Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №314/672/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/672/26

Провадження № 1-кп/314/652/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2026 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільнянськ у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082210000009 від 04.01.2026 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Комишуваха, Оріхівського району, Запорізької області, українця, громадянина України, який має загальну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 23.10.1990 Оріхівським районним судом Запорізької області за ст. 17, ч.3 ст. 117, ст.17 ч.2 ст. 117, ст. 17, ч.1 ст. 117, ст. 14 КК СРСР (1961 року) до 7 років позбавлення волі, додатковий захід-лікування від алкоголізму; 10.12.2003 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 23.03.2009 Opixiвським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном на 2 роки; 28.11.2013 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном на 2 роки; 29.07.2014 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст.395, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.71,72 КК України приєднано покарання по вироку суду від 28.11.2013 з визначенням кінцевого покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі; 23.12.2014 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі ст. 70, ч.4 ст.71 КК України приєднано покарання по вироку суду від 29.07.2014 з визначенням кінцевого покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі; 23.04.2015 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України приєднано покарання по вироку апеляційного суду від 23.03.2015 з визначенням кінцевого покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі; 04.03.2019 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано покарання по вироку суду від 23.04.2015 з визначенням покарання у виді 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 02.07.2019 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання по вироку суду від 04.03.2019 з визначенням кінцевого покарання у виді 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 18.09.2019 Opixівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання по вироку суду від 02.07.2019 з визначенням кінцевого покарання у виді 3 роки 7 місяців позбавлення волі; 06.02.2024 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, 27.11.2024 звільнений на підставі ухвали Синельниківського МРС від 12.11.2024 згідно ч.2 ст. 74 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

в режимі відеоконференції обвинуваченого ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

ОСОБА_3 , маючи умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, наприкінці грудня 2025 року, в ранковий час доби (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на відкритій ділянці місцевості - полігон, розташований поблизу населеного пункту смт. Комишуваха, Комишуваська ТГ, Запорізького району, Запорізької області, шляхом присвоєння знайденого, незаконного придбав 2 корпуси гранат РГО; 2 корпуси протитанкових мін ТМ-62М та підривач МВЧ-62 (від протитанкової міни), таким чином здійснив придбання вибухових пристроїв та вибухових речовин.

Після чого, ОСОБА_3 переніс придбані ним вибухові пристрої та вибухові речовини за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , де почав незаконно їх зберігати в приміщенні своєї спальні, без передбаченого законом дозволу до 19.01.2026.

19 січня 2026 року, о 07 годині 47 хвилин, працівниками поліції в ході санкціонованого Вільнянським районним судом Запорізької області обшуку за адресою: вул. Запорізька, буд. 5 смт. Комишуваха, Комишуваська ТГ, Запорізької області, вказані вибухові пристрої та вибухові речовини, було виявлено та у присутності понятих вилучено.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.

ІІ. Позиція учасників провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вибухових пристроїв та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу визнав повністю та підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Не оспорює обставини вчинення ним кримінального правопорушення та кваліфікацію його дій. Пояснив, що у скоєному щиро кається, просить суд його суворо не карати, призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Прокурор ОСОБА_4 підтримав пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення. Щодо міри покарання обвинуваченому, вказав на необхідність призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою просив залишити в силі до набрання вироком законної сили та вирішити питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

ІІІ. Оцінка Суду

Визначаючи обсяг доказів, що підлягають дослідженню, порядок їх дослідження, суд з`ясував думку прокурора та обвинуваченого.

Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє суть обвинувачення та обставини справи.

Обвинуваченому ОСОБА_3 роз`яснено обмеження права на апеляційне оскарження вироку суду з підстав недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.

Як показав ОСОБА_3 у судовому засіданні, він дає покази правдиво, повністю визнає провину у вчиненні кримінального правопорушення.

У зв`язку з цим, після роз`яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою при дослідженні доказів у справі суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів, оскільки немає жодного сумніву в добросовісності та істинності позиції обвинуваченого, а також усі учасники судового провадження згодні та не оспорюють обставини вчинення кримінального правопорушення та його кваліфікацію, вказані в обвинувальному акті.

Обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.

За вказаних обставин суд, розглядаючи справу в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.

ІV. Призначення покарання

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до статті 65 КК України суд урахував особу винного, котрий, раніше судимий, його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я, за місцем фактичного проживання скарг на нього не надходило, наявність обставини, яка пом`якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують таке.

