Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №308/13126/22 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13126/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород в режимі відеоконференції кримінальну справу № 308/13126/22, кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071030000389 від 31.03.2022 р. про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, студент 3 курсу Ужгородського торгівельно-економічного коледжу КНТЕУ, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 116 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення :

прокурора – ОСОБА_4

потерпілого – ОСОБА_5

сторона захисту:

обвинуваченого – ОСОБА_3

захисника обвинуваченого – ОСОБА_6

представника органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради– ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022071030000389 від 31.03.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.

В ході судового розгляду провадження прокурор змінив обвинувачення і надав до суду обвинувальний акт затверджений керівником Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 від 02.02.2026 року в якому міститься формулювання зміненого обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022071030000389 від 31.03.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 116 КК України.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько трьох років проживав сам із своєю прабабусею ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На той час прабабуся ОСОБА_9 уже перенесла два інсульти й догляд за нею, в тому числі, здійснював ОСОБА_3 . Незважаючи на це прабабуся ОСОБА_9 тривалий час до події нехтувала інтересами ОСОБА_3 , обесцінювала його досягнення, чим принижувала його, що провокувало конфлікт відносин, у досить агресивній формі нав?язувала власну думку (принижувала "... без диплому ти ніхто, слюсар це г...но..., відкрито демонструвала своє негативне принизливе відношення до його дядька, який був значимою особою в ієрархії відносин ОСОБА_3 ), вела себе здебільш неадекватно, майже не контролювала власні дії, здійснювала шкоду і руйнування навколо себе, розкидувала речі, фекалії, примушувала ОСОБА_3 прибирати за нею та обслуговувати її, а її поведінка приймала активну і агресивну форму.

Внаслідок цього, ОСОБА_3 перебуваючи в емоційному стані, з характерними ознаками кумулятивного фізіологічного афекту, що суттєво вплинув на його свідомість і поведінку, діючи в стані сильного душевного хвилювання, в період ночі з 30.03.2022 по 31.03.2022, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме в спальній кімнаті, діючи умисно, наніс своїй прабабусі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка лежала на ліжку і перебувала у безпорадному стані декілька ударів в область обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження у виді: підшкірної гематоми на повіках лівого ока з переходом на підочну, виличну, надбрівну ділянки та спинку носа зліва; зовнішнього кута обох повік, правого ока з переходом на чоло-надбрівну ділянку, бороди та підборіддя; садна в надбрівній ділянці зліва, в області перенісся та верхньої частини спинки носа, на обох повіках лівого ока, в надбрівній ділянці справа, на обох повіках правого ока, на верхній повіці, зовнішнього кута правого ока, у виличній ділянці справа, правій щоці, на підборідді та на бороді зліва; на зовнішній поверхні лівого плечового суглобу; синця задньо-зовнішньої поверхні правого передпліччя; крововиливів у м?які тканини голови, закритої черепно-мозкової травми, субарахноїдальних крововиливів.

У подальшому, ОСОБА_3 взяв до рук ніж та наніс ним один удар в грудну клітину, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим відповідно до висновку експерта від 17.05.2022 спричинив проникаюче колото-різане поранення грудної клітки, з наскрізним пошкодженням лівої легені, яка супроводжувалась гострою внутрішньо-плевральною кровотечею, гемотораксом зліва, з розвитком травматичного та гіповолемічного шоку, що і явилося безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у умисному вбивстві, вчиненому в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення , передбачене ст. 116 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Під час допиту обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні по суті фактичних обставин справи свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням визнає. По суті фактичних обставин справи пояснив, що 30.03.2022 року він прокинувся біля 08 години ранку, разом з ним у будинку проживали також його бабуся та прабабуся. Він разом з бабусею допомогли переодягнути прабабусю, після чого він пішов до гаражного кооперативу, допомагати своєму товаришу. Зазначив, що о 16 год. пішов на теоретичні заняття у автошколу. Біля 18 години повернувся додому, мав сильну зубну біль.

Вказав, що біля 21 години він з бабусею переодягнув прабабусю, після чого о 22 годині бабуся пійшла спати на другий поверх будинку. ОСОБА_3 зазначив, що він в свою чергу залишився спати на першому поверсі, оскільки часто вночі йому необхідно було вставати до прабабусі, яка проживала в кімнаті на першому поверсі. Вказав, що тієї ночі він прокинувся від криків прабабусі , яка попросила у нього води, після чого він приніс їй пити, проте воду вона не випила, розлила її, оскільки вона була для неї захолодна. Після цього він приніс їй знову воду, однак вона розлила і її, тому що вода для неї була гаряча, і так відбулось декілька разів, доки він не приніс воду нормальної для неї температури. Вказав, що після цього він не зміг заснути, оскільки перебував у пригніченому стані та сидів на кухні.

Зазначив, що після цього бабуся знову прокинулась та почала кричати, на що він знову зайшов до неї в кімнату де між ним стався словесний конфлікт. Вказав, що в той момент у нього виникла агресія та прояв негативних емоцій, після чого події тієї ночі він непам`ятає.

ОСОБА_3 показав, що пам`ятає як вранці наступного дня прокинувся від крику своєї бабусі, яка покликала його. Після того як він зайшов в кімнату до прабабусі, він побачив останню без ознак життя. Вказав, що він подзвонив своєму дядькові та в подальшому викликали поліцію та швидку допомогу. Також вказав, що до даної події він разом з бабусею та прабабусею разом проживали у даному будинку півтора місяці, бабуся прийшла допомагати йому доглядати за прабабусею, оскільки він не справлявся самостійно. Вказав, що стан здоров`я прабабусі погіршився після інсульту, відбувались неприємні речі, вона кидала фекалії, їжу, яка їй неподобалась, тарілки. Зазначив, що у прабабусі прогресувала хвороба, у неї була постійна агресія до нього та інших людей, особливо , коли їй приносили їсти або хотіли її переодягнути. Обвинувачений також зазначив, що прабабуся замінила йому батьків, вона займалась з ним, його вихованням, конфліктів між ними не виникало.

ОСОБА_3 вказав, що він раніше звертався до лікаря – психіатра , оскільки мав тривожно-депресивний розлад здоров`я, не міг спати. Зазначив, що лікарський засіб «Кветиксол» він приймав за рекомендацією лікаря. Вказав, що останній час він не спав, ліки йому не допомагали.

Зазначив, що сам момент нанесення тілесних ушкоджень він не пам`ятає, він мав шкіряні рукавиці, які зберігав у будинку. Як рукавиці та ніж опинились за холодильником він не пам`ятає, тілесні ушкодження міг спричинити тільки він.

Вказав, що ніж який оглядали він впізнає як такий, що належав сім`ї та знаходився у них в будинку.

Не зважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого в судовому засіданні, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що з обвинуваченим знайомий, він є рідним дядьком обвинуваченого. Вказав, що 31.03.2022 року йому зателефонувала в схвильованому стані бабуся обвинуваченого, яка являється його мамою та попросила його, щоб він разом зі своїм батьком приїхав до них. Вказав, що приїхавши з батьком на місце події він зайшов у кімнату до своєї бабусі ( прабабусі обвинуваченого), де вона зазвичай перебувала та побачив, що вона лежала на дивані без ознак життя, на її обличчі помітив якісь плями. Після того як вийшов з кімнати побачив ОСОБА_10 , та піднявся на другий поверх де перебувала його мама, проте вона не могла нічого говорити, сказала, що ОСОБА_11 не міг це зробити. Він пішов поговорити з ОСОБА_10 , який повідомив йому, що нічого не пам`ятає, але, напевно, він вночі зробив це.

Зазначив, що останній місяць-два, після інсульту його бабусі, в будинку проживало троє осіб: його мати, бабуся та ОСОБА_11 . Вказав, що між батьками ОСОБА_10 відбувались сварки, у них народилась інша дитина , потім процес розлучення і ОСОБА_10 опікувалась його бабуся. Зазначив, що у ОСОБА_10 з його бабусею ( прабабусею ОСОБА_10 ) були дружні відносини. Зазначив, що мати ОСОБА_10 в 2018 році з молодшим сином поїхала на заробітки за кордон, а батько в свою чергу створив нову сім`ю. Вказав, що батьки ОСОБА_10 увагу на нього не звертали.

