Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №302/1777/25 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1777/25

Провадження № 2/302/106/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.,

за участю секретаря судового засідання Куруц В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , діючи через представницю – адвокатку Гренджа Вікторію Юріївну, звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Обґрунтовуючи позов зазначила, що 17.02.2023 рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області по справі № 302/1124/22 присуджено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 (три тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати набрання даним рішення законної сили та до досягнення кожною дитиною повноліття. Позивачка наголошує, що на сьогоднішній день сума стягуваних з Відповідача аліментів на утримання спільних неповнолітніх дітей, яка була визначена у рішення суду від 17.02.2023 є недостатньою для належного матеріального забезпечення дітей та підлягає збільшенню згідно статті 192 СК України у зв`язку із зміною матеріального стану позивача, а також наявністю інших об`єктивних обставин. З кожним роком позивачу стає все складніше забезпечувати всі потреби задля гармонійного фізичного та духовного розвитку дітей на необхідному та належному рівні. Матеріальне становище позивачки з часу призначення судом аліментів значно погіршилося, зокрема, 13.08.2024 року позивачку визнано особою з інвалідністю другої групи безтерміново. За станом здоров`я позивачка не може працювати та виконувати важку фізичну працю, тому єдиним джерелом її доходу є пенсія по інвалідності розмір якої становить 3323 грн. Тому просить суд збільшити розмір стягуваних з відповідача аліменти в твердій грошові сумі на утримання малолітніх дітей з 3000 гривень на 10000 гривень щомісячно, на кожну дитину, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу ОСОБА_2 в ухвалі суду було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі з цивільним позовом і долученими до нього матеріалами надіслана відповідачу ОСОБА_2 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та вказані судові документи відповідачем отримані особисто 20.01.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке є в матеріалах справи.

09 лютого 2026 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 , поданий представником відповідача адвокатом Рішко С.І., в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що інфляція не є підставою для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. Також вказує у відзиві на те, що до позову не додано жодних доказів на підтвердження обставин несення позивачкою витрат на утримання дітей у розмірі 32 000,00 грн щомісячно. Отже, наведені у позові суми є надуманими. При цьому, відповідно до приписів ст.185 СК України, стягнення додаткових витрат на дітей є окремим предметом позовних вимог. Також зазначає, що з червня 2020 року відповідач ОСОБА_2 перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , вони проживають однією сім`єю разом із чотирма дітьми ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , ведуть спільне господарство, виховують та утримують чотирьох неповнолітніх дітей. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 у Чеській Республіці офіційно не працевлаштований у зв`язку з відсутністю професійної освіти, постійно перебуває у пошуках низько-кваліфікованої та відповідно, малооплачуваної роботи. Зазвичай, він періодично виїжджає з місця свого проживання на сезонні роботи. Доходи відповідача є мінливими, нестабільними та залежними від багатьох зовнішніх факторів, та складає не більше 10 тис. грн, які спрямовує не лише на сплату аліментів на користь позивача, а й на утримання ОСОБА_5 та її неповнолітніх дітей. Відповідач звертає увагу, що сімейне положення позивачки, стан її здоров`я за групою інвалідності, з часу ухвалення рішення суду, з квітня 2020 року, не змінилися. До позову не долучено доказів того, що позивачка щомісячно отримує доходи у розмірі, який дозволяв би їй витрачати 20000 грн на кожну дитину щомісячно. Заявлена позивачкою до стягнення сума 10000 грн щомісячно перевищує середньомісячний дохід відповідача, а тому він не матиме можливості сплачувати на користь позивача аліменти в такій сумі щомісяця, що призведе до накопичення заборгованості. А тому вважає заявлені позовні вимоги про збільшення розміру аліментів необґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами та просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі..

