Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №335/12170/24 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/12170/24 1-кп/335/304/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження № 12024082060001355 від 11.10.2024 року за обвинуваченням:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2024 року, приблизно з 01 години 00 хвилин по 05 годин 50 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись к приміщенні квартири АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, із корисливих мотивів, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, таємно викрав з шухлядки письмового столу, який знаходився у вищевказаній квартирі, грошові кошти в сумі 10 500 гривень 00 копійок.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , утримуючи при собі викрадене майно, покинув приміщення квартири, а в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Судовий розгляд проведено в межах пред`явленого обвинувачення, відповідно до ст.337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, але в своїх поясненнях та судових дебатах зазначив, що дійсно в жовтні 20024 року, знаходячись з друзями в квартирі АДРЕСА_2 , заволодів грошовими коштами потерпілої, яким розпорядився на власний розсуд. Зобов`язується відшкодувати потерпілій спричинену матеріальну шкоду у повному обсязі. Зробив для себе висновки, просить суворо не карати.

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , його вина у вчиненні злочину також підтверджується дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами:

-показами потерпілої ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила, що в жовтні 2024 року її неповнолітня донька повідомила про те, що після перебування її друзів з приміщення кімнати зникли грошові кошти в сумі 10 500 гривень. В наступному шкода частково відшкодована в сумі 2 500 гривень. Цивільний позов заявляти не бажає. Покарання просить призначити на розсуд суду;

-показами свідка ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що проживає в окремій кімнаті в одній квартирі з матір`ю ОСОБА_4 . Восени 2024 року, в один з днів в жовтні місяці, запросила до себе в гості своїх друзів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які перебували в квартирі до ранку. В процесі спілкування виходила на кухню та на балкон. В наступному виявила пропажу власних коштів, які були в шухляді письмового столу;

-показами свідка ОСОБА_11 , який повідомив суду, що в жовтні 2024 року разом з ОСОБА_12 і ОСОБА_13 були в гостях у ОСОБА_14 . Протягом ночі до ранку перебували в її кімнаті, а її мама відпочивала в іншому приміщенні. Іноді виходили на кухню та на балкон. Вранці по дорозі додому ОСОБА_13 сказав, що взяв з тумбочки грошові кошти і передав їм з ОСОБА_12 по 1 000 гривень, які вони потім повернули потерпілій.

Окрім показань потерпілої та свідків, винуватість ОСОБА_5 у фактично скоєному злочині за встановлених судом обставин, повністю підтверджується письмовими доказами, які були досліджені під час судового розгляду, а саме:

-протоколом огляду місця події (а.с.35-46, т.1);

-протоколом огляду виданих грошових коштів (а.с.49-52, т.1);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с.54-56, т.1);

-протоколами слідчих експериментів (а.с.57-60, т.1).

Таким чином, за встановлених судом обставин, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Враховуючи характер та спосіб вчинених дій, суд приходить до висновку, що умислом обвинуваченого ОСОБА_5 охоплювалась направленість на таємне викрадення чужого майна.

Оцінивши досліджені в ході судового розгляду докази, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

При визначенні ОСОБА_5 виду і міри покарання, суд керується вимогами ст.65 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, та враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу обвинуваченого, що він визнав свою вину, є особою раніше не судимою, має постійне місце проживання, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, на спеціальних обліках не перебуває, збитки від спричиненого кримінального правопорушення потерпілій частково відшкодовані, його сімейне і матеріальне становище, поведінку після скоєного злочину.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття та часткове відшкодування спричиненої потерпілій шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує те, що він є особою раніше не судимою, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Також, суд враховує позицію прокурора і потерпілої щодо можливого виправлення обвинуваченого.

Тому, суд приходить до висновку, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання і призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статі.

При цьому суд приходить до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого від відбуття покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_5 саме такого покарання випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, і буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення ним нових злочинів.

У кримінальному провадженні потерпілим цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Арешт на майно не накладався.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 на досудовому слідстві та в ході розгляду справи в суді не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за цією статтею у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в 2 (два) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній.

Речові докази:

-грошові кошти в сумі 2 500 грн., передані на відповідальне зберігання потерпілій, -

залишити власнику ОСОБА_4 ;

-тканинний мішок, де зберігались грошові кошти потерпілої, переданий на зберігання

до камери схову Відділу поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, - повернути потерпілій ОСОБА_4 .

З огляду на запроваджений в Україні з 24.02.2022 року режим воєнного стану, який діє до цього часу, суд оголошує резолютивну частину вироку. Повний текст вироку буде вручено учасниками провадження негайно після проголошення його резолютивної частини.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1