Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №727/8800/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8800/25

Провадження № 2/727/466/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Бружа-Гуцалюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє їх представник – адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в особі представника позивача - Усенка М.І., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №2222863 від 28.12.2020 року, посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є правонаступником первісного кредитора – ТОВ «Мілоан» та має право вимоги до відповідачки.

Представник позивача пояснює, що вищевказаний Договір був укладений в електронній формі з використанням відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора шляхом підтвердження згоди через Особистий кабінет, у порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію».

Вказує, що на виконання умов вищезазначеного Договору первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» було перераховано відповідачу ОСОБА_1 на вказаний ним у зазначеному Кредитному договорі картковий рахунок грошові кошти у сумі 15000,00 грн.

Стверджує, що відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 66000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 49500,00 грн. – заборгованість за відсотками; 1500,00 грн. – заборгованість за комісією.

Зазначає, що 08.04.2021 року на підставі Договору відступлення права вимоги №66-МЛ право вимоги за вищевказаним Кредитним договором було передано позивачу – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Вказує, що 09.07.2025 року позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було направлено відповідачу письмову вимогу про погашення заборгованості, однак жодних дій щодо добровільного виконання умов договору відповідачем вчинено не було, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду.

На підставі викладеного, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в особі представника позивача - Усенка М.І., просить суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», заборгованість за Договором про споживчий кредит №2222863 від 28.12.2020 року у розмірі 66000,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 липня 2025 року було відкрито спрощене провадження у справі №727/8800/25 (провадження №2/727/2224/25) за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; призначено судове засідання на 13 серпня 2025 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 грудня 2025 року було частково задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка М.І. про витребування відомостей про картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 в АТ «СЕНС БАНК» по даній цивільній справі.

В судове засідання призначене на 24.02.2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» – адвокат Усенко М.І. не з`явився, однак згідно змісту спрямованої до суду представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокатом Усенком М.І. відповіді на відзив останній просив розглянути справу у відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Крім цього, згідно спрямованої до суду відповіді на відзив представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» – Усенко М.І. зазначає, що вищевказаний Кредитний договір №2222863 від 28.12.2020 року було укладено в електронній формі із застосуванням відповідачем одноразового ідентифікатора, що відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, а подані до суду разом з позовом документи, на його думку, повністю підтверджують факт його укладення та погодження сторонами всіх істотних умов зазначеного Кредитного договору.

Стверджує, що факт отримання відповідачем ОСОБА_1 вищевказаних кредитних коштів у розмірі 15000,00 гривень серед іншого підтверджується долученою ним до матеріалів позову платіжною інструкцією від 28.12.2020 року.

Вказує, що заміна первісного кредитора - ТОВ «Мілоан» була здійснена на підставі Договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2021 року, витягу з реєстру боржників та акту приймання-передачі, що підтверджує набуття позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» статусу нового кредитора.

Вважає, що доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування є безпідставними, оскільки п.2.2.3 вищевказаного Кредитного договору передбачає можливість нарахування процентів у разі подальшого користування кредитом відповідачем після настання дати повернення кредиту, із правом кредитодавця зупиняти та відновлювати їх нарахування до повного виконання відповідачем його зобов`язання.

На основі викладеного представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» – Усенко М.І. просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Лабік Г.І. в судове засідання призначене на 24.02.2026 року не з`явились, однак представник відповідача спрямував до суду заяву, відповідно до змісту якої останній просив суд провести розгляд справи без їх участі.

Крім цього, згідно зі спрямованих до суду представником відповідача письмових пояснень, останній зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами ні факту укладення вищевказаного Кредитного договору №2228663 від 28.12.2020 року, ні факту видачі грошових коштів, ні правомірності нарахування відсотків та інших сум, а тому заявлені позивачем вимоги, на його думку, є необґрунтованими.

Стверджує, що строк дії вищевказаного Договору закінчився 21.01.2021 року, а відтак нарахування процентів після цієї дати є незаконним.

Вказує, що позивачем не було додано належних та допустимих доказів переходу до нього прав вимоги за вищевказаним Кредитним договором №2228663 від 28.12.2020 року.