Зазначив, що його бабуся перенесла інсульт, ковід і могла іноді вчиняти вчинки не пристойні .

Вказав, що ОСОБА_11 проживав разом з його бабусею, доглядав за нею. Останній місяць він мав тривожний стан, у зв`язку з чим вони звертались до лікаря - психіатра, оскільки обвинувачений не міг «знайти собі місце». Також вказав, що бабуся останнім часом була агресивна, могла розкидувати їжу, фекалії. Вказав, що основний догляд за бабусею здійснював ОСОБА_11 , він також вставав до неї вночі.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що підтримує обвинувачення за ст. 116 КК України.

Як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення прокурор в судовому засіданні зазначає показання свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Показання свідків.

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_12 , яка суду надала показання про те, що обвинувачений є її онуком, а потерпілий ОСОБА_5 – сином. По суті фактичних обставин справи показала, що в цей день не відчувала будь-якої біди, вони з ОСОБА_10 нагодували бабусю (її матір), дали їй ліки, переодягнули її, після чого пішли вечеряти.

Зазначила, що за три дні до цієї події у ОСОБА_10 були сильні зубні болі , він відвідував лікаря.

Вказала, що у той вечір вона прийняла снодійні ліки та пішла спати, тому тієї ночі не чула криків бабусі. Вказала, що бабуся робила неприємні моменти всім. Зазначила, що зранку наступного дня вона спустилась вниз зі своєї кімнати, підійшла до кімнати бабусі запитати, що вона хоче на сніданок, однак остання не відповіла. Зазначила, що після цього вона покликала ОСОБА_10 , він підійшов та обійняв її . Вона подзвонила сину та чоловіку, повідомила їм про те, що бабуся померла. Вказала, що через деякий час приїхала швидка допомога та поліція, зі слів працівників поліції стало відомо, що відбулось вбивство.

Вказала, що прабабуся жила з ОСОБА_10 три роки, після того як батьки ОСОБА_10 залиши його та поїхали. Ззаначила, що ОСОБА_11 дбав про прабабусю, він проживав разом з нею у будинку. Вказала, що більше місяця до дня події вона проживала разом з ОСОБА_10 та мамою.

Вказала, що прабабуся пережила інсульт та ковід, після чого у неї значно погіршився стан здоров`я, у неї почалась деменція. Вказала, що коли почалась війна батько ОСОБА_10 покликав його з собою закордон, однак ОСОБА_11 відмовився оскільки не зміг залишити хвору прабабусю. Зазначила, що у ОСОБА_10 з прабабусею були гарні стосунки, водночас останнім часом вона поводила себе неадекватно.

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_13 , який суду надав показання про те, що є дідом обвинуваченого, а потерпіла ОСОБА_9 є його мамою. Вказав, що по суті фактичних обставин справи йому майже нічого не відомо, він не був очевидцем події. 31.03.2022 року передзвонила йому дружина і повідомила, що мама померла. Він прийхав до будинку разом із сином ОСОБА_15 . Він не бачив нічого, так як за станом здоровя не бачить нічого. Він взяв за руку свою мати і зрозумів, що вона мертва. Йому відомо зі слів сина ОСОБА_15 , що ОСОБА_11 вбив прабабусю , ОСОБА_11 признався в цьому ОСОБА_15 . Його онук був зі своєю прабабусею, його матірю в гарних стосунках. Вона доглядала за ОСОБА_10 , займалась з ним уроками, готувала їжу. ОСОБА_11 отримав стрес , коли його мати з молодшим братом поїхала за кордон, залишивши ОСОБА_10 . Його онук ОСОБА_11 в 14 років залишився без батьків, так як його батько теж поїхав. У ОСОБА_10 почалась депресія, психо – емоційний розлад, він звернувся до психолога. Між ОСОБА_10 та прабабусею не було сварок, у його онука не було умислу вбивати прабабусю. Марк отримав стрес від розлучення батьків, від того, що залишився сам, початок війни. У ОСОБА_10 , як у підлітка не сформована психіка, гормональна система.

Оцінюючи покази свідків у їх сукупності та нерозривному взаємозв`язку, які є процесуальними джерелами доказів , у розумінні ст. 84 КПК України, суд вважає їх логічними та послідовними , такими, що узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, та враховує, що свідки попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідчення надані під присягою, а відтак аналізуючи зміст показань свідків в частині обставин, які вони сприймали особисто, суд визнає їх належними, оскільки вони підтверджують обставини , що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та обставини, які мають значення для кримінального провадження, та допустимими доказами вини обвинуваченого в пред`явленому обвинуваченні.

З аналізу показів свідків у їх сукупності та нерозривному взаємозв`язку із показаннями потерпілого ОСОБА_5 , які є процесуальними джерелами доказів , у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджуються обставини того, що обвинувачений вчинив дії, які виразились в умисному вбивстві, вчиненому в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи.

Обставин, регламентованих ст. 87 КПК України щодо свідків в ході судового розгляду встановлено не було.

Даних передбачених ч.2 ст. 96 КПК України стороною захисту відносно допитаних під час судового розгляду свідків для доведення недостовірності їх показань надано не було.

Cуд вважає за необхідне зауважити, що до обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні було включено допит свідка сторони обвинувачення - ОСОБА_14 , зазначеного у реєстрі матеріалів кримінального провадження. Однак стороною обвинувачення не забезпечено явку свідка сторони обвинувачення ОСОБА_14 в судове засідання. Прокурор вказав, що свідок ОСОБА_14 виїхав за кордон у грудні 2022 року та не був очевидцем події.

Суд вжив всіх передбачених КПК заходів щодо забезпечення його прибуття в судове засідання.

Судом належним чином були виконані вимоги ч. 6 ст. 22 КПК щодо створення необхідних умов для реалізації, зокрема, стороною обвинувачення її процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд зазначає, що прокурор не забезпечив участі інших свідків сторони обвинувачення для їх безпосереднього допиту в судовому засіданні (що з огляду на вимоги ч. 3 ст. 23 КПК є обов`язком прокурора.

Вказані правові висновки узгоджуються із правовою позицією, яку висловив ВС у постанові від 03 серпня 2021 року у справі № 761/6970/14-к, де ВС вказав : «Таким чином, місцевий суд правильно зазначив, що прокурор не забезпечив участі свідка обвинувачення для його безпосереднього допиту в судовому засіданні (що з огляду на вимоги ч. 3 ст. 23 КПК є обов`язком прокурора), а вжиті судом заходи із цього приводу не дали дієвих результатів».

З огляду на те, що покази свідка ОСОБА_14 , які були включені стороною обвинувачення до обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні не містять доказового значення прокурор в судовому засіданні відмовився від допиту даного свідка.

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні було допитано в якості свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони захисту ОСОБА_16 , яка суду надала показання про те, що є тіткою обвинуваченого. Іі сестра надіслала ій 01.04.2022 року повідомлення, про те, що у них сталась біда , ОСОБА_11 вбив прабабусю. Вона не могла в це повірити, оскільки ОСОБА_11 доглядав за прабабусею. Батьки ОСОБА_10 розлучились і уїхали за межі України. Марк хотів жити зі своєю мамою . Прабабуся захворіла і ОСОБА_11 за нею доглядав. Вона телефонувала ОСОБА_10 , він в ході розмови казав, що доглядає за бабусею, дає ліки їй, піднімає , надає їжу. Марк з дитинства проживає з прабабусею, між ними були гарні стосунки. Ій відомо, що у ОСОБА_10 була депресія , у нього була надія, що його мати повернеться. Коли почалась війна , батьки ОСОБА_10 кликали його за кордон , однак він категорично відмовився, так як не міг залишити прабабусю насамоті . За один рік до даної події, його мати народила третю дитину.

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони захисту ОСОБА_17 , яка суду надала показання про те, що працює сімейним лікарем, обвинувачений є її сусідом та пацієнтом. Вказала, що відносини між ОСОБА_10 та прабабусею були хороші, вона приділяла йому багато уваги. Марк в подальшому доглядав за прабабусею, яка перенесла ковід у важкій формі, а також мала серцеву недостатність. Призначала заспокійливі ліки для померлої.

Оцінюючи покази свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у їх сукупності та нерозривному взаємозв`язку, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, суд приходить до переконання, що показання цих свідків не мають самостійного доказового значення, оскільки не містять відомостей щодо обставин вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Отже, наведені показання свідків ні самі по собі, ні в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи не доводять та не спростовують вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ст.116 КК України. Вказані свідки не повідомили суду будь-яких відомостей про обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні або мають будь-яке значення для нього.

Покази свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , стосуються лише характеристики особи ОСОБА_3 , його емоційного стану та відносин між ним та прабабусею ОСОБА_9 .

Покази свідків, які стосуються лише характеристики особи (позитивної/негативної), а не обставин кримінального правопорушення, не можуть слугувати доказами винуватості чи невинуватості. Вони враховуються судом лише при призначенні покарання, а не для встановлення факту події злочину, що робить їх недостатніми для обвинувального вироку.

Сторона обвинувачення та сторона захисту не заявляла клопотань про допит інших осіб в якості свідків у кримінальному провадженні.

Однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань яка передбачена ст. 7 КПК України. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

На підтвердження події вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 116 КК України та винуватості ОСОБА_3 у його вчиненні стороною обвинувачення надані суду та безпосередньо у судовому засіданні дослідженні наступні докази :

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань сформованого станом на 19.09.2022 року, відповідно до якого 31.03.2022 року було зареєстровано кримінальне провадження №12022071030000389, правова кваліфікація ч.1 ст. 115 КК України.

- протокол огляду місця події від 31.03.2022 року з долученою до нього таблицею ілюстрацій , який проведено ст. слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_18 у присутності понятих, спеціаліста, власника майна, відповідно до якого об`єктом огляду є дворогосподарство будинку АДРЕСА_1 . Було оглянуто дане дворогосподарство, приміщення будинку, а саме коридор, кімнати, зафіксована загальна обстановка на місці події в середині приміщення, розташування речей та предметів. Також в ході огляду виявлено, що в кімнаті 5*6 м. наявний кутовий диван на якому в положенні лежачи на стегні правим боком до входу в кімнату лежить труп жіночої статі, особа якого згідно паспорту громадянина України встановлена як ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зафіксовано місцезнаходженя трупа, трупне задубіння добре виражене, одежа, яка знаходилась на тілі померлої; та описано виявлені ушкодження при огляді трупа. Зазначено про місцезнаходження плям бурого кольору, обличчя забруднене рідиною бурого кольору схожою на кров, зазначено про місцезнаходження саден та синців, зокрема на правій лобно тімяній ділянці масивний синець ; та вказано про наявність на грудній клітці зліва в проекції третього ребра над молочною залозою відмічається колото – різана рана клиноподібної форми з рівними краями та одним «П» подібним кінцем, орієнтовними розмірами 0.3 х 2.5 см., а також вказано про вилучення речей під час огляду. Зокрема, згідно вказаного протоколу огляду місця події вилучались, зокрема: подушка з комплекту дивана зі слідами речовини бурого кольору, яку упаковано в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; виріз з п`ятном бурого кольору; зішкріби з стіни речовини бурого кольору, які поміщені в чашку «Петрі»; медпрепарати; чотири порожні пляшки з-під алкогольних напоїв «Первак», «Мороша», «Зубровка», які упаковані в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; мобільний телефон марки «Xiaomi», який упаковано в спец. пакет НПУ № PSP 1177337; спортивні штани сірого та темно-синього кольору; поліетиленовий пакет синього кольору з логотипом «BMW»; пара чоловічих рукавиць схожих на шкіряні; предмет схожий на кухонний ніж з засохлою речовиною бурого кольору, який упаковано в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; мобільний телефон чорного кольору та мобільний телефон золотистого кольору; коробку сірників «Господарські».

- Постанова старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 про визнання речовим доказом від 31.03.2022 року предметів виявлених та вилучених 31.03.2022 року в ході огляду місця події за адресою: м. Ужгород, вул. Філатова, 12а.

- ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 01.04.2022 року, згідно якої огляд місця події, який проводився 31.03.2022 року за адресою: м. Ужгород, вул. Філатова, 12а вважається таким, що проведений відповідно до вимог закону з наданням дозволу на обшук.

- Висновок експерта Ужгородського районного відділення судово-медичної експертизи №171 від 17.05.2022 р. згідно якого при судово-медичній експертизі трупа громадянки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приймаючи до уваги дані додаткових лабораторних досліджень, згідно з питаннями поставленими на вирішення експерту, встановлено:

Смерть громадянки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала внаслідок одиночного проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, з наскрізним пошкодженням лівої легені, яка супроводжувалась гострою внутрішньо-плевральною кровотечею, гемотораксом зліва (1800мл), з розвитком травматичного та гіповолемічного шоку що і явилося безпосередньою причиною її смерті. Даний висновок про причину смерті підтверджується виявленням при дослідженні трупа колото-різаної рани на передній поверхні грудної клітки зліва яка проникає в плевральну порожнину, наскрізного колото-різаного пошкодження лівої легені, наявності 1800 мл, крові в лівій плевральній порожнині, шокових змін нирок та легенів, а також даними судово-гістологічного дослідження внутрішніх органів. Від моменту настання смерті до початку судово- медичного дослідження трупа пройшло понад 36 годин.

При судово-медичному дослідженні трупа громадянки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани на передній поверхні грудної клітини зліва, на рівні 2-3- го грудинно-ключичних зчленувань, яка проникає у ліву плевральну порожнину, наскрізного колото-різаного поранення лівої легені, лівобічного гемотораксу, які виникли згідно Висновку спеціаліста N?- 16-мк внаслідок дії гострого колючо-ріжучого плаского предмету типу клинка ножа, який мав гострий край (лезо) та обушок по ударному механізму дії (проколювання із розрізанням), є прижиттєвими, стосовно живих осіб згідно п.2.1.3.(й) " Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень ", затверджених Наказом N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, і знаходяться у прямому причинному зв?язку із настанням її смерті, і не характерні для спричинення власноручно, або внаслідок падіння з висоти власного зросту. Крім вказаних, виявлено тілесні ушкодження у виді: підшкірної гематоми на повіках лівого ока з переходом на підочну, виличну, надбрівну ділянки та спинку носа зліва; зовнішнього кута обох повік, правого ока з переходом на чоло-надбрівну ділянку, бороди та підборіддя; садна в надбрівній ділянці зліва, в області перенісся та верхньої частини спинки носа, на обох повіках лівого ока, в надбрівній ділянці справа, на обох повіках правого ока, на верхній повіці, зовнішнього кута правого ока, у виличній ділянці справа, правій щоці, на підборідді та на бороді зліва; на зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, на передній поверхні верхньої та середньої третини обох гомілок; синця задньо-зовнішньої поверхні правого передпліччя; крововиливів у м?які тканини голови, закритої черпно-мозкової травми, субарахноїдальних крововиливів. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення. Відповідно до живих осіб, синці, гематоми та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження стосовно живих осіб мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою згідно п.2.3.5 " Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень ", затверджених Наказом N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров?я, є прижиттєвими. Закрита черепно-мозкова травма, субарахноїдальні крововиливи, стосовно живих осіб, потягли за собою розлад здоров?я тривалістю більше 21-го дня, і за цією ознакою згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень «затвердженних Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, є прижиттєвими і не знаходяться в прямому, причинно-наслідковому зв?язку із настанням смерті, і не характерні для спричинення власноручно, або при падінні з висоти власного зросту. По давності виникнення всі вказані вище тілесні ушкодження можуть вкладатися в час події, яка мала місце 30.03.2022 року. Всі виявлені тілесні ушкодження являються прижиттевими. Вказати послідовність спричинення тілесних ушкоджень не представляється можливим.

Локалізація колото-різаної рани на трупі громадянки ОСОБА_9 , співпадає з локалізацією пошкоджень тканини на одязі.

Встановити можливість зміни положення трупа, після настання смерті громадянки ОСОБА_9 , не представляється можливим.

При судово-токсикологічному дослідженні в крові від трупа громадянки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 алкоголю не виявлено.

- Висновок експерта Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи №737 від 14.04.2022 р. згідно якого при проведенні судово-токсикологічної експертизи, встановлено:

В результаті проведеної судово - токсикологічної експертизи крові з вени громадянина ОСОБА_3 , 2004 р.н., приходжу до слідуючого підсумку:

1. В крові не виявлено: метиловий, етиловий, н-пропіловий, н-бутиловий, н-аміловий спирти та їх ізомери. (Забір крові проведено: 04.04.2022р., час забору не вказано).

2. Дослідження на наркотичні та психотропні речовини не проводилося у зв?язку з недостатньою кількістю доставленої крові.

- Висновок судового-психіатричного експерта КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР №54 від 28.04.2022 р. згідно якого при проведенні судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 , встановлено:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, і в теперішній час виявляє ознаки психічного розладу у вигляді Змішаного тривожно-депресивного розладу. Наявність у ОСОБА_3 Змішаного тривожно-депресивного розладу не позбавляла його здатності, у період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, і не позбавляє його здатності в теперішній час, розуміти значення своїх дій та керувати ними. Тимчасовий розлад психічної діяльності в період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, ОСОБА_3 не виявляв. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 не потребує. Для встановлення емоційного стану у ОСОБА_3 в період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, рекомендовано проведення судово-психологічної експертизи.

- протокол отримання зразків для експертизи від 31.03.2022 року, який проведено ст. слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 у присутності понятих, за участі захисника, законного представника , експерта з дотриманням вимог ст. ст. 40, 104, 223, 242, 245 КПК України відібрав у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зразки слідів відбитків пальців рук.

- протокол отримання зразків для експертизи від 31.03.2022 року, який проведено ст. слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 у присутності понятих, за участі захисника, законного представника , експерта з дотриманням вимог ст. ст. 40, 104, 223, 242, 245 КПК України було запропоновано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надати зразки крові для встановлення стану алкогольного та наркотичного сп`яніння. На пропозицію ОСОБА_3 відмовився, у зв`язку з забороною адвоката, зауваження адвоката: оскільки немає згоди законного представника в особі близького родича. Законний представник ОСОБА_20 надала згоду на відібрання у ОСОБА_3 зразків крові, однак враховуючи позицію підозрюваного та захисника, відібрання зразків не проводилось.

- протокол отримання зразків для експертизи від 31.03.2022 року, який проведено ст. слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 у присутності понятих, за участі захисника, законного представника , експертта з дотриманням вимог ст. ст. 40, 104, 223, 242, 245 КПК України відібрав у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зразки букального епітелію.

- протокол отримання зразків для експертизи від 31.03.2022 року, який проведено ст. слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 у присутності понятих, за участі захисника, законного представника, експерта з дотриманням вимог ст. ст. 40, 104, 223, 242, 245 КПК України відібрав у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зрізи з нігтів.

- заява ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.04.2022 року про добровільне надання зразків букального епітелію для проведення експертизи.

- протокол отримання зразків для експертизи від 14.04.2022 року, який проведено ст. слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 з дотриманням вимог ст. ст. 40, 104, 223, 242, 245 КПК України відібрав у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зразки букального епітелію.

- заява ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.04.2022 року про добровільне надання зразків папілярних візерунків пальців та долонь рук.

- протокол отримання зразків для експертизи від 14.04.2022 року, який проведено ст. слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 з дотриманням вимог ст. ст. 40, 104, 223, 242, 245 КПК України відібрав у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зразки слідів відбитків пальців рук.

- Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №КСЕ-19/114-22/6617-Д від 31.05.2022 р. згідно якого при проведенні комплексної дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи, встановлено:

На поверхнях ножа слідів рук не виявлено. Запитання «Якщо є, то чи придатні для ідентифікації особи виявлені сліди пальців рук?» не вирішувалось в зв?язку з тим, що на поверхнях ножа слідів рук не виявлено. Запитання «Якщо сліди пальців рук, що наявні на поверхні ножа, для ідентифікації придатні, то чи належать вони ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи іншій особі?» не вирішувалось в зв?язку з тим, що на поверхнях ножа слідів рук не виявлено.

- Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №КСЕ-19/114-22/6617-БД від 20.06.2022 р. згідно якого при проведенні молекулярно-генетичної експертизи, встановлено:

У змивах з поверхонь руків?я надано на дослідження ножа (об?єкт №1.2) виявлено кров людини та клітини з ядрами.

Генетичні ознаки крові та клітин у змивах з поверхонь руків?я ножа(об?єкт №1.2) ) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1).

Генетичні ознаки крові та клітин у змиві з руків?я ножа (об?єкт № 1.2) є змішаними, містять генетичні ознаки двох чи більше осіб, та придатні для порівняльних досліджень лише за домінуючим ДНК-профілем, який збігається з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 (об?єкт N? 3.1 в таблиці 2.1, додаток 2) і не збігається з генетичними ознаками зразків букального епітелію ОСОБА_3 (об?єкт N? 1.1 в таблиці 2.1, додаток 2) та ОСОБА_12 (об?єкт N? 2.1 в таблиці 2.1, додаток 2).

У слідах на клинку наданого на дослідження ножа (об?єкт N? 1.1) виявлено кров людини.

Генетичні ознаки крові у слідах на клинку ножа (об?єкт N? 1.1) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1).

Генетичні ознаки крові у слідах на клинку ножа (об?єкт N? 1.1) збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 (об?єкт N? 3.1 в таблиці 2.1, додаток 2) та не збігаються з генетичними ознаками зразків букального епітелію ОСОБА_3 (об?єкт N? 1.1 в таблиці 2.1, додаток 2) та ОСОБА_12 (об?єкт N? 2.1 в таблиці 2.1, додаток 2).

Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак крові у слідах на клинку ножа (об?єкт N? 1.1) та зразка крові ОСОБА_9 (об?єкт N? 3.1 в таблиці 2.1, додаток 2) складає 2,9 х 10-35 . Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об?єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 34,48 децильйонів осіб.

Походження виявленої крові людини (об?єкт N? 1.1) від ОСОБА_3 та ОСОБА_12 виключається.

- Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/114-22/6523-БД від 17.06.2022 р. згідно якого при проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи, встановлено:

У слідах на правій штанині наданих на дослідження спортивних штанів (об?єкт N? 1.1) виявлено кров людини. У слідах на лівій штанині спортивних штанів (об?єкт N? 1.2) крові не виявлено.

Генетичні ознаки крові у слідах на спортивних штанах (об?єкт N? 1.1) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1).

Генетичні ознаки крові у слідах на спортивних штанах (об?єкт N? 1.1) збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 (таблиця 2.1, додаток 2).

Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак крові у слідах на штанах (об?єкт N? 1.1) та зразка крові ОСОБА_9 (таблиця 2.1, додаток 2) складає 2,9 х 10-35. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об?єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 34,48 децильйонів осіб.

- Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/114-22/6524-БД від 20.06.2022 р. згідно якого при проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи, встановлено:

У змивах із зовнішніх поверхонь наданої на дослідження пари рукавиць (об?єкти №№ 1.1,1.2) виявлено кров людини.

Генетичні ознаки крові людини у змивах із зовнішніх поверхонь пари рукавиць (об?єкти №№ 1.1,1.2) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1).

