Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №943/2153/25 — Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/2153/25

Провадження №3/943/32/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., за участю секретаря судового засідання Дутки С.І., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Коченаш Ю.К., розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №499612 від 31.10.2025, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП за те, що 31 жовтня 2025 року о 18 год. 10 хв. на вулиці Львівська, 47 у місті Буську Золочівського району Львівської області він повторно протягом року керував транспортним засобом марки «AUDI Q5», реєстраційний номер НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння шкіри обличчя), а від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи представлений повноважним захисником – адвокатом Коченаш Ю.К., яка в судовому засіданні категорично заперечила винуватість свого підзахисного в скоєнні вищевказаного адміністративного правопорушення та просила закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки зазначені в адміністративному протоколі обставини не відповідають дійсності, його вина не доведена «поза розумним сумнівом» та відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, захисник покликалася на те, що після її ознайомлення із матеріалами даної адміністративної справи з`ясувалося, що відсутні належні та допустимі докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що підтверджується рішенням Буського районного суду Львівської області від 04.12.2025 року в справі №943/2164/25, котре набрало законної сили від 15.12.2025, а також до матеріалів справи долучено відеозапис події, який не містить звукозапису, де її підзахисному поліцейським висловлено підозру в керуванні ним автомобілем, наявності ознак алкогольного сп`яніння та пропозиції поліцейського пройти відповідний огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також те, що ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, оскільки останній повідомив, що таке не мало місця за його участю. Крім того, захисник звертає увагу суду на відсутність належного відеозапису даної події, не залучення поліцейським двох свідків, як того вимагають положення статті 266 КУпАП. Тобто, як вважає захисник, що освідування ОСОБА_1 фактично не проводилося, оскільки відеозапис цього факту не містить, а свідки не залучалися. Відтак, захисник вважає, що працівниками поліції у даній справі порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки матеріали справи не містять належних доказів щодо: факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння, встановлення таких ознак та висловлення їх підзахисному, пропозиції поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а також висловлена відмова останнім від проходження такого огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Більше того, захисник покликалася на те, що за відсутності в матеріалах справи належного відеозапису на підтвердження вищевказаних інкримінованих фактів, до справи не додано доказів того, що такий огляд проводився у присутності двох свідків у встановленому законом порядку. Відтак, захисник просила закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в її діях підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією частини другої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до вимог п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду регулює «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015.

Згідно вимог пункту 5 Розділу ІІ та пункту 2 Розділу ІІІ Наказу МВС України №1026 від 18.12.2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» передбачено, що включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Також у силу приписів підпунктів 2, 3 пункту 1 Розділу VІІ цієї Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняється примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; перешкоджання здійсненню відеозапису.

Однак, як убачається із долученого до протоколу про адміністративне правопорушення диску DVD, що такий не містить належного відеозапису події за участю ОСОБА_1 , оскільки такий не відтворює звукозапису події, що мала місце за участю ОСОБА_1 , тобто указаний відеозапис є без озвучення розмови (на ньому відсутній звук), а при перегляді відеозапису події наявна картинка взагалі без її озвучення.

Отже, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній відеозапис події за участю ОСОБА_1 , на якому об`єктивно зафіксовано: факт встановлення поліцейським ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 та пропозиції останньому пройти огляд на стан такого сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер»; його відмови від огляду, а також факту його проходження та незгоди із результатами такого огляду, що є підставою для пропозиції водію пройти такий огляд у найближчому медичному закладі, чого на відеозаписі події зафіксовано не було.

Разом із тим, як слідує із відповіді начальника ВП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області (вх. №ЕП-254/26 від 12.02.2026) про те, що відеозапис із портативного відеореєстратора, на який 31.10.2025 року здійснювався запис інспектором СРПП ВП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Климок М.І. та поліцейським СРПП ВП №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Цьокан Я.І. відсутній на зарядній станції для натільних камер «EEYLOG DS-2».

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Проте, як убачається із матеріалів даної справи про адміністративне правопорушення, що до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належного відеозапису події в частині освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та його відмови від такого огляду, як і відсутні об`єктивні дані про залучення поліцейським двох свідків щодо фіксування згаданих подій, оскільки у відповідній графі протоколу «Свідки чи потерпілі» міститься відмітка про те, що "свідки не залучалися".