16 лютого 2026 року позивачкою ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, в якому позивачка вказує на те, що доводи відповідача ОСОБА_2 , викладені у відзиві, є хибними. Вказує, що за актом обстеження матеріально-побутових умов її сім`ї видно, що вона з дітьми перебуває у складних матеріально-побутових умовах, ніде не працює, проживає разом з двома дітьми та є собою з інвалідністю другої групи та здоров`я значно погіршилося. Та просить відхилити відзив, поданий відповідачем ОСОБА_2 , заявлені нею позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі за наведеними у позові підставами та стягнути з відповідача на її користь на утримання їх двох неповнолітніх дітей аліменти в розмірі по 10000 грн на кожну дитину.

Повно та всебічно розглянувши надані сторонами документи та матеріали на обґрунтування заявлених вимог і заперечень, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив фактичні обставини й дійшов таких висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.02.2023 по справі № 302/1124/22 присуджено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 (три тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати набрання даним рішення законної сили та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (стаття 150 Сімейного кодексу України).

Такий принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст.21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст.24).

За частинами 1 та 2 статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991року), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Отже, обов`язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.

Відповідно до ч. 1 в 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 позивачка вказує на середньомісячні витрати на утримання однієї дитини у розмірі 16 000,00 грн, у т.ч.: одяг, взуття – 3000,00 грн; харчування – 6 000,00 грн; розваги та розвиток (школа, додаткові заняття) – 3 000,00 грн; здоров`я та гігієна – 4 000,00 грн.

Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України в справі №143цс13 від 05.02.2014, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні (постанова Верховного Суду по справі № 303/369/20 (провадження № 61-17250св20) від 29 січня 2021 року).

Аналогічна позиція викладена в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Враховуючи зміст ст. 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Розмір аліментів може бути переглянути у зв`язку зі зміною матеріального становища як отримувача так і платника аліментів, зокрема, як у випадку його покращення так і погіршення.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №892330 від 13.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано особою з інвалідністю другої групи з дитинства та їй протипоказана робота з вираженим фізичним навантаженням. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 , остання отримує пенсію в розмірі 3323,00 грн. щомісячно.

Тож слід визнати, що стан здоров`я позивачки, відтак і можливість заробляти на життя й утримання неповнолітніх дітей своєю працею змінились. Між зазначеними обставинами та матеріальним становищем одержувачки аліментів існує тісний кореляційний зв`язок, через відсутність в останньої інших джерел для існування.

Положеннями ст. 192 СК України зміна вказаних факторів визначена як підстава для перегляду раніше визначеного розміру аліментів.

Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.

При визначенні розміру аліментів на теперішній час суд враховує вимоги ст.182, 192 СК України, не залишаючи поза увагою те, що ріст та фізичний розвиток дітей, який не є статичним і змінюється, потребує матеріальних затрат при придбанні відповідного одягу та взуття, а також продуктів харчування, шкільного приладдя, тощо.

Щодо поданого відповідачем трудового договору як доказу його працевлаштування за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 й отримання заробітку в розмірі 7 500 чеських корн, що станом на дату розгляду цієї справи за курсом НБУ становить 15 786,00 грн суд зауважує про таке. Відповідно до Трудового кодексу Чеської Республіки (абзац 7 – XVIII.1 Мінімальна заробітна плата (Розділ 111 Трудового кодексу) https://ppropo.mpsv.cz/XVIII1Minimalnimzdaanejnizsiurov ) місячна мінімальна заробітна плата на 2025 рік за тижневий робочий час 40 годин оголошена у розмірі 20 800 чеських крон, а погодинна мінімальна заробітна плата – 124,40 чеських крон. Зважаючи на те, що положення трудового договору, які передбачають повну тижневу зайнятість працівника не узгоджуються з приписами зазначеного акту, яким регулюються трудові правовідносини на території Чеської Республіки – суд відхиляє й не бере до уваги зазначений трудовий договір.