Генетичні ознаки крові людини у змивах з лицевих сторін пари рукавиць (об?єкти N?N? 1.1,1.2) збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 (об?єкт N? 3.1 в таблиці 2.1, додаток 2) та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_3 (об?єкт N? 1.1 в таблиці 2.1, додаток 2).

Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак крові у змивах із зовнішніх поверхонь пари рукавиць (об?єкти №№ 1.1,1.2) та зразка крові ОСОБА_9 (об?єкт №3.1 в таблиці 2.1, додаток 2) складає 2,9*10-35. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше ніж у 1 з 34,48 децильйонів осіб.

У вирізках та змивах з виворітних сторін наданої на дослідження пари рукавиць (об?єкти N?N? 1.3,1.4) виявлено клітини з ядрами.

Генетичні ознаки клітин у вирізках та змивах із вивортіних сторін пари рукавиць (об?єкти №№ 1.3,1.4) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1).

Генетичні ознаки клітин з ядрами у вирізках та змивах з виворітної сторони рукавиці на ліву руку (об?єкт №1.4) є змішаними, містить генетичні ознаки двох чи більше осіб, та придатні для порівняльних досліджень лише за домінуючим ДНК-профілем, який збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_3 (об?єкт N? 1.1 в таблиці 2.1, додаток 2).

Генетичні ознаки клітин з ядрами у вирізках та змивах з виворітної сторони рукавиці на праву руку (об?єкт N? 1.3) є змішаними, походять від двох чи більше осіб, серед яких присутні генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_3 (об?єкт N? 1.1 в таблиці 2.1, додаток 2) та зразка крові ОСОБА_9 (об`єкт № 3.1 в таблиці 2.1, додаток 2).

- Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/114-22/6532-БД від 01.07.2022 р. згідно якого при проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи, встановлено:

У слідах на поверхнях наданої на дослідження футболки (об?єкти N?N? 1.1-1.3) та у вирізках з поверхонь футболки (об?єкти №№ 1.4-1.9) крові не виявлено.

Питання не вирішували у зв?язку з невиявленням крові у слідах на поверхнях футболки (об?єкти №№ 1.1-1.3) та у вирізках з поверхонь футболки (об?єкти N?N? 1.4-1.9).

Питання не вирішували у зв?язку з невиявленням крові у слідах на поверхнях футболки (об?єкти №№ 1.1-1.3) та у вирізках з поверхонь футболки(об?єкти N?N? 1.4-1.9).

- Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/114-22/6528-БД від 17.06.2022 р. згідно якого при проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи, встановлено:

Генетичні ознаки наданого на дослідження зразка букального епітелію ОСОБА_3 (об?єкт N? 1.1) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1).

Генетичні ознаки наданого на дослідження зразка букального епітелію ОСОБА_12 (об?єкт N? 2.1) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1).

Генетичні ознаки наданого на дослідження зразка крові ОСОБА_9 (об?єкт N? 3.1) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1).

- Протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 31.03.2022 року відповідно до якого 31.03.2022 року о 12 год. 00 хв. за участі захисника було затримано ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та ст. слідчий СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 у присутності понятих здійснив обшук затриманої особи на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України під час якого у ОСОБА_3 було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Oppo A52»; футболку чорного кольору з надписом «Sound Therapy»; змив з правої руки ОСОБА_3 ; змив з лівої руки ОСОБА_3 . Зауваження до протоколу відсутні.

- Постанова старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 про визнання речовим доказом від 31.03.2022 року предметів виявлених та вилучених 31.03.2022 року в ході затримання підозрюваного ОСОБА_3

- ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2022 року, згідно якої накладено арешт та вилучено речові докази.

- Протокол проведення слідчого експерименту від 17.05.2022 року відповідно до якого ст. слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 проведено слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_3 , захисника, законного представника, свідка, психолога та понятих в ході якого підозрюваний ОСОБА_3 , відтворив всі обставини та умови вчиненого ним кримінального правопорушення . Вказав місце де він ймовірно наніс тілесні ушкодження прабабусі ОСОБА_21 ОСОБА_3 вказав на місце де знаходилася потерпіла, зазначив, що вночі з 30.03.2022 на 31.03.2022 року він прийшов додому після автошколи, після чого займався своїми справами та вечеряв з бабусею ОСОБА_22 , прабабуся знаходилась в будинку та спала в своїй кімнаті. ОСОБА_3 вказав, що він перебуваючи на кухні викурив цигарку та випив заспокійливу пігулку після чого приліг на дивані та дивився телевізор. Вказав, що через деякий час його прабабуся почала нерозбірливо кричати, вні пішов до неї та почав її заспокоювати, приніс води, після того як йому вдалось її заспокоїти, він пішов спати до себе в кімнату. Після того він знову прокинувся від криків прабабусі та зайшовши до неї в кімнату у них стався словесний конфлікт, він почав на неї кричати, у нього стався напад агресії, однак подальший розвиток конфлікту він не пам`ятає. На запитання чи наносив він удари потерпілій руками або ногами, ножем. Він відповів, що визнає себе винним , усвідомлює, що це він вбив прабабусю , однак у зв`язку з важким станом, який був спричинений тривалим безсонням, важкою ситуацією в родині, він взагалі не пам`ятає як наносив удари . Вказав, що зранку він прокинувся від крику бабусі, зайшов кімнату і побачив прабабусю ОСОБА_21 з тілесними ушкодженнями та в крові, після чого зрозумів, що він не витримав і умисно вбив її про що відразу зізнався оточуючим.

Протокол підписано слідчим, ОСОБА_3 , законним представником, захисником , понятими тта психологом. Під час слідчої дії здійснювалась відеофіксація даної слідчої дії цифровою відеокамерою марки «Panasonic HD-V260» .Додаток до протоколу відеозапис.

Відеозапис слідчого експерименту за участі ОСОБА_3 , який було відтворено у судовому засіданні в ході судового розгляду справи за участі сторін, відповідно до якого останній відтворив всі обставини та умови скоєння ним кримінального правопорушення.

- протокол отримання зразків для експертизи від 06.04.2022 року, який проведено ст. слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 з дотриманням вимог ст. ст. 40, 104, 223, 242, 245 КПК України за участю захисника, законного представника відібрав у ОСОБА_3 , зразки крові для проведення токсикологічної експертизи.

- Постанова старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_19 про визнання речовим доказом від 31.03.2022 року амбулаторної картки на ім`я ОСОБА_3 та медичної книги на ім`я ОСОБА_3 , наданих для призначення експертизи.

- Висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Київське відділення №2858-Е від 24.11.2025 р. згідно якого при проведенні судово- психологічної експертизи, встановлено:

За результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має наступні індивідуально-психологічні особливості: знижений адаптаційний потенціал, невпевненість, підвищену самокритичність, вимогливість до себе, схильність до самозвинувачень, відповідальність, високу особистісну тривожність, нервозність, розгубленість, низьку стресостійкість, емоційну лабільність, занижену самооцінку, вразливість, схильність до глибоких емоційних переживань, не конфліктність (тенденція до уникання проблем та конфліктів, не здатність їх вирішувати), поступливість, невимогливість до інших, низький рівень домагань, інтровертованість, соціальну пасивність, конформність, вибірковість у контактах, схильність до усамітнення, що могло вплинути на характер його дій. Докладний аналіз наведений у дослідницькій частині цього висновку.

За результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент скоєння інкримінованих йому протиправних дій перебував в емоційному стані, з характерними ознаками кумулятивного фізіологічного афекту, що суттєво вплинув на його свідомість і поведінку та може розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання. Докладний аналіз наведений у дослідницькій частині цього висновку.

Поставлене на вирішення питання: «Чи міг у обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виникнути стан сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту) раптово, безпосередньо перед вчиненням інкримінованих протиправних дій за умови поводження (свідомого чи несвідомого) щодо нього ОСОБА_9 , що принижувала б його честь і гідність?» не вирішувалось експертом, в зв?язку з тим, що питання виходить за межі компетенції експерта-психолога спеціальності 14.1. «Психологічні дослідження». Докладний аналіз наведений у дослідницькі частині цього висновку.

