Жовківська державна нотаріальна контора Львівської області відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на право на земельні частки (паї), площами 1,03 га та 0,92 га, що знаходяться на території Добросинської сільської ради Львівського району Львівської області і належали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого ОСОБА_3 спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав, через неподання оригіналу правовстановлюючих документів нового взірця на вищевказані земельні паї із відповідною реєстрацією в Книзі реєстрації сертифікатів та роз`яснено, що у разі відсутності таких документів, позивачу необхідно звернутися в судові органи для оформлення права на вищевказані земельні паї в порядку спадкування.

Суд враховує, що сертифікати нового зразка на земельні частки (паї), видані на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у позивача відсутні, вони за життя не обміняли сертифікати на земельні частки (паї) старого зразка на новий зразок сертифіката, їм не виділялася земельні частки (паї) в натурі, вони не оформляли права власності на земельні ділянки.

Відповідно до статті 8 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" постановою Кабінет Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» затверджено відповідну форму сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Згідно ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відтак суд бере до уваги, що позивачем не може бути пред`явлено для оформлення спадщини належної форми документів, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 померли, а тому втратили цивільну правоздатність та дієздатність, а за життя не зробили необхідних дій.

Водночас, право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на зазначені земельні частки (паї) підтверджуються сертифікатами на право на право приватної власності на землю (середню земельну частку) старого зразка.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази суд приходить до висновку, що право позивача на земельні частки (паї) в порядку спадкування за законом підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтею 23, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) площею 1,03 га умовних кадастрових гектарів без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території колишньої Добросинської сільської ради, на сьогоднішній день Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського (колишнього Жовківського) району Львівської області, право на яку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 162055, виданого 12 серпня 1997 року Добросинською сільською радою та зареєстрованого у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 824, спадкоємцем першої черги за законом якого був його син, ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але юридично не оформив своїх спадкових прав.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) площею 0,92 га умовних кадастрових гектарів без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території колишньої Добросинської сільської ради, на сьогоднішній день Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського (колишнього Жовківського) району Львівської області, право на яку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 161587, виданого 12 серпня 1997 року Добросинською сільською радою та зареєстрованого у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 356.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2026 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.