На основі викладеного, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лабік Г.І. просив суд відмовити в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 28.12.2020 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» (первісним кредитором) був укладений Кредитний договір №2222863 (а.с.18 зворот - 21), відповідно до змісту якого первісним кредитором 28.12.2020 року було надано відповідачу кредит у розмірі 15000,00 грн., шляхом перерахування зазначених коштів на його картковий рахунок, строком на 30 днів (з 28.12.2020 року по 27 січня 2021 року) (пп.1.3-1.4 Договору), а відповідач ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов`язався повернути зазначені грошові кошти у вищевказані строки, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

При цьому, вищевказаним Договором сторони погодили різні типи відсотків, зокрема: фіксовані (п.1.5.2 Договору) у розмірі 4500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а також стандартні (базові) (п.1.6 Договору), які нараховуються за ставкою 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, особливості нарахування яких передбачена п.2.2.3 Договору.

Згідно з п.2.2.3 Договору серед іншого вбачається, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, яка є фіксованою та незмінною протягом усього періоду фактичного користування кредитом позичальником, у тому числі й після настання строку повернення, визначеного п. 1.4 Договору, якщо Позичальник, всупереч умовам договору, не повернув кредит та продовжує ним користуватись. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за стандартною (базовою) ставкою згідно п.1.6 Договору.

Вищевказані умови та правила містяться також у долучених представником позивача до позовної заяви копіях Анкети-заяви №2222863 від 24.12.2020 року (а.с.17 зворот - 18) та правилах надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (а.с.9 зворот - 17).

Вищевказаний Кредитний договір №2222863 від 28.12.2020 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 о 13:04 год. 28.12.2020 року із застосуванням його електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора «S17062» (номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: +38(050)666-25-17), у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» (а.с.22).

На виконання умов вищевказаного Договору первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» було спрямовано на зазначений відповідачем ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК» грошові кошти в розмірі 15000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №36468311 від 28.12.2020 року (а.с.22), а також випискою по вищевказаному картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК» за період з 28.12.2020 року по 30.12.2020 року (а.с.107-108).

Таким чином, первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» належним чином було виконано свої зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором, зокрема шляхом надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 15000,00 грн., в порядку передбаченому умовами Договору.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 в порушення умов вищевказаного Кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, зокрема не сплатив в передбачені Договором строки заборгованість по тілу кредиту, а також не сплатив відсотки за користування кредитом.

Так, згідно відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №2222863 від 28.12.2020 року (а.с.23-24), вбачається, що сума боргу ОСОБА_1 по вищевказаному Кредитному договору становить 66000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 49500,00 грн. – заборгованість за відсотками; 1500,00 грн. – заборгованість за комісією.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним Договором про споживчий кредит №2222863 від 28.12.2020 року.

Разом з тим, суд не може погодитись з вищезазначеними розрахунками заборгованості відповідача ОСОБА_1 , які зазначені позивачем у спрямованих до суду відомостях ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №2222863 від 28.12.2020 року (а.с.23-24), виходячи з наступного.

Так, відповідно до пп.1.3, 1.4 Кредитного договору передбачено, що строк кредитування відповідача за вищезазначеним Договором №2222863 від 28.12.2020 року становить 30 днів та закінчується 27 січня 2021 року.

Разом з тим, з вищевказаних відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №2222863 від 28.12.2020 року (а.с.23-24) вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались первісним стягувачем поза межами строку кредитування, зокрема до 28.03.2021 року включно.

При цьому, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, про те, що первісним кредитором неправомірно нараховувались відповідачу ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами в період з 28.12.2020 року по 28.03.2021 року включно.

При цьому, пунктом 2.3.1 вищевказаного Кредитного договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Водночас, розділ 6 Вищевказаного Договору містить відомості щодо порядку (технології) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.

Так, п.6.1 вищезазначеного Кредитного договору передбачено, що Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Проаналізувавши вищевказані умови та правила, які погоджені сторонами та викладені у вищевказаному Кредитному договорі №2222863 від 28.12.2020 року, суд приходить до висновку, що сторонами з метою пролонгації строку кредитування мала б бути укладена додаткова угода в електронній формі, якою б сторони узгодили строк продовження кредитування та відповідно проценти кредитування.

Разом з тим, доказів укладення відповідної додаткової угоди представником позивача суду так і не було надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначені у вищевказаних відомостях проценти за користування кредитом, що нараховані первісним кредитором ОСОБА_1 , мають бути обмежені передбаченим Кредитним договором №2222863 від 28.12.2020 року строком кредитування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто з 28.12.2020 року по 27.01.2021 року включно.