Згідно частини п`ятої статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Крім того, частиною третьою статті 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 затверджений «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Пунктом 5 цієї Постанови передбачено, що підтвердженням стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (п. 6 цієї Постанови).

Крім того, відповідно до пункту 8 цієї Постанови у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Натомість, як убачається із дослідженого відеозапису події та письмових матеріалів, що будь-які об`єктивні відомості щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки чи його незгоди з результатами такого огляду, а також відеозапис не містить пропозиції поліцейського пройти такий огляд на місці зупинки траснпортного засобу за допомогою газоаналізатора, відмови водія від такого огляду на місці, як ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чого відеозапис події не містить, що виключає наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Більше того, як убачається із рішення Буського районного суду Львівської області від 04.12.2025 року в справі №943/2164/25, котре набрало законної сили від 15.12.2025, яким скасовано постанову складену інспектором відділення поліції №2 (м. Буськ) Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Климок Мартою Ігорівною серії ЕНА № 6057524 від 31.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Також указаним судовим рішенням встановлено, що позивач заперечує сам факт керування транспортним засобом у момент, зазначений у постанові, тоді як у матеріалах справи відсутні будь-які докази фото, відеозаписи, показання свідків чи інші джерела доказів, які б однозначно підтверджували, що саме позивач керував відповідним транспортним засобом. За таких умов висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованим, а притягнення до відповідальності незаконним.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно рішення ЄСПЛ в справі «Коробов проти України від 21.07.2011, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, Суд вказав, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Аналогічно у рішенні ЄСПЛ в справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

За таких обставин, суд вважає, що залишився недоведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним вимог пункту 2.5 ПДР України за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №499612 від 31.10.2025, зважаючи на те, що із долученого відеозапису події неможливо встановити факт озвучення працівниками поліції водію виявлених в останнього ознак алкогольного сп`яніння, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, висловлення вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, а також не зафіксовано факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто із зазначених відеофайлів в цілому не зрозуміло і неможливо встановити предмет розмови водія із працівниками поліції. Інші докази, зокрема наявність двох свідків та їхніх пояснень, які могли б засвідчити факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, в матеріалах справи відсутні. Натомість, матеріали справи не містять об`єктивних даних щодо залучення до процесу освідування ОСОБА_1 двох свідків, що є обов`язковим для поліцейського в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.

Подібні правові висновки викладені у постановах Львіського апеляційного суду від 31 травня 2024 року в справі №439/595/24, від 23 липня 2024 року в справі №445/405/24, від 24 липня 2024 року в справі №447/921/24. Зокрема, в справі №445/405/24 апеляційний суд зазначив, що на переконання апеляційного суду судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку. Як на докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції покликався у судовому рішенні на протокол про адміністративне правопорушення ААД №548308 від 17.02.2024, акт огляду, направлення до медичного закладу, пояснення. Однак, суд першої інстанції не дав оцінки наведеним доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності для прийняття рішення про визнання винуватості, зокрема наявні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які є основними доказами винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, як вбачається з наявних відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції (чотири відеофайли), не зафіксовано (через відсутність звуку на усіх чотирьох записах) та неможливо встановити факт озвучення працівниками поліції водію виявлених в останнього ознак алкогольного сп`яніння, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.02.2024, висловлення вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, а також не зафіксовано факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто із зазначених відеофайлів в цілому не зрозуміло і неможливо встановити предмет розмови водія із працівниками поліції. Інші докази, зокрема наявність двох свідків та їхніх пояснень, які могли б засвідчити факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, в матеріалах справи відсутні. Отже, постанова суду першої інстанції про визнання водія винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також у постанові Одеського апеляційного суду від 10 липня 2024 року в справі №509/1774/24 міститься висновок про те, що зазначені обставини не знайшли свого підтвердження у матеріалах відеофіксації від 09.03.2024 року. Так на відеозапису відсутні події, як пропозиції особі пройти таке обстеження у медичному закладі або за допомогою приладу «Drager», так і відмова особи від цього, оскільки на відеозапису відсутній звук, тільки наявне зображення. Таким чином, відеозаписом не доведено факту відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння. Інші доказ, які б доводили обставину - відмову особи від обстеження на стан сп`яніння в матеріалах справи відсутні та судом не встановлені.

Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а згідно правової позиції у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відтак, із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 130, 245, 247, 251, 266, 279, 280, 283, 284, 288 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Суддя І. Б. Кос