В судовому засіданні судом також було оглянуто речові докази надані стороною обвинувачення, а саме: пара чоловічих рукавиць схожих на шкіряні; предмет схожий на кухонний ніж з засохлою речовиною бурого кольору та одяг.

Аналізуючи вищезазначені письмові докази, досліджені в ході судового розгляду, зокрема протоколи слідчих дій, суд визнає їх належними та допустимими доказами, складені відповідно до вимог КПК України та не оспорюються учасниками кримінального провадження, клопотань про їх виключення з обсягу доказів не надходило, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87,99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, дослідженими доказами в їх сукупності підтверджуються , як дата, час, місце, так і спосіб вчинення злочину, тобто обставини встановлені ст.91 КПК України. При цьому, надані у ході судового розгляду показання обвинуваченого, потерпілого та свідків кореспондуються з даними відображеними у протоколах, письмових доказах та узгоджуються між собою цілком і повністю в повній мірі.

Окрім того, суд зазначає, що вимоги до оформлення протоколу, який фіксує хід і результати проведення процесуальної дії визначені в ст. 104 КПК України.

Як вбачається із змісту ст. 105 КПК України, фото таблиця процесуальної дії є додатком до протоколу процесуальної дії та долучається до протоколу особою, що проводила процесуальну дію. Додатки до протоколів повинні бути: належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб,які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Як вбачається із протоколу проведення слідчого експерименту від 17.05.2022 року, слідчу дію було проведено слідчим, за участі понятих, підозрюваного, законного представника, захисника, інших осіб та вказано про здійснення відеофіксації.

ККС констатує те, що технічний носій інформації на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту, а саме його відеозапис, за своєю природою є самостійним джерелом доказів, визначеним ст. 84 КПК. Про це зазначила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 6 лютого 2024 року у справі № 645/6247/16-к.

Отже, відеозапис, який долучено як додаток до протоколу проведення слідчого експерименту від 17.05.2022 року та містить фіксацію слідчої дії, суд визнає належним та допустимим доказом.

Приписи ст. 102 КПК України регламентують зміст висновку експерта.

Досліджені висновоки експертиз здобуті у спосіб передбачений КПК України, є належними та допустимими доказами вини обвинуваченого , не викликають сумнівів в його достовірності та повноти, підстав для визнання його неналежними та недопустимими доказами не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюютьнаявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною 1 статті 86 КПК України передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, досліджені письмові докази суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України , а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87,99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, дослідженими доказами в їх сукупності підтверджуються , як дата, час, місце, так і спосіб вчинення злочину, тобто обставини встановлені ст.91 КПК України. При цьому , надані у ході судового розгляду показання свідків та показання потерпілого кореспондуються з даними відображеними у протоколах , письмових доказах та узгоджуються між собою цілком і повністю в повній мірі.

Отже, суд визнає здобуті по даній справі докази допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав тсвобод людини, судом не встановлено.

За змістом статей 86-87 КПК України, ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.

Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.

Зміст вказаних норм свідчить, що така властивість доказу, як його допустимість, законодавцем пов`язується саме з порядком отримання відповідних фактичних даних.

Саме тому недопустимість доказів обумовлюється порушенням не будь-яких процесуальних правил, а лише тих, що забезпечують порядок отримання доказів у кримінальному провадженні. Тому, на вирішення питання про допустимість доказу не можуть впливати порушення інших правил кримінально-процесуальної процедури, що не мають відношення до порядку збирання доказів.

Крім того,як вбачається із самої назви ст.87 КПК України, її змісту, а також практики Верховного Суду щодо її застосування, визнання доказів недопустимими обумовлюються не будь-якими порушеннями кримінально-процесуальної форми збирання доказів, а лише тими, що спричиняють шкоду фундаментальним правам і свободам людини (аналогічна правова позиція міститься у постановах ККСВС від 28січня 2020 року у справі №359/7742/17, від 8 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к та від 12 листопада 2019 року у справі №236/863/17).

Отже, суд визнає здобуті по даній справі докази допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.

Окрім того, судом досліджені матеріали , які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 :

-паспорт громадянина України, який видано 03.07.2018 року, орган, що видав 2110, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , в м. Ужгород, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 11.05.2004 року, картка платника податків, витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, згідно якого ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно, обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином України, досягнув віку кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке передбачене ст. 116 КК України, а відтак є суб`єктом кримінального правопорушення.

-згідно довідки про судимість , відомостей щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до кримінальної відповідальності чи судимостей немає. Даний доказ буде враховано судом як обставина, яка характеризує особу обвинуваченого.

- акт обстеження житлово – побутових умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , який було проведено комісією у складі СЮП ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закараптській області, згідно якого встановлено, що батько, мати та менший брат обвинуваченого проживають закордоном.

- характеристика надана директором Ужгородського торговельно-економічного фахового коледжу ДТЕУ від 01.04.2022 року, згідно якої ОСОБА_3 характеризується позитивно.

- довідка ТОВ « Нейромед» №01-04/22 від 01.04.2022 року, згідно якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в медичному центрі «Нейромед» з 17.01.2022 року по теперішній час з діагнозом – змішаний тривожний і депресивний розлад.

- характеристика видана ДУ «Закарпатська УВП (№9)» згідно якої ОСОБА_3 характеризується позитивно.

Досліджені судом матеріали, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 будуть враховані судом як обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Судом було вжито передбачені законом заходи для допиту усіх свідків, зазначених стороною обвинувачення та захисту, а також досліджені всі докази надані учасниками кримінального провадження.

Згідно ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Згідно ст. 84 КПК України:

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому ним Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст.370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в рішенні «Коробов проти України» ЄСПЛ зазначив, що при оцінці доказів Суд як правило застосовує критерій доведеності вини поза розумним сумнівом, та така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Заслухавши покази обвинуваченого ОСОБА_3 , показання потерпілого ОСОБА_5 , заслухавши покази свідків, перевіривши надані стороною обвинувачення докази, оцінюючі кожний досліджений в судовому засіданні доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів -з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ст.116 КК України у відповідності до критерія доведеності вини “ поза розумним сумнівом”.

Окрім того, у відповідності до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Отже, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ст.116 КК України.

Так, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінальним процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 91 КПК України, однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Юридична оцінка інкримінованого діяння є обов`язком суду, який у цій частині не тільки перевіряє правильність кваліфікації дій стороною обвинувачення, а й констатує, з огляду на таку оцінку, наявність підстав для визнання особи винуватою у вчиненні інкримінованого злочину.

Основним безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 116 КК України є життя особи.

Об`єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями – посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді смерті людини; 3) причинним зв`язком між зазначеними діями та наслідком, а також 4) часом і певною обстановкою вчинення злочину.

Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Фізіологічний афект не розглядається як медичний критерій неосудності, оскільки не є видом іншого хворобливого стану психіки.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: 1) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; 2) емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Так, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який під час вчинення вбивства значно знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, - сильним душевним хвилюванням, яке раптово виникло, але не само собою, а внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Ці обставини істотно знижують суспільну небезпечність і караність вчиненого діяння, утворюючи привілейований склад умисного вбивства.

Якщо під впливом зазначеної поведінки потерпілого у винного виникають негативні емоції, які призводять до того, що винний раптово частково утрачає контроль над своїми діяннями, оскільки такі емоції суттєво впливають на свідомість (обмежують здатність усвідомлювати значення своїх дій) та поведінку (обмежують здатність керувати своїми діями) і водночас стають визначним мотивом, що породжує прагнення спричинити шкоду потерпілому як реакція на поведінку останнього, і саме в процесі такого сильного душевного хвилювання реалізується умисел на вбивство, то це є підставою для кваліфікації дій винного за ст. 116 КК України.

Отже, при кваліфікації дій особи за ст. 116 КК України стан сильного душевного хвилювання є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони умисного вбивства, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Стан сильного душевного хвилювання може мати прояв у вигляді фізіологічного афекту, який є психологічним поняттям. Фізіологічний афект може виникнути, зокрема, від одноразового, раптового, неочікуваного безпосереднього сильного впливу зовнішнього фактора. На першій стадії його перебігу внаслідок конкретної ситуації, яку особа суб`єктивно оцінює як надпотужно афектогенну, відбувається раптовий перехід від свідомого психічного стану до звуження свідомості, уявлення обмежуються лише подразником, на який спрямовується рухове збудження, ця підготовча стадія протікає мінімально за часом і майже миттєво настає друга стадія - розрядка, афектований вибух. З урахуванням форм поведінки потерпілого, які передбачені у диспозиції ст. 116 КК України, його дії, які викликають такий афект у винного, можуть виражатися у протизаконному насильстві чи тяжкій образі.

Однак, якщо винний зазнавав систематичного знущання з боку потерпілого, то його стан сильного душевного хвилювання може бути викликаний кумулятивним афектом, який є результатом тривалого нагромадження випадків прояву знущання, кожен з яких певним чином впливає на свідомість і волю винного, що призводить до тривалого накопичення емоційного напруження, в результаті чого тиск емоцій поступово посилюються до критичної межі переживання. На підготовчій стадії кумулятивний афект має накопичувальну фазу тривалістю до кількох місяців і навіть років, протягом яких складається психотравмуюча ситуація та зростає афектогенний вплив психотравмуючих чинників як передумова подальшої афективної розрядки, однак під впливом стримувальних установок у винного не виникає миттєва розрядка, а відбувається кумуляція афекту. У наступній стадії афективний вибух може наставати навіть у певних випадках із незначного приводу, який динамізує психічне напруження, що накопичилося, подібно до детонатора. Психологи порівнюють дію такого приводу з «останньою краплею, що переповнила чашу терпіння». Разом із цим, афективний стан виникає раптово для самого суб`єкта умисного вбивства, адже він не очікує, що саме в цей момент він раптом опиниться в певному обмежено контрольованому психічному стані, якому буде складно протистояти (юридично визначається як стан сильного душевного хвилювання), коли настане афективна розрядка. Отже, якщо формування умислу було зумовлено емоційним напруженням, яке переживала особа протягом тривалого часу й воно поступово посилювалося, а, реалізуючи умисел, винувата особа перебувала в афективному стані, який суттєво вплинув на її свідомість і поведінку, то це може бути підставою для кваліфікації її дій за ст. 116 КК України.

Оскільки психіка людини є складним об`єктом для дослідження, а з`ясування емоційного стану має самостійне кримінально-правове значення для встановлення стану сильного душевного хвилювання, яке входить до суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України, то для дослідження психічної діяльності особи під час вчинення нею кримінального правопорушення, яка взаємообумовлена її емоційно-психологічними особливостями, необхідні спеціальні знання, а тому призначається експертиза.

До аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, висловлена в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 05 червня 2023 року у справі № 587/241/18 (провадження № № 51-1068 кмп 22) .

Отже, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеним висунуте ОСОБА_3 обвинувачення за ст. 116 КК України.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує, як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, який передбачено цим Кодексом.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.

Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов`язок обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена КК України, піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності із законом.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.

Відповідно до ст. 116 КК України умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого - карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до статті 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до статті 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та особи, яка перебуває у безпорадному стані, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою ОСОБА_3 перебував у сімейних відносинах.

Щодо призначення покарання.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року “ Про практику призначення кримінального покарання”, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів ( ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує, що юридична відповідальність особи, відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за яким законом передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, який спричинив смерть потерпілого, цінність суспільних відносин на які здійснено посягання - життя людини, яке відповідно до ст.3 Конституції Україні є найвищою соціальною цінністю, характер, кількість та локалізацію нанесених тілесних ушкоджень, спрямованість завданих ним ударів в такі частини тіла людини, нанесення в які є небезпечними для життя, та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував в емоційному стані з характерними ознаками кумулятивного фізіологічного афекту, згідно довідки з КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» ОСОБА_3 не звертався по медичну допомогу у КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» та згідно довідки КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» УМР неповнолітній ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікаря фтизіатра дитячого та лікаря психіатра дитячого не перебуває, згідно довідки ТОВ « Нейромед» №01-04/22 від 01.04.2022 року, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в медичному центрі «Нейромед» з 17.01.2022 року по теперішній час з діагнозом – змішаний тривожний і депресивний розлад, згідно наданих характеристик директора Ужгородського торговельно-економічного фахового коледжу ДТЕУ та ДУ «Закарпатська УВП (№9)» ОСОБА_3 характеризується позитивно та наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах санкції частини вказаної статті.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає з огляду на особу обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення), зазначено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системний аналіз вимог закону України про кримінальну відповідальність свідчить про те, що, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, водночас належним чином умотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Статті 65-75 КК є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади та правила призначення покарання, звільнення від його відбування.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України належить до виключних дискреційних повноважень суду .

Підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст. 75 КК України, а саме звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, суд не вбачає з огляду на особу обвинуваченого, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали . Вперше притягнення до кримінальної відповідальності, не є обставинами, що пом`якшують покарання, а є характеризуючими його особу даними, які вже враховані судом при обранні йому покарання.

Так, судом враховано конкретні обставини справи та підвищену суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ст. 116 КК України проти життя та здоров`я людини, що є найвищою цінністю у суспільстві, форму вини, спосіб, стадію вчинення кримінального правопорушення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали , зміст і обсяг небезпечних винних дій ОСОБА_3 , що доводять підвищений рівень суспільної небезпеки його діянь, з огляду також і на те, що правопорушення вчинено щодо особи похилого віку та особи, яка перебуває у безпорадному стані, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою ОСОБА_3 перебував у сімейних відносинах.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що призначення ОСОБА_3 більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом на підставі статті 69 КК України, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, є неможливим з підстав, зазначених вище, та не сприятиме його виправленню і попередженню вчиненню ним нових злочинів, і на переконання суду, є невиправдано м`яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, що на переконання суду відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та узгоджується із роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Покарання у виді позбавлення волі перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого кримінального правопорушення і особою винного .

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд переконаний, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 31.03.2022 року о 12 год. 00 хв.

Вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченому терміну попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає зарахувати ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення у період з 31.03.2022 року 12 год. 00 хв. (дня затримання) по день набрання даного вироку законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

Запобіжний захід

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 16.02.2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 в межах кримінального провадження продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 14.04.2026 року включно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати

Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухва-лою.

Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.

У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Матеріали кримінального провадження містять документально підтвердженні витрати держави на проведення експертиз у сумі 30 804,89 грн., а тому вони підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речові докази і арешт майна

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Заходи забезпечення кримінального провадження

Частиною 4статті 174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2022 року було накладено арешт на вилучені 31.03.2022 року у ході огляду місця події та в ході особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_3 , речі, а саме: подушку з комплекту дивана зі слідами речовини бурого кольору, яку упаковано в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; виріз з п`ятном бурого кольору, упаковано до паперового конверту, НПУ СУ; зшкріби з стіни речовини бурого кольору, які поміщені в чашку «Петрі», які упаковано в паперові конверти НПУ СУ; медпрепарати, які упаковані в паперовий конверт НПУ СУ; чотири порожні пляшки з-під алкогольних напоїв «Первак», «Мороша», «Зубровка», які упаковані в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; мобільний телефон марки «Xiaomi»IMEI864984044783793/00, який упаковано в спец. пакет НПУ № PSP 1177337; спортивні штани темно-синього кольору, які упаковані в паперовий конверт НПУ ГСУ; поліетиленовий пакет синього кольору з логотипом «BMW», який упаковано в паперовий конверт сірого кольору НПУ СУ; пара чоловічих рукавиць схожих на шкіряні, які упаковані в паперовий конверт НПУ ГСУ; предмет схожий на кухонний ніж з засохлою речовиною бурого кольору, який упаковано в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; мобільний телефон чорного кольору та мобільний телефон золотистого кольору, які упаковані в спец пакет НПУ № PSP 1177338; коробку сірників «Господарські», які упаковані в паперовий конверт НПУ СУ, які мають значення речових доказів; мобільний телефон «Oppo A52» (CPH2069) IMEI6867313050033355/50, який упаковано в спец.пакет НПУ СУ «ВУМ 1000831»; футболку чорного кольору з надписом «Sound Therapy», яку упаковано в паперовий конверт НПУ СУ; змив з правої руки ОСОБА_3 , який упакований в паперовий конверт НПУ СУ; змив з лівої руки ОСОБА_3 , який упакований в паперовий конверт НПУ СУ.