Відповідно до п.1.5.2 Кредитного договору за вказаний період нараховуються фіксовані проценти у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування, що при сумі кредиту 15000,00 гривень становить 150,00 гривень на день (15000 х 0,01), тобто за 30 календарних днів — 4500,00 грн.

Зазначені розрахунки підтверджуються також спрямованими до суду вищевказаними відомостями ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №2222863 від 28.12.2020 року (а.с.23-24).

Таким чином, обґрунтованою є вимога про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у межах строку дії договору у розмірі 4500,00 грн.

В частині нарахування процентів після 27.01.2021 року, то суд приходить до висновку про їх безпідставність, оскільки доказів пролонгації договору або укладення додаткової угоди сторонами не надано, а застосування положень п.2.2.3 Договору в частині нарахування процентів поза межами встановленого договором строку кредитування суперечить вимогам закону.

Крім цього, суд проаналізувавши вищевказаний Кредитний договір №2222863 від 28.12.2020 року, приходить до висновку, що у вказаному договорі не зазначено перелік послуг, за які банком встановлена комісія за надання кредиту (банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору).

При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд вважає, що позовна вимога ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» простягнення з відповідача ОСОБА_1 зазначеної у позові комісії в розмірі 1500,00 гривень суперечитиме вимогам закону, а тому не може бути задоволена судом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сукупний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним Кредитним договором №2222863 від 28.12.2020 року становить 19500,00 грн., з яких: 15000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 4500,00 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

При цьому, судом встановлено, що 26.06.2023 року право вимоги первісного кредитора - ТОВ «Мілоан» до відповідача ОСОБА_1 за вищезазначеним Кредитним договором №2222863 від 28.12.2020 року було передано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що підтверджується копією Договору про відступлення права вимоги №66-МЛ від 08.04.2021 року (а.с.24 зворот - 28), платіжною інструкцією ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 08.04.202 року (а.с.30), Актом прийому-передачі Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2020 року (а.с.29 зворот) та Витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №66-МЛ від 08.04.2021 року (а.с.29).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в передбаченому законом порядку, перейшло право вимоги первісного кредитора – ТОВ «Мілоан» до відповідача ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на звернення до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 15000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 4500,00 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та судового збору то суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із витрат пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, яка гарантує право на професійну правничу допомогу, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», в особі керуючого партнера - адвоката Усенка М.І. було укладено Договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року (а.с.33), відповідно до умов якого останній зобов`язався здійснювати представництво інтересів позивача у суді у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №2222863 від 28.12.2020 року , що також підтверджується Актом наданих послуг №763 від 06.07.2025 року (а.с.33 зворот).

Згідно з наданим представником позивача Детальним описом наданих послуг до Договором про надання правничої допомоги №0107 від 06.07.2025 року (а.с.34), вбачається, що вищевказаним адвокатським об`єднанням було надано позивачу ряд послуг з правової допомоги, зокрема: з консультації клієнта (30 хв.); з ознайомлення з матеріалами справи (2 год.); погодження позиції з клієнтом (30 хв.); зіскладання позовної заяви (3 год. 30 хв.). Загальна вартість послуг об`єднання становить 8000,00 грн., що також підтверджується Актом наданих послуг №763 від 06.07.2025 року (а.с.33 зворот).

Враховуючи викладене, а також враховуючи те, що відповідач та його представник жодним чином не заперечували заявлений позивачем розмір понесених ним витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що зазначені витрати в розмір 8000,00 гривень є обґрунтованими та належним чином доведеними позивачем.

Разом з цим, суд, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, зменшує зазначені витрати у розмірі 8000,00 гривень пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Таким чином, витрати на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становлять 2400,00 грн. (8000 х 0,3).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє їх представник – адвокат Усенко М.І., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Крім цього, з відповідача ОСОБА_1 , на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача сплачений останніми при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 726,72 грн., виходячи з розміру задоволених позовних вимог (2422,40 х 0,3).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє їх представник – адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; проживаючого: АДРЕСА_1 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місце реєстрації юридичної особи: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-ий поверх, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за Кредитним договором №2222863 від 28.12.2020 року в загальному розмірі 19500,00 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; проживаючого: АДРЕСА_1 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місце реєстрації юридичної особи: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-ий поверх, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 726,72 (сімсот двадцять шість гривень) гривень (сімдесят дві) копійки.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; проживаючого: АДРЕСА_1 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місце реєстрації юридичної особи: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-ий поверх, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 2400,00 (дві тисячі чотириста) гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 27 лютого 2026 року.

Суддя: