Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №943/1813/25 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №943/1813/25

Провадження №2/943/307/2026

27 лютого 2026 року м.Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б.М.

при секретарі Пирка В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_3 звернулася в суд в інтересах ОСОБА_4 з означеним позовом, покликаючись на те, що після смерті діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, що складається з права на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,1833 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,5014 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Новий Ріпнів Золочівського району Львівської області. Позивач є спадкоємцем по заповіту до даного майна після смерті діда ОСОБА_5 , фактично прийняв спадщину, здійснює постійний догляд та несе витрати по утриманню спадкового майна. Однак не може юридично оформити прийняття спадщини, оскільки до нотаріуса не звертався у видачі свідоцтва про право на спадщину для оформлення своїх спадкових прав, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки. Оскільки дідо ОСОБА_5 за життя майно не приватизував, а отримав рішення про передачу йому у безплатну приватизацію земельної ділянки, оскільки розпочав процедуру приватизації, однак не встиг належним чином зареєструвати право власності. Тому просить суд визнати за ним право власності на дане спадкове майно.

Позивач ОСОБА_4 , представник ОСОБА_3 до початку судового засідання, подали заяву з проханням справу слухати у відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримують в повному об`ємі, просять позов задовольнити.

Представник відповідача, за викликом суду, не з`явився, був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи у їх відсутності, пояснень, заперечень, відзив на позов, не подав.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданим Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 16.09.2021 року підтверджується факт смерті діда позивача ОСОБА_5 , про що зроблено актовий запис № 511.

Після смерті останнього залишилось спадкове майно, що складається з права на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,1833 га кадастровий номер 4620683600:18:002:0002, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельної ділянки площею 0,5014 га кадастровий номер 4620683600:18:002:1206, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Новий Ріпнів Золочівського району Львівської області.

За життя ОСОБА_5 розпочав процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок, а саме виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) виготовлену ФОП ОСОБА_6 від 2021 року, земельні ділянки було сформовано та присвоєно їм кадастрові номера.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5318893822021 від 14.09.2021 року, земельна ділянка площею 0,1833 га має кадастровий номер 4620683600:18:002:0002, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Новий Ріпнів Золочівського району Львівської області.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5313813482021 від 23.12.2021 року, земельна ділянка площею 0,5014 га має кадастровий номер 4620683600:18:002:1206, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Новий Ріпнів Золочівського району Львівської області.

З витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ – 9978155172025 від 16.09.2025 року, вбачається що, вартість: земельної ділянки: кадастровий номер 4620683600:18:002:1206 становить 4877.75 грн..

Як вбачається з вищевказаного, за життя ОСОБА_5 розпочав процедуру приватизації земельних ділянок, однак не встиг належним чином зареєструвати право власності на них.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя, а саме 24 жовтня 2019 року склав заповіт, який був посвідчений секретарем Милятинської сільської ради Буського району Львівської області, зареєстрований в реєстрі за № 97, за яким все своє майно заповів ОСОБА_4 .

Згідно ст.1268 ЦК України вважається що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном.

Суд приходить до переконання, що позивач фактично прийняв спадщину після смерті діда ОСОБА_5 , вступив у володіння і розпорядження спадковим майном, оскільки на час смерті діда проживав разом з ним в одному житловому будинку, що стверджується довідкою виданою Милятинським старостинським округом Буської міскої територіальної громади Львівської області № 309 від 12.09.2025 року.

Інших першочергових спадкоємців, які б претендували на дане майно, судом не встановлено і у суду немає повноваження щодо збирання доказів по справі, лише оцінка наявних у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням їх цільового призначення. Реалізувати своє законне право спадкування на спадкове майно в позасудовому порядку позивач не може, так як відсутній оригінал державного акту на право приватної власності на землю у зв`язку з його втратою.

Відповідно до п. «г», ч.1, ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі - прийняття спадщини.

Згідно ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Відповідно до ст. 125 3К України право власності на земельну ділянку, а тако право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а тако право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власнос без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 3К України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 3К України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14.09.2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу Х доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16.09.2008 року № 509-VI).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

В пункті 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз?яснено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 350/67/15-ц, та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 723/1061/17 про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зістаттею 125 3К України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Обставин, які б спростовували твердження позивач в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позивач набув права власності на спадкове майно на законних підставах, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 247, 258-259, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1233, 1235,1268 ЦК України, суд –

ухвалив:

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , житель в с. Ріпнів Золочівського району Львівської області, право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку площею 0,1833 га кадастровий номер 4620683600:18:002:0002, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку площею 0,5014 га кадастровий номер 4620683600:18:002:1206, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в с. Новий Ріпнів Золочівського району Львівської області, в порядку спадкування по заповіту, після смерті діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Б. М. Журибіда