Оскільки, подушка з комплекту дивана зі слідами речовини бурого кольору, яку упаковано в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; виріз з п`ятном бурого кольору, упаковано до паперового конверту, НПУ СУ; зшкріби з стіни речовини бурого кольору, які поміщені в чашку «Петрі», які упаковано в паперові конверти НПУ СУ; медпрепарати, які упаковані в паперовий конверт НПУ СУ; чотири порожні пляшки з-під алкогольних напоїв «Первак», «Мороша», «Зубровка», які упаковані в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; мобільний телефон марки «Xiaomi»IMEI864984044783793/00, який упаковано в спец. пакет НПУ № PSP 1177337; спортивні штани темно-синього кольору, які упаковані в паперовий конверт НПУ ГСУ; поліетиленовий пакет синього кольору з логотипом «BMW», який упаковано в паперовий конверт сірого кольору НПУ СУ; пара чоловічих рукавиць схожих на шкіряні, які упаковані в паперовий конверт НПУ ГСУ; предмет схожий на кухонний ніж з засохлою речовиною бурого кольору, який упаковано в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; мобільний телефон чорного кольору та мобільний телефон золотистого кольору, які упаковані в спец пакет НПУ № PSP 1177338; коробку сірників «Господарські», які упаковані в паперовий конверт НПУ СУ, які мають значення речових доказів; мобільний телефон «Oppo A52» (CPH2069) IMEI6867313050033355/50, який упаковано в спец.пакет НПУ СУ «ВУМ 1000831»; футболку чорного кольору з надписом «Sound Therapy», яку упаковано в паперовий конверт НПУ СУ; змив з правої руки ОСОБА_3 , який упакований в паперовий конверт НПУ СУ; змив з лівої руки ОСОБА_3 , який упакований в паперовий конверт НПУ СУ не підлягають спеціальній конфіскації, та судом не призначено покарання у виді конфіскації майна суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення покладені Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2022 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 31.03.2022 року о 12 год. 00 хв.

Зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк його попереднього ув`язнення у період з 31.03.2022 року о 12 год. 00 хв. по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі ст. 72 ч. 5 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вступу вироку в законну силу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати пов`язані з проведенням експертиз в розмірі 30 804,89 грн.

Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2022 року на: подушку з комплекту дивана зі слідами речовини бурого кольору, яку упаковано в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; виріз з п`ятном бурого кольору, упаковано до паперового конверту, НПУ СУ; зшкріби з стіни речовини бурого кольору, які поміщені в чашку «Петрі», які упаковано в паперові конверти НПУ СУ; медпрепарати, які упаковані в паперовий конверт НПУ СУ; чотири порожні пляшки з-під алкогольних напоїв «Первак», «Мороша», «Зубровка», які упаковані в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; мобільний телефон марки «Xiaomi»IMEI864984044783793/00, який упаковано в спец. пакет НПУ № PSP 1177337; спортивні штани темно-синього кольору, які упаковані в паперовий конверт НПУ ГСУ; поліетиленовий пакет синього кольору з логотипом «BMW», який упаковано в паперовий конверт сірого кольору НПУ СУ; пара чоловічих рукавиць схожих на шкіряні, які упаковані в паперовий конверт НПУ ГСУ; предмет схожий на кухонний ніж з засохлою речовиною бурого кольору, який упаковано в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; мобільний телефон чорного кольору та мобільний телефон золотистого кольору, які упаковані в спец пакет НПУ № PSP 1177338; коробку сірників «Господарські», які упаковані в паперовий конверт НПУ СУ, які мають значення речових доказів; мобільний телефон «Oppo A52» (CPH2069) IMEI6867313050033355/50, який упаковано в спец.пакет НПУ СУ «ВУМ 1000831»; футболку чорного кольору з надписом «Sound Therapy», яку упаковано в паперовий конверт НПУ СУ; змив з правої руки ОСОБА_3 , який упакований в паперовий конверт НПУ СУ; змив з лівої руки ОСОБА_3 , який упакований в паперовий конверт НПУ СУ- скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні :

-подушку з комплекту дивана зі слідами речовини бурого кольору, яку упаковано в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників; виріз з п`ятном бурого кольору, упаковано до паперового конверту, НПУ СУ; зшкріби з стіни речовини бурого кольору, які поміщені в чашку «Петрі», які упаковано в паперові конверти НПУ СУ; медпрепарати, які упаковані в паперовий конверт НПУ СУ - після вступу вироку в законну силу залишити зберігати в кімнаті речових доказів Ужгородського РУП;

- чотири порожні пляшки з-під алкогольних напоїв «Первак», «Мороша», «Зубровка», які упаковані в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників після вступу вироку в законну силу – знищити;

- мобільний телефон марки «Xiaomi»IMEI864984044783793/00, який упаковано в спец. пакет НПУ № PSP 1177337- після вступу вироку в законну силу- повернути власнику;

-спортивні штани темно-синього кольору, які упаковані в паперовий конверт НПУ ГСУ- після вступу вироку в законну силу- після вступу вироку в законну силу залишити зберігати в кімнаті речових доказів Ужгородського РУП;

- поліетиленовий пакет синього кольору з логотипом «BMW», який упаковано в паперовий конверт сірого кольору НПУ СУ після вступу вироку в законну силу – знищити;

- пара чоловічих рукавиць схожих на шкіряні, які упаковані в паперовий конверт НПУ ГСУ- після вступу вироку в законну силу- залишити зберігати в кімнаті речових доказів Ужгородського РУП;

- предмет схожий на кухонний ніж з засохлою речовиною бурого кольору, який упаковано в картонну коробку, до якої прикріплено бирку з пояснювальними написами та підписами учасників - після вступу вироку в законну силу залишити зберігати в кімнаті речових доказів Ужгородського РУП;

-мобільний телефон чорного кольору та мобільний телефон золотистого кольору, які упаковані в спец пакет НПУ № PSP 1177338- після вступу вироку в законну силу- повернути власнику;

- коробку сірників «Господарські», які упаковані в паперовий конверт НПУ СУ -після вступу вироку в законну силу – знищити;

- мобільний телефон «Oppo A52» (CPH2069) IMEI6867313050033355/50, який упаковано в спец.пакет НПУ СУ «ВУМ 1000831» - після вступу вироку в законну силу- повернути власнику;

- футболку чорного кольору з надписом «Sound Therapy», яку упаковано в паперовий конверт НПУ СУ- після вступу вироку в законну силу залишити зберігати в кімнаті речових доказів Ужгородського РУП;

- змив з правої руки ОСОБА_3 , який упакований в паперовий конверт НПУ СУ; змив з лівої руки ОСОБА_3 , який упакований в паперовий конверт НПУ СУ- після вступу вироку в законну силу залишити зберігати в кімнаті речових доказів Ужгородського РУП.

- амбулаторну картку на ім`я ОСОБА_3 та медичну книгу на ім`я ОСОБА_3 , які упаковані до спец пакету НПУ СУ №ВУМ4009162 - після вступу вироку в законну силу- повернути власнику;

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою –в той же строк із моменту отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1