При призначенні обвинуваченому покарання суд урахував повне визнання ним своєї вини, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушеня, котре згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу винного, який раніше судимий, не одружений, на утриманні неповнолітніх та/або непрацездатних осіб не має, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 67 КК України не встановлено.

Урахувавши всі дані, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи принципи законності, справедливості, індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що обвинуваченому належить призначити покарання у виді відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, у межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України.

Судовим розглядом не встановлено обставин які пом`якшують покарання обвинуваченого, окрім його каяття у скоєному, у зв`язку з чим підстав для застосування ст.69 КК України немає.

Крім цього, суд враховує те, що практика звільнення від відбування покарання осіб, що вчинили дії, що інкримінуються обвинуваченому може створити небезпечні прецеденти можливості фактично безкарного нехтування законодавства у сфері контролю держави щодо обігу (носіння, зберігання, придбання) вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв. У цьому контексті особливе значення має необхідність і достатність призначеного покарання для досягнення визначеної у частині 2 статті 50 КК України мети загальної превенції - запобігання вчиненню нових аналогічних злочинів не лише засудженими, а й іншими особами.

При цьому суд керується не лише формальними критеріями визначеними кримінальним законодавством, а враховує реальний ступінь небезпеки відповідних діянь для інших осіб, інтересів держави, суспільства з огляду на особливості даного конкретного злочину, спосіб, наслідки, обстановку, а також соціальний контекст його вчинення.

Оцінюючи наведені у вироку обставини, суд дійшов переконання про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без реального відбування покарання з врахуванням відсутності у санкції статті альтернативи покарання.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

До ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, котрий враховуючи вид та розмір призначеного ОСОБА_3 покарання слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до дослідженого судом протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.01.2026 ОСОБА_3 був затриманий 29.01.2026. Ухвалою слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.01.2026 стосовно ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29.03.2026.

За таких обставин початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 слід рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 29.01.2026.

У зв`язку із ухваленням обвинувального вироку у справі, витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні, а саме: на проведення судової вибухово-технічної експертизи за експертною спеціальністю 5.2 «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху», №СЕ19/108-26/1124-ВТХ від 21.01.2026 у розмірі 3 565,60 грн.; № СЕ-19/108-26/1126-ВТХ від 22.01.2026 у розмірі 4 457,00 грн., а всього в сумі 8 022,60 грн, відповідно до вимог ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, враховуючи умови дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за доцільне обмежитися проголошенням його резолютивної частини у судовому засіданні у режимі відеоконференції (з урахуванням неможливості доставки обвинуваченого в день проголошення судового рішення) з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

За цих підстав, керуючись ст. 349, 368, 370-371, 373-374, 376,615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

До набрання даним вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 29.01.2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк перебування його під вартою з моменту його фактичного затримання 29.01.2026, із розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні, а саме: на проведення судової вибухово-технічної експертизи за експертною спеціальністю 5.2 «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху», №СЕ19/108-26/1124-ВТХ від 21.01.2026 у розмірі 3 565,60 грн.; № СЕ-19/108-26/1126-ВТХ від 22.01.2026 у розмірі 4 457,00 грн., а всього в сумі 8 022,60 грн.

Скасувати арешт накладений ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.01.2026 у справі №314/245/26 на корпус гранати РГО з маркуванням: 80-79-85 ІО; корпус гранати РГО з маркуванням: 80-79-85 ІО; корпус протитанкової міни ТМ-62М з маркуванням (частково затерте): ТМ-62М (коло з літерою 11), підривач МВЧ-62 (від протитанкової міни); корпус протитанкової міни ТМ-62М з маркуванням: ТМ-62М CZ-6-24 MS з вкрученою холостою пробкою.

Речові докази по справі: корпус гранати РГО 3 маркуванням: 80- 79-85 IO; корпус гранати РГО з маркуванням: 80-79-85 Ю, після проведення експертизи; корпус протитанкової міни ТМ-62М з маркуванням (частково затерте): ТМ-62М (коло з літерою 11) - підривач МВЧ-62 (від протитанкової міни); корпус протитанкової міни ТМ-62М з маркуванням: ТМ-62М CZ-6-24 MS з вкрученою холостою пробкою, після проведення експертизи, передані на відповідальне зберігання до камери схову відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України - судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_5

27.02.2026