Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №304/2212/25 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/2212/25 Провадження № 3/304/110/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України,

за ч. 1 ст. 51, ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

дев`ятого вересня 2025 року близько 17.30 год ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , таємно викрав із сумки матері ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 500 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи протягом року за постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 04 липня 2025 року, підданим адміністративному стягненню за адміністративні порушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, 01 жовтня 2025 року о 13.00 год знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображав її нецензурними словами та погрожував фізичної розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся.

Заслухавши його пояснення, дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до такого висновку.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Європейським Судом з прав людини неодноразово було наголошено, що суди при оцінці доказів мають керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).

Крім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини така також стверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД № 767559 від 26 вересня 2025 року та ВАД № 767523 від 01 жовтня 2025 року, рапортами інспектора чергового відділення поліції № 1 від 09 вересня 2025 року № 4850 та від 01 жовтня 2025 року № 5308 про прийняття повідомлення зі служби «102», копією постанови судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 04 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а також письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 09 вересня та 01 жовтня 2025 року.

Наведені та досліджені в судовому засіданні докази дають підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 51, ч. 3 ст. 172-3 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Стаття 23 КУпАП визначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності за скоєне правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції.

Так, виходячи зі змісту санкцій ч. 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП найбільш серйозним з правопорушень, вчинених ОСОБА_1 слід вважати адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, як таке, санкція якого передбачає більший розмір стягнення у виді адміністративного арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З урахуванням обставин справи та особи ОСОБА_1 , який вину визнав повністю, щиро розкаявся, не вперше притягається до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно матері, на момент розгляду справи досяг пенсійного віку, а відтак стягнення у виді громадських робіт до нього застосовано бути не може, тоді як, на думку суду, адміністративний арешт буде для ОСОБА_1 занадто суворим стягненням з урахуванням характеру вчинених ним правопорушень, тому суддя прийшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у межах санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за якою зокрема кваліфіковано його дії, що у даному випадку є необхідною мірою стягнення для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення нею нових правопорушень.

Суддя вважає, що такий вид адміністративного стягнення справить на ОСОБА_1 належний виховний вплив, а також буде сприяти його вихованню як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2026 року згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» складає 665,60 грн.

Керуючись ст. 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП і на підставі ч. 2 ст. 36 цього Кодексу накласти адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одна тисяча двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк звернення постанови для виконання – три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Суддя:Ганько І. І.