Водночас суд, при оцінці відповідних доводів сторони позивача, зауважує про відсутність інших доказів, які б підтверджували факт офіційного працевлаштування й отримання доходів відповідачем. Висновок суду про отримання ОСОБА_2 доходів і їх розмір не може базуватись на припущеннях.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про перебування у фактичних шлюбних відносинах і наявність на утриманні її дітей з тих підстав, що такі обставини існували на час ухвалення судом рішення від 17.02.2023 про визначення розміру аліментів. Також суд звертає увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності осіб, яких він зобов`язаний утримувати на підставі закону.

Отже , при визначенні розміру аліментів, які необхідні для забезпечення потреб дітей на теперішній час, суд враховує їх вікову категорію та звичайні потреби, особу платника аліментів, а також те, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів.

При цьому, вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів, судом також взято до уваги, що обов`язок утримувати двох неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття покладено на обох батьків в рівній мірі, також суд враховує розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, здоровий, молодий за віком, тому суд вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, а неповнолітні діти потребують такої допомоги. Також суд бере до уваги стан здоров`я стягувачки аліментів, який об`єктивно обмежує її можливості заробляти своєю працею і має безпосередній вплив на матеріальне становище.

Проаналізувавши надані докази у їх сукупності та позиції сторін у справі, враховуючи в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дітей суд бере до уваги, що спільні діти сторін проживають разом із позивачкою і остання несе більші витрати на їх утримання. На думку суду, зважаючи на обставини справи та стан здоров`я позивачки, наявні підстави для відступу від загального правила дотримання паритету (рівності) батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дітей. Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та зміни розміру аліментів, виходячи з закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності регулювання сімейних відносин відповідно до моральних засад суспільства.

На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, вимога позивачки ОСОБА_1 щодо розміру аліментів щомісяця у сумі по 10000 гривень на кожну неповнолітню дитину є надмірною.

Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах, тощо.

Стаття 81 ч.1 ЦПК України вимагає від сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд доходить переконання, що вимога про збільшення розміру аліментів підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач отримує істотні доходи, які дозволяли б сплачувати аліменти в розмірі заявленому до стягнення.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Отже, визначаючись щодо розміру аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, зважаючи на реальні і розумні потреби в їх матеріальному утриманні, встановлені обставини, що мають значення у їх сукупності, враховуючи прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, суд вважає справедливим встановлення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі по 3 600,00 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідає встановленому абз.2 ч.2 ст.182 СК України мінімальному розміру аліментів на одну дитину, вимогам Закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування неповнолітньої дитини сторін по справі, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дітей.

При цьому суд враховує ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 є молодим за віком, здоровою та працездатною людиною, а отже не позбавлений можливості заробляти. При цьому останнім не надано доказів того, що за станом здоров`я він не має змоги працювати чи є особою з інвалідністю. Вказані обставини свідчить про можливість відповідача отримувати дохід та, відповідно, надавати матеріальну допомогу своїм дітям.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази незадовільного стану здоров`я або стійкої непрацездатності відповідача, а також відсутні відомості про перебування на його утриманні інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати відповідно до закону, тяжкого матеріального становища та докази на підтвердження інших обставин, які мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, а тому виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та має бути не меншим 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з огляду на інтереси неповнолітніх дітей сторін, з точки зору стабільності врегулювання правовідносин між сторонами, підходячи системно до даної ситуації, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково та збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.02.2023, по 3600,00 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи саме з дня набрання цим рішенням законної сили.

Крім того, у відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 1211,20 грн., оскільки позивачка від сплати судового збору по даній категорії справ звільнена, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Інших судових витрат до стягнення чи повернення не заявлено та у справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 150, 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст. 258, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.02.2023 у справі № 302/1124/22.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації і фактичного проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП - НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі по 3600 (три тисячі шістсот) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати набрання даним рішення законної сили та до досягнення кожною дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі – 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.

Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі, підлягає індексації, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 27.02.2026.

Головуючий суддя О. І. Повідайчик